Рішення

від 29.08.2023 по справі 243/2027/23

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/1026/2023

Номер справи 243/2027/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

«29» серпня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Хміль О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лещенко Сергій Вікторович до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію доходів громадян у разі затримки виплат, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Лещенка С.В., звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію доходів громадян у разі затримки виплат, моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що Наказом № 752-к від 09.07.2021 року ОСОБА_1 звільнено 09 липня 2021 року за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2023 року (справа № 2/243/232/2023) було стягнуто з ПАТ "Донбасенерго" в особі СО "Слов`янська теплова електрична станція" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у сумі 39199,80 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення 15772,00 та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.07.2021 року до 01.09.2021 рік у сумі 21114,00 грн.

Позивач здійснив остаточний розрахунок за цим рішенням 8 березня 2023 року.

Середньоденна заробітна плата (встановлена рішенням суду) складає 653,33 грн. Період затримки розрахунку дорівнює 390 днів, тобто розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 254798,7 грн. (653,33*390 днів).

Крім того, здійснивши остаточний розрахунок 08.03.2023 року відповідач не здійснив Позивачеві компенсацію втрати частини доходів громадян у разі затримки виплати згідно з с.2 Закону України від 19.10.2009 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» . Так, сукупний індекс інфляції згідно даних газети Урядовий кур`єр складає за період з серпня 2021 року по березень 2023 року 131,876%.

Оскільки позивачеві було сплачено 15772 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, 39199,80 грн. вихідної допомоги, взагалі - 54971 грн. інфляційні виплати складають 17522,55 грн.

Також зазначає, що йому було заподіяно відповідачем моральну шкоду 5000,00 грн., оскільки дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з ним, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці "Слов`янська теплова електрична станція" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 254798,70 грн., компенсацію доходів громадян у разі затримки виплат у розмірі 17522,55 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати по справі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача ПАТ «Донбасенерго» - Шост М.І., який діє на підставі Довіреності №22/1 від 22 грудня 2022 року до суду надав заяву, в якій зазначив, що з позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лещенко С.В. не погоджується, оскільки відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконано рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2023р. по справі № 243/9580/21 (№ 2/243/232/2023).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лещенко Сергій Вікторович до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію доходів громадян у разі затримки виплат, моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд, на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2023 року (справа № 2/243/232/2023), встановлено, що Наказом № 752-к від 09.07.2021 року ОСОБА_1 звільнено 09 липня 2021 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. На момент звільнення відповідач не здійснив повного розрахунку з ОСОБА_1 , тому з публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Слов`янська теплова електрична станція" на користь ОСОБА_1 стягнуто вихідну допомогу при звільненні у сумі 39199,80 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення 15772,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.07.2021 до 01.09.2021 у сумі 21114,00 грн., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Позивач зазначає, що рішення суду відповідачем виконано 08.03.2023 року та дану обставину не заперечує і представник відповідача.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Отже, є всі підстави вважати, що внаслідок бездіяльності відповідача було допущено порушення у вигляді несвоєчасного здійснення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з роботи.

З огляду на вказане ОСОБА_1 має право на відшкодування середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

Як встановлено Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2023 року (справа № 2/243/232/2023) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , складає 653,33 грн., яка розрахована за травень та червень 2021 року, за 2 місяці, що передували звільненню, яке відбулося 09.07.2021.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.09.2021 року по 08.03.2023 року складає 382 дні ( 02 вересня 2021 року - 21 дні, жовтень 2021 року, - 20 днів, листопад - 22 дня, грудень - 22 дня, січень - грудень 2022 року - 249 днів, січень 2023 року - 22 дні, лютий 2023 року - 20 днів, до 8 березня 2023 року - 6 днів).

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач перед позивачем мав заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача, дана невиплата була здійснена з вини відповідача, заборгованість сплачена частинами, остаточно заборгованість виплачена 08.03.2023 року, тому відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.09.2021 по 08.03.2023, що складає 249572,06 грн. (653,33 грн. * 382 дня).

Разом з тим, суд факт, що заборгованість по заробітній платі була виплачена відповідачем в повному обсязі 08.03.2023, а загальний розмір належних до виплати позивачу сум при звільненні становить 54971,00 грн., що є значно меншим, ніж розрахована судом сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, положення Цивільного кодексу України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 337/1279/17.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізовуючи його права, що, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, не в залежності від наявності спору між працівником та роботодавцем щодо належних до виплати сум.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

З огляду на неспівмірність розрахованих до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями відповідача, який станом на теперішній час виплатив належні позивачу суми при звільненні в повному обсязі, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 54971,00 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54971,00 грн.

Крім того, позивач має право на компенсацію втраченої частини доходів, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати або її частини, в порядку, передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статі 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

У статтях 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до постанови КМУ №159 від 21 лютого 2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №9-рп/2013 у справі № 118/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 КЗпП України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини 2 статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Крім того, є також наступна судова практика з цього питання. Так, ВСУ роз`яснив, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. ВСУ зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанова ВСУ від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, сума виплачених за рішенням суду сум, після відрахування обов`язкових зборів та платежів складає 40252,30 грн. (54971,80 грн. нараховані виплати х (18%ПДФО + 1,5%військовий збір)= 10719,50 грн. податків. 54971,80 грн. -10719,50 грн. = 40252,30 грн. - виплати після оподаткування).

Отже, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача компенсація втрати частини заробітної плати з серпня 2021 року по березень 2023 року у розмірі 13201,08 грн. (40252,30 грн. заробітна плата після оподаткування х 1,327 сукупний індекс інфляції (який складається з 0,998 серпень 2021 року х 1,012 вересень 2021 року х 1,009 жовтень 2021 року х 1,008 листопад 2021 року х 1,006 грудень 2021 року * 1,266 сукупний індекс інфляції за 2022 рік х 1,008 січень 2023 року х 1,007 лютий 2023 року) = 53453,38 грн. - 40252,30 грн.).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України 2004 року).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку затримки у виплаті середньомісячного заробітку при звільненні, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Суд вважає, що враховуючи обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер майнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, справедливою компенсацією моральних страждань є грошова сума в розмірі 1000 гривень.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №127/937/17.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку 54971,00 грн., компенсації доходів громадян 13201,08 грн. та моральної шкоди 1000,00 грн., а всього заборгованості у розмірі 69172,08 грн.

Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 24,94 % ((69172,08 грн. - задоволені вимоги) / (277321,25 грн. - заявлені позовні вимоги )*100%).

Відповідно до квитанції про сплату судового збору, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2597,98 грн.

З цих задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 647,94 гривень (2597,98 грн. * 24,94 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 9, 263, 617 ЦК України, ст. ст. 44,94,113,116,117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лещенко Сергій Вікторович до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію доходів громадян у разі затримки виплат, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Слов`янська теплова електрична станція" (місцезнаходження: Донецька область, Краматорський район, м. Миколаївка, вул. Січових Стрільців, буд.9, ідентифікаційний код 00131104) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2021 року по 08 березня 2023 року у сумі 54971,00 грн. (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят одна грн. 00 коп.), компенсацію доходів громадян у розмірі 13201,08 грн. (тринадцять тисяч двісті одна грн. 08 коп.) та моральну шкоду 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Слов`янська теплова електрична станція" (місцезнаходження: Донецька область, Краматорський район, м.Миколаївка, вул. Січових Стрільців, буд.9, ідентифікаційний код 00131104) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у сумі 647,94 грн. (шістсот сорок сім грн.94 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2023 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду О.В. Агеєва