Постанова

від 30.08.2023 по справі 200/13739/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року справа №200/13739/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д. , Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як представника ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 р. у справі № 200/13739/21 (головуючий І інстанції Шувалова Т.О. ) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій,учасниками війни про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі відповідач, Комісія), в якому просив:

- визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 16 червня 2021 року № 2/VI/V/1, яким відмовлено ОСОБА_2 в наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни надати ОСОБА_2 статус учасника бойових дій шляхом оформлення рішення за формою, наведеною у додатку до Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом МВС України № 395 від 23 травня 2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до документів наданих суду, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та наказами Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України з 01.02.2015 по 06.11.2015 був залучений до сил та засобів антитерористичної операції. Таким чином позивач набув права на отримання статусу учасника бойових дій після 06.11.2015

Скаржник, з посиланням на висновки викладені в рішеннях Конституційного Суду України, зазначає, що до спірних правовідносин належить застосовувати положення Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення» (остання назва), затвердженого Постановою КМУ №413 від 20.08.2014 (далі -Порядок № 413) в редакції, чинній на момент перебування позивача в зоні АТО (редакція Порядку №413 від 26.08.2015).

У вказаній редакції Порядку 413 положення п.4 викладено наступним чином: «Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).».

Тобто у вказаній редакції відсутні посилання про необхідність надання документів про безпосереднє підпорядкування штабу АТО та чітко визначений документ, що дає підстави для надання особі відповідного статусу.

Таким чином суд при вирішенні спору по суті помилково застосував останню редакцію Постанови 413.

Також скаржник зазначає, що рішення комісії МВС від 16.06.2021 не містить жодної з перелічених Пунктом 4 Положення № 395 обставин, а само питання про надання позивачеві статусу учасника бойових дій не вирішено.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до довідки Головного управління МВС України в Донецькій області від 29 грудня 2020 року № 502/лк ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15 грудня 1992 року по 06 листопада 2015 року, звільнений з ОВС 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 б (через хворобу) (а.с.18).

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій учасниками війни від 09 квітня 2019 року № 1/ІІI/V/3 позивачу надано статус учасника війни (а.с.47).

З довідки Головного управління МВС України в Донецькій області від 16 грудня 2020 року № 3045/24/01-2020 убачається, що позивач здійснював виїзди в слідчо-оперативній групі за період з 01.11.2014 року по 06.11.2015 року (а.с.20-23).

В архівному витязі Галузевого державного архіву міністерства оборони України від 30 грудня 2020 року № 179/1/3722 міститься інформація про те, що відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 30 листопада 2015 року № 334 майор міліції ОСОБА_2 , слідчий слідчого відділення Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області вважався таким, що з 01 лютого 2015 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань та наказом від 13 грудня 2015 року № 347 вважався таким, що з 06 листопада 2015 року вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення (а.с.17).

Згідно з довідкою Головного управління МВС України в Донецькій області від 14 липня 2021 року № 111ЛК майор міліції ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Зазначено, що довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с.16).

Відповідач листом від 11 листопада 2020 року за № 725АЗ/22 повідомив позивача про відсутність підстав для надання йому статусу учасника бойових дій (а.с.76-79).

15 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій-ветерана війни.

До заяви були додані наступні документи: копія паспорту громадянина України та РНОКПП; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; згода на обробку персональних даних; витяг з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ України від 30.11.2015 року № 334; витяг з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ України від 30.11.2015 року № 347; відповідь із департаменту персоналу МВС України від 11.11.2020 року № 725АЗ/22; засвідчена копія довідки про участь в антитерористичній операції; довідка про проходження служби від 29.12.2020 року № 52/лк; довідка з інформацією про органи та підрозділи внутрішніх справ ГУ МВС України в Донецькій області, що виконували свої обов`язки у зоні проведення АТО; довідки із ІП Єдиний облік Інформаційного порталу НПУ про виїзд у якості слідчого на події, тобто про виконання роботи в органі, що був розташований у зоні АТО; копія ордеру про надання правової допомоги; пояснення ОСОБА_3 ; копія посвідчення УБД ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_4 ; копія посвідчення УБД ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_5 ; копія посвідчення УБД ОСОБА_5 (а.с.24-27).

З пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15 лютого 2021 року убачається, що ОСОБА_2 проводив досудове розслідування у справах, пов`язаних із діяльністю представників т.з. ДНР у м. Дружківка та на території Ясинуватського району Донецької області. Протягом лютого-листопада 2015 року ОСОБА_2 , будучі слідчим, ніс службу у патрулях, на блок-постах та виїздив на профілактичні відпрацювання території Ясинуватського району Донецької області (а.с.86-94).

З витягу з протоколу № 2 засідання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій учасниками війни від 16 червня 2021 року убачається, що у матеріалах справи відсутні зазначені у абзаці 6 пункту 4 Порядку накази керівника АТЦ при СБУ про залучення ОСОБА_2 до проведення антитерористичної операції та про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення. Участь в антитерористичній операції передбачає виконання завдань, безпосередньо пов`язаних з проведенням заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Виконання ОСОБА_2 своїх службових обов`язків, навіть і в районі проведення антитерористичної операції, але таких, що не пов`язані з заходами із протидії терористичній діяльності, які координуються оперативним штабом з управління антитерористичної операції, не може бути підтвердженням безпосередньої участі у виконані завдань антитерористичної операції. У зв`язку з чим, ухвалено відмовити у наданні статусу учасника бойових дій (а.с.100-102).

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій учасниками війни від 16 червня 2021 року № 2/VI/V/1 ОСОБА_2 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій (а.с.10).

Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області надані витяги із Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальних провадженням та накази про створення слідчо-оперативної групи, з яких убачається, що ОСОБА_2 здійснював досудове розслідування щодо розкриття злочинів, пов`язаних з діяльністю терористичної організації (а.с.150-156).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до преамбулиЗакону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-XII), цейЗаконвизначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 5 Закону №3551-XIIвизначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.

* Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 19 частиною 1 статті 6 Закону України №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно доЗакону України"Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаціпершомуцього пункту, визначає Кабінет Міністрів України;

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 затверджено відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, (далі Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку №413 (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), статус учасника бойових дій надається, зокрема: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з пунктом 2-1 Порядку №413 (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Пунктом 3 Порядку №413 визначено, що райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.

Відповідно до пункту 4 Порядку №413 (в редакції на час перебування позивача в зоні АТО), підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень); для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.

Пункт 4 в редакціїПостанови КМ№ 425 від 04.06.2015 та на час перебування позивача в зоні АТО) встановлював, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

За п. 4 Порядку №413 (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, зокрема:

для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення (абзац другий);

для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів (абзац третій);

для осіб, зазначених вабзаці третьомупункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених вабзаці другомупункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами (абзац п`ятий).

При цьому, пункт 4 Порядку №413 також визначає, що до уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких повинен бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно доабзацу першогопункту 19 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно допункту 11частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною вабзаці четвертомупункту 2 цього Порядку, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.

При цьому, суд зауважує, що згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відтак, на позивача не розповсюджується вимоги після внесення змін до Порядку № 413.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року справа № 809/891/17.

Згідно з п. п. 6, 8 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Зігдо п. 2 розділу І Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказ Міністерствавнутрішніх справ України 23 травня 2019 року № 395, (далі Положення № 395), Комісія утворюється в апараті МВС з метою вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб) рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, статусу учасника війни особам (осіб) з числа працівників апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС (далі - територіальні органи), закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС (далі - працівники МВС).

За п. 1 розділу ІІ Положення, основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно доЗакону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС.

Відповідно до пунктів 1 розділу V Положення № 395, Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій особам рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, на підставі документів, визначенихпунктом 4Порядку.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави стверджувати про те, що статус учасника бойових дій надається поліцейському, який брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що має підтверджуватися відповідними наказами про залучення його до проведення антитерористичної операції, про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Матеріали справи свідчать, що до заяви про надання статусу учасника бойових дій-ветерана війни були додані наступні документи: копія паспорту громадянина України та РНОКПП; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; згода на обробку персональних даних; витяг з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ України від 30.11.2015 року № 334; витяг з наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ України від 30.11.2015 року № 347; відповідь із департаменту персоналу МВС України від 11.11.2020 року № 725АЗ/22; засвідчена копія довідки про участь в антитерористичній операції; довідка про проходження служби від 29.12.2020 року № 52/лк; довідка з інформацією про органи та підрозділи внутрішніх справ ГУ МВС України в Донецькій області, що виконували свої обов`язки у зоні проведення АТО; довідки із ІП Єдиний облік Інформаційного порталу НПУ про виїзд у якості слідчого на події, тобто про виконання роботи в органі, що був розташований у зоні АТО; копія ордеру про надання правової допомоги; пояснення ОСОБА_3 ; копія посвідчення УБД ОСОБА_3 ; пояснення ОСОБА_4 ; копія посвідчення УБД ОСОБА_4 ; пояснення ОСОБА_5 ; копія посвідчення УБД ОСОБА_5 (а.с.24-27).

З довідки Головного управління МВС України в Донецькій області від 16 грудня 2020 року № 3045/24/01-2020 убачається, що позивач здійснював виїзди в слідчо-оперативній групі за період з 01.11.2014 року по 06.11.2015 року (а.с.20-23).

В архівному витязі Галузевого державного архіву міністерства оборони України від 30 грудня 2020 року № 179/1/3722 міститься інформація про те, що відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 30 листопада 2015 року № 334 майор міліції ОСОБА_2 , слідчий слідчого відділення Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області вважався таким, що з 01 лютого 2015 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань та наказом від 13 грудня 2015 року № 347 вважався таким, що з 06 листопада 2015 року вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення (а.с.17).

Згідно з довідкою Головного управління МВС України в Донецькій області від 14 липня 2021 року № 111ЛК майор міліції ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Зазначено, що довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с.16).

З пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 15 лютого 2021 року убачається, що ОСОБА_2 проводив досудове розслідування у справах, пов`язаних із діяльністю представників т.з. ДНР у м. Дружківка та на території Ясинуватського району Донецької області. Протягом лютого-листопада 2015 року ОСОБА_2 , будучі слідчим, ніс службу у патрулях, на блок-постах та виїздив на профілактичні відпрацювання території Ясинуватського району Донецької області (а.с.86-94).

Суд зазначає, що надані позивачу документи, у розумінні вказаних норм є офіційними документами, виданими державними органами, які містять достатні докази про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Перебуваючи у відрядженні в зоні АТО та ризикуючи власним життям і здоров`ям, позивач мав законні сподівання бути визнаним державою учасником бойових дій.

Виходячи з аналізу наведених вище норм права та встановивши наявність у позивача необхідних документів, визначених Порядком №413, суд дійшов до висновку про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постановах від 7 листопада 2019 року, 4 березня, 28 квітня, 18 червня 2020 року (справи №№819/959/17, 813/2122/17, 826/7722/17, 808/1769/17, відповідно), від 16 лютого 2022 року справа № 826/8771/17, від 19 грудня 2022 року справа № 819/1179/17, від 20 січня 2023 року справа №160/8817/18

Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 06.04.2021 року у справі № 360/2336/19, є помилковим, оскільки обставини та підставі у вказаному рішенні є відмінними від спірних правовідносин. Також, суд зазначає, що у межах спірних правовідносин було встановлено подання позивачем документів (рішень) про направлення позивача для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення, що не було встановлено в справі яку розглядав Верховний Суд. Крім того, Верховним Судом у вказаному рішенні було встановлено, що згідно з листом Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 02.08.2017 № 33/7-6658 позивач наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України до проведення антитерористичної операції персонально не залучався. При цьому, у межах даної справи, зазначених обставин у межах спірних правовідносин не встановлено.

Крім того, оскаржуване рішення відповідача не містить будь-яких підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій, передбачених Порядком № 413 та Положенням № 395, жодної оцінки наданим позивачем документам як у сукупності так і окремо, тому воно є безпідставним та необґрунтованим відтак підлягає скасуванню.

Отже за таких обставин, суд проаналізували норми матеріального права, ретельно дослідили докази у справі, та з огляду на встановлені обставини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Комісії про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій не містить законних підстав для відмови в наданні такого статусу, передбачених Положення № 395, тому воно є безпідставним та необґрунтованим, відтак підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни надати ОСОБА_2 статус учасника бойових дій шляхом оформлення рішення за формою, наведеною у додатку до Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом МВС України № 395 від 23 травня 2019 року, колегія судді зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Проте суд зазначає, що у даному випадку повноваження відповідача щодо визнання осіб учасниками бойових дій не є дискреційними.

З огляду на фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії щодо відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій.

Згідно частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд лише зобов`язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та необхідність зобов`язання відповідача надати позивачу статусу учасника бойових дій.

За наведених підстав, обрана позивачем форма захисту порушених прав у цьому випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. У цьому випадку вимога позивача, є вказівкою на ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 січня 2023 року справа №160/8817/18

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до викладеного, у зв`язку порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 р. у справі № 200/13739/21 задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 р. у справі № 200/13739/21 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 16 червня 2021 року № 2/VI/V/1, яким відмовлено ОСОБА_2 в наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни надати ОСОБА_2 статус учасника бойових дій шляхом оформлення рішення відповідно до Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом МВС України № 395 від 23 травня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 30 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць