Постанова

від 29.08.2023 по справі 911/174/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/174/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фенс технолоджи»</a> - Шульга А.В., адвокат (ордер від 07.08.2023),

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Аримком-Україна» - Падох О.І., адвокат (ордер від 05.10.2022),

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Акм-груп» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аримком-Україна»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.)

у справі № 911/174/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенс технолоджи»</a> (далі - ТОВ «Фенс технолоджи»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Аримком-Україна» (далі - ТОВ «Аримком-Україна») та товариства з обмеженою відповідальністю «Акм-груп» (далі - ТОВ «Акм-груп»)

про припинення порушення прав інтелектуальної власності.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Фенс технолоджи» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Аримком-Україна» та ТОВ «Акм-груп», в якому просило суд:

- зобов`язати ТОВ «Аримком-Україна» припинити порушення прав інтелектуальної власності на корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019;

- зобов`язати ТОВ «Акм-груп» припинити порушення прав інтелектуальної власності на корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019;

- заборонити ТОВ «Аримком-Україна» використовувати в будь-який спосіб у своїй господарській діяльності корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019, зокрема, виготовляти товари із застосуванням запатентованих корисних моделей, застосовувати такі товари, пропонувати до продажу, зокрема, через мережу Інтернет, продавати та іншим шляхом вводити виготовлені товари в цивільний оборот або зберігати такі товари в зазначених цілях;

- заборонити ТОВ «Акм-груп» використовувати в будь-який спосіб у своїй господарській діяльності корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019, зокрема, виготовляти товари із застосуванням запатентованих корисних моделей, застосовувати такі товари, пропонувати до продажу, зокрема, через мережу Інтернет, продавати та іншим шляхом вводити виготовлені товари в цивільний оборот або зберігати такі товари в зазначених цілях;

- зобов`язати ТОВ «Аримком-Україна» вжити заходів щодо вилучення з веб-сайтів в мережі Інтернет за посиланнями:

https://metallosetka.dp.ua

https://zabor-setka.com.ua

https://arimkom-ukraina.prom.ua/

та будь-яких інших веб-сайтів в мережі Інтернет відомостей про продаж товарів, виготовлених з використанням корисної моделі «Декорована огорода», захищеної патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисної моделі «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищеної патентом України № 138049 від 11.11.2019;

- зобов`язати ТОВ «Акм-груп» вжити заходів щодо вилучення з веб-сайту в мережі Інтернет за посиланням: https://akm.kiev.ua та будь-яких інших веб-сайтів в мережі Інтернет відомостей про продаж товарів, виготовлених з використанням корисної моделі «Декорована огорода», захищеної патентом України № 1113850 від 10.02.2017 та корисної моделі «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищеної патентом України № 138049 від 11.11.2019;

- зобов`язати ТОВ «Аримком-Україна» вилучити з цивільного обороту та знищити товари, виготовлені та введені в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності на корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 13850 від 10.02.2017, та/або корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019, що знаходяться в будь-яких об`єктах нерухомого майна, що належать ТОВ «Аримком-Україна» на праві власності та/або користування, та/або використовуються ними в господарській діяльності, за наступними адресами:

м. Київ, вул. Сирецька, 5;

м. Київ, вул. Василенка, 21;

м. Харків, вул. Плехановська, 126А;

м. Запоріжжя, вул. Українська, 52;

м. Одеса, вул. Дальницька, 46;

м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 13;

м. Львів, вул. Наукова, 7;

м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37;

м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2а;

м. Дніпро, пр. Пушкіна, 40-Б

та за будь-якими іншими адресами об`єктів нерухомого майна, що належать ТОВ «Аримком-Україна» на праві власності та/або користування та/або використовуються ними в господарській діяльності;

- зобов`язати ТОВ «Акм-груп» вилучити з цивільного обороту та знищити товари, виготовлені та введені в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності на корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017, та/або корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019, що знаходяться в будь-яких об`єктах нерухомого майна, що належать ТОВ «Акм-груп» на праві власності та/або користування, та/або використовуються ними в господарській діяльності, за наступними адресами:

Київська область, м. Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 40.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачів 19 848,00 грн. судового збору та 25 000,00 грн. витрат на проведення експертизи, зазначивши при цьому, що у разі понесення додаткових витрат ним буде надано їх розрахунок у встановленому порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідачами порушуються права інтелектуальної власності позивача шляхом виготовлення, здійснення випуску, пропозиції продажу (в тому числі, через Інтернет) та реалізації продукту з використанням корисних моделей, які захищені згідно з патентами України № 113850 та № 138049, належними на праві власності Кобі В.М., та які на підставі ліцензійного договору від 01.02.2021 використовуються позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 14.02.2023 зі справи № 911/174/22 (суддя Антонова В.М.) позов задоволено частково: зобов`язано ТОВ «Аримком-Україна» припинити порушення прав інтелектуальної власності на корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019; заборонено ТОВ «Аримком-Україна» використовувати в будь-який спосіб у своїй господарській діяльності корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017 та корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019, зокрема виготовляти товари із застосуванням запатентованих корисних моделей, застосовувати такі товари, пропонувати до продажу, зокрема, через мережу Інтернет, продавати та іншим шляхом вводити виготовлені товари в цивільний оборот або зберігати такі товари в зазначених цілях; зобов`язано ТОВ «Аримком-Україна» вжити заходів щодо вилучення з веб-сайтів в мережі Інтернет за посиланнями:

https://metallosetka.dp.ua

https://zabor-setka.com.ua

https://arimkom-ukraina.prom.ua/

відомостей про продаж товарів, виготовлених з використанням корисної моделі «Декорована огорода», захищеної патентом України №113850 від 10.02.2017 та корисної моделі «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищеної патентом України № 138049 від 11.11.2019; зобов`язано ТОВ «Аримком-Україна» вилучити з цивільного обороту та знищити товари, виготовлені та введені в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності на корисну модель «Декорована огорода», захищену патентом України № 113850 від 10.02.2017, та/або корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі», захищену патентом України № 138049 від 11.11.2019, що знаходяться в будь-яких об`єктах нерухомого майна, що належать ТОВ «Аримком-Україна» на праві власності та/або користування, та/або використовуються ними в господарській діяльності, за наступними адресами:

м. Київ, вул. Сирецька, 5;

м. Київ, вул. Василенка, 21;

м. Харків, вул. Плехановська, 126А;

м. Запоріжжя, вул. Українська, 52;

м. Одеса, вул. Дальницька, 46;

м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 13;

м. Львів, вул. Наукова, 7;

м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37;

м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2а;

м. Дніпро, пр. Пушкіна, 40-Б.

В іншій частині позову відмовлено.

Згідно з додатковим рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2023 зі справи (суддя Антонова В.М.) стягнуто з ТОВ «Аримком-Україна» на користь ТОВ «Фенс технолоджи» 9 924,00 грн. судового збору, 12 500,00 грн. витрат на проведення експертизи, 23 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 зі справи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Аримком-Україна», з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд касаційної інстанції: скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 20.09.2022 (згідно з якою скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 02.08.2022 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/15355/22-ц про визнання недійсними патентів на корисні моделі); ухвалу господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі залишити в силі; скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 23.05.2023 зі справи, а справу направити на новий розгляд.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 20.07.2023 зі справи № 911/174/22, зокрема, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Аримком-Україна» на постанову суду апеляційної інстанції від 20.09.2022 зі справи на підставі пункту 3 частини першої статті 297 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); відкрито касаційне провадження у справі № 911/174/22 за касаційною скаргою ТОВ «Аримком-Україна» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 зі справи.

У наданих у судовому засіданні 29.08.2023 усних поясненнях представник скаржника просила Суд за результатом скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 направити справу на новий розгляд до суду, який допустив порушення норм права.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 зі справи скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 зі справи № 910/6552/20, від 22.05.2023 зі справи № 760/16961/19, від 25.05.2020 зі справи № 910/11573/18, від 14.02.2019 зі справи № 916/24/18, від 21.06.2022 зі справи № 908/574/20, від 12.11.2019 зі справи № 904/4494/18 та в ухвалі Верховного Суду від 17.08.2022 зі справи № 461/2102/20;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справи докази, а саме, не дослідив речовий доказ, який оглядався у судовому засіданні господарського суду Київської області 14.02.2023 і який відсутній у матеріалах справи; не дослідив речовий доказ, долучений до матеріалів справи позивачем разом із заявою про долучення доказів від 27.07.2022; не навів обґрунтовані причини відхилення заперечень відповідача-1 щодо відмінності відповідних речових доказів, як і не врахував їх при підготовці оскаржуваної постанови;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, вказуючи на те, що судом встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - висновку експерта Петренка С.А. від 30.04.2021 № 85-01, який складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Фенс технолоджи» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість її доводів.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.08.2023 № 29.2-02/2246 проведений повторний автоматизований розподіл справи № 911/174/22 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 для розгляду справи № 911/174/22 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Фізичною особою ОСОБА_2 10.02.2017 отримано патент на корисну модель «Декорована огорода» № НОМЕР_1 (далі - патент № НОМЕР_1 ).

Формула корисної моделі за патентом № 113850: «Декорована огорода, що виконана у вигляді сітки, наприклад сітки «Рабица», яка забезпечена безліччю декоративних елементів, яка відрізняється тим, що декоративні елементи виготовлені зі штучного або натурального матеріалу, мають форму листяних або хвойних рослин і інстальовані в сітку таким чином, що створюють імітацію огороди з листяних або хвойних рослин».

Фізичною особою ОСОБА_2 11.11.2019 отримано патент на корисну модель «Спосіб виготовлення декорованої огорожі» № НОМЕР_2 (далі - патент № НОМЕР_2 ).

Формула корисної моделі за патентом № 138049: « 1. Спосіб виготовлення декорованої огорожі, що включає формування спіралей з дроту, сплетення їх у сітчасте полотно, який відрізняється тим, що додатково включає оздоблення декоративними елементами, виготовленими із штучного або натурального матеріалу у вигляді листяних або хвойних рослин, при цьому оздоблення здійснюють шляхом переплетення спіралей з дроту та декоративних елементів з одночасним або послідовним сплетенням декорованих спіралей з дроту у полотно. 2. Спосіб виготовлення декорованої огорожі за п. 1, який відрізняється тим, що формування спіралей здійснюють з дроту, покритого полівінілхлоридом (ПВХ)».

Фізичною особою ОСОБА_2 , як ліцензіаром та позивачем, як ліцензіатом 01.02.2021 укладений ліцензійний договір, за умовами пункту 2.2 якого володілець патентів № 113850 та № 138049 на корисні моделі (ліцензіар) надав ліцензіату дозвіл на використання корисних моделей (ліцензію) для цілей виготовлення та розповсюдження продукту на умовах, визначених цим договором.

За умовами ліцензійного договору надано одиничну ліцензію на використання корисних моделей, яка видана лише позивачу (як одному ліцензіату) без права видачі володільцем патентів (ліцензіаром) іншим особам ліцензій на використання корисних моделей, але з правом використання корисних моделей самим володільцем патентів (ліцензіаром).

В підпункті «д» пункту 5.1 ліцензійного договору передбачено також, що ліцензіат має право на захист своїх майнових прав інтелектуальної власності на вищевказані корисні моделі у судовому порядку, зокрема, перешкоджати і забороняти неправомірне використання корисних моделей та застосовувати інші засоби захисту порушених прав на корисні моделі згідно з чинним законодавством.

Як зазначав позивач, 19.02.2021 йому стало відомо про те, що відповідач-1 виготовляє, здійснює випуск, пропонування до продажу, в тому числі, через мережу Інтернет, та реалізацію, зокрема, у місті Києві та в інших містах України, продукту, виготовленого з використанням корисних моделей за патентами № 113850 та № 138049, які використовуються позивачем, як ліцензіатом за ліцензійним договором.

ОСОБА_2 (як власник прав на корисні моделі, які захищені патентами № 113850, № 138049) та позивач (як єдиний ліцензіат та особа, якій на підставі ліцензійного договору належать майнові права інтелектуальної власності на корисні моделі, захищені патентами № 113850 та № 138049) не надавали ані відповідачу-1, ані будь-яким іншим особам права інтелектуальної власності (ліцензій, субліцензій тощо) на корисні моделі, що захищені патентами № 113850 та № 138049.

Проте відповідач-1 виготовляє, пропонує до продажу на ресурсах в мережі Інтернет та реалізує продукт (з використанням корисних моделей, захищених патентами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ) під торговельною маркою «GREEN МІХ» (свідоцтво № НОМЕР_3 , дата реєстрації знака: 11.08.2014).

З відомостей, зазначених на веб-сайті ТОВ «Аримком-Україна» в мережі Інтернет за посиланням:

https://metallosetka.dp.ua/contact/,

https://metallosetka.dp.ua/products/zeljonvi-zabor/

позивачу стало відомо, що продукти, які ТОВ «Аримком-Україна» виготовило, зберігаються за наступними адресами: м. Київ, вул. Сирецька, 5; м. Київ, вул. Василенка, 21; м. Харків, вул. Плеханівська, 126А; м. Запоріжжя, вул. Українська, 52; м. Одеса, вул. Дальницька, 46; м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 13; м. Львів, вул. Наукова, 7; м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37; м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2а; м. Дніпро, пр. Пушкіна, 40-Б.

Крім того, позивачу стало відомо, що виготовлений ТОВ «Аримком-Україна» продукт пропонується до продажу також і відповідачем-2 через свій веб-сайт.

При цьому з відомостей, зазначених на веб-сайті ТОВ «Акм-груп» в мережі Інтернет за посиланням: https://akm.kiev.ua/ua/contacts/, https://akm.kiev.ua/ua/dostavka/ позивачу стало відомо, що виготовлені ТОВ «Аримком-Україна» продукти відповідач-2 зберігає за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 40.

Згідно з наданим суду позивачем висновком експерта Петренка С.А. від 30.04.2021 № 85-01, який складений на замовлення позивача за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності:

- у виробі «Забор Green Міх, хвоя», який вироблений ТОВ «Аримком-Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38530182), використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі «Декорована огорода» за патентом № 113850;

- при виготовленні виробу «Забор Green Міх, хвоя» ТОВ «Аримком-Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38530182) використана кожна ознака, включена до незалежного пункту формули корисної моделі «Спосіб виготовлення декорованої огорожі» за патентом № 138049.

Експертне дослідження проведено: Петренком Сергієм Анатолійовичем, який має вищу технічну освіту (інженер хімік-технолог), спеціальну вищу освіту інтелектуальної власності (магістр з інтелектуальної власності), науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі, за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов`язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 1231 про присвоєння кваліфікації судового експерта, вид 08.07.2011 року, дійсне до 13.10.2023), стаж роботи в сфері інтелектуальної власності та експертний стаж з 2002 року. Висновок експерта підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно зі статтею 384 Кримінального кодексу України.

З посиланням на те, що відповідачами порушуються права інтелектуальної власності позивача шляхом виготовлення, здійснення випуску, пропозиції продажу (в тому числі, через мережу Інтернет) та реалізації продукту з використанням корисних моделей, які захищені згідно з патентами України № 113850 та № 138049, позивач, як ліцензіат, звернувся з цим позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для захисту прав інтелектуальної власності позивача.

Суд враховує, що у суді апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції зі справи переглядалося лише в частині вирішення спору стосовно відповідача-1 (ТОВ «Аримком-Україна»). Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволені позову до відповідача-2 (ТОВ «Акм-груп») в апеляційному порядку жодною із сторін спору не оскаржувалося, відповідно предметом апеляційного перегляду не було.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Аримком-Україна» посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 зі справи № 910/6552/20, від 22.05.2023 зі справи № 760/16961/19, від 25.05.2020 зі справи № 910/11573/18, від 14.02.2019 зі справи № 916/24/18, від 21.06.2022 зі справи № 908/574/20, від 12.11.2019 зі справи № 904/4494/18 та в ухвалі Верховного Суду від 17.08.2022 зі справи № 461/2102/20.

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Так, у доводах касаційної скарги скаржник посилається на те, що у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 зі справи № 910/6552/20 міститься, зокрема, такий висновок: «Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: при дослідження висновків експертів, складених на замовлення учасників справи мають досліджуватися також і вихідні данні, які надавалися сторонами експертам для дослідження … оскільки обидва висновки експертів, складені на основі доказів, які не відповідають критерію допустимості, то і висновки експертів також не відповідають критерію допустимості і не можуть бути оцінені як допустимі докази; інших доказів, які б підтверджували невідповідність спірного патенту України на винахід такій умові патентоздатності, як винахідницький рівень, матеріали справи не містять»; «При цьому Суд враховує, що застосування норм процесуального права має загальний (універсальний) характер, незалежно від суті спірних правовідносин».

Водночас скаржник не враховує те, що наведений ним абзац з постанови Верховного Суду у справі № 910/6552/20 не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, а відображає мотиви відмови в позові, які покладені в основу судових рішень попередніх інстанцій зі справи.

Посилання щодо загальності (універсальності) характеру норм процесуального права стосувалося необхідності надання судами оцінки висновкам експертів, які надані учасниками справи № 910/6552/20 у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

При цьому судові рішення у справі № 910/6552/20 скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду зі справи № 760/16961/19, відповідно до якої Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, зокрема, про те, що згідно зі статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України. Оцінюючи висновок експерта, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що оптичні носії (компакт-диски), які містяться в матеріалах справи та походження яких невідоме, візуально відрізняються від оптичних носіїв (компакт-дисків), які були досліджені судовим експертом у висновку експерта, а за текстом самого висновку не наведено інформації щодо здійснення копіювання досліджуваних об`єктів судовим експертом на сторонні оптичні носії інформації, які долучаються як додатки до такого висновку. З висновку експерта не випливає, що саме оптичні носії (компакт-диски), які містяться у матеріалах справи були об`єктом дослідження експерта, а факт використання саме цих оптичних носіїв експертом при складенні висновку експерта від 26 квітня 2019 року позивачем не доведений. На оптичних носіях до висновку експерта від 26 квітня 2019 року, на яких, за твердженнями позивача містяться примірники комп`ютерної програми та її пізніших модифікацій (версій), наведені інші найменування, ніж найменування комп`ютерних програм, щодо яких позивач просить встановити співавторство. Крім того, об`єкти, що знаходяться на відповідних оптичних носіях не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки на оптичних носіях записані об`єкти із невстановленими найменуваннями. Щодо висновку експерта від 12 березня 2020 року, то суди першої і апеляційної інстанцій зазначили, що вказаний висновок експерта ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах іншої справи. Проте до матеріалів цієї справи разом із копією висновку експерта позивач не надав інших матеріалів, зокрема, доказів, на підставі яких була проведена судова експертиза, у тому числі, флеш накопичувачів із програмними продуктами та комп`ютерними програмами. Також встановлено, що у висновку експерта зазначені інші комп`ютерні програми, які не були предметом дослідження у цій справі. Відсутність зазначених доказів, які були об`єктами дослідження при складенні висновку експерта від 12 березня 2020 року унеможливлює об`єктивний аналіз та належну оцінку таких доказів судом.

Водночас у справі № 911/174/22, судове рішення попередньої інстанції в якій є предметом касаційного перегляду, безпосередньо у висновку експерта від 30.04.2021 № 85-01 міститься зображення наданого на дослідження зразка продукції.

Матеріали справи не містять іншого зразка продукції, який був би наданий відповідачем-1 в підтвердження виробництва ним іншої продукції, аніж тої, яка була об`єктом експертного дослідження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач-1 не надав будь-яких доказів, зокрема, на спростування висновків, зроблених експертом за наслідками проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Отже, проаналізувавши вказані постанови Верховного Суду, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки названі справи суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів), застосовувано норми права та прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовим критерієм.

У постанові Верховного Суду зі справи № 910/11573/18, на яку також посилається ТОВ «Аримком-Україна», Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, врахував, зокрема, заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності, який зобов`язує суди не допускати декларативного підходу в оцінці доказів.

Водночас у справі № 911/174/22 скаржником не доведено, а судом касаційної інстанції не встановлено неврахування судами попередніх інстанцій такої вимоги принципу пропорційності, як заборони формалізму в оцінці доказів.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції (постановою якої рішення суду першої інстанції по суті спору та додаткове рішення залишені без змін) стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановлення інших обставин.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах зі справ № 916/24/18, № 908/574/20, № 904/4494/18 щодо застосування приписів статті 124 ГПК України (яка має загальний, універсальний характер) та на ухвалу Верховного Суду у справі № 461/2102/20, зазначаючи про необхідність подання кожною стороною разом із першою заявою по суті попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Неподання позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, є підставою для відмови у відшкодуванні таких судових витрат.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У справі № 911/174/22, судове рішення попередньої інстанції в якій є предметом касаційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що у позовній заяві позивачем був наведений попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору та витрат за проведення експертизи, та зазначено, що у разі понесення позивачем додаткових витрат, окрім зазначених вище, останнім буде надано їх відповідний розрахунок у встановленому порядку. На адресу суду 05.07.2022, 13.02.2023 та 16.02.2023 від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення останнім витрат на правничу допомогу. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що докази понесення витрат на правничу допомогу позивач подав у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України. Оскільки відповідач-1 не оскаржував витрати на правничу допомогу за розміром та суттю, а наведені вище доводи спростовані, то додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Отже, у Суду відсутні підстави вважати, що судом попередньої інстанції у розгляді справи № 911/174/22 не враховані висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах зі справ № 916/24/18, № 908/574/20, № 904/4494/18 щодо застосування приписів статті 124 ГПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

У касаційній скарзі ТОВ «Аримком-Україна» також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справи докази.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак, у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилається скаржник, не підтвердилася.

Також, за доводами скаржника, судом встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - висновку експерта Петренка С.А. від 30.04.2021 № 85-01, який складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Проте доводи ТОВ «Аримком-Україна» в цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, під час здійснення касаційного провадження у даній справі не підтвердилися доводи скаржника про те, що суд попередньої інстанції встановив обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а тому не підтверджується у даному випадку і підстава касаційного оскарження, що визначена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи ТОВ «Аримком-Україна» про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судового рішення попередньої інстанції (згідно з постановою якої рішення суду першої інстанції по суті спору та додаткове рішення залишені без змін) - відсутні.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «Аримком-Україна» без задоволення, а судове рішення попередньої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аримком-Україна» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 911/174/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова