Рішення

від 31.08.2023 по справі 453/15/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/15/22

Провадження № 2/0182/34/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

31.08.2023 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Борисова Станіслава Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД», до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження суду надійшла позовна заява адвоката Борисова С.І., який діє в інтересах ТОВ «ОККО-СХІД», до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що з 23 грудня 2016 року відповідач по справі працював в ТОВ «ОККО-СХІД» на посаді молодшого оператора АЗС. У період роботи відповідач отримав повістку про проходження строкової військової служби. У зв`язку з цим ТОВ «ОККО-СХІД» 20 квітня 2017 року відповідача звільнило з посади, при цьому, на час проходження його служби зберігалось місце роботи та середній заробіток. 31 липня 2019 року до канцелярії ТОВ «ОККО-СХІД» від Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного надійшла довідка, відповідно до якої відповідач є курсантом 2 курсу даного закладу. Крім цього, до даної довідки було долучено контракт про проходження відповідачем військової служби у Збройних силах України. Тобто, в даному випадку відповідач не повідомив ТОВ «ОККО-СХІД» про вступ на навчання, хоча позивачем було проведено здійснення виплат середнього заробітку та збереження місця роботи. Таким чином, відповідачем безпідставно було отримано суму в розмірі 80 668 грн. 96 коп., яку представник позивача і просить з нього стягнути, та судові витрати в розмірі 2 270 грн. 00 коп. і витрати на правову допомогу в розмірі 16 587 грн. 90 коп.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.104-105).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за строками зберігання» (а.с.108). Крім цього, відповідача про розгляд справи було повідомлено на офіційному сайті «Судова влада» (а.с.106).

Третя особа - приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний О.С., будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за адресою його місця знаходження та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.37).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, з урахуванням факту неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ТОВ`ОКО СХІД» з заявою про увільнення від роботи у зв`язку з отриманням повістки та у зв`язку із призовом на строкову військову службу (а.с.19). Відповідно до наказу № 15- к від 20 квітня 2017 року, відповідача увільняють з посади, при цьому, у вищевказаному наказі міститься відмітка про збереження місця роботи і середнього заробітку з 24 квітня 2017 року на строк, визначений чинним законодавством, та наказом приступити до роботи з наступного дня після завершення строкової служби (а.с.18). Згідно Довідки № 4107 від 23 листопада 2018 року, виданою Національною академією сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, ОСОБА_1 є курсантом другого курсу, денної форми навчання, з зазначенням терміну навчання - до червня 2021 року (а.с.21).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військовоїслужби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким чином, у сенсі положень статті 119 Кодексу Законів про працю України, наявність права на гарантії збереження місця роботи, посади та середнього заробітку нерозривно пов`язується з видом військової служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено вичерпний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, за змістом положень частини 3 статті 119 КЗпП України, передбачені цією частиною гарантії зберігаються лише за працівниками, призваними на: строкову військову службу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно п.34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, контракт припиняється (розривається): у день закінчення строку контракту; у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший; у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання)контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України); у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти; у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим; у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Так, представником позивача на підтвердження безпідставно виплачених відповідачу коштів, було долучено до позовної заяви таблицю, найменовану як «Константа. Организация. Полное Наименование» (а.с.24), з зазначенням дати - з 07 вересня 2017 року по 22 липня 2019 року з визначенням загальної суми в розмірі 80 668 грн. 96 коп., яка, на думку представника позивача, підлягає стягненню з відповідача як сума, яка ним безпідставно отримана та збережена.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд критично ставиться до наданого представником позивача розрахунку безпідставно виплачених відповідачу грошових коштів, оскільки з такого не вбачається, що такі кошти дійсно були виплачені відповідачу за вказані представником позивача періоди, виходячи з наступного.

Так, належними доказами, які підтверджують перерахування грошових коштів особі, а в даному випадку відповідачу, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо перерахування грошових коштів відповідачу.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Як передбачено частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази перерахування та отримання відповідачем грошових коштів (середнього заробітку за час його увільнення від роботи в зв`язку з прийняттям на військову службу), чого позивачем зроблено не було. Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 258, 259, 263-265, 280-283, 352,354, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову адвоката Борисова Станіслава Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД», до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал