Постанова

від 06.12.2023 по справі 906/227/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/227/20

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023

у справі № 906/227/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Євро Прем`єр Фінанс",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта",

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампсіс Фінанс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Торговий дім "Міріса" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" (далі - ТОВ "Патріа-Баланс", позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів про визнання припиненим зобов`язання за Іпотечним договором, укладеним між іпотекодержателем Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") та іпотекодавцем ТОВ "Патріа-Баланс" та посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 15.10.2007 за реєстровим № 15582 (далі - Іпотечний договір).

Також, позивач просив зобов`язати іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Євро Прем`єр Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс") звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки за Іпотечним договором та припинення відповідного обтяження об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину "Дитячий світ", що належить на праві власності ТОВ "Патріа-Баланс", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі ухвал Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017, від 14.09.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №906/159/14 вимоги за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 вважаються погашеними, та, відповідно, є припиненими. При цьому, ТОВ "Файненс Компані" та ТОВ "Фінансова Оферта" вчиняють дії щодо невизнання ними факту припинення основного зобов`язання за вказаними кредитними договорами та похідного зобов`язання за Іпотечним договором.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, позовні вимоги задоволено частково; визнано припиненим зобов`язання за Іпотечним договором; у решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно вищевказаних ухвал та постанови у справі № 906/159/14 вимоги за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, №21-10-07/ЖРД, № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 вважаються погашеними, а відтак припиненими.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2021 касаційну скаргу ТОВ "Фінансова Оферта" задоволено частково; рішення Господарського суду Житомирської області від 11.09.2020 у справі № 906/227/20 (у частині визнання припиненим зобов`язання за Іпотечним договором) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 скасовано; справу №906/227/20 у скасованій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09.03.2021 вказав про передчасність таких висновків, оскільки судами:

- не досліджено підстави відхилення вимог ПАТ "Омега Банк" (правонаступника ПАТ "Сведбанк", яке є правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк"), що виникли на підставі кредитного договору № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017 у справі № 906/159/14) та не враховано правову позицію Верховного Суду, наведену, зокрема, у постановах від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16, від 26.02.2019 у справі № 910/2345/18;

- не враховано різницю у статусах конкурсного та забезпеченого кредитора та порядок набуття кредиторами такого статусу у розумінні приписів статей 1, 23 Закону про банкрутство. Вказуючи на те, що вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах № 20-10-07/ЖРД та № 21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, банком не заявлялися, судами не враховано приписи статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство);

- не встановлено, які саме зобов`язання вважаються погашеними за вказаними судовими рішеннями (ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.01.2017, 14.09.2017 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/159/14).

29.04.2021 ухвалою Господарського суду Житомирської області справу №906/227/20 у частині вимог про визнання припиненим зобов`язання за Іпотечним договором прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання.

Ухвалами місцевого господарського суду від 03.06.2021 та від 17.08.2021 залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ "Кампсіс Фінанс" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Торговий дім "Міріса" у формі ТОВ (далі - ТД "Міріса" ТОВ).

Ухвалою суду від 24.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/227/20 до судового розгляду по суті.

20.03.2023 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про застосування наслідків пропуску позовної давності за вимогами по кредитних договорах № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД та № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Згідно свідоцтва про право власності серії САА № 680332 від 29.08.2003 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1374227 від 02.09.2003 позивачу - ТОВ "Патріа-Баланс" на праві власності належить приміщення магазину "Дитячий Світ", загальною площею 1794,7кв.м, яке розташоване за адресою: м.Житомир, вул. І. Кочерги, 3 (далі - Приміщення).

Зазначене нерухоме майно (Приміщення) на підставі Іпотечного договору передане в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" та є забезпеченням виконання зобов`язань ТД "Міріса" ТОВ згідно кредитних договорів № 20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, та забезпеченням виконання зобов`язань ТОВ "Патріа-Баланс" за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

Судами з`ясовано, що ПАТ "Омега Банк" є правонаступником Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Сведбанк", яке, в свою чергу, є правонаступником ВАТ "Сведбанк", а останнє - правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" (тобто правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" в кінцевому рахунку є ПАТ "Омега Банк").

04.03.2014 Господарським судом Житомирської області відкрито провадження у справі № 906/159/14 про банкрутство боржника ТОВ "Патріа-Баланс".

Зі змісту ухвали попереднього засідання суду від 17.01.2017 у справі №906/159/14 суди встановили, що предметом розгляду в ній були, зокрема, кредиторські вимоги ПАТ "Омега Банк" (правонаступника АКБ "ТАС-Комерцбанк") до ТОВ "Патріа-Баланс" саме за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

У згаданій вище ухвалі судом зазначено, що зважаючи на те, що право вимоги до боржника за кредитним договором від 08.10.2007 № 22-10-07/ЖРД ПАТ "Омега банк" було відступлено частково ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", яке відступило це право вимоги у повному обсязі ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", а останнє - ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс", господарський суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" від 06.06.2016 №б/н про заміну кредитора у справі правонаступником, замінити ПАТ "Омега Банк" його правонаступником ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" у частині заявлених вимог до ТОВ "Патріа-Баланс" на суму 610 275,00 доларів США тіла кредиту та на суму 388 731,78 доларів США процентів.

При цьому, господарський суд прийшов до висновку, що у зв`язку з частковим відступленням ПАТ "Омега Банк" права вимоги до ТОВ "Патріа-Баланс" за кредитним договором від 08.10.2007 № 22-10-07/ЖРД шляхом укладення 31.12.2014 договору купівлі-продажу прав вимоги № 1898, залишок вимог ПАТ "Омега Банк" до боржника становить 147 178,25 доларів США пені, про що також вказано в ухвалі суду від 17.01.21017 у справі № 906/159/14.

Цією ж ухвалою суду постановлено, в тому числі, відхилити вимоги ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" до боржника (ТОВ "Патріа-Баланс") на суму 11 589 579,55 грн та вимоги ПАТ "Омега Банк" до боржника на суму 526 127,17 грн, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У подальшому, 14.09.2017 Господарським судом Житомирської області у справі №906/159/14 прийнято ухвалу, якою затверджено мирову угоду у справі про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс", укладену між кредиторами та боржником 20.04.2017; припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Патріа-Баланс" та повноваження розпорядника майна Демчана Олександра Івановича; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.03.2014; припинено провадження у справі №906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 у справі №906/159/14 змінено, доповнивши її пунктом 5 наступного змісту: "Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню".

З наведеного суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі № 906/227/20 встановили, що за результатами розгляду справи № 906/159/14 визнано погашеними заявлені до ТОВ "Патріа-Баланс" вимоги за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 саме конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом про банкрутство (чинним станом на час розгляду справи №906/159/14) строк або відхилені господарським судом.

Таким чином, у справі № 906/159/14 предметом розгляду були, зокрема, кредиторські вимоги ПАТ "Омега Банк" (правонаступника АКБ "ТАС-Комерцбанк") до ТОВ "Патріа-Баланс" саме за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

Поряд з цим суди з`ясували, що вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, ПАТ "Омега Банк" у межах вказаної вище справи не заявлялися та судом не розглядалися.

Установивши, що Приміщення, яке є предметом Іпотечного договору, передавалося також в іпотеку АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") в якості забезпечення виконання зобов`язань ТД "Міріса" ТОВ згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, суди обох інстанцій дійшли висновку, що вимоги АКБ "ТАС-Комерцбанк" до ТОВ "Патріа-Баланс" згідно цих двох кредитних договорів за своєю правовою природою є забезпеченими.

Крім того, суд першої інстанції з наявної в матеріалах справи копії рішення від 01.02.2019 у справі № 906/1042/18 (за позовом ТОВ "Патріа-Баланс" до ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) встановив, що виконавчим написом №358, вчиненим 20.04.2010 вказаним приватним нотаріусом на Іпотечному договорі, звертається стягнення на майно, а саме Приміщення, що належить на праві власності ТОВ "Патріа-Баланс", яке є майновим поручителем за зобов`язаннями ТД "Міріса" ТОВ.

Зазначеним рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №358, вчинений 20.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. на Іпотечному договорі.

Місцевим господарським судом з`ясовано, що згідно письмових пояснень ТД "Міріса" ТОВ від 08.11.2021 в бухгалтерському обліку цього Товариства відсутні будь-які первинні документи та дані про грошові зобов`язання, що виникли з кредитних договорів №20-10-07/ЖРД від 08.10.2007 і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

Також, судами встановлено, що вимоги за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 неодноразово були предметом договорів відступлення або купівлі-продажу прав вимоги, а саме: №714 від 07.03.2019, за яким новим кредитором стало ТОВ "Файненс Компані" (1-ий відповідач); №1725 від 18.11.2019, за яким новим кредитором стало ТОВ "Фінансова Оферта" (3-ій відповідач); №13127 від 04.12.2020, за яким новим кредитором стало ТОВ "Кампсіс Фінанс" (4-ий відповідач); №8405 від 02.07.2021, за яким новим кредитором стало ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" (2-ий відповідач).

З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно №5003497394292-10007168236 від 24.10.2022 суди з`ясували, що станом на час розгляду справи іпотекодержателем спірного нерухомого майна є ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс".

При цьому, в матеріалах справи міститься відзив на позов ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс", згідного якого останнє визнало позов та просило задовольнити його в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

За новим розглядом справи (у відповідній частині вимог), рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 позов у частині визнання припиненим зобов`язання за Іпотечним договором задоволено; визнано припиненим зобов`язання за Іпотечним договором.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підтверджуються належними доказами, не заперечуються та визнаються, зокрема, 2-им відповідачем (ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс"), тому підлягають задоволенню.

У наведених висновках суд керувався тим, що у зв`язку із відмовою у справі №906/159/14 у задоволенні вимог ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" на суму 11 589 579,55 грн та вимог ПАТ "Омега Банк" на суму 526 127,17 грн до боржника ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитного договору № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 з підстав пропущення строків позовної давності, то є припиненими зобов`язання за Іпотечним договором.

Судом також враховано, що за результатами розгляду справи № 906/159/14 визнано погашеними заявлені до ТОВ "Патріа-Баланс" вимоги за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 саме конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом про банкрутство (чинним станом на час розгляду справи № 906/159/14) строк або відхилені господарським судом;

При цьому, судом з`ясовано, що вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, ПАТ "Омега Банк" у межах вказаної вище справи не заявлялися та судом не розглядалися. Водночас, такі вимоги за своєю правовою природою є забезпеченими. Встановивши, що строк позовної давності за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 сплив 08.10.2015 та 08.10.2012 відповідно, та врахувавши, що матеріали справи № 906/227/20 не містять доказів звернення як до позичальника, так і до іпотекодавця з вимогами про погашення заборгованості (чи щодо звернення стягнення на заставне нерухоме майно) у зазначені строки, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності сплинув і стосовно додаткової вимоги - щодо звернення стягнення на заставне нерухоме майно (за договором іпотеки).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" задоволено; рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/227/20 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у визнанні припиненим зобов`язання за Іпотечним договором; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд з власної ініціативи не міг ставити питання про застосування позовної давності та відповідно наслідків її спливу щодо можливої вимоги про захист цивільного права або інтересу ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс".

Апеляційний суд також не погодився з висновками суду першої інстанції про припинення зобов`язання за Іпотечним договором, оскільки вважав, що відмова судом у справі № 906/159/14 у задоволенні відповідних вимог ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" та вимог ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 у зв`язку із пропущенням строків позовної давності, не є підставою для припинення іпотеки в розумінні статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Суд апеляційної інстанції встановив, що вимоги АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником в кінцевому рахунку якого є ПАТ "Омега Банк") до ТОВ "Патріа-Баланс" у справі №906/159/14 згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 за своєю правовою природою є забезпеченими. Водночас, враховуючи приписи статей 1, 23 Закону про банкрутство вказані забезпечені вимоги згідно наведених кредитних договорів не були предметом розгляду в справі № 906/159/14 та не були погашені судовими рішеннями у названій справі. У зв`язку з цим, апеляційна судова інстанція дійшла висновку, що вимоги ПАТ "Омега Банк" (правонаступника) за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 не були погашеними, а, відповідно, зобов`язання за Іпотечним договором не є припиненими.

Щодо визнання позову уповноваженим представником ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" апеляційний суд зауважив, що останній не обмежений у повноваженнях на подання до суду відповідної заяви, однак з огляду на те, що зобов`язання за Іпотечним договором не є припиненими, то визнання відповідачем позову суперечить закону, а тому суд відмовляє у його прийнятті на підставі пункту 4 статті 191 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Позивач - ТОВ "Патріа-Баланс" (скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у цій справі скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 залишити в силі.

Підставами касаційного оскарження зазначив обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, що полягають у такому:

- застосуванні судом апеляційної інстанції положень статей 1, 23 Закону про банкрутство, статей 1, 45, 46 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме наявності передбачених нормами статті 1, частини четвертої статті 7, частини шостої статті 23, статті 25 Закону про банкрутство, абзацу четвертого частини шостої статті 45 КУзПБ, статті 17 Закону України "Про іпотеку", частини першої статті 593, частини першої статті 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстав для припинення/погашення забезпечених вимог кредиторів - як тих, що заявлені кредитором і були відхилені судом, так і тих, що не були предметом розгляду у справі про банкрутство (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

За змістом викладених у скарзі доводів скаржник вважає, що необхідність формування висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах полягає у тлумаченні наведених вище норм права щодо правової визначеності у питанні конкретних підстав для припинення/погашення кредиторських вимог за наслідками розгляду справи про банкрутство (у т.ч. підстав припинення іпотечного зобов`язання), що сприятиме досягненню чіткого розмежування прав конкурсних і забезпечених кредиторів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Касаційне провадження

19.09.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Патріа-Баланс".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/227/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Патріа-Баланс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 906/227/20; призначено касаційну скаргу до розгляду на 15.11.2023 о 11:00 год.

У судовому засіданні 15.11.2023 представником ТОВ "Патріа-Баланс" подано заяву про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняка В.Я. від розгляду справи № 906/227/20.

Ухвалами Верховного Суду від 15.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Патріа-Баланс" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняка В.Я. від розгляду справи № 906/227/20; оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 06.12.2023 о 11:15 год.

29.11.2023 до касаційного суду від ТОВ "Патріа-Баланс" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.

У судове засідання 06.12.2023 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників судового процесу.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Подане скаржником (ТОВ "Патріа-Баланс") клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване наявністю виключної правової проблеми, що полягає у необхідності вирішення питання щодо тлумаченні змісту статті 1, частини четвертої статті 7, частини шостої статті 23, статті 25 Закону про банкрутство, абзацу четвертого частини шостої статті 45 КУзПБ, статті 17 Закону України "Про іпотеку", частини першої статті 593, частини першої статті 598 ЦК України щодо правової визначеності у питанні конкретних підстав для припинення/погашення кредиторських вимог за наслідками розгляду справи про банкрутство, в т.ч. підстав припинення іпотечного зобов`язання.

Обґрунтованість зазначеної правової проблеми, на переконання заявника, полягає у тому, що: (1) існує необхідність чіткого визначення процесуального та матеріального змісту статусу забезпеченого кредитора, а також наслідків його участі/неучасті у справі про банкрутство для збереження дійсності його грошових вимог до боржника; (2) відсутня стала судова практика у питанні застосування правових наслідків припинення провадження у справі про банкрутство (у зв`язку з затвердженням мирової угоди) до незаявлених та/або відхилених у такій справі грошових вимог забезпеченого кредитора; (3) питання припинення іпотечного зобов`язання з підстав та за наслідками застосування до боржника судових процедур банкрутства не визначені на нормативному рівні; (4) відсутні конкретні процесуальні механізми підтвердження дійсності грошових вимог забезпеченого кредитора, який не заявляв їх у справі про банкрутство, та/або які були повністю чи частково відхилені судом у справі про банкрутство, і такий кредитор наполягає на збереженні їх дійсності.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №33/29 (914/2953/21)).

Колегія суддів також враховує, що при передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність наявного їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Виключність правової проблеми належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12.08.2019 у справі №175/3057/17-к).

Однак, заявлене ТОВ "Патріа-Баланс" клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним критерієм.

Крім того, щодо якісного критерію заявник не обґрунтував, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, не довів невизначеність поставлених правових питань на нормативному рівні, ураховуючи чітке правове регулювання як підстав припинення іпотечного зобов`язання, зокрема через припинення основного зобов`язання, так і порядку визнання судом погашеними вимог конкурсних кредиторів за наслідками застосування до боржника судових процедур банкрутства.

Наведені заявником обставини не свідчать про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах та можуть бути вирішені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, за відсутності правових підстав для передачі справи №906/227/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідне клопотання ТОВ "Патріа-Баланс" задоволенню не підлягає.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Об`єктом касаційного перегляду є судові рішення, прийняті за результатом нового розгляду справи саме в частині позовних вимог про визнання припиненим зобов`язання за Іпотечним договором.

Отже, предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності правових підстав для визнання іпотеки припиненою.

Частиною першою статті 15 ЦК України (тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другої статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі у редакції Закону, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац третій); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац сьомий); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника (абзац восьмий); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання (абзац десятий).

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання.

На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) Глави 49 ЦК України та спеціальним законом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2012 у справі № 5004/2440/11 (провадження № 3-44гс12), що була в подальшому відображена у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18).

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а іпотеки як окремого виду застави також статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно вимог частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України "Про іпотеку" та частині першій статті 593 ЦК України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2018 у справі № 908/2698/16).

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги в частині визнання зобов`язання припиненим обґрунтовано тим, що на підставі відповідних судових рішень про затвердження мирової угоди у справі №906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс" вимоги за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 вважаються погашеними, а тому є припиненими.

Такого ж висновку про погашення та, відповідно, припинення грошових вимог за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, № 22-10-07/ЖРД дійшли суди першої та апеляційної інстанцій за первісним розглядом цієї справи.

Втім, направляючи справу на новий розгляд, як зазначалось вище, Верховний Суд у постанові від 09.03.2021 вказав про передчасність таких висновків, з огляду, зокрема, на те, що судами попередніх інстанцій: (1) не досліджено підстав відхилення вимог ПАТ "Омега Банк" (правонаступника АКБ "ТАС-Комерцбанк"), що виникли на підставі кредитного договору № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007; (2) не враховано правової позиції Верховного Суду, наведеної у постановах від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16 та від 26.02.2019 у справі № 910/2345/18; (3) не враховано різниці у статусах конкурсного та забезпеченого кредитора, порядку набуття кредиторами такого статусу у розумінні приписів статей 1, 23 Закону про банкрутство; (4) не встановлено обставин, які саме зобов`язання вважаються погашеними за вказаними судовими рішеннями у справі № 906/159/14.

На виконання вказівок Верховного Суду за новим розглядом цієї справи №906/227/20 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у справі №906/159/14 (про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс") предметом розгляду в ухвалі від 17.01.2017 були, серед іншого, кредиторські вимоги ПАТ "Омега Банк" (як правонаступника в кінцевому рахунку АКБ "ТАС-Комерцбанк") до ТОВ "Патріа-Баланс" саме за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007.

Судами також з`ясовано, що у зв`язку з частковим відступленням прав вимоги за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД господарський суд в ухвалі від 17.01.2017 у справі № 906/159/14 замінив ПАТ "Омега Банк" його правонаступником ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" у частині заявлених вимог щодо тіла кредиту та процентів, а також зазначив про залишок вимог ПАТ "Омега Банк" до боржника щодо пені. Цією ж ухвалою суду від 17.01.2017 у справі № 906/159/14 вищенаведені кредиторські вимоги (їх еквівалент в національній валюті на визначену законом дату) до боржника (ТОВ "Патріа-Баланс"), а саме: вимоги ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" на суму 11 589 579,55 грн та вимоги ПАТ "Омега Банк" на суму 526 127,17 грн, - відхилено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 906/159/14 змінено ухвалу Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017 у справі №906/159/14 шляхом доповнення її пунктом 5 такого змісту: "Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню".

Таким чином, суди обох інстанцій встановили, що за результатами розгляду справи № 906/159/14 визнано погашеними заявлені до ТОВ "Патріа-Баланс" вимоги за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 саме конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом про банкрутство строк або відхилені господарським судом. Водночас вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 та за своєю правовою природою є забезпеченими, ПАТ "Омега Банк" у межах вказаної вище справи не заявлялися та судом не розглядалися.

Задовольняючи позов у відповідній частині вимог рішенням від 21.03.2023 у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із відмовою у справі №906/159/14 у задоволенні вимог ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" та вимог ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 з підстав пропущення строків позовної давності, то є припиненими зобов`язання за Іпотечним договором. Щодо вимог за кредитними договорами №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 місцевий господарський суд встановив, що строк позовної давності за цими кредитними договорами сплив 08.10.2015 та 08.10.2012 відповідно, а матеріали справи № 906/227/20 не містять доказів, що підтверджують факт його переривання, відтак дійшов висновку, що строк позовної давності сплинув і стосовно додаткової вимоги - щодо звернення стягнення на заставне нерухоме майно за Іпотечним договором.

Скасовуючи вказане рішення, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині прийнятої постанови від 29.08.2023 вказав на протиправне застосування судом першої інстанції позовної давності та, відповідно, наслідків її спливу щодо можливої вимоги про захист цивільного права або інтересу ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс". Крім того, спростовуючи висновки про припинення зобов`язань за Іпотечним договором, зауважив, що відмова судом у справі № 906/159/14 у задоволенні відповідних вимог ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" та вимог ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитного договору №22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 у зв`язку із пропущенням строків позовної давності, не є підставою для припинення іпотеки в розумінні статті 17 Закону України "Про іпотеку". Поряд з цим, встановивши, що вимоги АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником в кінцевому рахунку якого є ПАТ "Омега Банк") до ТОВ "Патріа-Баланс" згідно кредитних договорів №20-10-07/ЖРД і №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 за своєю правовою природою є забезпеченими та що ці вимоги не були предметом розгляду в справі №906/159/14, суд апеляційної інстанції в цілому дійшов висновку про те, що вимоги ПАТ "Омега Банк" (правонаступника) за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, №22-10-07/ЖРД не були погашеними, а, відповідно, зобов`язання за Іпотечним договором не є припиненими.

Верховний Суд погоджується з наведеними мотивами апеляційного господарського суду лише частково, однак вважає цілком правомірним висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання іпотечних зобов`язань припиненими, що пояснюється таким.

За змістом позовної заяви (що встановлено судами та наведено вище) підставою припинення іпотеки позивач - ТОВ "Патріа-Баланс" (боржник у справі про банкрутство № 906/159/14) вважає те, що на підставі судових рішень про затвердження мирової угоди у справі № 906/159/14 вимоги за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 вважаються погашеними, а тому є припиненими.

Такі ж доводи покладені в основу касаційної скарги позивача, згідно якої скаржник, стверджує про помилковість висновків апеляційного суду внаслідок неврахування останнім обставин того, що: (1) відхилення кредиторських вимог судом у справі про банкрутство та не включення їх до затвердженого реєстру вимог кредиторів є самостійною підставою для припинення грошового зобов`язання не залежно від причин (підстав), з яких суд відхилив такі вимоги (стосується вимог за кредитним договором № 22-10-07/ЖРД); (2) розгляд судом грошових вимог до боржника (як забезпечених, так і незабезпечених) відбувається виключно в тих межах/розмірах, які самостійно заявлені кредиторами або внесені до реєстру розпорядником майна, а тому після застосування до боржника процедур у справі про банкрутство вважаються погашеними (припиненими) також ті грошові вимоги, які свідомо не заявлялися кредитором для їх розгляду судом (стосується вимог за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД та № 21-10-07/ЖРД).

Оцінивши зазначені доводи скаржника, суд касаційної інстанції враховує їх обґрунтованість виключно в частині можливості припинення за наслідком затвердження мирової угоди у справі про банкрутство лише незабезпеченого заставою грошового зобов`язання у зв`язку з відхиленням судом чи незаявленням у визначений законом строк відповідних вимог. В іншій частині аргументи скаржника зводяться до помилкового тлумачення норм Закону про банкрутство, адже цим Законом не передбачено інших підстав припинення іпотеки, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України "Про іпотеку" та частині першій статті 593 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Закон про банкрутство (чинний на дату розгляду вимог до ТОВ "Патріа-Баланс" у справі про банкрутство № 906/159/14 та закриття у ній провадження з підстав затвердження судом мирової угоди) встановлював умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно з визначенням термінів, що містяться у абзаці восьмому частини першої статті 1 Закону про банкрутство (тут і надалі у вищевказаній редакції Закону), грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (частина перша статті 23 Закону про банкрутство).

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення (абзац другий частини другої статті 23 Закону про банкрутство).

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів (абзаци другий, третій частини шостої статті 23 Закону про банкрутство).

Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (абзац другий частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство).

Зі змісту ухвали попереднього засідання суду від 17.01.2017 у справі №906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс" суди встановили, що вимоги кредиторів ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" та ПАТ "Омега Банк" (як правонаступників) до боржника (ТОВ "Патріа-Баланс"), що виникли на підставі кредитного договору № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007, відхилені у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Судами не встановлено та зі змісту вказаної ухвали від 17.01.2017 не вбачається, чи заявлялись ці вимоги як забезпечені, чи як конкурсні у зв`язку з відмовою кредиторів від забезпечення.

Судами також з`ясовано, що вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 та за своєю правовою природою є забезпеченими, ПАТ "Омега Банк" у межах справи № 906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс" не заявлялися та судом не розглядалися.

Поряд з цим, суди з`ясували, що у справі № 906/159/14 ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.09.2017, частково зміненою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2017, затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс"; постановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом про банкрутство строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частин першої - третьої статті 77 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов`язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг (частини перша, друга статті 79 Закону про банкрутство).

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом (пункт 5 частини першої статті 83 Закону про банкрутство).

У випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (частина четверта статті 83 Закону про банкрутство).

Верховний Суд акцентує, що згідно наведених норм Закону про банкрутство (що втратив чинність з 21.10.2019 із введенням в дію КУзПБ) факт припинення провадження у справі про банкрутство, у зв`язку із затвердженням ухвалою господарського суду мирової угоди у такій справі, був підставою визнання погашеними саме тих вимог конкурсних кредиторів до боржника, що не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом.

Інші визнані судом та внесені до реєстру вимоги конкурсних та забезпечених кредиторів, підлягали погашенню за умовами мирової угоди у порядку черговості, встановленої Законом про банкрутство.

Таким чином, визначальним критерієм можливості припинення грошового зобов`язання в силу закону (на підставі частини четверта статті 83 Закону про банкрутство) за наслідком затвердження мирової угоди у справі про банкрутство був характер (за наявністю забезпечення) відхилених судом чи поданих з пропуском присічного строку кредиторських вимог, а саме це правило стосувалося виключно незабезпеченого заставою грошового зобов`язання.

З наведеного суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку відмови кредиторами ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" та ПАТ "Омега Банк" від забезпечення вимог у справі №906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс", які (вимоги) виникли на підставі кредитного договору № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (боржником у якому є саме іпотекодавець - ТОВ "Патріа-Баланс"), то відхилення таких вимог судом у вказаній справі мало б наслідком припинення грошового зобов`язання за вказаним Договором в силу закону на підставі ухвали суду про припинення провадження у справі про банкрутство. У свою чергу, припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки.

Натомість, у випадку, якщо названі кредитори не відмовлялись від забезпечення, то відхилення судом відповідних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності не може свідчити про припинення основного чи похідного зобов`язань, тобто не є підставою для припинення іпотеки.

Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено факт того, чи відмовлялись ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс" та ПАТ "Омега Банк" від забезпечення вимог у справі №906/159/14, які виникли на підставі кредитного договору № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007, однозначні висновки апеляційного суду про те, що вимоги за вказаним Договором не були погашеними Верховний Суд не може визнати обґрунтованими.

Разом з тим, таке помилкове твердження не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції в цілому дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання зобов`язань за Іпотечним договором припиненими, що пояснюється таким.

Так, судами обох інстанцій з`ясовано, що вимоги, які ґрунтуються на кредитних договорах №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 та за своєю правовою природою є забезпеченими, у межах справи № 906/159/14 про банкрутство ТОВ "Патріа-Баланс" не заявлялися та судом не розглядалися.

За таких обставин, є правомірними висновки апеляційного суду про те, що забезпечені вимоги, які виникли на підставі кредитних договорів №20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007, не були погашеними, а відповідні зобов`язання - припиненими.

При цьому, суд апеляційної інстанції з посиланням на практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16 та від 26.02.2019 у справі № 910/2345/18) вірно зазначив, що виходячи з аналізу статті 17 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Такі правові висновки є застосовними також у справах про банкрутство, що підтверджується мотивами судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у постанові від 16.08.2023 у справі № 910/23952/15.

Так, у пунктах 66.2-66.3 вказаної постанови судова палата зауважила, що виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Отже, за загальним правилом, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. З огляду на зазначене є обґрунтованим висновок про те, що сплив позовної давності зумовлює неможливість захистити свої права в судовому порядку, проте не є підставою для припинення обов`язків (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2021 справа №183/7914/15, від 22.01.2020 у справа № 522/12443/17-ц).

Ураховуючи наведене, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки строк позовної давності за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 сплив та відсутні докази його переривання, то строк позовної давності сплинув і стосовно додаткової вимоги - щодо звернення стягнення на заставне нерухоме майно за Іпотечним договором, що в цій частині стало підставою для задоволення позову про припинення іпотечних зобовязань.

У свою чергу, поряд із обґрунтованим висновком про помилкове застосування місцевим господарським судом позовної давності з власної ініціативи (щодо можливої вимоги про захист цивільного права або інтересу ТОВ "ФК "Євро Прем`єр Фінанс"), суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що зобов`язання за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД та № 21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 не є припиненими (у тому числі попри пропуск строку позовної давності).

Оскільки основні зобов`язання (за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД та №21-10-07/ЖРД від 08.10.2007) не є припиненими, а за умовами Іпотечного договору іпотечне майно було предметом забезпечення виконання зобов`язань боржниками згідно кредитних договорів № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД та № 22-10-07/ЖРД від 08.10.2007, то законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що зобов`язання за Іпотечним договором не є припиненими.

У зв`язку з вищевикладеним, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної заяви про визнання припиненим зобов`язання за Іпотечним договором ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, касаційний суд зазначає, що помилковість позиції скаржника полягає у залишенні ним поза увагою факту того, чи є ТОВ "Патріа-Баланс" боржником в основному зобов`язанні по всім кредитним договорам, чи є майновим поручителем, що, у свою чергу, має вирішальне значення для вирішення питання погашення грошових вимог кредиторів до боржника через застосування до нього процедур банкрутства.

Так, зі встановлених судами обставин вбачається, що боржником за кредитними договорами № 20-10-07/ЖРД та № 21-10-07/ЖРД від 08.10.2007 (тобто боржником в основному зобов`язанні) є саме ТД "Міріса" ТОВ, натомість ТОВ "Патріа-Баланс" як іпотекодавець згідно умов Іпотечного договору є майновим поручителем, тобто особою, яка передала в іпотеку належне їй нерухоме майно (Приміщення) для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи (ТД "Міріса" ТОВ) перед іпотекодержателем (АКБ "ТАС-Комерцбанк").

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що після застосування до ТОВ "Патріа-Баланс" процедур у справі про банкрутство вважаються погашеними (припиненими) також ті грошові вимоги на підставі кредитних договорів № 20-10-07/ЖРД, № 21-10-07/ЖРД, які свідомо не заявлялися кредитором для їх розгляду судом.

Отже, скаржник помилково залишив поза увагою факт того, що незаявлення заставним кредитором вимог у справі про банкрутство майнового поручителя не може зумовити припинення основних зобов`язань іншої особи-боржника.

У іншій частині доводи скаржника щодо не врахування судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 цього Кодексу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку, що касаційна скарга ТОВ "Патріа-Баланс" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова апеляційного господарського суду у цій справі - залишенню без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 906/227/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк