Постанова

від 30.08.2023 по справі 920/988/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 920/988/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023, повний текст рішення складено 30.01.2023

у справі № 920/988/22 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Сумської обласної організації "Товариство українських офіцерів"

про стягнення 17 585 грн 46 коп.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 17 585,46 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, а також 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що хоча між сторонами і не було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач відпустив відповідачу теплову енергію, однак відповідач за неї не сплатив, що є порушенням норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - "Правила 630"). Тому, наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до відповідача: Сумської обласної організації "Товариство українських офіцерів" про стягнення 17 585,46 грн відмовлено повністю; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн покладено на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження; скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту споживання наданих ним відповідачу послуг та обставини споживання відповідачем теплової енергії, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені, не відповідає дійсності, оскільки нежитлове приміщення, орендоване відповідачем, не підключене до централізованої системи опалення, через приміщення проходять транзитні внутрішньо будинкові стояки системи ЦО, індивідуальне або альтернативне опалення в цьому приміщенні відсутнє, відповідач в законному порядку не відключався від системи ЦО, про відмову у наданні послуг з ЦО до позивача не звертався, таким чином, послуга з постачання теплової енергії йому надана, що підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідач ніколи не заперечував факт надання послуг з постачання ТЕ, ніколи не відмовлявся від них та не звертався до позивача з претензіями з приводу їх ненадання чи якості.

Також скаржник зазначає, що підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем (вказана правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц, від 11.11.2015 у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15 та постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 490/12476/16-ц, які є обов`язковими для застосування з огляду на вимоги закону.

Щодо відсутності укладеного між сторонами у справі договору, то на підтвердження факту звернень позивача до відповідача за укладенням договору на послуги до суду надано відповідні листи, однак відповідач, всупереч обов`язку щодо укладення договору, як це визначено законом, ухилився від нього, отже договір не було укладено з вини відповідача, а обмежити надання послуг з постачання ТЕ не можливо з огляду на те, що такі послуги надаються централізовано і відсутня технічна можливість такого обмеження.

На думку скаржника, суд зробив невірний про те, що матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, позивач не довів обставини щодо розміру теплового навантаження на об`єкт відповідача та надав детальних розрахунок теплового навантаження, оскільки до суду надано підписані щомісячні звіти про споживання теплової енергії і акти прийому-передачі теплової енергії за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка, 19, корпус 1, якими зафіксовано показники поставленої теплової енергії загально будинкового приладу обліку за період з березня 2018р. по квітень 2022р. та надано розрахунок спожитої теплової енергії.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 920/988/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Владимиренко С.В., Ткаченко Б.О.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у зв`язку з перебування судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023, для розгляду справи № 920/988/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про визнання поважними причини неподання відповідних доказів та поновлення процесуального строку на їх подання, як пропущеного з поважних причин, приєднання до матеріалів справи та врахування при прийнятті рішення по суті спору наступних письмових доказів:

- запиту № 999 від 14.02.2023;

- листа управління комунального майна Сумської міської ради № 122/10.01-12;

- зміну № 2 від 15.11.2021 до договору оренди № УМКВ-0671 від 22.11.2013;

- викопіювання з технічного плану нежитлового будинку № 19 по вул. Д. Коротченка, 19 в м. Суми;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка (бувша Д.Коротченка) будинок 19;

- схему теплових мереж ЦТП № 14;

- скріншоти та фото з Гугл - 8 екз.;

- фото житлового та нежитлового будинків за адресою: І. Сірка, 19 та 19/1 - 4 екз.;

- технічна документація нежитлового будинку за адресою: І. Сірка, 19;

- договір № 1078-Т від 14.04.2022;

- листа № 8 від 24.01.2023.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За змістом ч. ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Натомість скаржником не доведено наявності об`єктивних обставин, які унеможливили подати до суду зазначені вище докази.

Також слід зазначити, що така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності судді Гаврилюка О.М. та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/988/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 18.06.2019 "Про визначення виробників та виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення" Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно з додатком № 2 до даного рішення Виконавчого комітету житловий будинок за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 19/1, включено до переліку будинків, які отримують послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від виробника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго".

Позивач зазначає, що нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 19/1, площею 24,7 кв.м передано в оренду Сумській обласній організації "Товариство українських офіцерів" згідно з Договором оренди нерухомого майна №УМКВ-0671 від 22.11.2013, що підтверджується відповідним договором (а.с.13-15).

Листом № 1365 від 07.03.2018 позивач звертався до відповідача з пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до вимог закону та направляв для підписання два примірники договору з супровідним листом №2256 від 18.04.2018 (а.с. 20, 21).

Договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.

За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період: з березня 2018 року по квітень 2022 року на загальну суму 18111 грн 02 коп., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача. Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати.

Як вбачається із позовної заяви, на думку позивача, спір у даній справі виник з підстав того, що в період з березня 2018 року по квітень 2022 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що поставляв теплову енергію відповідачу в спірний період та її вартість обчислювалась відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії та згідно з "Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житла та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, які затверджено Держкомітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила № 1198) та "Правилами надання послуг з постачання теплової енергії", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 № 830.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 названого Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 25 Закону встановлено обов`язок споживача по своєчасному укладенню договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п. 4 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

З аналізу положень зазначених вище Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній з 10.12.2017) споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком, а сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.

Разом з тим, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, в даному випадку, позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах-прийому передачі та виставлених рахунках і, відповідно, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати заборгованості в заявленому розмірі, строк виконання такого зобов`язання та термін, з якого виникло прострочення оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як зазначалося вище, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачем не укладено, натомість позивачем не вказано, яким чином останнім здійснено нарахування плати за спожиту теплову енергію та виконано у рахунках відповідні обчислення.

Між тим, з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі теплової енергії неможливо встановити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію (відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за спірний період з березня 2018р. по квітень 2022р., норми споживання на 1 кв.м., підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження).

Детальний розрахунок теплової енергії із зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем також не здійснено.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем обставини споживання відповідачем теплової енергії на суму 17 585,46 грн не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені.

Позивачем зазначено про використання при розрахунках вартості спожитої відповідачем теплової енергії згідно показників приладу обліку, проте детальний розрахунок теплового навантаження в матеріалах справи відсутній.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про невідповідність адреси місця надання послуг та місцезнаходження нежитлового приміщення, що перебувало в оренді у відповідача, оскільки, у позовній заяві позивач зазначає місцем надання послуг приміщення по м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 19/1 до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог позивачем додано акти прийому-передачі теплової енергії по приміщенню за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 19/1 (а.с. 31-57) та витяг з робочого проекту встановлення вузла обліку теплової енергії для нежитлових приміщень будівлі 19/1 по м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 19/1.

Натомість, як на підставу користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням, позивач посилається на договір оренди УМКВ-0671 нерухомого комунального майна від 22.11.2013, з якого вбачається, що відповідач отримав у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка (Івана Сірка), буд. 19; сам позивач надсилав пропозицію про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у нежитловому приміщенні по вул. Івана Сірка, 19 (а.с. 21).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 17 585,46 грн, за період з березня 2018р. по квітень 2022р.

Відповідно до Зміни № 1 від 25.02.2016 до договору оренди нерухомого комунального майна №УМКВ-0671 від 22.11.2013 (а.с. 16), строк дії договору встановлюється на два роки одинадцять місяців з 22.11.2015 до 22.10.2018.

Натомість, доказів на підтвердження факту пролонгації договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0671 від 22.11.2013 до матеріалів справи позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що відповідно до паспорту-сертифікату об`єкта експертної оцінки (додатка до Звіту про оцінку майна, об`єкт оцінки: нежитлове приміщення, площею 24,7 кв.м, адреса: м. Суми, вул. Івана Сірка, 19, замовник: Сумська обласна організація "Товариство українських офіцерів", мета оцінки: оренда, дата оцінки: 30.09.2021) у розділі: "Внутрішня інфраструктура", графі: "теплозабезпечення" зазначено: "0" (а.с. 145, т. І).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що позивачем не доведено факту споживання наданих ним відповідачу послуг за адресою: м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 19, на загальну суму 17 585,46 грн за період з березня 2018р. по квітень 2022р., погоджується із висновком господарського суду першої інстанції необґрунтованість позовних вимог, і як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2023 у справі № 920/988/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 920/988/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім