Рішення

від 29.08.2023 по справі 917/758/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023 Справа № 917/758/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд», 03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 130/57, оф. 163, код ЄДРПОУ 39205214,

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Миргородське лісове господарство» (37602, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Козацька, 22/1),

про стягнення 153 405,26 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Миргородське лісове господарство» про стягнення 153 405,26 грн., з яких 132 213,79 грн. попередня оплата за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р., 17 187,79 грн. пеня, 4 003,68 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.05.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою від 21.08.2023 року замінено відповідача у даній справі Державне підприємство «Миргородське лісове господарство» на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Миргородське лісове господарство».

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р. щодо передачі товару у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд», а тому зобов`язаний повернути перераховану позивачем суму попередньої оплати, а також сплатити пеню за несвоєчасну поставку товару та втрати від інфляції за весь час прострочення.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як правонаступник відповідача у даній справі у відзиві № 10-05/775 від 24.05.2023 р. (вх. № 6687 від 26.05.2023 р.) проти позову заперечує, стверджуючи про те, що датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної, а акт приймання-передачі не є документом, що підтверджує поставку товару.

Також відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд» не склало та не ініціювало складення акту щодо розбіжностей між кількістю чи якістю наявного товару та характеристиками, що вказані у товаросупровідних документах, а отже, позивач погодився з передачею продавцем належного товару у власність покупця.

Крім того, ДСГП «Ліси України» стверджує, що факт перебування товару, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., у власності відповідача, підтверджений ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.03.3023 р. у справі № 544/1715/22.

У відповіді на відзив б/н від 07.06.2023 р. (вх. № 7214 від 08.06.2023 р.) позивач вказує про те, що підписання акту прийому-передачі у відповідності до п. 1.3 договору купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р. є основним документом на підтвердження поставки товару, а у зазначеній відповідачем ухвалі Полтавського апеляційного суду фактично не встановлено хто був власником товару, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., а тому, з урахуванням ст. 75 ГПК України, відповідач не звільняється від доказування даної обставини.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

08.12.2022 року між Державним підприємством «Миргородське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд» було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л (а.с. 9-14).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі IV кварталу 2022 року, який відбувся 08.12.2022 р., Продавець (ДП «Миргородське лісове господарство») передає у власність на умовах франко-склад Продавця (лот № 15 - верхній) лісо продукцію, а Покупець (ТОВ «Трейдвуд») зобов`язується прийняти товарі сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 7.1 вказаного договору платіж (передоплата 100 % вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд» було перераховано на рахунок Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» 132 213,79 грн., з яких 115 048,07 грн. попередня оплата за лісоматеріали, 5 950,51 грн. оплата за навантажувально-розвантажувальні роботи, 11 215,21 грн. гарантійний внесок за майно ДП «Миргородське лісове господарство», що підтверджується платіжними дорученнями № 1452841 від 12.10.2022 р., № 11572 від 12.12.2022 р., № 11579 від 14.12.2022 р., № 11581 від 15.12.2022 р. та № 4210 від 15.12.2022 р. (а.с. 18-21).

Пунктом 8.3 договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р. визначено, що Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар після сплати рахунку-фактури на протязі 10 календарних днів.

Посилаючись на те, що Державним підприємством «Миргородське лісове господарство» не було виконано умови договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р. щодо передачі товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 153 405,26 грн., з яких 132 213,79 грн. попередня оплата за вказаним договором, 17 187,79 грн. пеня, 4 003,68 грн. втрати від інфляції.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р., платіжні доручення № 1452841 від 12.10.2022 р., № 11572 від 12.12.2022 р., № 11579 від 14.12.2022 р., № 11581 від 15.12.2022 р. та № 4210 від 15.12.2022 р., протокол огляду місця події від 13.12.2022 р., протокол огляду предметів від 21.12.2022 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: товарно-транспортна накладна серія ПЛБ № 800952 від 13.12.2022 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р. щодо здійснення попередньої оплати на суму 132 213,79 грн.

При цьому, судом встановлено, що докази на підтвердження виконання відповідачем умов договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р. щодо передачі товару у власність позивача в матеріалах справи відсутні.

Так, порядок переходу права власності на товар, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., до Покупця визначений у п.п. 1.3 та 6.6 вказаного договору.

Згідно з п. 1.3 договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р. право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання-передачі.

Одночасно з цим, пунктом 6.6 договору передбачено, що перехід права власності та всі ризики на лісоматеріали від продавця Покупцю здійснюються в момент підписання уповноваженими представниками Покупця товаро-транспортної накладної.

Таким чином, договором № 652-А/Л від 08.12.2022 р. визначено декілька підстав переходу права власності на товар, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., до Покупця.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж (п. 8.26 Правил).

Таким чином, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а підтверджує лише факт надання послуг з перевезення товарів.

Дані висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 р. у справі № 804/644/16, згідно з якою товарно-транспортна накладна є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись іншими документами, зокрема, видатковою накладною.

До таких документів також належить акт приймання-передачі товару.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

За змістом цієї норми товарно-транспортна накладна повинна містити інформацію про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Пунктом 11.6 Правил встановлено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж.

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником.

У наданій відповідачем копії товарно-транспортній накладній серія ПЛБ № 800952 від 13.12.2022 р. відсутня інформація про прізвище та посаду відповідальної особи вантажоодержувача.

У вказаній накладній також не зазначається, що до неї додаються документи, без яких товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником. Відповідач таких документів до суду також не надав.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

З аналізу усього змісту договору купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р. вбачається, що підписання уповноваженими представниками Сторін товаро-транспортної накладної без підписання акта приймання-передачі товару, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., не є достатньою підставою переходу права власності на вказаний товар до Покупця.

Також відповідно до ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19, якщо ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунків, потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р., він був укладений за результатами аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі IV кварталу 2022 року, який був проведений 08.12.2022 р. на підставі Регламенту з організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Товарній біржі «Українська енергетична біржа».

Згідно з п. 1.1 вказаного Регламенту він регулює правові відносини, що виникають між учасниками та організатором під час проведення аукціонів з продажу необробленої деревини і встановлює порядок підготовки до аукціону, реєстрації учасників аукціону, проведення аукціону, оформлення їх результатів та відповідальність за порушення даного Регламенту, що розроблено у відповідності до Закону України «Про товарну біржу», та чинного законодавства України.

Замовниками аукціону з продажу необробленої деревини виступають продавці необробленої деревини (постійні лісокористувачі лісові господарства областей, що знаходяться в підпорядкуванні обласних управлінь лісового та мисливського господарства), які здійснюють заготівлю деревини на території України у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 1.3 Регламенту).

Розділом 7 Регламенту визначено, що за підсумками проведення аукціону формує аукціонне свідоцтво, що підписується організатором та переможцем аукціону (покупцем) в трьох примірниках.

Аукціонне свідоцтво є підставою для укладання типового договору купівлі-продажу між продавцем та покупцем, типова форма якого розроблена Державним агентством лісових ресурсів України.

На підставі одержаних аукціонних свідоцтв покупці зобов`язані укласти з продавцями договір купівлі-продажу необробленої деревини, протягом 10-ти календарних днів після проведення аукціону.

Враховуючи викладене, відповідач є замовником аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі IV кварталу 2022 року, є стороною, яка скористалася стандартними умовами, що були розроблені третьою особою (Державним агентством лісових ресурсів України), а позивач є стороною, яка була зобов`язана укласти з продавцем договір купівлі-продажу необробленої деревини в типовій формі, а тому тлумачення повинно здійснюватися на користь позивача.

За таких умов суд дійшов висновку про те, що підставою переходу права власності на товар, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., до Покупця є підписання Сторонами акта його приймання-передачі.

Даний акт сторонами підписано не було.

У відзиві на позов відповідач стверджує про те, що факт перебування товару, що є об`єктом договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., у власності відповідача, підтверджений ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.03.3023 р. у справі № 544/1715/22.

Однак, згідно з ч.ч. 4-6 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвала від 13.03.3023 р. у справі № 544/1715/22 була прийнята Полтавським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «ТРЕЙДВУД» на ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2022 року у кримінальному провадженні №12022170580000391.

Отже, вказана ухвала суду не може вважатися документом, що є обов`язковим для господарського суду, а зазначені у ній обставини підлягають доказуванню за загальними правилами, встановленими Главою 5 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві ТОВ «Трейдвуд» зазначає, що лісоматеріали, які мали бути доставлені Покупцю, не відповідають кількісним і якісним характеристикам по договору № 652-А/Л від 08.12.2022 р., та просить повернути сплачені за нього кошти, посилаючись на положення ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України.

Згідно з вказаною нормою якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Однак, пунктом 6.5 договору купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р. визначено, що в разі, якщо при прийманні-передачі товару Покупець виявить неякісний товар, розходження по кількості товару між фактично наявним і зазначеним в товаросупровідних документах обсягах, складається Акт за підписами представників обох сторін в двох екземплярах по одному для кожної із сторін.

Також згідно з Розділом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Доказів щодо наявності актів про розбіжність між кількістю чи якістю наявного товару та характеристиками, що вказані у товаросупровідних документах до суду не надано.

Разом з тим, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд» не доведено саме факту недотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо асортименту товару, суд дійшов висновку про застосування тих норм права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Такою нормою в даному випадку є ч. 2 ст. 693 ЦК України, відповідно до якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 132 213,79 грн. попередня оплата за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.4 договору купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р. визначено, що у разі несвоєчасної поставки товару Продавець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленої продукції за кожен день протсрочки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17 187,79 грн. пені за період з 26.12.2022 р. по 04.05.2023 р. (а.с. 4), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 4 003,68 грн. за період з січня 2023 року (26.12.2022 р. початок прострочення відповідачем зобов`язання з передачі товару) по березень 2023 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У постанові від 08.12.2020 р. у справі № 903/664/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголосив, що за змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, зобов`язання з передачі товару не є грошовим, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат починаючи з січня 2023 року є безпідставним.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.12.2020 р. у справі № 903/664/19 зауважив, що сума попередньої оплати товару, яка одержана продавцем (постачальником), та має бути повернута на вимогу покупця в разі невиконання продавцем у встановлений договором строк свого обов`язку з передачі товару, є грошовим зобов`язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист-претензію від 04.04.2023 р. (а.с. 61-62) з вимогою передати ТОВ «Трейдвуд» товар за договором № 652-А/Л від 08.12.2022 р. або повернути сплачену суму за товар. Відповідач вказану претензію отримав, про що зазначено у відповіді філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (а.с. 63-64).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, грошове зобов`язання відповідача щодо повернення суми попередньої оплати виникло зі спливом семиденного строку від дня пред`явлення позивачем вищезазначеної претензії.

З огляду на викладене, оскільки інфляційні втрати позивачем нараховано по березень 2023 року, тобто до початку прострочення відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, підстави для їх стягнення відсутні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Миргородське лісове господарство» 132 213,79 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р., 17 187,79 грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 613,95 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Миргородське лісове господарство» (37602, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Козацька, 22/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдвуд» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 130/57, оф. 163, код ЄДРПОУ 39205214) 132 213,79 грн. попередня оплата за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 652-А/Л від 08.12.2022 р., 17 187,79 грн. пеня; 4202,37 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 29.08.2023 р.

Суддя О.С. Мацко