Ухвала

від 29.08.2023 по справі 910/22684/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.08.2023Справа № 910/22684/17

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державної установи "Інститут гематології та трансфузіології національної академії медичних наук України" про стягнення 307 084,34 грн,

За участю представників:

від заявника (ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ") - Левченко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Інститут гематології та трансфузіології національної академії медичних наук України" про стягнення 307 084,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 № 8322004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Державною установою "Інститут гематології та трансфузіології національної академії медичних наук України" у викладеному в п. 1 резолютивної частини ухвали змісті; закрито провадження у справі № 910/22684/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про заміну сторони (стягувача) правонаступником задоволено. Здійснено заміну сторони (стягувача) за ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, якою затверджено мирову угоду у справі № 910/22684/17, а саме: Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (вул. Рибальська, 13, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 32826328).

11.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" звернулось до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та заяви про видачу дублікату виконавчого документа.

Остання обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2018 року у справі №910/22684/17 затверджено мирову угоду.

При цьому заявник звертає увагу суду, що мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, встановлено розстрочення виконання мирової угоди терміном на 12 місяці, тобто до 25.01.2019 року.

Заявник вказує, що 25.08.2021 року набув право вимоги до Боржника за результатами аукціону з продажу активів підприємства-банкрута AT «К.Енерго» (попереднє найменування - ПАТ «КИЇВЕНЕРГО»), яке було постачальником теплової енергії для Боржника.

Загальна кількість облікових записів за якими від Первісного кредитора до Заявника перейшло право вимоги становить 2 218 таких облікових записів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 здійснено заміну сторони (стягувана) за ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2018, якою затверджено мирову угоду у справі № 910/22684/17, а саме Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (вул. Рибальська, 123, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 32826328).

Обгрунтовуючи підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання представник зазначає наступне:

- загальна кількість облікових записів за якими від Первісного кредитора до Заявника перейшло право вимоги становить 2 218 таких облікових записів;

- відповідно до штатного розпису Заявника - у ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» працюють 2 штатні одиниці, які складаються з директора та його заступника;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 встановлено з 12 березня 2020 р, на всій території України карантин.

Відповідно до підпунктів 7, 8 та 9 пункту 3 Постанови КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами і доповненнями) встановлені обмеження у вигляді заборони вчиняти дії в період карантину, серед яких: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (п.п. 7 п. 3 постанови)

- здійснення перевезень пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра (п.п. 8 п. 3 постанови);

- перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) (п.п. 9 п. 3 постанови).

Тобто на думку заявника, в період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 запроваджувався ряд обмежень, в тому числі і можливість користування громадським транспортом, що безпосередньо впливало на можливість пересуватися містом та добиратися до роботи.

Окрім того заявник зазначає, що 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 15.11.2023 року.

З урахування вищевикладеного заявник просить визнати причини пропуску строку для пред`явлення ухвали Господарського суду м. Києва від 12.02.2018 року про затвердження мирової угоди №910/22684/17 до примусового виконання - поважними, поновити пропущений строк для пред`явлення ухвали Господарського суду м. Києва від 12.02.2018 року про затвердження мирової угоди № 910/22684/17 до примусового виконання та видати дублікат ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року про затвердження мирової угоди по справі № 910/22684/17.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 11.08.2023 № 05-23/812/23 призначено повторний автоматичний розподіл Заяви у зв`язку з відпусткою судді Трофименко Т.Ю. в результаті якого Заяву 14.08.2023 передано судді Демидову В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого документа у справі 910/22684/17 та зазначено, що питання щодо видачі дубліката виконавчого документа, ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року про затвердження мирової угоди по справі № 910/22684/17, вирішуватиметься судом за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Розгляд заяви призначено на 29.08.2023.

Заявник у судове засідання прибув, надав свої пояснення, представник від боржника у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чино про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 явку учасників справи обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути матеріали заяви за наявними доказами.

В судовому засіданні 29.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого документа у справі 910/22684/17, суд дійшов до наступного обґрунтованого висновку.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 12.02.2018 затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Державною установою "Інститут гематології та трансфузіології національної академії медичних наук України.

Пунктом 1 мирової угоди сторони погодилися, що оплату основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 204 290,05 грн., Відповідач зобов`язується сплатити протягом 12 місяців згідно з наступним графіком:

Сума, що підлягає сплаті, грн. Строк оплати

10 000,00 До 25.02.2018

10 000,00 До 25.03.2018

10 000,00 До 25.04.2018

10 000,00 До 25.05.2018

5 000,00 До 25.06.2018

5 000,00 До 25.07.2018

5 000,00 До 25.08.2018

29 858,01 До 25.09.2018

29 858,01 До 25.10.2018

29 858,01 До 25.11.2018

29 858,01 До 25.12.2018

29 858,01 До 25.01.2019

Розділом ІІ ухвали суду провадження у справі № 910/22684/17 закрито.

Розділом ІІІ вказано, що ухвала набирає законної сили 13.02.2018 та відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом зі строком пред`явлення до виконання до 13.02.2021.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Отже, виконавчий документ (ухвала суду від 12.02.2018), підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом 3 років, тобто до 13.02.2021 року.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд зазначає, що саме на заявника, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервалу часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання необхідний для забезпечення рівності процесуального становища сторін, оскільки боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тому закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Обгрунтовуючи підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання представник зазначає наступне:

- загальна кількість облікових записів за якими від Первісного кредитора до Заявника перейшло право вимоги становить 2 218 таких облікових записів;

- відповідно до штатного розпису Заявника - у ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» працюють 2 штатні одиниці, які складаються з директора та його заступника;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 встановлено з 12 березня 2020 р, на всій території України карантин.

Відповідно до підпунктів 7, 8 та 9 пункту 3 Постанови КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами і доповненнями) встановлені обмеження у вигляді заборони вчиняти дії в період карантину, серед яких: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (п.п. 7 п. 3 постанови)

- здійснення перевезень пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра (п.п. 8 п. 3 постанови);

- перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) (п.п. 9 п. 3 постанови).

Тобто на думку заявника, в період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 запроваджувався ряд обмежень, в тому числі і можливість користування громадським транспортом, що безпосередньо впливало на можливість пересуватися містом та добиратися до роботи.

Окрім того заявник зазначає, що 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 15.11.2023 року.

Стосовно твердження заявника, що мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, встановлено розстрочення виконання мирової угоди терміном на 12 місяці, тобто до 25.01.2019 року, а відтак кінцевий строк пред`явлення до примусового виконання закінчується 25.01.2022 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 12 закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 1 та 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Матеріали справи не містять заяв, ухвал або інших документів на підставі яких було відстрочено виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди від 12.02.2018, період оплат який вказаний в ухвалі про затвердження мирової угоди в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не є відстроченням виконання рішення.

Окрім того в ухвалі суду про затвердження мирової угоди від 12.02.2018 чітко вказано, що ухвала набирає законної сили 13.02.2018 та відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом зі строком пред`явлення до виконання до 13.02.2021, а відтак твердження заявника не знайшли свого підтвердження.

Відносно твердження заявника стосовно:

- загальна кількість облікових записів за якими від Первісного кредитора до Заявника перейшло право вимоги становить 2 218 таких облікових записів;

- відповідно до штатного розпису Заявника - у ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» працюють 2 штатні одиниці, які складаються з директора та його заступника, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" є юридичною особою та не обмежене у кількості працівників, останній не був позбавлений залучити інших найманих працівників та/або збільшити кількість штату, протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин суд відхиляє твердження заявника.

Щодо Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 встановлено з 12 березня 2020 р, на всій території України карантин.

Відповідно до підпунктів 7, 8 та 9 пункту 3 Постанови КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами і доповненнями) встановлені обмеження у вигляді заборони вчиняти дії в період карантину, серед яких: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (п.п. 7 п. 3 постанови)

- здійснення перевезень пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра (п.п. 8 п. 3 постанови);

- перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) (п.п. 9 п. 3 постанови).

Тобто на думку заявника, в період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 запроваджувався ряд обмежень, в тому числі і можливість користування громадським транспортом, що безпосередньо впливало на можливість пересуватися містом та добиратися до роботи.

А також зазначення заявника, що 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 15.11.2023 року, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що заявник, як сторона, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, мала об`єктивну можливість вчиняти дії щодо звернення до суду у 2021 році, після набуття право вимоги до Боржника за результатами аукціону з продажу активів підприємства-банкрута AT «К.Енерго» (попереднє найменування - ПАТ «КИЇВЕНЕРГО»), яке було постачальником теплової енергії для Боржника.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) не установлено жодних перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Також, Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року по справі №990/115/22.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ", яке протягом тривалого часу байдуже ставилося до своїх процесуальних прав і обов`язків, як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувалося усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживало заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення виконавчого документу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, якою затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Державною установою "Інститут гематології та трансфузіології національної академії медичних наук України" по справі №910/22684/17 задоволенню не підлягає.

Що стосується заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №910/22684/17, Суд зазначає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 327 ГПК України).

Аналогічні положення містила стаття 327 ГПК України в редакції від 07.01.2018, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі N 24/234, від 10.09.2018 у справі N 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі N 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі N 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі N 5/229-04, від 01.04.2020 у справі N 916/924/16, від 18.06.2020 у справі N 24/262, від 03.08.2020 у справі N 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі N 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19)).

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення такого строку судом відмовлено, Суд приходить до висновку, що заява про видачу дубліката виконавчого документа, а саме ухвали Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, якою затверджено мирову угоду не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.

За таких підстав, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого документа не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 329, Розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про поновлення строку та видачу дублікату виконавчого документа - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання..

Дата підписання та складання повного тексту ухвали 31.08.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ