Рішення

від 22.08.2023 по справі 405/4517/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4517/21

2/405/659/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2023 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

представника позивача : ОСОБА_4.

представника відповідача: Павленка Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний Ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Профспілка працівників банківського та фінансового сектору про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових на відрядження та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Профспілка співробітників банківського та фінансового сектору про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових витрат на відрядження та стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтовує тим, що вона працювала в філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» на посаді заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій. 31.03.2017 року їй було вручено попередження про наступну зміну істотних умов праці - переведення на посаду начальника відділу з нижчим окладом. 31.05.2017 року відповідачем було видано незаконний наказ № 514-к про її звільнення на підставі п.6 ст. 36 КЗпП - відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Згідно з рішенням апеляційного суду від 11.06.2018 року у справі № 405/3641/17-ц її поновлено на роботі, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 202 301, 44 грн. Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 року касаційну скаргу роботодавця на дане рішення залишено без задоволення. Таким чином, наказ № 514-к від 31.05.2017 року про звільнення її з посади заступника начальника філії ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій за п. 6 ст. 36 КЗпП видано з порушеннями трудового законодавства, що є доведеним фактом.

З липня 2018 року, на підставі рішення апеляційного суду від 11.06.2018 року, вона була поновлена на посаді, але рішення виконано відповідачем частково. З цього моменту почалася дискримінація з мотивів її звернення до суду за захистом своїх прав, вона поставлена в нерівноправне становище у порівнянні з працівники філії на аналогічних посадах. З першого робочого дня після поновлення на посаді начальник філії ОСОБА_2 безпосередньо та через уповноважених нею осіб створює агресивне робоче середовище емоційного та соціального тиску, а саме: психологічно гнобить, принижує гідність, цькує її з метою незаконного звільнення: переведення або примушення до цього, її (позивача) робоче місце було біля сходів, потім на сходовій клітині (між 2 та 3 поверхами), потім у відділі інкасації за столом, який призначався для прийому їжі касирами, потім в коридорі 3-го поверху, де стояв лише стілець та стіл, який був повністю пошкоджений перфоратором. В зазначеному приміщенні (коридорі) відсутні обігрівальні прилади, приміщення не опалюється, сильні протяги. Робота в умовах зниження середньодобової температури суттєво погіршувала її самопочуття, і вона часто хворіла. З 10.07.2019 року її робочим місцем був тільки стілець та комп`ютер, що стоїть на підлозі. З 15.07.2019 року в будівлі банку по АДРЕСА_1 на першому поверсі розпочався капітальний ремонт, в результаті чого проводилося повне перепланування першого поверху будівлі, вона працювала у нестерпних умовах шуму, вдихаючи на робочому місці пил від будівельних робіт. З даних питань неодноразово зверталась з відповідними доповідними записками до керівників банку, фіксувалось в телепередачами. Дискримінація полягала також у зниженні заробітної плати, яку не переглядали та не підвищували протягом 4-х років, що підтверджується її численними зверненнями та відповідями відповідача, у зв`язку з чим заборгованість складає 114 000 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року, які вона просить стягнути з відповідача.

Її посадовим обов`язками не передбачено тривалі роз`їзди по території Кіровоградської області, посадова інструкція застаріла про що було зазначено листом Мінсоцполітики і у зв`язку з цим їй не виплачені кошти на відрядження, що складає 19 110 грн., які повинен відшкодувати відповідач Також дискримінація полягала щодо її членства у профспілці, до якої вона належить і проявляється у бездіяльності відповідача.

Моральна шкода полягає у втраті життєвих зв`язків, втраті престижу та репутації серед знайомих і друзів, родичів, що вимагає додаткових зусиль для організації життя, моральну шкоду оцінила в розмірі 100 000 грн. та вимагає письмових вибачень від відповідача на офіційному сайті https://www.oschadbank.ua/ на головній сторінці.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Посилаючись на викладені в позові обставини, норми чинного законодавства, просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 01.07.2021 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

11.10.2021 відповідачем подано відзив на позов.

18.10.2021 року та 19.12.2021 року представником позивача подані заяви про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 405/8054/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Профспілка співробітників банківського та фінансового сектору про скасування наказу про звільнення, визнання дій роботодавця неправомірними, зміну формулювання причини звільнення, оплату вимушеного прогулу з цивільною справою № 405/4517/21 (провадження № 2/405/659/21) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Профспілка співробітників банківського та фінансового сектору, про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових витрат на відрядження та стягнення моральної шкоди.

15.02.2022 року відповідачем подано доповнення до відзиву із запереченнями щодо збільшених та додаткових позовних вимог, що розглядаються після об`єднання справ.

17.02.2022 року позивачем подано уточнення позовних вимог, обґрунтоване необхідністю уточнення (зведення в єдиний текст наведених позивачем в обох справах підстав та предметів позовів та збільшення кількісних показників позовних вимог) без зміни предмету та підстав позову, відповідно до яких він просить стягнути середній заробіток за час дії наказу про звільнення, затримки у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки в сумі 67 571,49 грн., встановити факти наявності прямої та непрямої дискримінації в діях відповідача щодо позивача за ознаками віку, звернення позивача до суду для захисту своїх прав у справі № 405/3641/17, членства у профспілці, визнати дії відповідача щодо примушення до звільнення, створення неналежних умов праці, невиплати заборгованої частини заробітної плати, невиплати добових витрат на службові відрядження, проведення відеонагляду без згоди позивача - неправомірними, стягнути заборгованість по недоплаченій заробітній платі за період з липня 2018 року по вересень 2021 року в сумі 191 400 гривень, стягнути невиплачену вихідну допомогу в розмірі 66 000 гривень, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати на службові відрядження відповідно до наказів про проведення тематичних перевірок Філії - Кіровоградське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на суму 19 760 гривень, стягнути завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень та принести письмові вибачення шляхом публікації на офіційному сайті: https://www.oschadbank.ua на головній сторінці, скасувати наказ відповідача № 1487-к від 30.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 40 КЗпП та зобов`язати відповідача видати наказ, яким змінити формулювання причини звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 на «звільнена за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного і трудового договору», стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, які складаються з витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 гривень та суму судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог представник позивача, зазначав про те, що позивач працювала в філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» на посаді заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій. 09.08.2021 Філія отримавши її заяву про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП з 12.08.2021 через невиконання власником законодавства про працю, колективного та трудового договору, у відповідь відмовилась розірвати трудовий договір з даним формулюванням причини звільнення. При цьому не виплативши позивачеві вихідну допомогу і не видавши наказ про звільнення, трудову книжку з відповідним записом, 30.09.2021 року Філією видано наказ № 1487-к, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме: звільнено з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП - прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин і внесено відповідний запис у її трудову книжку.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на дискримінацію за ознаками віку, членства у профспілці, звернення до суду за захистом своїх прав, неналежне робоче місце, відсутність окремого кабінету, примушування до переведення або звільнення, не перерахування членських профспілкових внесків на реквізити профспілки, заниження заробітної плати, виконання тематичних перевірок, не нарахування та невиплату добових витрат, здійснення незаконного відеоспостереження за нею з боку роботодавця, подання заяви про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП через невиконання власником законодавства про працю, колективного та трудового договору, незаконність її звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, затримку у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки.

Ухвалою суду від 21.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, він же і представник третьої особи, позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, уточненнях позовних вимог та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні через відсутність доказів, наданих позивачем на обґрунтування позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач працювала на посаді заступника начальника філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, на якій була поновлена на підставі постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.06.2018 року у справі № 405/3641/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2019 року.

У вказаній постанові апеляційний суд частково задовольняючи позов ОСОБА_1 зазначив, що поновлення здійснюється на підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП Україні на раніше займаній нею посаді заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій з дати звільнення - 31.05.2017 року.

Наказом голови правління АТ «Ощадбанк» від 02.07.2018 року № 758-к скасовано наказ АТ «Ощадбанк» від 31.05.2017 року № 514-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальник відділу грошового обігу та касових операцій з 31.05.2017 року.

Наказом начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 03.07.2018 року № 745-к встановлено ОСОБА_1 з дати поновлення посадовий оклад у сумі 16 200 грн.

Відповідно до наданих позивачем копій звернень (а.с. 27-32) вона зверталась до відповідача, зокрема з питань облаштування її робочого місця, переведення на інші посади заступників начальника, питань надання роботи згідно посадової інструкції, підвищення заробітної плати.

З листів начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк, АТ «Ощадбанк», від 10.08.2018 року № 109.26/320/75075/2018-10/вих, від 31.10.2018 року № 109.26/536/101826/2018-10/вих, 05.09.2019 року № 109.26-12/307/74654/2019-10/вих, 11.10.2019 року № 109.26-12/366/86104/2019-10/вих, від 22.11.2019 року № 109.26-12/486, від 12.05.2020 року № 109.26-09/132, від 17.03.2020 року № 109-26/12/87/19980/2020-10/вих, від 16.04.2020 року № 109.26-12/112/26754/2020-10/вих, від 17.06.2020 року № 109.26-12/165/40724/2020-10/вих, (а.с. 33-42) вбачається, що відповідачем надавались відповіді на звернення позивача, зокрема про виконання банком умов колективного договору, надання їй робочого місця, відновлення облікового запису для входу в комп`ютер, відповідність робочого місця умовам Закону України «Про охорону праці», про пропонування їй існуючих вакантних посад, ненадання нею згоди для переводу, ігнорування позивачем пропозицій щодо переведення на вакантні посади для виконання роботи, відсутність підстав для підняття заробітної плати, відсутність вакантної посади заступника начальника управління (з операційної підтримки), відповідність робочого місця всім санітарним та трудовим нормам.

Згідно з наказами начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» щодо здійснення тематичних перевірок та проведення ревізій цінностей у сховищах ТВБВ ОСОБА_1 залучалась до проведення тематичних перевірок та здійснення позапланових ревізій готівки та цінностей, які знаходяться у ТВБВ філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк».

09.08.2021 року позивачем було подано заяву в якій вона просила звільнити її за власним бажанням з 12.08.2021 року із займаної посади заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки філія Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» не виконує законодавство про працю, умови колективного та трудового договору. В якості порушень трудового та колективного договорів, законодавства про працю зазначала про обов`язок роботодавця, до початку роботи за укладеним трудовим договором визначити робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, що її було позбавлено, неналежність робочого місця, нездійснення з 2017 року перегляду посадового окладу, видання наказів про щоденні відрядження в райони області без виплати добових, постійні поїздки протягом більш ніж десяти днів поспіль, що є нерівнозначним розподілом навантаження, непередбаченість цього її посадовою інструкцією, не приведення посадової інструкції у відповідність до поточної обстановки в банку, її неактуальність, здійснення праці згідно наказів, нездійснення відрахування на культурно-масову, фізкультурну, оздоровчу роботу на рахунки її профспілки, здійснення незаконного відеоспостереження за нею, нездійснення перерахувань членських внесків до профспілки за її заявою, ненадання приміщення для діяльності виборного органу профспілки, до якої вона належить, не звернення до БанкФінПроф для отримання згоди на зміни її та інших працівників графіку роботи, перенесення вихідних та робочих днів, графіки змінності, графіки відпусток, перенесення щорічних відпусток з ініціативи відповідача, запровадження, заміну і перегляд норм праці, застосування заохочень, проведення консультацій щодо запланованих звільнень, не виконання вимог щодо створення умов для роботи та відпочинку жінок-матерів та одиноких батьків.

Як вбачається із листа АТ «Ощадбанк» від 12.08.2021 року № 21/1-10/1222/53144/2021-00/вих заява позивача від 09.08.2021 року щодо розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України була розглянута роботодавцем та цим листом повідомлено ОСОБА_1 про те, що підстави, зазначені у її заяві не знайшли свого підтвердження, тому її звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України є неможливим. Вказаний лист відповідача позивачем було отримано в той же день 12.08.2021 року, на що вказує відповідна відмітка на ньому.

Як вбачається із акту від 12.08.2021 року копія вищезазначеного листа була вручена позивачу та їй наголошено, що 13.08.2021 року у неї є робочим днем і відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку вона повинна з`явитись на роботу.

Відсутність позивача на роботі у робочі дні з 13.08.2021 року підтверджується актами про відсутність працівника ОСОБА_1 на роботі.

Позивачем під час розгляду справи відсутність на роботі у робочі дні в період з 13.08.2021 року по 30.09.2021 року не заперечувалась та не спростовувалась.

Листами від 20.08.2021 року № 109.26/249 «Про надання пояснень щодо причини відсутності на роботі», від 01.09.2021 року № 109.28-06/1/75 «Про надання пояснень щодо причини відсутності на роботі», від 17.09.2021 року № 109.28-06/1/79 відповідач звертався до позивача з проханням надати пояснення щодо причин відсутності на роботі з 13.08.2021 року.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 28.08.2021 року причини відсутності на роботі обґрунтовуються написанням нею 09.08.2021 року заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Наказом від 30.09.2021 року № 1487-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій 30.09.2021 року за прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Листом від 01.10.2021 року № 109.28-06/1/81 відповідачем проінформовано позивача про її звільнення із займаної посади 30.09.2021 за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про можливість отримання нею трудової книжки у відділі кадрового адміністрування філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» або запропоновано їй надіслати письмову заяву для надсилання оригіналу трудової книжки. До вказаного листа відповідача додана копія вищезазначеного наказу від 30.09.2021 року № 1487-к. Згідно поштової довідки, відправлення було повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Листом від 28.10.2021 року № 109.28-06/1/82 відповідачем повторно повідомлено позивача про її звільнення із займаної посади 30.09.2021 року за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, про можливість отримання трудової книжки у відділі кадрового адміністрування філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» або про можливість надання письмової заяви для надсилання оригіналу трудової книжки. В якості додатку до вказаного листа додано копію наказу від 30.09.2021 року № 1487-к. Вказаний лист банку отримано відповідачем 30.10.2021 року, про що свідчить зміст рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 29 КЗпП України (в редакції, що діяла на час існування спірних відносин) передбачено обов`язок роботодавця визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Як вбачається з листа начальника філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 31.10.2018 року № 109.26/536/101826/2018-10/вих робоче місце позивача було визначено на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному листі також повідомлялось про відповідність робочого місця умовам, які визначені Законом України «Про охорону праці».

Як зазначає позивач в заяві про уточнення позовних вимог в подальшому їй надано інше робоче місце, яке було облаштоване в ТВБВ № 10010-0147 в окремому кабінеті відділу продажів за адресою: вул. Шевченка, буд. 29/29, м. Кропивницький. Надання позивачу робочого місця в ТВБВ № 10010-0147 за адресою: вул. Шевченка, буд. 29/29, м. Кропивницький не заперечується та підтверджується відповідачем. До відзиву на позовну заяву додано фото робочого місця з якого вбачається обладнання робочого місця меблями, комп`ютерною технікою, телефоном.

Вищенаведені норми законодавства не передбачають обов`язку роботодавця облаштовувати робочі місця тільки у певних частинах приміщень, будівель, надання окремих приміщень для всіх або певної категорій працівників, в залежності від посад тощо, або отримувати згоду (погодження) працівника щодо розташування його робочого місця.

Доводи позивача з приводу неналежності її робочого місця не містять відповідного нормативного обґрунтування, посилання на норми законодавства, положення внутрішніх нормативних документів відповідача, які б вказували на обов`язок відповідача надання позивачу, виходячи з її посади, окремого кабінету або заборони облаштування її робочого місця в певних приміщеннях, будівлях або їх частинах.

Як вбачається із акта Управління Держпраці в Кіровоградській області від 12.10.2021 року № КР8174/231/АВ питання дотримання вимог законодавства щодо визначення робочого місця позивача та забезпечення його необхідними для роботи засобами, серед інших питань, було предметом дослідження під час інспекційного відвідування філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк», однак порушень, зокрема з цього приводу встановлено не було.

У свою чергу, вищенаведені норми законодавства не дають суду підстав прийти до висновку про наявність у відповідача обов`язку облаштування робочого місця позивача певним чином, з наданням окремого кабінету та не підтверджують доводи позивача щодо неналежності її робочого місця.

Враховуючи викладене, доводи позивача про неналежне робоче місце, про незабезпечення Банком належних умов праці не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Доводи позивача з приводу того, що розмір посадового окладу по її посаді повинен був становити 22 000 грн. обґрунтовуються тим, що такий розмір окладу був встановлений по іншим посадам заступників начальника, і тому позивач вважає, що нарахування і виплата їй заробітної плати повинна була здійснюватись виходячи з розміру окладу в розмірі 22 000 грн., а не 16 200 грн., у зв`язку з чим сума заявленої до стягнення заробітної плати обраховується виходячи з суми різниці між встановленим їй окладом у розмірі 16 200 грн. і 22000 грн., яка становить 3 800 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до п. 5.4. Положення про оплату праці працівників АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 12.06.2020 року № 369, начальнику управління надано право встановлювати посадові оклади працівникам апарату регіонального управління та підпорядкованих йому ТВБВ відповідно до діючих схем посадових окладів.

Згідно з першим абзацом п. 5.9. Положення про оплату праці працівників АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 12.06.2020 року № 369 розміри посадових окладів працівників центрального апарату та установи Банку встановлюються в межах мінімальних та максимальних окладів, передбачених по відповідній схемі.

Таким чином, визначення посадового окладу позивачу належить до повноважень начальника філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Як вбачається з наказу начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 03.07.2018 року № 745-к позивачу з дати поновлення було встановлено посадовий оклад у сумі 16 200 грн.

Відповідно до інформації щодо розміру посадових окладів заступників начальника філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» в період з 01.08.2016 року по 12.08.2021 року посадовий оклад по посаді заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, тобто посаді, яку обіймала позивач, становив 16 200 грн.

Крім того, згідно інформації щодо розміру посадових окладів заступників начальника філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» в період з 01.08.2016 року по 12.08.2021 року розмір посадового окладу по посаді позивача перевищував мінімальний розмір окладу, як по посаді яку вона обіймала, так і по посадам заступника начальника управління з ММСБ, заступника начальника управління з роздрібного бізнесу, заступника начальника управління.

Вищенаведені дані вказують на те, що розмір посадового окладу позивача був чітко визначений у розмірі саме 16 200 грн. Здійснення оплати праці позивача виходячи з встановленого їй розміру посадового окладу 16 200 грн. відповідає вищенаведеним нормам законодавства та внутрішніх нормативних документів роботодавця, а нарахування заробітної плати, виходячи з розміру окладу у 22 000 грн. є безпідставним, оскільки посадовий оклад в такому розмірі уповноваженою особою роботодавця по посаді, яку обіймала позивач не встановлювався, а отже вимога про стягнення заборгованості по недоплаченій заробітній платі за період з липня 2018 року по вересень 2021 року в сумі 191 400 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Виходячи зі змісту наказів щодо здійснення тематичних перевірок та проведення ревізій цінностей у сховищах ТВБВ ними було передбачено проведення тематичних перевірок та здійснення позапланових ревізій готівки та цінностей, які знаходяться у сховищах ТВБВ філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк», а доручення їх здійснення позивачу, як голові комісії обґрунтовано п. 2.16., 2.17, 2.26 посадової інструкції позивача.

Пунктами 2.16., 2.17, 2.26 посадової інструкції заступника начальника управління - начальника відділу грошового обігу та касових операцій філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк», затвердженої головою правління АТ «Ощадбанк» 15.09.2015 року, з якою позивач була ознайомлена 15.09.2015 року, передбачено обов`язки позивача приймати участь у проведенні ревізій та інвентаризацій готівки та цінностей у сховищі цінностей, організовувати проведення тематичних перевірок сектору перерахунку та зберігання цінностей і підпорядкованих ТВБВ в межах компетенції відділу, виконувати доручення начальника філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк», керівництва Банку.

Отже, доручення роботи, передбаченої у наказах щодо здійснення тематичних перевірок та проведення ревізій цінностей у сховищах ТВБВ, відповідає посадовим обов`язкам, передбаченим посадовою інструкцією позивача.

На обґрунтування порушень щодо оплати службових відряджень позивачем зазначається, що якщо при виконанні нею одного й того ж наказу керівника про проведення тематичних перевірок вона користується громадським транспортом - це вважається відрядженням і видається відповідний наказ про відрядження з їх оплатою, а якщо позивачу дозволяють скористатися службовим транспортом, то це не вважається роботодавцем відрядженням і виплата добових витрат не проводиться, що позивач вважає порушенням трудового права.

Виходячи з доводів позивача спір в частині оплати відряджень полягає саме у питанні їх оплати у тих випадках, коли позивач при здійсненні поїздок для участі у тематичних перевірок та проведення ревізій цінностей у сховищах ТВБВ користувалась службовим транспортом.

Відповідно до п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 року № 362) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Відповідно до п. 12, 22, 24,25 статуту АТ «Ощадбанк», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 року № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 року № 949): Банк є юридичною особою приватного права, утвореною згідно із законодавством; Банк не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями Банку, крім випадків, передбачених законом або договором; Банк є економічно самостійним і повністю незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рішеннях та діях, пов`язаних з його оперативною діяльністю; Банк провадить свою діяльність на комерційній основі, набуває, володіє, користується та розпоряджається майном, у тому числі будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, фондами та коштами, які належать йому на правах власності, відповідно до законодавства.

З наведених положень статуту АТ «Ощадбанк» не вбачається, що відповідач відноситься до органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, а тому положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 17.03.2011 року № 362) на відповідача не поширюються.

У свою чергу відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до абз. 1-4 п. 17.3 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом АТ «Ощадбанк», прийнятого загальними зборами представників трудового колективу АТ «Ощадбанк» 10.10.2018 року, службовим відрядженням вважається поїздка працівника Банку за розпорядженням керівника установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Працівникам Банку, які направляються у службові відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних внутрішніми документами Банку та нормами чинного законодавства.

За відрядженим працівником зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

Постійні поїздки працівників та з певною періодичністю, як правило, транспортним засобом установи Банку в межах населеного пункту або до іншого населеного пункту з метою виконання посадових обов`язків, обумовлених їх трудовим договором, що здійснюється працівником протягом встановленого робочого дня (зміни), не вважаються службовим відрядженням.

З наданих суду позивачем копій наказів щодо здійснення тематичних перевірок та проведення ревізій цінностей у сховищах ТВБВ не вбачається, що цими наказами позивачу оформлювались службові відрядження, а відповідно до положень колективного договору постійні поїздки працівників та з певною періодичністю, як правило, транспортним засобом установи Банку в межах населеного пункту або до іншого населеного пункту з метою виконання посадових обов`язків, обумовлених їх трудовим договором, що здійснюється працівником протягом встановленого робочого дня (зміни), не вважаються службовим відрядженням.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати на службові відрядження відповідно до наказів про проведення тематичних перевірок філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» на суму 19 760 грн., тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Позивач в якості порушень з боку роботодавця також зазначає про те, що після її переведення з 01.02.2021 року на нове робоче місце, яке облаштоване в ТВБВ № 10010/0147 в окремому кабінеті відділу продажів за адресою: вул. Шевченка, буд. 29/29, м. Кропивницький за нею було встановлено відеоспостереження. На підтвердження зазначеної обставини посилається на службову записку головного фахівця відділу банківської безпеки ОСОБА_3 від 15.03.2021 року № 109.29-17/153.

Відповідно до п. 11 Правил з організації захисту приміщень банків в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.02.2016 року № 63 вимоги цих Правил поширюються, зокрема на банки України, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення тощо), філії іноземних банків, розташованих на території України.

Пунктом 41 Правил з організації захисту приміщень банків в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.02.2016 року № 63 визначено, що банк зобов`язаний обладнати системою відеоспостереження з обов`язковою реєстрацією та архівацією відеосигналу з відеокамер у цілодобовому режимі строком не менше ніж:

1) 14 діб - робоче місце касира, зону клієнтів біля робочого місця касира, передсховище сховища інкасаторів, передсховище сейфа інкасаторів та вхід/вихід клієнтів до/із банку;

2) 60 діб - сховище для індивідуальних сейфів та/або передсховище сейфа з індивідуальними сейфами.

Як вбачається з копії службової записки від 15.03.2021 року № 109.29-17/153 наведені у ній дані стосуються зазначення інформації про прибуття та вибуття з відділень банку та вони не дають підстав дійти висновку про те, що відеоспостереження здійснювалось за позивачем на її робочому місці облаштованому в ТВБВ №10010/0147, а здійснення відеоспостереження за входом і виходом до/із банку є обов`язком банку, що слідує з норми п. 41 Правил з організації захисту приміщень банків в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.02.2016 року № 63. Враховуючи, що обладнання, функціонування камер відеоспостереження у відділеннях банківських установ, реєстрація та архівація відеосигналу з відеокамер у цілодобовому режимі є вимогою законодавства, обов`язковою для виконання всіма банківськими установами, а згода інших осіб, в тому числі працівників банку, вказаними нормами законодавства для цього непередбачена, здійснення такого відеоспостереження не може вважатись порушенням з боку відповідача.

В обґрунтування порушень з боку відповідача щодо неперерахування членських внесків позивачем зазначається, що листом № 011 від 04.09.2020 року відповідачеві надано заяву ОСОБА_1 про перерахування членських профспілкових внесків на реквізити профспілки.

Представник відповідача в судовому засіданні отримання такої заяви заперечував.

До позовної заяви додано копію листа Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору від 04.09.2020 року № 011 у додатках до якого, зокрема, зазначена письмова заява ОСОБА_1 про перерахування членських внесків. Також до позовної заяви додано копії листів Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору від 24.08.2020 року № 005 «Про початок діяльності профспілки в АТ «Ощадбанк», від 04.09.2020 року № 012 «Про початок колективних переговорів», від 04.09.2020 року № 013 «Про відрахування на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу», від 04.09.2020 року № 015 «Про надання приміщення». На підтвердження надіслання вищезазначених листів на адресу відповідача надано копію опису, копії фіскальних чеків, копію накладної, роздруківки трекінгу з сайту Укрпошти.

При цьому, згідно наданої копії опису вкладення він стосується відправлення 0412806083824, в той час, як копії фіскальних чеків, накладної та роздруківки трекінгу стосуються інших відправлень з номерами 0412806087358, 0412806092297, на що вказано представником відповідача.

Суд приходить до висновку, що наданий опис вкладення, за відсутності фіскального чеку про оплату цього відправлення не може підтверджувати направлення зазначених в ньому документів, зокрема, що могли стосуватись перерахування членських внесків, на адресу відповідача, не підтверджує отримання такої заяви відповідачем та відповідно виникнення у відповідача обов`язку здійснювати перерахування членських внесків із зарплати позивача до профспілки, така обставина не вказує на доведення до відома відповідача інформації викладеної в листах Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору від 24.08.2020 року № 005 «Про початок діяльності профспілки в АТ «Ощадбанк», від 04.09.2020 року № 012 «Про початок колективних переговорів», від 04.09.2020 року № 013 «Про відрахування на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу», від 04.09.2020 року № 015 «Про надання приміщення», зокрема інформації щодо членства позивача у Профспілці співробітників банківського та фінансового сектору.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України 29.10.1998 року по справі № 1-31/98 поняттям «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 Кодексу законів про працю України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди.

З наданої копії статуту Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору не вбачається, що ця профспілка утворена саме в АТ «Ощадбанк», що позбавляє суд можливості дійти висновку про те, що Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору може вважатися такою, що діє саме на підприємстві - АТ «Ощадбанк», виходячи з тлумачення «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації» наведеного у рішенні Конституційного Суду України 29.10.1998 року по справі № 1-31/98.

Як вбачається з копії акта Управління Держпраці у Кіровоградській області від 12.10.2021 року № КР8174/231/АВ питання наявності або відсутності порушень вимог законодавства про працю, зокрема тих, на які посилається позивач були предметом дослідження в ході інспекційного відвідування філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» за результатами якого, порушення вимог законодавства не підтверджено.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2, 4 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту позовної заяви, вищенаведеними доводами з приводу допущених відповідачем порушень, неналежності робочого місця, невиплати заробітної плати виходячи з окладу в розмірі 22 000 грн., нездійснення оплати службових відряджень, незаконності відеоспостереження, порушення її прав, як члена профспілки також обґрунтовуються доводи з приводу її дискримінації.

Враховуючи що вказані обставини не доведено позивачем відповідними доказами, вимоги позивача про встановлення фактів наявності прямої та непрямої дискримінації в діях відповідача щодо позивача за ознаками віку, звернення до суду для захисту своїх прав у справі № 405/3641/17, членства у профспілці, визнання неправомірними дій відповідача щодо примушення до звільнення, створення неналежних умов праці, невиплати заборгованої частини заробітної плати, невиплати добових витрат на службові відрядження, проведення відеонагляду без її згоди є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди та принесення вибачень є похідною від вимог, що стосується встановлення фактів дискримінації, визнання дій неправомірними, тому у зв`язку з відмовою у задоволенні основних вимог, не підлягають задоволенню і такі похідні вимоги.

Окрім того, згідно із частиною 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦПК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості підтвердження обставин щодо наявності моральної шкоди позивач посилається на те, що вона зверталась за медичною допомогою та покупку ліків упродовж 2017-2020 років. Сама по собі обставина купівлі позивачем протягом 2017-2020 років ліків чи звернення за медичною допомогою жодним чином не свідчить, що такі обставини спричинені будь-якими діями або бездіяльністю відповідача. З даних наведених у листках непрацездатності слідує, що причина непрацездатності позивача визначена, як загальне захворювання.

Судом відмічається, що позивачем жодним чином необґрунтовано розміру заявленої суми відшкодування моральної шкоди - 100 000,00 грн. Викладене вище свідчить, що позивачем не доведено самих факту порушення її трудових прав, а тому її вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою.

Позивачем не доведено порушення Банком її нормальних життєвих зв`язків чи її прав як члена виборного органу профспілки, не надано доказів, які б вказували на її відсторонення відповідачем від участі в житті колективу, святкування свят не надано, а виконання позивачем доручень керівника в рамках її посадових обов`язків не може принижувати працівника як спеціаліста.

У свою чергу вимога позивача щодо принесення їй письмових вибачень шляхом публікації на офіційному сайті на головній сторінці, виходячи зі змісту позовної заяви, пред`явлена в якості способу відшкодування моральної шкоди, однак враховуючи відсутність нормативного обґрунтування вказаного способу захисту, недоведеність позивачем підстав для відшкодування моральної шкоди, зазначена вимога теж не підлягає задоволенню.

Положенням ч.1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Як вбачається з наказу АТ «Ощадбанк» від 30.09.2021 року № 1487-к звільнення позивача відбулось за прогул без поважних причин, п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для правильного вирішення спору про звільнення з таких підстав необхідно надати оцінку причинам поважності відсутності на роботі працівника.

З метою з`ясування причин відсутності позивача на роботі з 13.08.2021 року начальник філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» зверталась до позивача листами від 20.08.2021 року № 109.26/249, від 01.09.2021 року № 109.28-06/1/75, від 17.09.2021 року № 109.28-06/1/79. Відсутність на роботі у період з 13 серпня 2021 року у наданих заявах по суті позивачем не заперечувалась та не спростовувалась. Відсутність на роботі пояснюється позивачем поданням нею заяви про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

У листі АТ «Ощадбанк» від 12.08.2021 року № 21/1-10/1222/53144/2021-00/вих було зазначено про неможливість звільнення позивача на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. На обізнаність позивача з вищевказаним листом вказує відмітка позивача на цьому листі про його отримання. Згідно з актом від 12.08.2021 року копія вищезазначеного листа була вручена позивачу та їй наголошено, що 13.08.2021 року у неї є робочим днем і відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку вона повинна з`явитись на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 754/1936/16-ц, від 21.02.2020 року у справі № 520/16912/15-ц, від 21.05.2020 року у справі № 466/8171/18, від 19.09.2022 року у справі № 758/9966/17.

Твердження позивача з приводу того, що відповідач був зобов`язаний розірвати трудовий договір з позивачем та звільнити її 12.08.2021 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, спростовуються вищенаведеними висновками щодо застосування норми ч. 3 ст. 38 КЗпП України, згідно яких роботодавець може відмовити у розірванні трудового договору з таких підстав.

Суд приходить до висновку, що у АТ «Ощадбанк» не було підстав для задоволення заяви позивача та звільнення її за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки позивачем не доведено існування (наявності) фактів порушення законодавства про працю, невиконання умов колективного та трудового договору, на які вона посилалась у заяві від 09.08.2021 року, зі сторони АТ «Ощадбанк».

При цьому посилання позивача у позовній заяві на акт Управління ДСНС України у Кіровоградській області від 19.02.2021 року та припис Управління Держпраці у Кіровоградській області від 22.02.2021 року в частині обґрунтування подання нею заяви про звільнення від 09.08.2021 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України є безпідставним, оскільки, як слідує зі змісту заяви позивача від 09.08.2021 року вона не містить посилання на зазначені документи, її подання жодним чином не пов`язувалось із такими порушеннями.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2021 року у справі № 442/3361/17 дійшов висновків про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установивши, що особа був відсутній на роботі без поважних причин, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки подання позивачем заяви за статтею 38 КЗпП України, не наділяє працівника правом порушувати трудову дисципліну та не ходити на роботу.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2022 року у справі № 758/9966/17 викладено висновки, згідно яких звільнення працівника обов`язково оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. Підставою для видання такого наказу є відповідна заява працівника, а за потреби - й інші документи. Подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України не звільняє працівника від обов`язку виходити на роботу та виконувати передбачені трудовим договором обов`язки. У разі невидання наказу роботодавцем, непогодження з його діями, позивач мала право звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, враховуючи, що рішення про звільнення позивача на підставі її заяви від 09.08.2021 року про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України роботодавцем не приймалось, відповідний наказ про звільнення з цієї підстави не виносився, і навпаки у листі від 12.08.2021 року № 21/1-10/1222/53144/2021-00/вих було зазначено про не підтвердження підстав, зазначених у її заяві та про неможливість такого звільнення, у позивача були відсутні будь-які підстави вважати себе звільненою з роботи на тій лише підставі, що нею було подано заяву від 09.08.2021 року, а подання самої по собі заяви про звільнення не звільнило її від обов`язку виходити на роботу та виконувати передбачені трудовим договором обов`язки з 13.08.2021 року та в подальшому.

Відсутність позивача на роботі у день звільнення вказує на об`єктивну неможливість видачі їй копії наказу про звільнення у цей день, листом від 01.10.2021 року № 109.28-06/1/81 позивачу повідомлялось про її звільнення із займаної посади 30.09.2021року за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, можливість отримання трудової книжки у відділі кадрового адміністрування філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» або надіслання письмової заяви для надсилання оригіналу трудової книжки, у додатках до листа була надіслана копія вищезазначеного наказу від 30.09.2021 року № 1487-к.

Твердження позивача щодо пропуску відповідачем строку застосування дисциплінарного стягнення не знаходить свого підтвердження виходячи із наступного.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2018 року у справі № 810/1224/17 за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Висновки щодо прогулу як триваючого правопорушення та строків застосування дисциплінарного стягнення при цьому викладені у постанові Верховного суду від 14.09.2021 року по справі № 369/16048/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 810/1224/17; постанови Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 818/501/16, від 03.10.2019 року у справі № 818/3584/15, від 16.10.2019 року у справі № 805/3724/15-а).

Під час розгляду даної справи встановлено, що позивач з 13.08.2021 року до дня звільнення наказом від 30.09.2021 року № 1487-к згідно п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України була відсутня на роботі, будь-яких доказів, які б могли вказувати на поважність причин її відсутності в цей період на роботі не надала, звільнення позивача на підставі її заяви від 09.08.2021 року не відбулось, що вказує на те, що позивач перебувала у безперервному прогулі, який тривав більше одного місяця.

Таким чином, враховуючи, що позивач перебувала у прогулі, який тривав більше одного місяця, а застосування дисциплінарного стягнення відбулось не пізніше шестимісячного строку з дня початку триваючого прогулу, звільнення позивача відбулось з дотриманням строку визначеного ст. 148 КЗпП України.

Враховуючи, що доводи позивача з приводу пояснення невиходу її на роботу пов`язуються лише з тим, що нею було подано заяву про звільнення, на наявність будь-яких поважних причини відсутності її на роботі, які б не залежали від її волі або іншим чином виключали її вину в цьому позивач не посилалась, доказів існування таких причин не надала, звільнення позивача за прогул було здійснено за наявності визначених законом підстав.

Надані позивачем разом із клопотанням від 25.10.2022 року копії протоколу № 3 засідання комісії з трудових спорів філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 09.09.2022, рішення комісії з трудових спорів філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 22-03 від 09.09.2022 року, посвідчення комісії з трудових спорів філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 02-2022 встановлених судом обставин не спростовують, доводи викладені у клопотанні з приводу того, що рішення комісії з трудових спорів мають приюдиційну силу не відповідають нормам процесуального законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обов`язковими для суду, що розглядає справу, можуть бути ті обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, а не рішеннями будь-яких інших органів, зокрема такого органу, як комісія по трудовим спорам.

Як вбачається з наданої позивачем копії рішення посвідчення комісії з трудових спорів філії-Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 22-03 від 09.09.2022 року воно полягає у викладенні доводів позивача та наданні їм певної оцінки.

Однак, вирішення питань, зокрема щодо наявності обставин (фактів) якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, визначення правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, правової норми яка підлягає застосуванню до цих правовідносин належить безпосередньо до компетенції суду під час ухвалення рішення і процесуальним законодавством не передбачено вирішення таких питань замість суду іншими органами або особами.

Окрім того, вищезазначені документи складені від імені комісії з трудових спорів філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КЗпП України комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 КЗпП України порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу.

Разом із клопотанням від 25.10.2022 року позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обрання загальними зборами (конференцією) трудового колективу філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» комісії з трудових спорів і саме у складі осіб, які зазначені у поданих копіях документів їх членами.

У запереченнях на вищезазначене клопотання відповідач АТ «Ощадбанк» зазначив, що у філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» комісія по трудовим спорам не створювалась, збори трудового колективу щодо її обрання не проводились, до адміністрації філії не надходило повідомлень про проведення загальних зборів (конференції) трудового колективу банку.

АТ «Ощадбанк» звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення по факту створення (підробки) документів, спрямованих на встановлення фактів, що мають юридичне значення, на виникнення у вказаних осіб прав, що випливають з вказаних рішень на підтвердження чого надано копії заяви про вчинення кримінального правопорушення, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.10.2022 року.

Відповідно до наданої АТ «Ощадбанк» довідки філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 06.10.2022 року станом на 05.10.2022 року комісія по трудовим спорах в трудовому колективі філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» не створювалась.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Зважаючи на те, що зміст копії рішення №22-03 від 09.09.2022 року зводиться до викладення доводів позивача та надання таким доводам оцінки, враховуючи відсутність доказів обрання загальними зборами (конференцією) трудового колективу загальними зборами (конференцією) трудового колективу філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» комісії з трудових спорів філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк», у суду відсутні підстави вважати, що надані позивачем копії документів разом із клопотанням від 25.10.2022 року є достовірними доказами.

Таким чином, враховуючи, що звільнення позивача 30.09.2021 року за прогул здійснено за наявності визначеної законом підстави з дотриманням вимог законодавства, позовні вимоги про скасування наказу відповідача № 1487-к від 30.09.2021 року про її звільнення за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зобов`язання відповідача видати наказ, яким змінити формулювання звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 на «звільнена за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного і трудового договору», є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Оскільки, позивача не було звільнено за її заявою від 09.08.2021 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у роботодавця не виникло обов`язків, які слідують з норм ст.ст. 44, 47 КЗпП України щодо сплати вихідної допомоги та видачі 12.08.2021 року трудової книжки, вимоги про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки у видачі наказу про звільнення, розрахунку при звільненні і видачі трудової книжки так само не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач в даній категорії справи звільнена від сплати судового збору, суд відносить судові витрати по справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Державний Ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Профспілка працівників банківського та фінансового сектору про припинення дискримінації, виплату заробітної плати, оплату добових на відрядження та стягнення моральної шкоди відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 31.08.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_2 .

Відповідач: АТ «Державний Ощадний банк України», 01601 м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129.

Третя особа: Профспілка працівників банківського та фінансового сектору, 51200 Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Українська, 18, код ЄДРПОУ 42883246.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко