Рішення

від 28.08.2023 по справі 910/7920/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2023Справа № 910/7920/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Хаб» (пров. Квітневий, 1А, приміщення 134, м. Київ, 04108; ідентифікаційний код 42474915)

про стягнення 907 200 грн та розірвання договору,

Представники сторін:

від позивача: Дребот Ірина

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Мегабанк» (далі за тексом - АТ «Мегабанк», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Хаб» (далі за текстом - ТОВ «Бі-Хаб», Відповідач), в якому Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором № 2603/2020 від 26.03.2020 (далі за текстом - Договір) в розмірі 907 200 грн та розірвати останній.

В обґрунтування позовної заяви Позивач зазначає, що в ході ліквідації АТ «Мегабанк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», реалізуючи надані їй повноваження подано даний позов з метою забезпечення збереження майна банку, формування ліквідаційної маси, виконання функцій з управління майном банку.

Так, Позивач вказує, що АТ «Мегабанк» в межах виконання Договору здійснено сплату коштів на користь Відповідача в розмірі 7 724 029, 92 грн, в той час як Відповідачем поставлено товару на суму 6 816 829, 92 грн., що свідчить про існування у останнього заборгованості в розмірі 907 200 грн.

Крім того, Позивач зазначає, що у зв`язку з початком ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» та відсутністю необхідності в отримання банком робіт за Договором, керуючись п. 6 ч. 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 13.3. розділу 3 Договору просить суд визнати його розірваним.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що в ході виконання Договору між сторонами оформлено заявку № 3 на виготовлення Відповідачем та поставку Позивачу платіжних карток.

Позивачем здійснено передоплату по вказаній заявці, у зв`язку з чим Відповідачем виконано роботи пов`язані із виконання заявки № 3, а саме замовлено та оплачено роботи з виготовлення дизайну та підготовки до друку платіжних карток, розробки конструктиву, дизайну упаковки для банківських карт, виробництва поліграфічної продукції, зі склеювання коробок із геймефікацією та інше.

Однак, подальша робота Відповідача з виконання заявки № 3 до Договору була зупинена у звязку із невиконання Відповідачем вимог пункту 3.2. Договору - ненадання Позивачем персональних даних для персоналізації платіжних карток та пін-конвертів в персоцентр, що в результаті, згідно доводів Відповідача, спричинило понесення ним прямих витрат в розмірі 665 945, 72 грн.

Відтак, Відповідач стверджує, що з огляду на те, що виконання заявки № 3 зупинено у зв`язку з неналежним виконання АТ «Мегабанк» договірних відносин, винним у простроченні Відповідачем зобов`язання щодо виготовлення та поставки платіжних карток та ПІН-конвертів є саме Позивач, а тому відповідно до статті 855 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) Відповідач має право на оплату виконаної ним роботи, що відповідно становить 665 945, 72 грн., а відтак підстави для стягнення з Відповідача заявленої до стягнення суми - відсутні.

Також Відповідач заперечує щодо задоволення вимоги про розірвання Договору, оскільки на його переконання пункти Договору, на які посилається Позивач (пункт 7.7. та пункт 13.13) не передбачають підстав та прав для Позивача на розірвання Договору.

Окрім викладеного вище, Відповідач просить суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 400 грн.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.06.2023.

19.06.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 19.06.2023 судом оголошено перерву до 10.07.2023.

04.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

07.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача по суті справи.

У підготовчому засіданні 10.07.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду на 07.08.2023.

27.07.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 07.08.2023 судом оголошено перерву до 28.08.2023.

23.08.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.

У судовому засіданні 28.08.2023 представник Позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, про поважність неявки суд не повідомив.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 28.08.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно рішення Правління Національного банку України № 362-рш від 21.07.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Мегабанк» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати AT «Мегабанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації AT «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації AT «Мегабанк» з 22.07.2022 по 21.07.2025, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «Мегабанк» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

На виконання приписів норм статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень Уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку, серед іншого, вживає заходів щодо забезпечення збереження майна банку, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходи щодо повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Відповідно до приписів вказаного вище закону в рамках забезпечення процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконує спеціальні функції для захисту інтересів вкладників, кредиторів банку для чого здійснює всі необхідні заходи передбачені Законом для збереження активів, майна банку.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа фонду вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України.

Відтак, суд зазначає, що даний позов подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою стягнення з Відповідача заборгованості та формування ліквідаційної маси задля забезпечення збереження майна банку АТ «Мегабанк».

Так, з матеріалів справи вбачається, що між АТ «Мегабанк» (Покупець) та ТОВ «Бі-Хаб» (Постачальник) укладено Договір, відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник зобов`язується за завданням Покупця виконати: переддрукарську підготовку дизайну Платіжної картки та/ або Поліграфічної продукції та/ або ПІН-конверту; виготовлення і поставку заготовок банківських платіжних пластикових карток з чіп-модулем, з чіп-модулем та дуальним інтерфейсом, з магнітною смугою і стікерами (далі «Платіжні картки»); персоналізацію бланків Платіжних карток (далі «Персоналізація»); друк та поставку ПІН-конвертів (далі - «ПІН-конверт»); друк та поставку Поліграфічної продукції для пакування Платіжних карток (далі - «Поліграфічна продукція»); пакування Платіжних карток та ПІН-конвертів в Поліграфічну продукцію (далі - «Комплекти»); надання інших супутніх послуг, згідно з умовами цього Договору.

В пункті 3.1. Договору сторони передбачили етапи, види і терміни виконання робіт по виготовленню та поставці платіжних карток.

Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що Покупець здійснює оплату за Товар в гривні шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі на підставі виставленого Постачальником рахунку. При розрахунку вартості Товару використовується курс придбання доларів США за гривні , яким закрилися торги на міжбанківській біржі та який зафіксований на сайті: www.udmform.com на дату, що передує даті виставлення рахунку на передоплату або рахунку на остаточний розрахунок.

Сума Договору дорівнює сумам всіх Специфікацій до цього Договору (пункт 4.1.4 Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено порядок розрахунків між сторонами:

- 40 % вартості товару сплачується Покупцем протягом 5 робочих днів з моменту підписання Замовлення на придбання товару та отримання рахунку на предоплату;

- 20 % вартості товару сплачується Покупцем протягом 5 робочих днів з моменту передачі Замовнику вхідних даних для персоналізації платіжних карток відповідної партії;

- залишок вартості товару сплачується Покупцем протягом 5 робочих днів після отримання Покупцем від Постачальника товару і рахунку та підписаних видаткових накладних та Актів приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 6.1. Договору Постачальник зобов`язувався виготовити та поставити Товар відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до пункту 8.14. Договору у разі, якщо Постачальник без поважних причин порушив терміни виконання робіт по виготовленню та поставці Товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Покупець має право відмовитись від Товару без відшкодування Постачальнику понесених ним витрат, та вимагати від Постачальника повернути попередньо сплачену Покупцем суму передплати у повному розмірі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання вимоги. У разі, якщо Постачальник своєчасно не поверне сплачену Покупцем суму передплати, така сума вважається простроченою, та Постачальник виплачує Покупцю пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання своїх зобов`язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 13.4. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, з можливістю автоматичної пролонгації.

Згідно доводів Позивача ним на виконання умов Договору сплачено на користь Відповідача кошти в загальному розмірі 7 724 029, 92 грн, в той час як Відповідачем здійснено поставку на суму 6 816 829, 92 грн, а відтак різниця вказаних сум - 907 200 грн становить заборгованість Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач листом вих. № 526 від 16.01.2023 повідомив Відповідача, що у зв`язку початком ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» та відсутністю необхідності в отриманні Банком робіт згідно Договору, керуючись пунктом 6 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 13.3. розділу 3 Договору, останній має намір достроково припинити дію Договору.

Також Позивач з метою врегулювання питання та уникнення необхідності вирішення спору у судовому порядку, просив негайно, але не пізніше 7 банківських днів з дати отримання такого листа погасити вказану в листі дебіторську заборгованість та перерахувати на рахунок АТ «Мегабанк» грошові кошти у сумі 2 658 000 грн.

У відповідь на вказаний лист Відповідач листом вих. № 2301/23-1 від 23.01.2023 повідомив, що за його даними бухгалтерського обліку сума кредиторської заборгованості складає 907 200 грн, що також підтверджується Актом взаємних розрахунків за період березень 2020 - січень 2023.

Крім того, Відповідачем повідомлено про наявність у нього інтересу щодо вирішення питання стосовно припинення вказаного Договору з огляду на ліквідацію банку.

Суд вказує, що Позивачем до матеріалів справи надано підписаний між сторонами Акту звірки взаємних розрахунку за період з березня 2020 - січень 2023, в якому сторонами погоджено факт існування заборгованості у Відповідача у вигляді вартості непоставленого товару на суму 907 200 грн.

З огляду на зазначене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача існуючу заборгованість та розірвати Договір у зв`язку з відсутністю необхідності в отриманні Позивачем робіт за Договором.

Суд вказує, що Відповідачем у відзиві не заперечуються обставини існування перед Позивачем заборгованості у вказаному вище розмірі та не поставки товару на суму 907 200 грн, натомість заперечення останнього фактично зводяться до того, що поставка продукції за оформленою сторонами заявкою № 3 не була здійснено виключно з підстав невиконання умов Договору саме Позивачем.

Так, заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач зазначає, що між сторонами дійсно укладено Договір, а в межах його виконання між сторонами укладено заявку № 3 згідно якої ТОВ «БІ-ХАБ» зобов`язалось виготовити та поставити AT «Мегабанк» такі товари: комплект Visa Business Platinum, який включає платіжні картки Visa Business Platinum PW з персоналізацією Visa Quick Read (VQR), в кількості 5 000 шт., коробки для карток з наступним їх пакуванням в Комплекти Visa Business Platinum, в кількості 5000 шт., та PIN-конверти з персоналізацією, в кількості 5000 шт.; платіжні картки Visa Classic Junior PW з персоналізацією VQR, в кількості 5000 шт. Загальна вартість товару за заявкою №3 становить 49 088, 4 євро.

8 та 13.12.2021 АТ «МЕГАБАНК» затвердило оригінал-макети Visa Business Platinum та Visa Classic Junior PW, а також погодило дизайн коробки для карток для пакування Комплектів Visa Business Platinum та дизайн PIN-конвертів.

Для здійснення передоплати за виготовлення та поставку товару за цією заявкою ТОВ «БІ- ХАБ» виставило AT «Мегабанк» рахунок № 39 від 17.12.2021 на суму 907 200 грн., який оплачений AT «МЕГАБАНК» 30.12.2021.

Відтак, Відповідач зазначає, що з огляду на здійснення Позивачем вказаної вище передоплати ним здійснено подальші дії задля належного виконання робіт за заявкою № 3, а саме такі як: замовлено та оплачено роботи з виготовлення дизайну та підготовка до друку платіжних карток Visa Business Platinum PW та Visa Classic Junior PW, замовлено та оплачено роботи з розробки конструктиву, дизайну упаковки для банківських карт Visa Business Platinum PW (оригінал-макетів) та виробництво поліграфічних зразків упаковок, замовлено та оплачено роботи з виробництва поліграфічної продукції - банківських наборів Visa Business Platinum із символікою AT «Мегабанк», замовлено та оплачено роботи зі склеювання коробок із геймефікацією Visa Platinum Megabank (todobank), замовлено та частково оплачено роботи з виготовлення платіжних карток Visa Business Platinum PW та Visa Classic Junior PW.

Суд вказує, що Відповідачем до відзиву також додано відповідні договори з його контрагентами, докази їх виконання в частині вказаних вище робіт/послуг, а відтак і понесення витрат за оплату останніх.

Однак, подальша робота Відповідача з виконання заявки №3 від 24.11.2021 за Договором зупинена у зв`язку із невиконанням AT «Мегабанк» вимог пункту 3.2 Договору, а саме у зв`язку із ненаданням AT «Мегабанк» персональних даних для персоналізації платіжних карток та ПІН-конвертів в персоцентр Eastcompeace Technology Co., Ltd, що підтверджується листом Eastcompeace Technology Co., Ltd від 27.07.2022.

Про невиконання вказаного обов`язку (ненадання персональних даних для персоналізації платіжних карток та ПІН-конвертів в персоцентр Eastcompeace Technology Co., Ltd) ТОВ «БІ-ХАБ» поінформувало AT «Мегабанк» своїм листом від 13.06.2022 № 1306/22-1 та повідомило про необхідність обговорення питання щодо припинення дії Договору та утилізації виготовленої продукції.

Згідно доводів Відповідача, на даний час на виконання заявки № 3 від 24.11.2021 Відповідачем понесено прямі витрати у сумі 665 945, 72 грн., а виготовлені платіжні картки частково зберігаються на заводі та у Відповідача на складі, тобто не утилізовані.

Відповідач також звертався до Позивача із листом від 15.08.2022 про розірвання Договору, до якого зокрема додано додаткову угоду про дострокове розірвання Договору, однак такі дії та наміри Відповідача проігноровано Позивачем.

Відтак, Відповідач заперечуючи щодо задоволення позову фактично посилається на існування у нього права на оплату понесених ним витрат в межах виконання заявки № 3 в розмірі 665 945, 72 грн., а відтак неможливості стягнення з нього 907 200 грн оскільки це призведе до понесення ним збитків.

При цьому судом встановлено, що факт існування заявленої Позивачем до стягнення заборгованості в розмірі 907 200 грн Відповідачем не заперечується.

Крім того, Відповідач зазначає, що задоволення вимоги Позивача про розірвання Договору, з огляду на визначені Позивачем підстави, не вбачається за можливе оскільки порушення зобов`язання зумовлено неналежним виконання саме Позивачем умов Договору, а пункт 13.3 останнього, на який посилається Позивач не регулює порядок розірвання Договору.

Відповідач також просить суд стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 400 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано наступні документи:

- договір № 12 про надання правової допомоги від 23.05.2023 з кошторисом (додаток до договору);

- акти надання послуг № 26 від 15.06.2023 на суму 6 400 грн та № 32 від 27.07.2023 на суму 4 000 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001802 від 31.08.2018;

- ордер серії АІ № 1403919 від 15.06.2023.

Суд вказує, що матеріали справи не містять заперечень Позивача щодо заявленого до відшкодування Відповідачем розміру судових витрат.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з пунктом 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вказує, що наразі предметом розгляду справи є з`ясування правомірності заявленої Позивачем вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості за оплачену однак не виконану роботу згідно умов Договору, факт чого Відповідачем не заперечується в цілому.

Доводи та заперечення Відповідача фактично стосуються понесених ним витрат в результаті виконання ним умов Договору (заявки № 3), що унеможливлює стягнення з нього суми 907 200 грн., оскільки це призведе до понесення ним збитків.

Відповідач зазначає про наявність в нього права на плату за Договором в межах суми виконаної роботи на підставі статті 855 ЦК України, якою визначено, що підрядник має право на плату, якщо знищення предмета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Суд вказує, що Позивач як на підставу для розірвання Договору посилається на початок з 22.07.2022 процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та відсутністю необхідності в отриманні банком робіт згідно Договору - отримання платіжних карток згідно заявки № 3 від 24.11.2021.

В позовній заяві Позивач посилається на положення пункту 8.14 Договору, однак не зазначає обґрунтування останнього, тобто не доводить суду факти порушення Відповідачем термінів виконання робіт по виготовленню та поставці товару, а відтак і не доводить наявності права у Покупця на відмову від товару, як це передбачено таким пунктом, що свідчить про безпідставність посилань на такий пункт.

Зазначений Позивачем пункт 13.3. взагалі не відповідає змісту пункту 13.3 Договору.

Суд вказує, що згідно пункту 13.3. Договору останній може бути змінений або припинений за письмовою згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством України та Договором.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено вище, Позивач звертався до Відповідача із листом № 526 від 16.01.2023 з намірами припинення дії Договору, однак між сторонами не досягнуто згоди щодо зміни умов договору, що відповідно підтверджується фактом звернення Позивача до суду з вимогою про розірвання Договору.

Водночас, суд вказує, що такий лист не містить відмови Покупця від Договору.

З огляду на зазначене, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами згоди про розірвання Договору, добровільного припинення зобов`язання та докази істотного порушення Відповідачем умов Договору.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договір може бути розірваним у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 ЦК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, а саме - коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).

Як вже зазначалося судом раніше, в обґрунтування підстав необхідності розірвання Договору Позивачем зазначається наступна причина: ліквідація АТ «Мегабанк» та відсутність необхідності в отримання Банком робіт за Договором.

Суд звертає увагу сторін на те, що Позивач при нормативному обґрунтуванні позовних вимог взагалі не посилається на визначену норму статті, яка на його думку підлягає застосуванню при вирішенні питання про розірвання договору та яка фактично має бути підставою для його розірвання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Позивачем не зазначено підстав для розірвання Договору згідно викладених вище вимог чинного законодавства, а обставини ліквідації банку та відсутності необхідності у отриманні виконаних Відповідачем робіт за Договором не є істотною зміною обставин, яка, в свою чергу, відповідає визначеному частиною 4 статті 652 ЦК України випадку.

При цьому суд зазначає, що реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права в такому позові.

Судом не береться до уваги викладені у письмових пояснення доводи, які надані Позивачем за наслідком подання відзиву у зв`язку з чим доводи Позивача щодо претензій до роботи Відповідача (недотримання черговості етапів) не входять до предмету доказування у справі з огляду на їх відсутність при формуванні та нормативно-правовому обґрунтуванні даного позову.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Підстави для реалізації Замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті); - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті); - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті); - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Відповідачем не наведено суду, а тому останнім не вбачається за можливе встановити, яка саме підстава для розірвання Договору наразі застосовується.

Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

При цьому, згідно постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 13.09.2019 у справі № 911/1433/18 оскільки положення частин другої та четвертої статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої цієї статті ЦК України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може «виправдовуватись» безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої.

Обставини наявності або відсутності порушення умов договору підряду зі сторони підрядника мають безпосереднє значення для правильного вирішення судами спорів про визнання недійсною відмови замовника від договору підряду в порядку частини другої статті 849 ЦК України та підлягають з`ясуванню судами у вирішенні таких спорів.

З огляду на зазначене, враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, судом не вбачається за можливості встановити факт порушення Відповідачем ходу виконання робіт (враховуючи підстави подання позову), що в результаті призвели до відмови Позивача від його виконання.

Лист Позивача від 16.01.2023 № 526 на переконання суду не є відмовою від виконання Договору, оскільки зі змісту останнього вбачається лише наміри Позивача врегулювати питання щодо припинення його дії, однак жодним чином не є реалізацією Позивачем права згідно положень частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, Позивачем не доведено підстав для розірвання Договору.

Що стосується заявленої до стягнення суми в розмір 907 200 грн, суд зазначає, що враховуючи правову природу таких коштів, останні є передоплатою за договором підряду.

Частиною 2 статті 854 ЦК України встановлено, що підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Суд вказує, що Главою 61 ЦК України, не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду, а натомість передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів відмови Позивача від Договору, підстав для його розірвання, судом також не вбачається законної підстави для стягнення суми попередньої оплати, яка до того ж не обґрунтована Позивачем як понесені ним збитки, що відповідно вимагається положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

З поміж зазначеного, суд також критично ставиться до намірів Позивача здійснити стягнення суми попередньої оплати без урахування витрат Відповідача на виконану частину роботи задля належного виконання Договору, що свідчить про недобросовісність особи Замовника.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на відмову у задоволені позову підстави для відшкодування Позивачу, понесених ним судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу - відсутні.

Враховуючи надані Відповідачем докази в частині підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та відсутність заперечень Позивача, суд дійшов висновку, що такі витрати відповідають критерію розумності, є співрозмірними із ціною позову та ступенем складності справи, а також доцільними в межах даної справи, що відповідно свідчить про необхідність їх відшкодуванню Позивачем.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено досягнення двосторонньої згоди щодо припинення зобов`язань за Договором, не дотримано порядку односторонньої відмови від такого договору, а також не наведено поважних підстав для його розірвання саме за рішенням суду, а відтак і відсутність підстав для стягнення коштів з огляду на правову природу договору підряду, що відповідно свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України не відшкодовуються та покладаються на нього.

Витрати на професійну правничу допомогу Відповідача відповідно до статті 129 ГПК України підлягають відшкодуванню Позивачем.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Хаб» (пров. Квітневий, 1А, приміщення 134, м. Київ, 04108; ідентифікаційний код 42474915) про стягнення 907 200 грн та розірвання договору - відмовити.

2. Судові витрати Акціонерного товариства «Мегабанк» не відшкодовуються.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Хаб» (пров. Квітневий, 1А, приміщення 134, м. Київ, 04108; ідентифікаційний код 42474915) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 30.08.2023

Суддя Антон ПУКАС