Постанова

від 29.08.2023 по справі 906/227/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року Справа № 906/227/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача адвокат Опанасюк С.П.

інші учасники справи не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023, ухваленого суддею Шніт А.В. о 12:58 у м. Житомирі, повний текст складено 31.03.2023

у справі №906/227/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта",

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампсіс Фінанс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Торговий дім "Міріса" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампсіс Фінанс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Торговий дім "Міріса" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії, у частині визнання припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 15.10.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" задоволено.

Визнано припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 15.10.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс".

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- господарський суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи; суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Тому рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 підлягає скасуванню повністю;

- суд першої інстанції проігнорував прямі вказівки постанови Верховного Суду від 09.03.2021, а саме: суди попередніх інстанцій не дослідили підстави відхилення вимог ПАТ "Омега Банк" (яке є правонаступником ПАТ "Сведбанк", яке в свою чергу є правонаступником ВАТ "Сведбанк", а останнє є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк"), що виникли на підставі кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 у розмірі 11589 579,55 грн основного боргу та 526127,17 грн пені (ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017 у справі №906/159/14) та не врахували правову позицію Верховного Суду, наведену, зокрема, у постановах від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16, від 26.02.2019 у справі №910/2345/18; не врахували різницю у статусах конкурсного та забезпеченого кредитора та порядок набуття кредиторами такого статусу у розумінні приписів статей 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; не встановили, які саме зобов`язання вважаються погашеними за вказаними судовими рішеннями (ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017, 14.09.2017 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/159/14).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/227/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І., суддя Саврій В.А.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/227/20/3112/23 від 17.05.2023 матеріали справи №906/227/20 витребувано з Господарського суду Житомирської області.

01.06.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли справи №906/227/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023р. у справі №906/227/20 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам провадження у справі №906/227/20.

30.06.2023 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на виконання ухвали суду від 06.06.2023 про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява від 23.06.2023 з додатками, зокрема, доказами на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам провадження у справі

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 №01-05/252, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/227/20 - Саврія В.А. у період з 19.06.2023 до 14.07.2023 включно, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/227/20.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/227/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І.

За розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 28.08.2023 №01-05/762, у зв`язку із закінченням повноважень судді Савченка Г.І. - рішення ВРП від 20.07.2023 №731/0/15-23, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/227/20.

За результатами повторного автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи №906/227/20 у складі: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/227/20 до провадження в новому складі суду: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" адвоката Опанасюка С.П. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/227/20 поза приміщенням суду задоволено, тощо.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, скаржник та відповідачі у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 29.08.2023 не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю скаржника та відповідачів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2023 заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 просить залишити без змін.

Згідно із ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом:

- визнати припиненим зобов`язання за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем ТОВ "Патріа-Баланс".

- зобов`язати іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Євро Прем`єр Фінанс" звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582, та припинення відповідного обтяження об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину "Дитячий світ", що належить на праві власності ТОВ "Патріа-Баланс", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі ухвал Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017, від 14.09.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №906/159/14 вимоги за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД, №21-10-07/ЖРД, №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 вважаються погашеними, та відповідно, є припиненими. При цьому, ТОВ "Файненс Компані" та ТОВ "Фінансова Оферта" вчиняють дії щодо невизнання ними факту припинення основного зобов`язання за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД, №21-10-07/ЖРД, №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 та похідного зобов`язання за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.09.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненим зобов`язання за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем АКБ "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем ТОВ "Патріа-Баланс". У решті позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова Оферта" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.09.2020 у справі №906/227/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 11.09.2020 у справі №906/227/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2021 постановлено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" задовольнити частково; рішення Господарського суду Житомирської області від 11.09.2020 у справі №906/227/20 (у частині визнання припиненим зобов`язання за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем АКБ "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем ТОВ "Патріа-Баланс") та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 - скасувати; справу №906/227/20 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що суди попередніх інстанції:

- не дослідили підстави відхилення вимог ПАТ "Омега Банк" (яке є правонаступником ПАТ "Сведбанк", яке в свою чергу є правонаступником ВАТ "Сведбанк", а останнє є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк"), що виникли на підставі кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 у розмірі 11 589 579,55 грн основного боргу та 526 127,17 грн пені (ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017 у справі №906/159/14) та не врахували правову позицію Верховного Суду, наведену, зокрема, у постановах від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16, від 26.02.2019 у справі №910/2345/18;

- не врахували різницю у статусах конкурсного та забезпеченого кредитора та порядок набуття кредиторами такого статусу у розумінні приписів статей 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказуючи на те, що вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та № 21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, банком не заявлялися, суди не врахували приписи статті 23 Закону про банкрутство, які вказують на те, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Обов`язок же внесення до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника (у випадку відсутності відповідної заяви за даними обліку боржника), а також відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, покладено саме на розпорядника майна. При цьому, колегія суддів, щодо визначення статусу забезпеченого кредитора, звертається до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладену у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19;

- суди попередніх інстанцій не встановили, які саме зобов`язання вважаються погашеними за вказаними судовими рішеннями (ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017, 14.09.2017 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/159/14).

Враховуючи викладене вище, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення істотних обставин справи.

Згідно ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Іпотечного договору від 15.10.2007, який укладений між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс", яке є майновим поручителем за виконання Торговим домом "Міріса" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зобов`язань, передбачених кредитними договорами №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 та забезпеченням виконання зобов`язань ТОВ "Патріа-Баланс" за кредитним договором №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (абзац третій); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац сьомий); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду (абзац восьмий); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання (абзац десятий).

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17-19 Закону України Про іпотеку встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і порядок внесення змін та доповнень до іпотечного договору. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №910/3359/18.

Відповідно до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

- припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

- втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

- реалізації предмета застави;

- набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України Про іпотеку регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За імперативними вимогами частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України "Про іпотеку" та частині першій статті 593 ЦК України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом. Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 12.04.2018 у справі №908/2698/16.

Судом встановлено, що згідно наявних у матеріалах справи свідоцтва про право власності серії САА №680332 від 29.08.2003 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1374227 від 02.09.2003 вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" (позивач) на праві власності належить приміщення магазину "Дитячий Світ", загальною площею 1794,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 3 (а.с. 10-11, т.1).

Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582 (а.с. 12-14, т. 1), передане в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та є забезпеченням виконання зобов`язань Торгового дому "Міріса" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (а.с. 157-162, т.1), та забезпеченням виконання зобов`язань ТОВ "Патріа-Баланс" за кредитним договором №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (а.с. 163-164, т.1).

04.03.2014 Господарським судом Житомирської області відкрито провадження у справі №906/159/14 про банкрутство боржника ТОВ "Патріа-Баланс".

Так, з ухвали суду від 17.01.2017 у вказаній справі вбачається, що предметом розгляду в ній були, зокрема, кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Омега Банк" (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке в свою чергу є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", а останнє правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк") до ТОВ "Патріа-Баланс" саме за кредитним договором №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (а.с. 30-78, т.5).

У вказаній вище ухвалі судом зазначено, що зважаючи на те, що право вимоги до боржника за кредитним договором від 08.10.2007 №22-10-07/ЖРД Публічним акціонерним товариством "Омега банк" було відступлено частково Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", яке відступило це право вимоги у повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", а останнє Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс", господарський суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" від 06.06.2016 №б/н про заміну кредитора у справі правонаступником, замінити Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" у частині заявлених вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" на суму 610 275,00 дол. США тіла кредиту та на суму 388 731,78 дол. США процентів.

При цьому, господарський суд прийшов до висновку, що у зв`язку з частковим відступленням Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" за кредитним договором від 08.10.2007 №22-10-07/ЖРД шляхом укладення 31.12.2014 договору купівлі-продажу прав вимоги №1898, залишок вимог Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до боржника становить 147 178,25 дол. США пені, про що також вказано в ухвалі суду від 17.01.21017 у справі №906/159/14.

Цією ж ухвалою суду постановлено, в тому числі, відхилити вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" до боржника ТОВ "Патріа-Баланс" на суму 11 589 579,55 грн та вимоги ПАТ "Омега Банк" до боржника на суму 526 127,17грн, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень 4, 5 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З огляду на викладене вище, а також з врахуванням вказівок Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 09.03.2021 у справі №906/227/20, судом у даній справі встановлено, що підставою відхилення вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" до боржника (ТОВ "Патріа-Баланс") на суму 11 589 579,55грн та вимоги ПАТ "Омега Банк" до боржника на суму 526 127,17 грн згідно кредитного договору від 08.10.2007 №22-10-07/ЖРД стало задоволення судом заяви ТОВ "Патріа-Баланс" від 22.06.2016 про застосування строків позовної давності та наслідків їх пропуску.

Поряд із вказаним, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з положеннями статті 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи зі змісту положень статті 267 Цивільного кодексу України суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, зокрема щодо поважності причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, питання щодо застосування позовної давності та відповідно наслідків її спливу, поважності причин її пропущення можуть бути вирішені лише у справі за позовом відповідної особи, яка звертається до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 11 Іпотечного договору від 15.10.2007 передбачено право, а не обов`язок іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі предметом розгляду справи є припинення зобов`язання за Іпотечним договором від 15.10.2007, тоді як суд першої інстанції зазначив, що кінцевий термін погашення кредитної лінії згідно кредитного договору №20-10-07/ЖРД від 08.10.2007 становить 07.10.2012, та з власної ініціативи встановив, що перебіг позовної давності за зобов`язаннями за цим договором почався з 08.10.2012 та з врахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України, сплив 08.10.2015, а кінцевим терміном погашення кредитної лінії згідно кредитного договору №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 є 07.10.2009, перебіг позовної давності за зобов`язаннями за даним договором почався з 08.10.2009 та з врахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України, сплив 08.10.2012.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції з власної ініціативи не міг ставити питання про застосування позовної давності та відповідно наслідків її спливу щодо можливої вимоги про захист цивільного права або інтересу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс".

Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв`язку із відмовою у справі №906/159/14 у задоволенні вимог ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на суму 11 589 579,55 грн та вимоги ПАТ "Омега Банк" на суму 526 127,17 грн до боржника ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 з підстав пропущення строків позовної давності, то є припиненими зобов`язання за Іпотечним договором від 15.10.2007.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено підстави припинення іпотеки: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").

Натомість Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Виходячи з аналізу статті 17 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі №6-786цс17, постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16 та від 26.02.2019 у справі №910/2345/18.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відмова судом в справі №906/159/14 у задоволенні вимог ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на суму 11 589 579,55 грн та вимоги ПАТ "Омега Банк" на суму 526 127,17 грн до боржника ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 у зв`язку із пропущенням строків позовної давності, не є підставою для припинення іпотеки в розумінні ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Згідно статті 1 КУзПБ сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частина третя статті 590 ЦК України встановлює, що у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою .

Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України "Про заставу".

Частинами першою, другою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Питання особливого правового захисту прав забезпеченого кредитора знаходило своє відображення у Законі про банкрутство на всіх стадіях процедури банкрутства.

Відповідно до статті 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Норма статті 23 Закону про банкрутство текстуально відтворена в КУзПБ, а саме: частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Отже, з моменту введення в дію КУзПБ правове регулювання статусу забезпеченого кредитора, зокрема в частині порядку набуття ним статусу учасника (сторони) у справі про банкрутство, не змінилося.

Тобто наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

Як стверджується матеріалами справи, приміщення магазину "Дитячий Світ", загальною площею 1794,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. І. Кочерги, 3, що є предметом іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим №15582 (а.с. 12-14, т.1), передавалося також в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") в якості забезпечення виконання зобов`язань Торгового дому "Міріса" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (а.с. 157-162, т.1).

Таким чином, вимоги АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") до ТОВ "Патріа-Баланс" у справі №906/159/14 згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 за своєю правовою природою є забезпеченими.

Водночас, в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 17.01.2021 у справі №906/159/17 суд дійшов висновку, що конкурсна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" за кредитним договором від 08.10.2007 №22-10-07/ЖРД перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" становить 11 589 579,55 грн (7 079 862,52 грн тіла кредиту + 4 509 717,03 грн процентів). Конкурсна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" перед Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" за кредитним договором від 08.10.2007 №22-10-07/ЖРД становить 526 127,17 грн пені.

В подальшому, 14.09.2017 Господарським судом Житомирської області у справі №906/159/14 прийнято ухвалу, якою затверджено мирову угоду у справі №906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс", укладену між кредиторами та боржником 20.04.2017 та підписану від імені кредиторів - головою комітету кредиторів банкрута, директором ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" Федорком А.Ю., від імені боржника - директором Абрамовим В.І.; припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Патріа-Баланс" та повноваження розпорядника майна Демчана Олександра Івановича; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.03.2014; припинено провадження у справі №906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №906/159/14 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 у справі №906/159/14 змінено, доповнено пунктом 5 наступного змісту:

"5. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню".

Вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, ПАТ "Омега Банк" у межах вказаної вище справи не заявлялися та судом не розглядалися.

Тобто, за результатами розгляду справи №906/159/14 в суді першої інстанції та апеляційної інстанції визнано погашеними заявлені до ТОВ "Патріа-Баланс" вимоги за кредитним договором №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 саме конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинним станом на час розгляду справи №906/159/14) строк або відхилені господарським судом.

Таким чином, у справі №906/159/14 предметом розгляду були, зокрема, конкурсні кредиторські вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" та Публічного акціонерного товариства Омега Банк" (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке в свою чергу є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", а останнє правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк") до ТОВ "Патріа-Баланс" саме за кредитним договором №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

Водночас, враховуючи приписи ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені вимоги АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") до ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 предметом розгляду в справі №906/159/14 не були та не були погашені судовими рішеннями у справі №906/159/14.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги банку ПАТ "Омега Банк" (правонаступника) за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД, №21-10-07/ЖРД, №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 не були погашеними, та відповідно не є припиненими.

Отже, зобов`язання за Договором іпотеки від 15.10.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс", не є припиненими.

Варто зауважити, що з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно №5003497394292-10007168236 від 24.10.2022 вбачається, що станом на час розгляду справи іпотекодержателем спірного нерухомого майна є ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" (а.с. 125-129, т.5).

Також, суд зауважує, що вимоги за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД від 08.10.2007, №21-10-07/ЖРД, №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 неодноразово були предметом договорів відступлення прав вимоги або купівлі-продажу прав вимоги, а саме:

- №714 від 07.03.2019 (а.с. 168-177, т.1), за яким ПАТ "Омега Банк" новим кредитором стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (1-ий відповідач);

- №1725 від 18.11.2019 (а.с. 178-181, т.1), за яким новим кредитором стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" (3-ій відповідач);

- №13127 від 04.12.2020 (вбачається з копії інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно №259518034 від 02.06.2021 (а.с. 231-236, т.3), за яким новим кредитором стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Кампсіс Фінанс" (4-ий відповідач);

- №8405 від 02.07.2021 (а.с. 71-76, т.4), за яким новим кредитором стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" (2-ий відповідач).

Колегія суддів звертає на наступне щодо відзиву на позов, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" визнало позов та просило задовольнити його в повному обсязі (а.с. 121-123, т.1).

Суд зазначає, що визнання позову уповноваженим представником ТОВ "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" (директором (згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 171-172, т.5) відповідає вимогам ст.191 ГПК України, останній не обмежений у повноваженнях на подання до суду відповідної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 4 ст. 191 ГПК України).

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов`язання за Договором іпотеки від 15.10.2007 не є припиненими, то визнання відповідачем позову суперечить закону, а тому суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову.

Отже, доводи апеляційної скарги отримали своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для визнання припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 15.10.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс".

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" слід задоволити. В свою чергу, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 15.10.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс".

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та відмову у позові, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні припиненим зобов`язання за іпотечним договором від 15.10.2007, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за реєстровим №15582, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 6, код ЄДРПОУ 32122231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 87, код ЄДРПОУ 38266983) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Житомирської області.

5. Справу №906/227/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" серпня 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.