Постанова

від 30.08.2023 по справі 910/8387/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 910/8387/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023, повний текст рішення складено 08.02.2023

у справі № 910/8387/22 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет"

про стягнення 172 460, 95 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" про стягнення заборгованості в розмірі 172 460,95 грн, з яких: 93 802,40 грн - авансовий платіж, 62 428,17 грн - неустойки, 1 503,41 грн - 3% річних, 14 726,98 грн - інфляційних втрат, яка утворилася у зв`язку з невиконанням відповідачем робіт за договором підряду № 1512-21 від 15.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним належним чином були виконані договірні зобов`язання та здійснено на користь відповідача оплату суми авансового платежу у відповідності до пункту 2.4. договору в розмірі 93 802,40 грн. Водночас, відповідач у встановлений договором строк взяті на себе зобов`язання не виконав, більш того, навіть не приступив до виконання робіт, у зв`язку з чим, ТОВ "Ю.Комодітіз" було направлено ТОВ "Ласкет" вимогу щодо неналежного виконання умов укладеного договору та запропоновано у разі неможливості виконання робіт повернути суму попередньої оплати в розмірі 93 802,40 грн на рахунок платника. Втім, вказані кошти відповідачем повернуто не було, відповідно, роботи не виконано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" неустойку в сумі 62 428,17 грн та судовий збір в сумі 936,42 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 в частині відмови в стягненні з відповідача суми в розмірі 93 802,40 грн в якості отриманого авансу та ухвалити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" суму авансового платежу (попередньої оплати) у розмірі 93 802,40 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовується наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що позивач належним чином виконуючи свої договірні зобов`язання здійснив на користь відповідача оплату суми авансового платежу відповідно до п. 2.4 договору в розмірі 93 802,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 625 від 24.12.2021, тобто, кінцевий строк виконання робіт, згідно з п. 3.1 укладеного договору, становив до 24.06.2022, однак, відповідач у встановлений договором строк, взяті на себе зобов`язання не виконав та не приступив до виконання робіт.

Скаржник зазначає про те, що позивач фактично в односторонньому порядку відмовився та розірвав договір № 1512-21 від 15.12.2021 на підставі п.п. 3.3., 4.1.9., 4.1.12. укладеного договору, а також на підставі Закону (ч. 2 ст. 849 ЦК України), а відтак, договір вважається припиненим з моменту вчинення такого правочину, звернення позивача до відповідача із вимогою.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/8387/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності судді Гаврилюка О.М. та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8387/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 15.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 1512-21 за умовами якого відповідач, за договором підрядник, взяв на себе зобов`язання на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами, виконати і здати у встановлений договором строк роботи з демонтажу та монтажу світлопрозорих елементів офісної перегородки, що визначені у додатку № 1 до договору (зі всіма додатками) (далі - роботи) на об`єкті розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А (далі - об`єкт), відповідно до технічної документації, умов цього договору, а також безоплатно ліквідувати недоліки і дефекти, що виникли з вини відповідача та/або вини залучених відповідачем спеціалізованих організацій і виявлені в ході приймання-передачі виконаних робіт, або протягом встановленого даним договором гарантійного строку (далі - роботи), а позивач, за договором замовник, зобов`язується надати відповідачу фронт робіт, а також зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх у строки та на умовах цього договору.

Згідно із п. 1.2. договору, адресою місця виконання робіт визначено м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А.

В розділі 2 договору, сторони досягли згоди щодо ціни договору та порядку розрахунків.

Так, п. 2.1. договору, за домовленістю сторін, договірна ціна повного комплексу робіт по договору є твердою та встановлена в розмірі 114 696,00 грн у тому числі ПДВ (20%) - 19 116,00 грн. Договірна ціна робіт включає плату за виконані відповідачем роботи за даним договором та відшкодування всіх витрат відповідача для виконання робіт у тому числі: усі необхідні матеріали та інструмент, накладне витрати, витрати на доставку матеріалів, інструменту та обладнання на об`єкт та вивезення їх з об`єкта, якщо сторони не погодили інше додатково.

В разі необхідності виконання додаткових робіт, які не передбачені в п. 1.1. договору та додатку № 1 (зі всіма додатками) до договору, сторони будуть визначати строк виконання, їх вартість, види та об`єми шляхом укладення додаткових угод до договору.

Строки виконання робіт, сторони договору, передбачили розділом 3 укладеного договору, зокрема, п 3.1. договору, початок та закінчення робіт визначено сторонами виходячи з терміну виконання 6 (шість) тижнів та починається з дати підписання договору та додатку № 1 (зі всіма додатками) до договору та зарахування коштів авансових платежів згідно п. 2.4. на поточний рахунок відповідача.

В розділі 4 договору, сторони визначили права та обов`язки сторін, зокрема, за умовами пп. 4.1.12. позивач має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо відповідач своєчасно не розпочав роботи, при умові своєчасного надання позивачем робочого майданчика та технічної документації, або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 16.1. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, позивач здійснює авансові платежі (попередню оплату) відповідачу для виконання робіт в розмірі 30% від запланованого обсягу робіт, а саме 8 954,40 грн у тому числі ПДВ (20%) - 1 492,40 грн та 100% вартості матеріалів, а саме 84 848,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 14 141,33 грн, лише після письмово погодження обсягу, ціни та суми загальних витрат на кожний окремий вид та етап робіт.

Відтак, загальна сума попередньої оплати за договором складала 93 802,40 грн (8 954,40 грн+84 848,00 грн).

Письмове погодження сторонами договору обсягів, ціни та суми загальних витрат за договором, відбулося шляхом підписання додатку № 1 (Договірної ціни) до договору підряду № 1512-21 від 15.12.2021 яким сторони дійшли згоди щодо найменування робіт та матеріалів, а також їх кількості, ціни та загальної вартості у розмірі 114 696,00 грн, що узгоджується з пунктом 2.1. укладеного договору.

Позивач належним чином виконуючи свої договірні зобов`язання здійснив на користь відповідача оплату суми авансового платежу у відповідності до пункту 2.4. договору в розмірі 93 802,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 625 від 24.12.2021.

Водночас, відповідач у встановлений договором строк взяті на себе зобов`язання не виконав, більш того, навіть не приступив до виконання робіт, у зв`язку з чим, 27.07.2022 позивачем на офіційну електронну адресу відповідача (E-mail: Lasket_office@ukr.net), направлено вимогу щодо неналежного виконання умов укладеного договору, запропоновано у разі неможливості виконання робіт повернути суму попередньої оплати в розмірі 93 802,40 грн на рахунок платника. Паперова копія електронного доказу (Screenshot направлення вимоги) міститься в матеріалах справи.

В подальшому, у зв`язку з неотриманням будь-якої відповіді на пропозицію від 27.07.2022, позивач 16.08.2022 засобами поштового зв`язку, на адресу відповідача направлено вимогу про повернення грошових коштів, а саме просив відповідача повернути авансовий платіж у розмірі 93 802,40 грн до 18.08.2022.

Втім, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення та відповідно як про це вказує позивач сума авансового платежу у розмірі 93 802,40 грн відповідачем повернуто не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, на виконання п. 2.4. договору позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 93 802,40 грн, згідно із платіжним дорученням № 625 від 24.12.2021.

Згідно із п. 3.1. договору сторони погодили, що початок та закінчення робіт визначено сторонами виходячи з терміну виконання 6 (шість) тижнів та починається з дати підписання договору та додатку № 1 (зі всіма додатками) до договору та зарахування коштів авансових платежів згідно п. 2.4. на поточний рахунок відповідача.

Будь-які зміни строків виконання робіт узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору та/або відповідного додатку.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, жодних змін щодо строків виконання робіт сторонами не узгоджувалося.

Також у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт у визначені в п. 3.1. договору терміни, натомість як зазначає позивач, відповідач взагалі не приступив до виконання робіт за договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Також, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 16.08.2022 про повернення коштів, а саме, авансового платежу у розмірі 93 802,40 грн, яка була отримана 19.08.2022. Докази надіслання та роздруківка трекінгу поштових відправлень міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Тобто, у ст. 849 ЦК України не передбачено права замовника на повернення попередньої оплати за договором, а передбачено саме право замовника відмовитись від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Так, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними договору.

У статті 849 ЦК України передбачено права замовника під час виконання роботи.

Так, згідно ч. 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18).

Відповідно до п. 16.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

В п. 14.2. договору сторони дійшли згоди, що позивач має право в будь-який час до закінчення робіт відмовитися від договору (розірвати договір), попередивши відповідача шляхом відправлення повідомлення щодо розірвання договору за 7 (сім) календарних днів до бажаної дати розірвання та виплативши відповідачу плату за виконану відповідачем та прийняту позивачем частину робіт станом на дату розірвання договору.

Договір вважається припиненим з ініціативи позивача по спливу строку, що визначений у п. 14.2. договору, який відліковується від дати відправлення повідомлення згідно штемпеля поштового відправлення або дати підпису уповноваженої особи відповідача про отримання даного повідомлення (п. 14.3. договору).

Однак, ані лист від 27.07.2022, ані вимога про повернення коштів від 16.08.2022, не містить чіткої та недвозначної заяви про відмову від договору чи розірвання договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявна в матеріалах справи вимога про повернення коштів від 16.08.2022, не може бути прийнята судом в якості безумовної відмови від договору пов`язаної із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), як це визначено ч. 2 ст. 849 ЦК України, у зв`язку із чим, правові підстави для стягнення з відповідача суми в розмірі 93 802,40 грн в якості отриманого авансу, відсутні.

Враховуючи відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання, підстави для здійснення нарахувань інфляційних втрат та 3% річних за правилами ст. 625 ЦК України у позивача відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що повернення авансу, який було сплачено на виконання умов договору підряду, не передбачено ч. 2 ст. 849 ЦК України, якою в свою чергу закріплено право замовника вимагати відшкодування збитків при наявності відмови від договору підряду, які в свою чергу містять іншу правова природу, підстави виникнення і доведення наявності підстав для їх стягнення.

Відповідно до п. 10.4. договору, у випадку порушення або затримки відповідача строків виконання робіт, що погоджені, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача неустойку в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт, яка визначена у п. 2.1. цього договору, за кожний календарний день такого прострочення та відшкодувати завдані таким порушенням документально підтверджені збитки.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Оскільки відповідачем було порушено договірні зобов`язання, що не спростовано відповідачем, враховуючи положення п. 10.4. договору, здійснивши перерахунок штрафних санкцій (неустойки) за період з 07.02.2022 по 06.08.2022, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 62 428,17 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на відсутність відмови позивача від договору підряду або ж розірвання договору, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 62 428,17 грн неустойки, у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань та враховуючи положення п. 10.4. договору та відмові у задоволенні решти позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Однак, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/8387/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8387/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко