Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/7920/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№ 910/7920/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Дребот І.А.;

від відповідача: Овчаренко І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 року (повний текст складено 30.08.2023)

у справі №910/7920/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Хаб"

про стягнення 907 200 грн та розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Мегабанк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Хаб" з вимогами про стягнення заборгованості за договором № 2603/2020 від 26.03.2020 в розмірі 907 200 грн та його розірвання.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що в ході ліквідації АТ «Мегабанк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», реалізуючи надані їй повноваження подано даний позов з метою забезпечення збереження майна банку, формування ліквідаційної маси, виконання функцій з управління майном банку.

Так, позивач вказує, що АТ «Мегабанк» в межах виконання Договору здійснено сплату коштів на користь Відповідача в розмірі 7 724 029, 92 грн, в той час як Відповідачем поставлено товару на суму 6 816 829, 92 грн., що свідчить про існування у останнього заборгованості в розмірі 907 200 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з початком ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» та відсутністю необхідності в отримання банком робіт за Договором, керуючись п. 6 ч. 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 13.3. розділу 3 Договору просить суд визнати його розірваним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не зазначено підстав для розірвання договору згідно викладених вище вимог чинного законодавства, а обставини ліквідації банку та відсутності необхідності у отриманні виконаних відповідачем робіт за договором не є істотною зміною обставин, яка, в свою чергу, відповідає визначеному частиною 4 статті 652 ЦК України випадку.

Також суд дійшов до висновку про відсутність можливості встановити факт порушення відповідачем ходу виконання робіт (враховуючи підстави подання позову), що в результаті призвели до відмови позивача від його виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Мегабанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 року у справі №910/7920/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- враховуючи обставини справи, у даному випадку наявні умови, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання договору у зв`язку із істотною зміною обставин, а саме у зв`язку із запровадженням ліквідаційної процедури банку;

- відповідач не заперечував проти розірвання договору, надсилаючи на адресу банку додаткові угоди про розірвання договору, проте на своїх умовах щодо оплати за виконані роботи, які не були прийнятні для позивача;

- відповідачем визнано факт наявності заборгованості перед позивачем, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків;

- не спростованим та доведеним є факт проведення позивачем попередньої оплати у сумі 907 200,00 грн., тоді як належних та допустимих доказів поставки відповідачем товару не надано.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7920/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/7920/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 року у справі №910/7920/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.11.2023.

14.11.2023 о 14 год. 37 хв. у місті Києві та Київській області була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим судове засідання за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/7920/23 не відбулося. Повітряна тривога в місті Києві та Київській області тривала до 17 год. 21 хв.

Ухвалою суду від 14.11.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.2023.

В той же час, при визначенні дати судового засідання не було враховано, що суддя Руденко М.А. відповідно перебуватиме у відпустці, у зв`язку з чим засідання у справі №910/7920/23, призначене на 19.12.2023, не відбудеться.

Ухвалою суду від 15.12.2023 справу №910/7920/23 призначено до розгляду на 06.02.2024.

В судовому засідання 06.02.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 13.02.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/7920/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 13.02.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 року у справі №910/7920/23.

Позиції учасників справи

31.10.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно рішення Правління Національного банку України № 362-рш від 21.07.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Мегабанк» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати AT «Мегабанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації AT «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації AT «Мегабанк» з 22.07.2022 по 21.07.2025, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора AT «Мегабанк» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.

Так, між АТ «Мегабанк» (Покупець) та ТОВ «Бі-Хаб» (Постачальник) укладено Договір, відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник зобов`язується за завданням Покупця виконати: переддрукарську підготовку дизайну Платіжної картки та/ або Поліграфічної продукції та/ або ПІН-конверту; виготовлення і поставку заготовок банківських платіжних пластикових карток з чіп-модулем, з чіп-модулем та дуальним інтерфейсом, з магнітною смугою і стікерами (далі «Платіжні картки»); персоналізацію бланків Платіжних карток (далі «Персоналізація»); друк та поставку ПІН-конвертів (далі - «ПІН-конверт»); друк та поставку Поліграфічної продукції для пакування Платіжних карток (далі - «Поліграфічна продукція»); пакування Платіжних карток та ПІН-конвертів в Поліграфічну продукцію (далі - «Комплекти»); надання інших супутніх послуг, згідно з умовами цього Договору.

В пункті 3.1. Договору сторони передбачили етапи, види і терміни виконання робіт по виготовленню та поставці платіжних карток.

Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що Покупець здійснює оплату за Товар в гривні шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі на підставі виставленого Постачальником рахунку. При розрахунку вартості Товару використовується курс придбання доларів США за гривні , яким закрилися торги на міжбанківській біржі та який зафіксований на сайті: www.udmform.com на дату, що передує даті виставлення рахунку на передоплату або рахунку на остаточний розрахунок.

Сума Договору дорівнює сумам всіх Специфікацій до цього Договору (пункт 4.1.4 Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено порядок розрахунків між сторонами:

- 40 % вартості товару сплачується Покупцем протягом 5 робочих днів з моменту підписання Замовлення на придбання товару та отримання рахунку на предоплату;

- 20 % вартості товару сплачується Покупцем протягом 5 робочих днів з моменту передачі Замовнику вхідних даних для персоналізації платіжних карток відповідної партії;

- залишок вартості товару сплачується Покупцем протягом 5 робочих днів після отримання Покупцем від Постачальника товару і рахунку та підписаних видаткових накладних та Актів приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 6.1. Договору Постачальник зобов`язувався виготовити та поставити Товар відповідно до умов даного Договору.

Згідно з пункту 8.14. Договору у разі, якщо Постачальник без поважних причин порушив терміни виконання робіт по виготовленню та поставці Товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Покупець має право відмовитись від Товару без відшкодування Постачальнику понесених ним витрат, та вимагати від Постачальника повернути попередньо сплачену Покупцем суму передплати у повному розмірі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання вимоги. У разі, якщо Постачальник своєчасно не поверне сплачену Покупцем суму передплати, така сума вважається простроченою, та Постачальник виплачує Покупцю пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання своїх зобов`язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 13.4. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, з можливістю автоматичної пролонгації.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору сплачено на користь Відповідача кошти в загальному розмірі 7 724 029, 92 грн, в той час як Відповідачем здійснено поставку на суму 6 816 829, 92 грн, а відтак різниця вказаних сум - 907 200 грн становить заборгованість Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом вих. № 526 від 16.01.2023 повідомив відповідача, що у зв`язку початком ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» та відсутністю необхідності в отриманні Банком робіт згідно Договору, керуючись пунктом 6 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 13.3. розділу 3 Договору, останній має намір достроково припинити дію Договору.

Також позивач з метою врегулювання питання та уникнення необхідності вирішення спору у судовому порядку, просив негайно, але не пізніше 7 банківських днів з дати отримання такого листа погасити вказану в листі дебіторську заборгованість та перерахувати на рахунок АТ «Мегабанк» грошові кошти у сумі 2 658 000 грн.

У відповідь на вказаний лист Відповідач листом вих. № 2301/23-1 від 23.01.2023 повідомив, що за його даними бухгалтерського обліку сума кредиторської заборгованості складає 907 200 грн, що також підтверджується Актом взаємних розрахунків за період березень 2020 - січень 2023.

Крім того, відповідачем повідомлено про наявність у нього інтересу щодо вирішення питання стосовно припинення вказаного Договору з огляду на ліквідацію банку.

Між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунку за період з березня 2020 - січень 2023, в якому сторонами погоджено факт існування заборгованості у відповідача у вигляді вартості непоставленого товару на суму 907 200 грн.

З огляду на зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача існуючу заборгованість та розірвати договір у зв`язку з відсутністю необхідності в отриманні позивачем робіт за договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не зазначено підстав для розірвання Договору згідно викладених вище вимог чинного законодавства, а обставини ліквідації банку та відсутності необхідності у отриманні виконаних відповідачем робіт за Договором не є істотною зміною обставин, яка, в свою чергу, відповідає визначеному частиною 4 статті 652 ЦК України випадку.

Також суд дійшов до висновку про відсутність можливості встановити факт порушення відповідачем ходу виконання робіт (враховуючи підстави подання позову), що в результаті призвели до відмови позивача від його виконання.

Однак, колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір, який містить елементи договору поставки та договору підряду.

Відповідно до приписів ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому

В силу вимог ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з пунктом 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

За ч. ч. 2 - 4 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З аналізу ст. 849 ЦК України вбачається, що вказана стаття встановлює три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2- 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість ч. 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення робіт, що має наслідком припинення зобов`язань за договором. (вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/8214/21, від 08.11.2022 у справі № 904/8119/21).

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом вих. № 526 від 16.01.2023 повідомив відповідача, що у зв`язку початком ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» та відсутністю необхідності в отриманні Банком робіт згідно Договору, керуючись пунктом 6 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пунктом 13.3. розділу 3 Договору, останній має намір достроково припинити дію Договору.

Також позивач з метою врегулювання питання та уникнення необхідності вирішення спору у судовому порядку, просив негайно, але не пізніше 7 банківських днів з дати отримання такого листа погасити вказану в листі дебіторську заборгованість та перерахувати на рахунок АТ «Мегабанк» грошові кошти у сумі 2 658 000 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що лист позивача від 16.01.2023 № 526 не є відмовою від виконання договору, оскільки зі змісту останнього вбачається лише наміри позивача врегулювати питання щодо припинення його дії, однак жодним чином не є реалізацією позивачем права згідно положень частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Водночас, колегія суддів не погоджується із таким твердженням суду першої інстанції та зазначає, що у листі позивачем чітко вказано, що у зв`язку із початком ліквідаційної процедури АТ «Мегабанк» у останнього відсутня необхідність в отримані банком робіт на підставі вказаного договору, що повністю підпадає під реалізацію останнім свого права на односторонню відмову від договору, передбачену ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Посилання в листі від 16.01.2023 № 526 лише на п. 13.3. договору та ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», без зазначення ч. 4 статті 849 ЦК України, як підстави для відмови від договору підряду в односторонньому порядку, не спростовує реалізацію позивачем свого права на односторонню відмову від договору, яка передбачена нормами законодавства.

Дійсно, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № 2603/2020 від 26.03.2020 з посиланням на приписи ст. 651 ЦК України, 118 ГК України.

Однак, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки реалізація передбаченого частиною 4 статті 849 ЦК України права позивача на односторонню відмову від договору є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що договір є розірваним (припиненим) з моменту отримання відповідачем листа позивача № 526 від 16.01.2023, а саме з 18.01.2023 (отримання відповідачем листа у дану дату підтверджується наданим позивачем відстеженням поштового пересилання із сайту Укрпошти).

Колегія суддів також враховує, що листом від 23.01.2023 відповідач визнав факт отримання звернення позивача про відмову від договору, а також ту обставину, що за даними бухгалтерії Товариства сума кредиторської заборгованості відповідача становить 907 200,00 грн. (яка є предметом спору у даній справі), на підтвердження чого було надано підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків.

Судом апеляційної інстанції враховано лист відповідача від 15.06.2023, який був насланий на адресу позивача вже під час розгляду справи у суді першої інстанції, яким останній повідомляв про понесення прямих збитків у зв`язку з виконанням заявки у сумі 665 945,72 грн. та пропонував підписати додаткову угоду з цього приводу та акт виконаних робіт.

Водночас, відповідні доводи відповідача щодо понесення ним витрат на виконання умов договору, та як наслідок, відсутності можливості розірвання договору в односторонньому порядку, колегія судді відхиляє, оскільки дійсно, ч. 4 ст. 849 ЦК України передбачає зобов`язання замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Водночас, відшкодування замовником плати та збитків підряднику у зв`язку із розірванням договору не є предметом спору у даній справі, а тому і відсутні підстави для дослідження судом даних обставин.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з вимогами про відшкодування збитків та плати за виконану частину роботи, які завдані розірванням договору, зокрема, і у судовому порядку в окремому позовному провадженні.

Стосовно вимоги про розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.ч.1-4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас, як було встановлено вище, позивач реалізував своє право, визначене частиною 4 статті 849 ЦК України, на односторонню відмову від договору, у зв`язку з чим договір вважається розірваним (припиненим) з 18.01.2023.

Частини 1, 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19.

Оскільки на момент звернення до суду договір № 2603/2020 від 26.03.2020 вже був припинений на підставі односторонньої відмови від нього, що унеможливлює його розірвання у судовому порядку, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивачем на рахунок відповідача всього було перераховано 7 724 029,00 грн. Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, всього за договором було поставлено товару на суму 6 816 829,92 грн.

Факт наявності невикористаної переплати у розмірі 907 200,00 грн визнається відповідачем та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.01.2023.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 статті 849 ЦК України вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) у сумі 907 200,00 грн відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

Стосовно заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 400,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано договір № 12 від 23.05.2023 про надання правової допомоги, укладений між адвокатським об`єднанням «Юридичні технології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Хаб», акти надання послуг № 26 від 15.06.2023 на суму 6 400,00 грн, № 27 від 27.07.2023 на суму 4 000,00 грн., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Овчаренка І.С., ордер серії АІ № 1403919.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Позивачем не наведено жодних обґрунтованих заперечень стосовно неспівмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції з огляду на заявлені позовні вимоги.

При цьому, колегією суддів досліджено подані відповідачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу і не встановлено не співмірності вказаних витрат.

Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Враховуючи вищевикладене, саме розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 400,00 грн. є співмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги у даному випадку були задоволені частково (задоволено позовну вимогу стягнення 907 200,00 грн. та відмовлено у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору), а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у суді першої інстанції, підлягають розподілу пропорційно.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 129 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 712,88 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Мегабанк" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/7920/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/7920/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 у справі № 910/7920/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Хаб" (пров. Квітневий, 1А, приміщення 134, м. Київ, 04108; ідентифікаційний код 42474915) на користь Акціонерного товариства "Мегабанк" (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) 907 200,00 грн заборгованості, 13 608,00 грн судового збору за подачу позову та 20 412,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, 17, поверх 7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Хаб» (пров. Квітневий, 1А, приміщення 134, м. Київ, 04108; ідентифікаційний код 42474915) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 712,88 грн.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/7920/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.02.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко