Рішення

від 30.08.2023 по справі 911/1884/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1884/23

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/1884/23

за позовомПриватного комерційного підприємства «Дніпроресурс», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалдінг-Інветс», смт Гостомель Бучанського району Київської області

про стягнення 21 386,96 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне комерційне підприємсто «Дніпроресурс» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалдінг-Інвест» (надалі-відповідач) про стягнення 21 386,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором-заявкою № 01-01 від 31.01.2022 в частині своєчасної оплати отриманих відповідачем послуг з перевезення вантажу.

Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2023 відкрито провадження у справі № 911/1884/23, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

17.07.2023 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.07.2023 (вх. № 13721/23). Так, у своєму відзиві, відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що строк для виконання зобов`язань відповідачем не настав, оскільки як визначено умовами договору-заявки, такий строк настає з дня отримання замовником оригіналів документів, а подана позивачем до матеріалів справи товарно-транспортна накладна № 345 від 31.01.2022 оформлена взагалі на інше підприємство-замовника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2022 між Приватним комерційним підприємством «Дніпроресурс» (перевізник, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалдінг-Інвест» (замовник) був укладений Договір-заявка № 31/01, за умовами якого перевізник зобов`язується виконати або організувати виконання робіт пов`язаних з перевезенням вантажу.

Так, Договором-заявкою № 31/01 від 31.01.2022 погоджено:

найменування вантажу:картопля на палетах 20 тон;

вартість послуг: 16 000,00 грн, оплата по оригіналам документів;

маршрут перевезення: Тернопільська обл, с. Василківці, вул. Незалежності, 3 - смт Гостомель, вул. Остромирська, 34;

номер авто:ДАФ НОМЕР_1 ; причіп: НОМЕР_2

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а також нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

За змістом положень частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, в доказ належного виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем до матеріалів справи додана товарно-транспортна накладна № 345 від 31.01.2022.

Однак, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в розмірі 16 000,00 грн не здійснив.

11.03.2023 в порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № Д-1, в якій вимагав від відповідача здійснити оплату наявної за ним заборгованості в сумі 16 000,00 грн.

У відповідь, відповідачем був наданий лист № 15/03/1 від 15.03.2023, в якому відповідач фактично не заперечував наявну за ним заборгованість та запропонував затвердити графік погашення заборгованості.

Разом з цим, вже під час розгляду справи в господарському суді, відповідачем через канцелярію суду був наданий відзив на позовну заяву б/н від 14.07.2023 (вх. № 13721/23 від 17.07.2023), в якому останній заперечуючи проти позову вказував на те, що строк для виконання зобов`язань відповідачем не настав, оскільки як визначено умовами договору-заявки такий строк настає з дня отримання замовником оригіналів документів, а подана позивачем до матеріалів справи товарно-транфспортна накладна № 345 від 31.01.2022 оформлена взагалі на інше підприємство-замовника.

Однак, розглянувши заперечення відповідача суд знаходить їх нікчемними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У пункті 2.3 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Так, дійсно, при звернені до господарського суду, позивачем в доказ належного виконання своїх зобов`язань за договором надана товарно-транспортна накладна № 345 від 31.01.2022, з якої вбачається, що «замовником» та «вантажоожержувачем» значиться - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рено».

Разом з цим, зі спірної товарно-транспортної накладної № 345 від 31.01.2022 вбачається, що вона засвідчена уповноваженою особою з боку відповідача та навіть засвідчення печаткою юридичної особи-відповідача. Поруч з цим, спірна товарно-транспортна накладна № 345 від 31.01.2022 містить інформацію ідентичну зазначеній у Договорі-заявці № 31/01 від 31.01.2022, зокрема, вид транспорту, номерні знаки перевізника, маршрут перевезення, вантаж.

Суд має зауважити також про відсутність скарг або заперечень з боку відповідача в момент засвідчення ним спірної товарно-траспортної накладної, а також на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму за відповідною товарно-транпортною накладною.

Більш того, матеріали справи містять лист-відповідь № 15/03/1 від 15.03.2023, наданий на претензію позивача № Д-1 від 11.03.2023, в якому відповідачем був запропонований графік погашення наявної за ним заборгованості в сумі 16 000,00 грн.

Щодо твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку по оплаті послуг з перевезення, оскільки умовами договору-заявки перебіг строку для виконання грошового зобовязання визначається з дня отримання оригіналів документів, не беруться судом до уваги, оскільки відповідач не вірно тлумачить умови договору, зокрема, у п. 3 договору визначено, що оплата здійснюється по оригіналам документів, а отже не ставиться в залежність від їх отримання.

Разом з цим, 11.03.2023 позивач звертався до відповідача із претензією № Д-1, яка була отримана відповідачем 14.03.2023.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд констатує, що строк виконання грошового зобов`язання є таким, що настав - 21.03.2023.

Враховуючи наведене, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за Договором-заявкою № 31/01 від 31.01.2022 в частині сплати заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 16 000,00 грн, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача боргу підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до господарського суду із відповідним позовом, позивач вказував на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажу, у зв`язку з чим позивач також просить суд стягнути з відповідача 640,44 грн 3 % річних, розрахованих за період з 13.02.2022 по 14.06.2023 та 4 746,52 грн інфляційних втрат, за період: лютий 2022 - травень 2023.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, оскільки судом встановлено, що строк виконання боржником обов`язку не встановлений, отже, суд з урахуванням вимог ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, керуючись моментом отриманням відповідачем вимоги на оплату послуг з перевезення вантажу, здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат (за період з 22.03.2023 по 14.06.2023) встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 111,78 грн та інфляційні нарахування в розмірі 112,16 грн.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалдинг-Інвест» (08289, Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Остромирська, 34, код ЄДРПОУ 39220431) на користь Приватного комерційного підприємства «Дніпроресурс» (49054, Дніпропетровьска область, м. Дніпро, Центральний район, вул. Сегія Подолинського, 31-Ж, оф 501, код ЄДРПОУ 31890811) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп заборгованості, 111 (сто одинадцять) грн 78 коп 3 % річних, 112 (сто дванадцять) грн 16 коп інфляційних втрат та 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн 06 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 30.08.2023.

Суддя О.О. Христенко