Постанова

від 27.11.2023 по справі 910/9681/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа№ 910/9681/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін:

від позивача: Пулєєва О.М.;

від відповідача: Петльована Н.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023

у справі № 910/9681/23 (Суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріст-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад"

про стягнення 399 495,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріст-Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" (далі - відповідач) про стягнення суми коштів в розмірі 399 495,00 грн, у зв`язку з непоставкою оплаченого позивачем товару за рахунком на оплату №164 від 21.12.2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Каскад» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріст-Трейд» суму коштів в розмірі 399 495,00 грн та суму судового збору в розмірі 5 992,43 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що у зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу оплаченого останнім товару у строк визначений позивачем, у відповідача виникло зобов`язання із повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем в розмірі 399 495,00 грн, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки, визначеного позивачем.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу в розмірі 399 495,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі №910/9681/23 скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт вказує, що позовну заяву підписано особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо представництва позивача у суді, зокрема подачі та підписання позовної заяви, тому на його думку, позовна повинна бути залишена без розгляду.

Скаржник також зазначає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження погодження сторонами обов`язку відповідача (продавця) доставити йому товар, а також документи, що свідчать про вчинення позивачем дій, спрямованих на отримання цього товару, зокрема, докази того, що позивач, як зобов`язана сторона договору, вчиняв максимально необхідні дії для виконання досягнутих між сторонами домовленостей. Так, позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача про отримання товару самовивозом.

Апелянт звертає увагу, що відповідач є науково-виробничим підприємством та згідно із видами діяльності, які здійснює, має право виготовляти радіатори чилерів. Позивач замовив 8 радіаторів чилерів загальною вартістю 998 736 грн, які, характеризуються індивідуальними особливостями та їх виготовлення займає певний час, що безпідставно не взято судом першої інстанції до уваги. Також апелянт звертає увагу, що відповідач, як виробниче підприємство, поніс витрати на виготовлення радіаторів чилерів для їх подальшої поставки позивачеві. Таким чином, з огляду на зазначене, апелянт вважає, що відповідачем не було прострочено поставку позивачеві радіаторів чилерів у кількості 8 одиниць станом на дату звернення позивачем із позовом та на дату ухвалення оскаржуваного рішення, а отже, відсутні правові підстави для повернення часткової оплати радіаторів чилерів.

Апелянт наголошує, що враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів прострочення продавця виконання його обов`язку щодо передачі товару (зокрема доказів, які підтверджують конкретну дату виникнення такого прострочення), заявлені позивачем вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 399 495,00 грн є передчасними та не доведеними належним чином.

Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріст-Трейд" не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, про що 23.10.2023 надало відзив, в якому зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення.

Крім того, представник позивача зазначає, що позовна заява підписана повноважною особою Дорошенко О.О. На підставі ст.244 Цивільного кодексу України, ст. 56 та ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, п.3.3.5, 3.5.7 Статуту ТОВ "Маріст-Трейд", Положення про бухгалтерську службу ТОВ "Маріст-Трейд", посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ "Маріст-Трейд" та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Друговою В.А. та зареєстровану в реєстрі за номером 51 Дорошенко О.О. мала право представляти позивача в суді та підписувати як позовну заяву так і інші документи.

Представник позивача також вказує, що відповідач ні у відзиві на позовну заяву, ні у суді першої нітанції не порушував питання щодо сумнівів у наявності відповідних прав Дорошенко О.О., тому позивач просив долучити до матеріалів справи наступні документи: копію Положення про бухгалтерську службу ТОВ "Маріст-Трейд", копію посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ "Маріст-Трейд", копію наказу директора ТОВ "Маріст-Трейд" №31/05/23 від 31.05.2023 про призначення тимчасового виконуючого обов`язки директора. Крім того, позивач зазначає, що ненадання до суду першої інстанції даних документів не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Позивач вважає, що доводи відповідача спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, а саме платіжним дорученням №137 від 17.01.2022 року, в якому зазначено призначення платежу «передплата за радіатор конденсатора зг.рах. №1664 від 21.12.2021 в т.ч. ГІДВ - 66582,50 грн». Тобто згадки про виготовлення радіаторів на замовлення чи якісь інші види робіт немає. Також відповідачем не надано доказів щодо отримання від позивача листування чи інших документів, які б містили ті самі «індивідуальні особливості» і потребу у встановленні «строку виготовлення».

Таким чином позивач розцінює зазначені доводи відповідача як безпідставні, необґрунтовані та такі, що спрямовані на введення суду в оману. Тим більше, що по тексту апеляційної скарги сам відповідач продовжує оперувати правовими нормами, якими законодавство регулює процес укладення та виконання договорів поставки.

Позивач також зауважує, що з матеріалів справи вбачається і не заперечується відповідачем, з моменту оплати товару, яка мала місце 17.01.2022 до дати вимоги позивача про повернення передплати (13.09.2022), пройшло майже 8 місяців. За цей час відповідач так і не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку з передачі товару позивачеві, що свідчить про порушення відповідачем також ч. 2 ст. 664 ЦК України.

Позивач звертає увагу, що відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в тексті апеляційної скарги не було наведено жодного аргументу щодо вжиття ним хоч якихось заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язання. Також відповідач не надав доказів відсутності його вини у порушенні прийнятого на себе зобов`язання.

Отже, позивач вважає, що відповідач у розумний строк свого обов`язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно у позивача є законні підстави (ч. 2 ст. 693 ЦК України) для застосування встановленої законом відповідальності і вимоги повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 справу № 910/9681/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9681/23.

05.10.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матерали справи № 910/9681/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/9681/23 та призначено до розгляду на 20.11.2023.

У судовому засіданні 20.11.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/9681/23 до 27.11.2023.

Протокольною ухвалою 27.11.2023 Північний апеляційний господарський суд долучив до справи надані позивачем документи щодо повноважень представника позивача, а саме: копію Положення про бухгалтерську службу ТОВ "Маріст-Трейд", копію посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ "Маріст-Трейд", копію наказу директора ТОВ "Маріст-Трейд" №31/05/23 від 31.05.2023 про призначення тимчасового виконуючого обов`язки директора.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 27.11.2023 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2023 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріст-Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" про стягнення суми коштів в розмірі 399 495,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем, як постачальником, було виставлено позивачу, як покупцю, рахунок на оплату №164 від 21.12.2021 для сплати за продукцію на суму 399 495,00 грн.

Позивач на виконання вказаного рахунку здійснив оплату продукції на суму в розмірі 399 495,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №137 (#901624874306) від 17.01.2022 (призначення платежу передплата за радіатор конденсатора зг.рах. №1664 від 21.12.2021 в т.ч. ПДВ - 66582,50 грн). Проте відповідач свої обов`язки щодо поставки продукції позивачу не виконав.

У зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу продукції, останнім було направлено відповідачу вимогу про повернення коштів №13/09/22 від 13.09.2022, у якому було зазначено, що відповідач має повернути кошти протягом 7-ми денного строку з дати отримання цього листа.

Повідомленням №29/09-22 від 29.09.2022 позивач проінформував відповідача про відсутність документів щодо правовідносин сторін у зв`язку з тимчасовою окупацією.

В претензії №17/11-2022 від 17.11.2022 позивач повторно просив відповідача повернути кошти у зв`язку з непоставкою товару.

Листом №24/05-2023 від 24.05.2023 позивач просив відповідача надати копію рахунку №164 від 21.12.2021, у зв`язку з відсутністю у позивача вказаного документу.

Проте відповіді на зазначену вимогу позивач від відповідача не отримав, кошти позивачу не повернув.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що сума коштів попередньої оплати у розмірі 399 495,00 грн підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідачем не здійснено поставку оплаченої позивачем продукції.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував, що рахунок №164 від 21.12.2021 було виставлено на більш ніж 1 000 000,00 грн, а проведена позивачем часткова оплата на суму в розмірі 399 495,00 грн не є підставою для початку відліку строку поставки товару, у зв`язку з чим позовні вимоги є передчасними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №164 від 21.12.2021 для сплати за продукцію на суму 399 495,00 грн.

Позивач на виконання вказаного рахунку здійснив оплату продукції на суму в розмірі 399 495,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №137 (#901624874306) від 17.01.2022 (призначення платежу передплата за радіатор конденсатора зг.рах. №1664 від 21.12.2021 в т.ч. ПДВ - 66582,50 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки товару не виконав, грошові кошти в розмірі 399 495,00 грн. не повернув, доказів протилежного суду не надав.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, «оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України».

Також у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулось.

Відповідного висновку дотримується Верховний Суд у постановах у справах № 911/12382/17 від 21.02.2018 та № 918/631/19 від 22.09.2020.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач жодних дій щодо повернення грошових коштів з моменту їх отримання до моменту звернення позивача з цим позовом до суду не вчиняв. Доказів поставки товару відповідачем до суду не надав.

У зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу продукції, позивач неодноразово звертався на адресу відповідача з вимогами про повернення коштів, де було зазначено, що відповідач має повернути кошти протягом 7-ми денного строку з дати отримання цього листа.

Проте зазначені вимоги залишені відповідачем поза увагою (без розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 1 та 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 399 495,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, які наявні у матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, доводи відповідача про відсутність правових підстав для повернення позивачеві передплати за непоставлений йому товар колегія суддів вважає безпідставними та не доведеними.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позовна повинна бути залишена без розгляду, оскільки її підписано особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання позовної заяви та представництва позивача у суді з огляду на таке.

Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнецов та інші проти Російської Федерації"одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене Господарським судом міста Києва було дотримано в повній мірі. Крім того, практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відповідач не був позбавлений можливості заявити щодо перевірки повноважень представника позивача у суді першої інстанції, але не зробив цього. А оскільки кожна сторона має довести свої міркування, Господарським судом міста Києва рішення приймалося на підставі наданих сторонами доводів. Отож, міркування відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище доводами, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Ненадання у суді першої інстанції усіх документів, що підтверджують повноваження представника позивача та зазначення як підставу для підписання позовної заяви лише довіреність, не призвело до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023у справі № 910/9681/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023у справі № 910/9681/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023у справі № 910/9681/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023у справі № 910/9681/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Каскад".

4. Матеріали справи №910/9681/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім