Рішення

від 17.08.2023 по справі 910/5799/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2023Справа № 910/5799/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5799/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтьтранс"

до Приватного акціонерного товариства "АТП "Атлант"

про стягнення 447716,78 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Шередека С.М.;

від відповідача: Соборук Ю.Ф., Полич Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтьтранс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АТП "Атлант" (далі - відповідач) про стягнення 447716,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно виконав взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу автомобіля №1252600006 від 16.08.2021, у зв`язку з чим позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 447716,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5799/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду (у разі наявності): заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

04.05.2023 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "АТП "Атлант" надійшла заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якій відповідач вказує на специфіку предмета спору (стягнення неустойки за неналежне виконання договірних зобов`язань), складність позовних вимог, необхідність залучення третіх осіб та витребування додаткових доказів, тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 заяву Приватного акціонерного товариства "АТП "Атлант" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, постановлено здійснювати розгляд справи №910/5799/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.06.2023.

17.05.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд у їх задоволенні відмовити, оскільки умовами пункту 2.4.3 договору строк виконання зобов`язання з передачі автомобіля визначено вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме в залежності від запланованих строків виробництва. Тобто, на переконання відповідача, автомобіль мав бути поставлений позивачу після його виробництва та доставки в Україну дистребютером ПРАТ "Автокапітал", і саме із цими чинниками сторони пов`язують орієнтовний строк поставки - 180 днів. У відзиві на позовну заяву відповідач також посилається на акт приймання-передачі автомобіля від 09.08.2022, згідно з пунктом 7 якого позивач підтвердив, що не має претензій до продавця стосовно строків передачі, якості та комплектації автомобіля.

Крім того, відповідач вказує про те, що здійснення позивачем розрахунку неустойки за прострочення поставки товару від повної вартості автомобіля за договором є невірним, оскільки згідно з пунктом 6.1 договору сума неустойки має бути розрахована від суми сплачених коштів, а не від сум, що мають бути сплачені у майбутньому.

30.05.2023 року через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом якої позивач зазначає, що за умовами пункту 2.4.3 договору та пункту 4 специфікації термін поставки автомобіля становить 180 днів, при цьому заплановані строки виробництва впливають на конкретну дату готовності до передачі автомобіля в межах визначеного терміну, який дорівнює 180 днів. Будь-яких додаткових угод щодо перенесення строків поставки товару між сторонами не укладалось.

Позивач також вказує на те, що акт приймання-передачі автомобіля від 09.08.2022 підписаний водієм ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності №16 від 08.08.2022, за змістом якої водій позивача не був уповноважений на вчинення будь-яких інших дій, окрім отримання товарно-матеріальних цінностей, повноваження щодо підписання правочинів, у тому числі погодження пункту 7 акту від 09.08.2022 не входило до його повноважень.

У судовому засіданні 06.06.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 27.06.2023.

19.06.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що за умовами пункту 2.4.3. договору саме готовність автомобіля після його виробництва на заводі є тією подією, яка має неминуче настати, та від якої відліковується термін передачі автомобіля покупцю. Обов`язок відповідача передати автомобіль напряму залежить від строків його виробництва третьою стороною (заводом-виробником). Відповідач також зазначає про те, що оскільки водій позивача ОСОБА_1. уповноважений довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, а передача автомобіля здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі, то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не був уповноважений позивачем на підписання відповідного акту.

У судовому засіданні 27.06.2023, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 25.07.2023.

У судових засіданнях 25.07.2023 та 09.08.2023 на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви, зокрема, до 17.08.2023.

У судовому засіданні 17.08.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити.

На виконання вимог статті 223 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.08.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтьтранс" (покупець, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "АТП "Атлант" (продавець, відповідач у справі) укладено договір №1252600006 купівлі-продажу автомобіля (далі - договір), відповідно до умов якого продавець, керуючись рішенням покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mercedes-Benz Actros 1845 LS, замовлення №1252600006 на підставі представлених в салоні зразків йому продавцем, зобов`язується передати у власність покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному, а покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору автомобілем, який передається за цим договором, є дорожній транспортний засіб в кількості одна одиниця, зазначений в попередній специфікації, яка додається, та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору на підставі діючого Реєстру цін на дату укладення цього договору продавцем визначається повна ціна автомобіля. Для покупця гарантується незмінність частини повної ціни автомобіля протягом строку дії рахунку-фактури за умови здійснення платежу належним чином. Якщо протягом строків дії рахунку-фактури покупцем не в повному обсязі та/або не належним чином виконано зобов`язання щодо оплати частини повної ціни автомобіля та/або продавцем змінено Реєстр цін до моменту виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати в повному обсязі та належним чином, повна ціна автомобіля змінюється відповідно до нового Реєстру цін.

Згідно з визначенням термінів, яке міститься в преамбулі договору, Реєстр цін - документ у паперовому та/або електронному вигляді, в якому продавець визначає вартість одиниці автомобіля. Реєстр цін продавця формується на підставі фінансово - економічних чинників, що впливають на вартість автомобіля; повна ціна автомобіля - за цим договором визначається як сума грошових коштів, що відповідає ціні автомобіля в діючому Реєстрі цін продавця, на дату продажу. Остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля у гривні сторонами визначається у додатковій угоді №1, яка укладатиметься сторонами на момент сплати покупцем повної ціни автомобіля згідно умов цього договору.

За умовами пункту 2.4 договору повна ціна одного автомобіля становить 3470398,84 грн як еквівалент ціни в Євро за офіційним курсом української гривні до Євро, який встановлений Національним банком України (далі - НБУ) на день підписання сторонами цього договору та відповідає 110530,00 Євро. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 578399,81 грн.

Пунктом 2.4.2 договору передбачено, що покупець протягом 1 банківського дня з моменту укладення цього договору, зобов`язується сплатити на поточний рахунок продавця частину повної ціни автомобіля у сумі 694079,77 грн, що відповідає 22106,00 Євро, згідно офіційного курсу української гривні до Євро, який встановлений Національним банком України (далі - НБУ) станом на день підписання цього договору та попередньої специфікації, в тому числі ПДВ - 115679,97 грн.

Відповідно до умов пункту 2.4.3 договору орієнтовний термін передачі автомобіля за умов виконання покупцем положень даного договору становить 180 днів та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності автомобіля до передачі покупцю продавець має повідомити додатково. Покупець, після письмового повідомлення продавця про готовність автомобіля до передачі, зобов`язаний протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення відповідного рахунку-фактури, сплатити на поточний рахунок продавця, вказаний у рахунку-фактурі, грошові кошти в розмірі різниці між повного ціною автомобіля та попередньою оплатою станом на день виписки рахунку-фактури. У випадку залучення банківського кредиту, оплата відбувається в терміни, визначені у рахунку - фактурі. Всі рахунки - фактури згідно цього договору повинні бути направлені продавцем в день їх виставлення електронним повідомленням на електронну адресу покупця nefttrans.n@gmail.com. Продавець залишає за собою право зміни повної ціни автомобіля, що продається за цим договором, у разі зміни діючого Реєстру цін.

Повна ціна автомобіля відображається в специфікації, яка надається покупцю разом з рахунком-фактурою на оплату в розмірі різниці між повного ціною автомобіля та попередньою оплатою станом на день виписки специфікації та рахунку-фактури для сплати повної ціни автомобіля.

Згідно з пунктом 2.5 договору зобов`язання покупця з оплати автомобіля вважається виконаним належним чином за цим договором з моменту зарахування грошових коштів у розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов цього договору, на поточний рахунок продавця. Момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, для цілей цього договору, є фактом здійснення оплати.

Відповідно до пункту 2.6 договору передача автомобіля покупцю здійснюється після зарахування коштів на поточний рахунок продавця в розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов цього договору.

Місцем отримання автомобіля згідно умов FСА Інкотермс 2010 сторони визначили: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 167 а, або інше місце отримання та інші умови Інкотермс 2010, які визначаються сторонами у специфікації (пункт 2.7 договору).

При цьому у пункті 2.9 договору сторони погодили, що рахунок-фактура вважається наданим продавцем покупцю: на виконання п.п. 2.4.2 цього договору - у день підписання цього договору і надається разом із цим договором; на виконання п.п. 2.4.3 - у день повідомлення покупця про готовність до передачі автомобіля в розпорядження покупця тим самим способом, що і саме повідомлення; на виконання п. 4.5 - у день виставлення продавцем повторного рахунку-фактури; на виконання п.4.6 - у день виписки рахунку-фактури із зміненою частиною повної ціни автомобіля.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору після передачі автомобіля за актом приймання-передачі та видатковою накладною, продавець втрачає право власності на автомобіль, а покупець приймає автомобіль у власність та без законодавчих обмежень користується та розпоряджається автомобілем та зобов`язаний зареєструвати автомобіль в уповноважених державних органах та оформити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль у порядку та в строки, визначені діючим законодавством України.

Ризики випадкової втрати й ушкодження автомобіля переходять від продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі автомобіля та видаткової накладної (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

16.08.2021 року між сторонами підписано специфікацію, яка є додатком №1 до договору, згідно з якою сторони погодили поставку автомобіля моделі "Сідловий тягач Mercedes-Benz Actros 1845 LS" (пункт 1 специфікації), умови оплати - передплата покупцем ціни автомобіля. Повна оплата за автомобіль сплачується до поставки автомобіля (пункт 2 специфікації), строк оплати - 1 банківський день від дати цієї специфікації (пункт 3 специфікації), орієнтовний строк поставки автомобіля - 180 днів (пункт 4 специфікації), повна ціна одного автомобіля становить 3470389,84 грн як еквівалент ціни в Євро за офіційним курсом української гривні до Євро (пункт 9 специфікації).

20.08.2021 року на виконання умов пункту 2.4.2 договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №645 від 20.08.2021 на суму 689021,91 грн, який був оплачений позивачем на підставі платіжної інструкції №355 від 20.08.2021 на суму 689021,91 грн.

17.02.2022 року відповідач листом №56 повідомив позивача про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору орієнтований термін постачання, який вказаний в пункті 2.4.3 договору, переноситься на більш пізню дату. Орієнтований термін виходу автомобіля з виробництва на заводі виробника запланований на 30.03.2022. Зміна термінів виробництва пов`язана з глобальною світовою проблемою з постачанням комплектуючих до електронних блоків (напівпровідників) автомобіля.

30.05.2022 року листом №84 відповідач додатково повідомив позивача про те, що відповідно до підписаного між сторонами договору орієнтований термін постачання, який вказаний в пункті 2.4.3 договору, переноситься на більш пізню дату. Орієнтований термін виходу автомобіля з виробництва в Німеччині на заводі виробника запланований на кінець червня 2022 року. При цьому, відповідач повідомив позивача про збільшення діючого реєстру цін від заводу виробника та нову вартість автомобіля - 118032,00 Євро, у зв`язку з чим просив протягом дня повідомити про рішення покупця щодо вказаних змін та що у разі неповідомлення автомобіль буде виставлений у вільний продаж іншим клієнтам.

03.06.2022 року на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №199 від 03.06.2022 року на суму 1900000,00 грн позивач перерахував на банківський рахунок продавця грошові кошти в сумі 1900000,00 грн платіжною інструкцією №515 від 03.06.2022.

29.06.2022 року на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №298 від 29.06.2022 року на суму 300000,00 грн позивач перерахував на банківський рахунок продавця грошові кошти в сумі 300000,00 грн платіжною інструкцією №544 від 29.06.2022.

06.07.2022 року на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №355 від 06.07.2022 року на суму 160000,00 грн позивач перерахував на банківський рахунок продавця грошові кошти в сумі 160000,00 грн платіжною інструкцією №548 від 06.07.2022.

18.07.2022 року на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №437 від 18.07.2022 року на суму 372618,35 грн позивач перерахував на банківський рахунок продавця грошові кошти в сумі 300000,00 грн. платіжною інструкцією №555 від 18.07.2022.

25.07.2022 року відповідач листом №142 повідомив позивача, що згідно підписаного між сторонами договору, автомобіль в кількості 1 одиниця знаходиться на складі в м. Львів вул. Городоцька, 282 та готовий для передачі покупцю. Також цим листом повідомлено про необхідність згідно умов пункту 2.4.3 договору сплатити грошові кошти в розмірі різниці між повною ціною та сплаченим авансом.

29.07.2022 на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №466 від 29.07.2022 року на суму 91328,08 грн позивач перерахував на банківський рахунок продавця грошові кошти в сумі 91328,08 грн платіжною інструкцією №559 від 29.07.2022.

При цьому заперечень щодо порядку зарахування здійсненої позивачем оплати від відповідача до суду не надходило.

Станом на час розгляду даної справи доказів наявності претензій відповідача як постачальника з питань здійснення позивачем як покупцем повної та своєчасної оплати за автомобіль та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості з позивача в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами договору позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання згідно умов договору щодо оплати повної ціни автомобіля, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних інструкцій.

У свою чергу, продавець зобов`язаний після зарахування в порядку передоплати повної ціни автомобіля, в розмірі, визначеному цим договором, на поточний рахунок продавця, передати покупцю автомобіль, якість, якого повинна відповідати вимогам відповідних стандартів (пункт 4.1.2 договору); оформити акт приймання-передачі автомобіля покупцю в день передачі автомобіля (пункт 4.1.3 договору); у разі проведення покупцем оплати належним чином, згідно із п.п. 2.4.2, 2.4.3 чи п. 4.5, 4.6 цього договору, видати покупцю автомобіль у строк, визначений п.п. 2.4.3 цього договору (пункт 4.1.5 договору).

Таким чином, у зв`язку з виконанням позивачем обов`язків в частині оплати повної ціни автомобіля, у відповідача виник обов`язок передати позивачу автомобіль у строк, визначений пунктом 2.4.3 договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки відповідно до умов пункту 2.4.3 договору термін передачі автомобіля становив 180 днів, відповідач був зобов`язаний видати позивачу автомобіль у строк до 17 лютого 2022 року.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив позивача про готовність автомобіля до передачі лише 25.07.2022 листом № 142 та передав позивачу обумовлений договором автомобіль лише 09.08.2022 року на підставі акту передачі-приймання №1252600006, згідно з яким продавець передав, а покупець отримав автомобіль вантажний марки Mercedes-Benz Actros 1845 LS за ціною 3440349,99 грн. За фактом передачі автомобіля між покупцем та продавцем складено та підписано видаткову накладну №1252600006 від 09.08.2022.

Відповідно до умов пункту 6.1 договору у разі не виконання пункту 2.4.3 цього договору з вини продавця, покупець має право зобов`язати продавця на підставі письмової претензії сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобіль, визначеної у пункті 2.4 цього договору, за кожний день прострочення, але не більше ніж 20% від суми сплачених коштів за автомобіль, або вимагати розірвання цього договору з поверненням раніше внесених коштів.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого договором строку передачі автомобіля, позивачем 07.11.2022 було направлено на адресу відповідача претензію № 07/11 від 07.11.2022 про сплату неустойки за договором у сумі 385198,28 грн., нарахованої на підставі пункту 6.1 договору.

Однак, відповідач нараховані штрафні санкції не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2.4.3 договору встановлено, що орієнтовний термін передачі автомобіля за умов виконання покупцем положень даного договору становить 180 днів та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності автомобіля до передачі покупцю продавець має повідомити додатково.

Позивач вважає, що умовами пункту 2.4.3 договору термін виконання зобов`язання відповідача визначено в межах 180 днів з дати укладання договору, при цьому заплановані строки виробництва впливають на точну дату готовності автомобіля до передачі в межах терміну поставки, який дорівнює 180 днів.

Таким чином, на переконання позивача, оскільки відповідно до договору термін передачі автомобіля, який становить 180 днів, сплив 17.02.2022 року, а лист відповідача №142 про готовність до передачі автомобіля було направлено позивачу лише 25.07.2022, то термін затримки відповідачем виконання зобов`язання, визначеного пунктом 2.4.3 договору, складає 158 днів.

У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що договором чітко визначено, що термін виконання зобов`язань з передачі автомобіля напряму залежить від строків його виробництва заводом-виробником та виконання зобов`язань покупцем (повної оплати вартості автомобіля).

Зважаючи на те, що відповідачем було передано позивачу замовлений за договором автомобіль відразу після закінчення його виробництва у червні 2022 року та отримання його відповідачем від дистребютера у серпні 2022 року, то, на переконання відповідача, він не є таким, що прострочив.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами 2, 3 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Водночас відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов`язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України)

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

У пункті 2.4.3 договору сторони визначили орієнтовний термін виконання відповідачем зобов`язання з передачі автомобіля, який становить 180 днів, та який залежить від запланованих строків виробництва за умови виконання позивачем умов цього договору.

Отже, відповідно до умов пункту 2.4.3 договору строк виконання зобов`язання продавця з передачі автомобіля визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, та такою подією є готовність автомобіля після його виробництва заводом-виробником. Тобто договором чітко визначено, що термін виконання зобов`язань з передачі автомобіля напряму залежить від строків його виробництва заводом-виробником, а також від виконання позивачем зобов`язань з повної оплати автомобіля.

З аналізу положень пункту 2.4.3 договору в сукупності з нормами чинного законодавства вбачається, що даним пунктом не визначено дату, від якої відраховується період поставки в 180 днів, а тому, з урахуванням наявного у договорі застереження, яке узгоджено сторонами, про заплановані строки виробництва, початком відліку часу з передачі автомобіля слід вважати дату закінчення виробництва автомобіля. Після настання цієї дати та протягом наступних 180 днів сторони зобов`язані виконати свої зобов`язання за договором - відповідач має повідомити позивача про точну дату готовності автомобіля до передачі, а позивач - сплатити грошові кошти в розмірі різниці між повною ціною автомобіля та вже сплаченою попередньою оплатою.

Суд враховує, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведених норм Закону відповідна умова договору, зазначена у пункті 2.4.3 договору, є узгодженою сторонами, обов`язковою і правомірною в розумінні приписів статті 204 ЦК України, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відомостей про припинення дії згаданого пункту договору, зміни його або про визнання його недійсним у судовому порядку.

При цьому, судом за матеріалами справи встановлено, що відповідач не є безпосереднім виробником товару, а виробництво замовленого позивачем автомобіля марки Mercedes-Benz Actros здійснюється компанією DAIMLER AG (Німеччина). На підтвердження даних обставин відповідачем надано лист дистрибютера ПРАТ "Автокапітал" №09/05 від 12.05.2023, згідно з яким автомобіль Mercedes-Benz Actros був виготовлений виробником компанією DAIMLER AG 22.06.2022, копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №378882 та митної декларації ДЕ №UА209200/2022/014873, згідно з якими автомобіль 18.07.2022 був переданий компанією-виробником перевізнику для доставки на адресу дистрибютера ПРАТ "Автокапітал" та прибув на територію України 21.07.2022, а також видаткову накладну №1252600006 від 08.08.2022 про передачу автомобіля від дистрибютера ПРАТ "Автокапітал" до ПАТ "АТП-Атлант".

У свою чергу, відповідач, як встановлено судом, на виконання умов пункту 2.4.3 договору, повідомив позивача про готовність автомобіля до передачі листом №142 від 25.07.2022, а також здійснив фактичну передачу автомобіля позивачу за актом приймання-передачі №1252600006 від 09.08.2022, тобто на наступний день після отримання цього автомобіля за видатковою накладною №1252600006 від 08.08.2022 від дистрибютера ПРАТ "Автокапітал", у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідач допустив прострочення поставки.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пункту 2.6 договору передача автомобіля покупцю здійснюється після зарахування коштів на поточний рахунок продавця в розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов цього договору.

Як встановлено судом раніше, останній платіж у сумі 91328,08 грн відповідач здійснив 29.07.2022 платіжною інструкцією №559, а тому саме з часу проведення позивачем повної оплати вартості автомобіля у сумі 3440349,99 грн у відповідача виник обов`язок з його передачі.

При цьому, судом враховано, що позивач отримуючи листи від відповідача про перенесення дати виробництва автомобіля, жодного разу не висловив зауважень щодо строків поставки автомобіля і в пункті 7 акту приймання-передачі автомобіля від 09.08.2022 підтвердив, що не має претензій до відповідача стосовно строків передачі, якості та комплектації автомобіля, що свідчить про те, що позивач був обізнаний та фактично погоджувався із орієнтованістю строку передачі автомобіля у 180 днів з моменту його виробництва.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення позивача з приводу того, що водій ОСОБА_1 не був уповноважений на підписання акту приймання-передачі від 09.08.2022, оскільки відповідно до пункту 3.4 договору вручення автомобіля покупцю або іншій особі, яка пред`явила продавцю документи на отримання автомобіля, відбувається за актом прийому-передачі автомобіля після оплати повної ціни автомобіля покупцем. Пред`явлення документів на отримання автомобіля третьою особою є підтвердженням того, що ця особа є представником покупця і діє в його інтересах при отриманні автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі від 09.08.2022 був підписаний водієм позивача ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності №16 від 08.08.2022, згідно якої ОСОБА_1 був уповноважений позивачем на отримання від ПРАТ "АТП "Атлант" за договором купівлі-продажу №1252600006 від 16.08.2021 автомобіля модель Mercedes-Benz Actros 1845 LS.

Отже, оскільки водій ОСОБА_1 був уповноважений позивачем зазначеною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (отримання автомобіля), а передача автомобіля згідно умов пункту 3.4 договору здійснюється шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, то у суду відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_1 були відсутні повноваження на підписання такого акту.

При цьому суд зауважує, що акт приймання-передачі майна (автомобіля) не є правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є доказом у справі, документом первинного бухгалтерського обліку.

Визначення правової природи акта приймання-передачі майна як доказу в справі відображений у судовій практиці, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21.

Відтак твердження позивача про те, що водій не був уповноважений на вчинення будь-яких інших правочинів, окрім отримання автомобіля, у тому числі щодо відсутності повноважень у водія на підписання пункту 7 акту приймання-передачі від 09.08.2022, суд не приймає до уваги, оскільки вказаний акт приймання-передачі розглядається судом не як правочин, а як письмовий доказ, який фіксує сам факт передачі майна (автомобіля).

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. (стаття 218 Господарського кодексу України).

Виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Вищевказаний правовий висновок неодноразово застосовував Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.07.2023 у справі №904/5361/19, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21.

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд у постановах від 14.12.2021 у справі №910/7841/20 та від 25.06.2018 року у справі №912/2483/17 зазначив, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі №922/2220/19, чинним законодавством обмежень щодо розміру стягнення неустойки (пені) за порушення стороною негрошового зобов`язання не встановлено.

У даному випадку, сторонами в пункті 6.1 договору визначено, що у разі не виконання пункту 2.4.3 цього договору з вини продавця, покупець має право зобов`язати продавця на підставі письмової претензії сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобіль, визначеної у пункті 2.4 цього договору, за кожний день прострочення, але не більше ніж 20% від суми сплачених коштів за автомобіль, або вимагати розірвання цього договору з поверненням раніше внесених коштів.

Таким чином підставою для притягнення відповідача до відповідальності за порушення строків поставки товару, яку передбачено сторонами у пункті 6.1 договору, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тобто невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, а саме умов пункту 2.4.3 договору щодо строку поставки, що, у даному випадку, судом не встановлено.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт порушення відповідачем умов пункту 2.4.3 договору, правові підстави для застосування до нього відповідальності за порушення строків поставки, передбаченої пунктом 6.1 договору, відсутні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтьтранс" до Приватного акціонерного товариства "АТП "Атлант" про стягнення 447716,78 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2023.

Суддя Т.В. Васильченко