Постанова

від 29.08.2023 по справі 120/1580/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

справа №120/1580/19-а

адміністративне провадження № К/990/29512/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №120/1580/19-а.

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай» (далі - СТОВ «Урожай») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) від 31.01.2019 № 0000491406, № 0000501406, № 0000511406.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 в позові відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановою Верховного суду від 10.08.2022 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Вінницькій області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 24.05.2019 у справі №816/4537/14, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 15.04.2020 у справі №826/13929/17, від 19.11.2019 у справі №826/487/16, від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 03.08.2020 у справі №826/7917/17, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15.

У доводах ГУ ДПС у Вінницькій області зазначає про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на сукупність встановлених під час проведення перевірки обставин щодо відсутності реального характеру господарських операцій.

У відзиві на касаційну скаргу СТОВ «Урожай» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Зокрема, вказує, що у позивача наявні всі належні первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, які враховані судом апеляційної інстанції, що свідчить про здійснення господарських правовідносин в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та які є для СТОВ «Урожай» постійними та призводять до зміни в структурі капіталу.

Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «Урожай» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нові Долиняни» за жовтень 2017 року, січень, лютий, травень, червень 2018 року, за результатами якої складено акт № 6111/1406/03731891 від 14.12.2018.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, контролюючим органом відображено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 34127671 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного період за червень 2018 року на суму 48013467 грн.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагента позивача, де вказано про відсутність земельних ділянок, необхідних трудових та виробничих ресурсів з урахуванням змісту та специфіки господарських операцій, які передбачають наявність основних засобів, відсутність об`єктів оподаткування, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; недоліки представленої первинної документації; відсутність реєстрації складських документів; ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних; ненадання копій завірених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Також контролюючий орган зазначає, що згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реєстрації податкових накладних ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» щодо надання послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції ПП «Нові Долиняни»; не встановлено реєстрації податкових накладних щодо отримання ПП «Нові Долиняни» послуг по транспортуванню сільськогосподарської продукції, товарів та послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції.

31.01.2019 на підставі названого акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000501406, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48013467 грн;

№ 0000491406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 34127671 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17063836 грн. ;

№ 0000511406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладені у акті перевірки, підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагента ПП «Нові Долиняни», а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останнім, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 01.10.2017 між СТОВ «Урожай» та ПП «Нові Долиняни» укладено договір за № 01-10-17, за умовами якого продавець (ПП «Нові Долиняни») зобов`язується передати СТОВ «Урожай» - покупцю у власність товар (зерно), а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, ціна та кількість товару визначається у видаткових накладних.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця.

У випадку зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до договору, що буде його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.5. Договору-право власності на товар переходить до покупця в момент передачі йому товару.

Момент передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику (П. 3.6. Договору).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано: видаткові накладні, договір складського зберігання зерна від 01.09.2016 № ST-001/UO із додатковою угодою, акти надання послуг зберігання, тристоронні акти приймання-передачі зерна (позивач, ПП «Нові Долиняни» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - зерновий склад), картки аналізу зерна (пшениця та кукурудза) зернового складу від 26.03.2018, платіжні доручення та банківські виписки, ТТН, в яких замовником визначений позивач та ТТН, в яких замовником визначено - ПП «Нові Долиняни», податкові накладні.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності отриманого товару від ПП «Нові Долиняни», позивачем надано: договір купівлі-продажу від 01.10.2018 № 011018-ПЕР, укладений з ТОВ «Ферко» із додатками 1,2; видаткові накладні, тристоронні акти прийому-передачі зерна, акти надання послуг зберігання, платіжні доручення.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

ГУ ДПС у Вінницькій області, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення СТОВ «Урожай» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що копії первинних документів, в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Нові Долиняни», відповідно до протоколу обшуку від 04.12.2018 вилучені співробітниками Служби безпеки України, а тому вилучення правоохоронними органами у СТОВ «Урожай» первинних документів не може прирівнюватися до відсутності документів.

Отже, відсутність у підприємства необхідних первинних документів під час проведення перевірки була обумовлена їх вилученням правоохоронними органами. Проте, доказів про направлення контролюючим органом письмового запиту до правоохоронного органу останнім не надано, а отже відповідач не вжив відповідних заходів щодо отримання доступу до таких документів та перенесення термінів проведення розпочатої перевірки до дати отримання копій документів від правоохоронних органів або забезпечення доступу до них.

Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Щодо посилання суду першої інстанції на протокол (додаткового) допиту свідка ОСОБА_1 від 30.03.2018, складений старшим слідчим ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Офісу ВПП ДФС Шеїн Д.К. в ході досудового розслідування як на доказ, що підтверджує фіктивність господарських операцій між СТОВ «Урожай» та ПП «Нові Долиняни», судом апеляційної інстанції з`ясовано, що він стосується слідчих дій, здійснених в рамках кримінального провадження, порушеного щодо керівника ТОВ «Мрія-К» ОСОБА_2 .

Відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо доводів відповідача про використання уповноваженою особою СТОВ «Урожай» Поздняковим Д.Ю. факсиміле, судом апеляційної інстанції вказано на те, що відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (виписка від 30.05.2018), особою яка уповноважена представляти СТОВ «Урожай» у правовідносинах з третіми особами або має право вчиняти дії від імені товариства , у тому числі, підписувати договори, є ОСОБА_3 .

В свою чергу, на спростування висновків суду першої інстанції, апелянтом до матеріалів апеляційної скарги додано копію окремої угоди від 01.10.2017, укладеної між СТОВ «Урожай» та ПП «Нові Долиняни», щодо використання аналогів власноручних підписів.

Посилання податкового органу на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови в позові, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій з поставки вищевказаного товару, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Доводи відповідача про те, що у користуванні ПП «Нові Долиняни» немає земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок ним не укладались, а таким чином контрагент не міг виростити зернові культури на цих ділянках та продати його позивачеві не є беззаперечним доказом нездійснення поставки відповідного товару, адже відсутність належного оформлення права користування земельними ділянками, за наявності інших доказів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій, не може бути перешкодою для кваліфікації операції як таких, що фактично здійснені.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №120/1580/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова