Рішення

від 31.08.2023 по справі 923/1654/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1654/21Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №923/1654/21

за позовом: Приватного підприємства "Дукат-Агро" (55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул.Богопільська, будинок 43-А, код ЄДРПОУ 34074426)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ ГРУПП ТРАНС" (73009, м. Херсон, вул. Белінського, буд. 13, офіс 174, код ЄДРПОУ 43649527)

про стягнення заборгованості в сумі 179879,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дукат-Агро" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ ГРУПП ТРАНС" про стягнення заборгованості в сумі 179879,03 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.12.2021р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №923/1654/21. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Згідно із частиною сьомою статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. №1402-VIII у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіальне наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ господарського суду Херсонської області на господарський суд Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 для розгляду судової справи №923/1654/21 визначено головуючий суддя: Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2023р. суддею Погребною К.Ф. було прийнято справу №923/1654/21 до свого провадження. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу відповідна ухвала була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про прийняття справи до провадження була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про прийняття справи до провадження направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про прийняття справи до провадження.

Також, на виконання вимог до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" 26.06.2023р. на веб-сайті суду було опубліковано ухвалу від 20.06.2023р. по даній справі, а, отже, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

29.06.2021р. між Приватним підприємством «Дукат-Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКБ ГРУПП ТРАНС" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 14, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин/мінеральні добрива/мікродобрива (надалі - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором (Додатках та/або Специфікаціях до нього).

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару, кількість Товару, визначається у Додатку(ах) та/або Специфікації(ях) до Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.9. Договору сторони домовилися вважати датою поставки повару - дату вказану у накладній(их) на передачу товару видатковій(их)), а в разі передачі товару перевізниками організаціями зв`язку - дату відповідного Акту(ах) прийому-передачі товару, підписаних уповноваженими представниками продавця та уповноваженими представниками перевізника або організації зв`язку.

Загальна сума договору складається з сум, вказаних у накладних на передачу товару (видаткових), найменування та кількість якого зазначена у додатку(ах) та/або специфікації(ях) договору (п. 3.1.).

Пунктом 3.2. Договору визначено, що ціна товару встановлена за домовленістю сторін у національній валюті України, але сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США або Євро (в залежності від закупівель Товару у постачальника) та встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні згідно умов 3.3. Договору.

Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань по договору, визначається шляхом множення вартості товару в доларах США, на комерційний курс гривні до долару США, який буде встановлений міжбанківським валютним курсом продажу долара США до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http//minfin.com.ua/currency/mb/), на момент виставлення рахунку Продавцем. Виставлений рахунок вважається дійсним протягом 2(двох) банківських днів. В разі, якщо курс міжбанку гривні змінився, покупець, у день здійснення платежу (переказування коштів на розрахунковий рахунок Продавця) самостійно, без пред`явлення йому рахунку Продавцем, проводить його перерахунок з урахуванням встановленого міжбанком курсу гривні до долару США на день здійснення платежу та ініціює переказ продавцю перерахованої суми платежу. При переказуванні перерахованої суми платежу покупець зобов`язується у призначенні платежу (у т.ч.) вказати суму збільшення ціни товару, але цей платіж з перерахунком не може бути меншим від суми платежу за товар на дату коли мав бути здійснений платіж за Договором згідно виставленого рахунку. (для Товару, який закуповується в Євро, сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов`язань за Договором, визначаються множення вартості Товару в Євро, на комерційний курс гривні до Євро, який буде встановлений міжбанківський валютним курсом продажу Євро до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http//minfin.com.ua/currency/mb/), на момент виставлення рахунку Продавцем, розрахунок проводиться аналогічно до неведеного вище розрахунку в доларах США) (п. 3.3. Договору).

Згідно пункту 3.4. Договору, загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Покупець здійснює оплату за товар, на умовах, передбачених у Додатку(ах) та/або Специфікації(ях) до нього. (п.3.5. Договору). Оплата здійснюються шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця, згідно виставлених рахунків, якщо інше не передбачено у Додатку(ах) та/або Специфікації(ях) до цього Договору. (п.3.6. Договору). Сторони домовились вважати датою оплати товару - дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.3.7. Договору). При здійсненні оплати покупець зобов`язується вказувати у призначенні платежу конкретне зобов`язання, тобто №, дату рахунку, або договору купівлі-продажу в рамках якого здійснюється оплата. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити по якому договору купівлі-продажу чи будь-якому іншому зобов`язанню зарахувати оплату покупця. (п. 3.8. Договору).

У випадку порушення термінів або умов оплати поставленої продукції покупець зобов`язаний, на вимогу продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.6.6. Договору).

За умовами п. 6.9. Договору у разі порушення строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець крім пені, передбаченої п.6.6. Договору, зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Сторонами договору було підписано Додаток до Договору № ДА-00000058 від 29.06.2021 року

Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача товар, в кількості та асортименті згідно Договору та додатку № ДА-00000058 від 29.09.2021 року до нього на загальну суму 157 312,56 грн., на умовах оплати визначених у відповідному додатку до Договору, що підтверджується видатковою накладною № 31 від 02.09.2021.

Проте відповідач, як зазначає позивач свого обов`язку щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі в сумі 157 312,26грн.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №14 від 29.06.2021р., відповідно до положень ст. 625 ЦК України та умов договору було нараховано останньому пеню в сумі 7 288,09грн., інфляційні витрати в розмірі 3 320грн., 25% річних в сумі 10 774,83грн. та 3% річних в розмірі 1 293грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №14 від 29.06.2021р., щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар Приватного підприємства "Дукат-Агро" звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині другій статті 4 ГПК України зазначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечене законом, зокрема статтею 15 ЦК України. Перелік способів захисту порушеного права та/або інтересів визначений у статті 16 ЦК України та не є вичерпним.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, 29.06.2021р. між Приватним підприємством «Дукат-Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКБ ГРУПП ТРАНС" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 14, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур, засоби захисту рослин/мінеральні добрива/мікродобрива (надалі - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором (Додатках та/або Специфікаціях до нього).

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вбачається з матеріалів справи Сторонами договору було підписано Додаток до Договору № ДА-00000058 від 29.06.2021 року.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, передав у власність відповідача товар, в кількості та асортименті згідно Договору та додатку № ДА-00000058 від 29.09.2021 року до нього на загальну суму 157 312,56 грн., на умовах оплати визначених у відповідному додатку до Договору, що підтверджується видатковою накладною № 31 від 02.09.2021.

З огляду на визначену позивачем підставу позову для правильного вирішення спору у справі, підлягає встановленню обставина щодо передачі відповідачу товару за відповідною видатковою накладною. Як вбачається позивач посилається на реальність здійсненої ним господарської операції з передачі товару відповідачу за цією видатковою накладною № 31 від 02.09.2021.

Пунктом 2.9. Договору сторони домовилися вважати датою поставки повару - дату вказану у накладній(их) на передачу товару видатковій(их)), а в разі передачі товару перевізниками організаціями зв`язку - дату відповідного Акту(ах) прийому-передачі товару, підписаних уповноваженими представниками продавця та уповноваженими представниками перевізника або організації зв`язку.

За умовами п. 4.3 Продавець зобов`язується надати разом з Товаром документацію, що підтверджує якість товару: копію Сертифікату, що засвідчує якість Товару (для насіння що засвідчує посівні якості насіння; Свідоцтво на гібридне насіння) чи протокол випробувань товару, який посвідчує відповідність товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов, та податкову накладну (в ел. Виді), видаткову накладну і товарно-транспорту накладну (за вимогою Покупця), за необхідністю іншу документацію, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5. Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже за загальним правилом належним фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Так, суддів зазначає, що надана позивачем на підтвердження передачі товару видаткова накладна №31 від 02.09.2021 містить лише підпис на печатку підприємства позивача. При цьому, у графі, яка має заповнюватись покупцем (відповідачем) під час прийняття товару, вказано, що товар отримав(ла) директор Болотов Роман Олександрович за довіреністю без номеру та дати, однак, підпису будь-якої уповноваженої особи та відтиску печатки ТОВ "МКБ ГРУПП ТРАНС" накладна не містить.

З урахування наведеного, надана до матеріалів справи видаткова накладна № 31 від 02.09.2021р. не може вважатись належними доказом здійснення факту передачі відповідачу товару з огляду на те, що вона не відповідає вимогам, встановленим для первинного документу Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить підпису уповноваженої особи відповідача та відсутній відтиск печатки відповідача. Також, матеріали справи не містять відповідної довіреності представника покупця на отримання товару.

Водночас, суд враховує, що у разі відсутності первинних документів сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Разом з цим, жодних інших доказів, які б могли бути беззаперечними доказами фактом передачі товару, позивачем до суду не подано і таких документів у справі не міститься.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги не надання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог переконливих доказів, які б свідчили про поставку відповідачу товару, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості в сумі 157 312,56 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги, які є похідними від основної, а саме: про стягнення з відповідача пені в сумі 7 288,09грн., інфляційних витрат в розмірі 3 320грн., 25% річних в сумі 10 774,83грн. та 3% річних в розмірі 1 293грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості відмовлено з підстав недоведеності, не підлягають судом задоволенню позовні вимоги позивача про нарахування на таку заборгованість інфляційних витрат, процентів річних та пені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Дукат-Агро" в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Приватного підприємства "Дукат-Агро" (55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул.Богопільська, будинок 43-А, код ЄДРПОУ 34074426) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ ГРУПП ТРАНС" (73009, м. Херсон, вул. Белінського, буд. 13, офіс 174, код ЄДРПОУ 43649527) відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Приватного підприємства "Дукат-Агро" (55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул.Богопільська, будинок 43-А, код ЄДРПОУ 34074426)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2023 р. (у зв`язку з перебуванням судді Погребної К.Ф. у відпустці з 17.07.2023р. по 25.08.2023р.).

Суддя К.Ф. Погребна