Постанова

від 22.08.2023 по справі 910/5612/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5612/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака"

про розподіл судових витрат з розгляду

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака"

до Акціонерного товариства "Укртелеком",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА Маркетплейс",

про визнання недійсним рішення та стягнення 14 747,37 грн,

(у судове засідання представники сторін не з`явилися),

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Намелака» (далі - ТОВ "Намелака") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком» в якому просило, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, визнати недійсним рішення від 06.06.2022 (лот ГЕК200721_01Т) та стягнути з відповідача гарантійний внесок у розмірі 14 747,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/5612/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.

18.07.2023 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 910/5612/22 (колегія суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.), якою касаційну скаргу ТОВ "Намелака" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 910/5612/22 скасовано; ухвалено нове рішення про задоволення позову.

24.07.2023 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Намелака" про розподіл судових витрат, понесених заявником під час розгляду справи № 910/5612/22, а саме стягнути з відповідача судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг (4962 грн, 7443 грн, 9924 грн відповідно), а також витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (14 000 грн, 7000 грн, 7000 грн відповідно).

У зв`язку із перебуванням судді Мачульського Г. М. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023, для розгляду заяви ТОВ "Намелака" визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Могил С. К., Случ О. В.

2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

3. У зв`язку зі скасуванням рішень судів попередніх інстанцій і прийняття Верховним Судом нового рішення про задоволення позову, відповідно до приписів статті 129, 315 ГПК України суд касаційної інстанції має здійснити розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 14 000 грн.

Позивачем до суду першої інстанції було долучено клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами понесення таких витрат, а саме копії договору про надання правової допомоги № 22-06/2022 від 22.06.2022, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лекс`Юс», рахунку-фактури від 07.11.2022 № 1, платіжного доручення від 10.11.2022 № 94.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в Господарському суді міста Києва у зв`язку з проведенням електронного аукціону № UA-PS-2021-11-25-000007-1 від 28.12.2021 р. (№ лоту UTK200721_01T) та прийняттям рішення про дискваліфікацію КЛІЄНТА».

За змістом пункту 2.1 договору Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: 2.1.1. аналіз документів, які надані Клієнтом; 2.1.2. підготовка та подача (направлення) усіх необхідних документів (позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень, клопотань та інших документів, які будуть необхідні під час розгляду справи) учасниками справи в Господарському суду міста Києва; 2.1.3. представництво інтересів клієнта в судових засіданнях по Судовій справи в Господарському суді міста Києва до постановлення судового рішення, яким завершиться судовий розгляд в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 договору сторони досягли згоди, що вартість правової допомоги, яка визначена у п. 2.1 договору, становить 14 000 грн, без ПДВ.

В суді першої інстанції відповідач надав пояснення в яких стверджував про безпідставність заявленого розміру витрат, вважаючи, що позивачем не доведено факту надання послуг, а тому необхідно відмовити у задоволенні клопотання про розподіл витрат.

Колегія суддів бере до уваги, що позивачем було дотримано порядок звернення із клопотанням про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, відповідні докази на підтвердження таких витрат також надано суду та відповідачу. У свою чергу, обставини надання відповідних послуг підтверджуються матеріалами справи, наявними процесуальними документами та доданими доказами. У свою чергу, позивачем було сплачено суму, обумовлену у пункті 4.1 договору, на підтвердження чого надана копія платіжного доручення. Верховний Суд вважає, що з огляду на обставини справи, відсутні підстави стверджувати, що понесені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріями реальності та розумності, відповідні докази вказують на їх дійсність та необхідність у межах справи № 910/5612/22, а відповідач у свою чергу жодним чином не вказував на можливу неспівмірність таких витрат.

4. У суді апеляційної інстанції, позивачем було заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 7 000 грн, також ним було подано клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу із доказами понесення таких витрат а стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 грн (копії додаткового договору від 19.12.2022 № 1, рахунку-фактури від 09.02.2023 № 2, платіжного доручення про оплату послуг від 21.02.2023 та акта приймання передачі-послуг від 23.02.2023).

Відповідно до пункту 1 Додаткового договору від 19.12.2022 № 1 до договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 № 22-06/2022 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта в Північному апеляційному господарському суді щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 р. у справі № 910/5612/22.

Згідно з пунктом 2 додаткового договору загальна вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання, що включає усю необхідну правову допомогу для представництва інтересів Клієнта в Північному апеляційному господарському суді, є фіксованою і становить 7 000 (сім тисяч) гривень.

Зі змісту рахунку-фактури від 09.02.2023 № 2, платіжного доручення про оплату послуг від 21.02.2023 та акта приймання передачі-послуг від 23.02.2023 вбачається отримання та оплати позивачем відповідних послуг на правову допомогу.

Верховний Суд зважаючи на дотримання позивачем порядку заявлення клопотання про розподіл витрат, подання доказів щодо понесення таких витрат, а також враховуючи обсяг наданих послуг, вважає, що вони відповідають критеріям розумності та реальності, є обґрунтованими та не завищеними. У свою чергу, матеріали справи не містять заяв відповідача щодо необхідності зменшити відповідні витрати.

5. У суді касаційної інстанції позивачем було заявлено клопотання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розміру 7 000 грн, а також зазначено, що за відсутності усіх документів на підтвердження понесення таких витрат, вони будуть подані протягом п`яти днів після прийняття рішення за результатом розгляду касаційної скарги. Відповідні докази із клопотанням були надіслані на адресу Верховного Суду та відповідача після ухвалення постанови від 18.07.2023.

Із наданих доказів слідує, що між ТОВ "Намелака" та АО «Лекс`Юс» було укладено додатковий договір від 03.04.2023 № 2 до договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 № 22-06/2022.

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 2 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта в Верховному Суді щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 р. та постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/5612/22. Правова допомога включає в себе підготовку касаційної скарги та інших процесуальних документів, а також представництво в судових засіданнях.

Згідно з пунктом 2 додаткового договору № 2 загальна вартість правової допомоги Адвокатське об`єднання, що включає усю необхідну правову допомогу для представництва інтересів Клієнта в касаційній інстанції, є фіксованою і становить 7 000 (сім тисяч) гривень.

У підтвердження надання відповідних послуг також надано копії рахунку-фактури від 14.07.2023, платіжної інструкції від 17.07.2023 № 174, акта приймання-передач наданих послуг від 18.07.2023.

Колегія суддів зауважує, що позивачем у ході розгляду справи № 910/5612/22 у суді касаційної інстанції дотримано порядку звернення із клопотанням про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та надано докази на підтвердження їх понесення, підстав стверджувати про недотримання ним приписів статей 126, 129 ГПК України немає. Вказані витрати відповідають критеріям розумності та реальності, достатні підстави стверджувати про необхідність та обґрунтованість розміру цих витрат. У свою чергу обставин, які б зумовлювали необхідність відмовити у задоволенні такого клопотання Верховним Судом не встановлено, а відповідачем не подано заяв щодо зменшення розміру таких витрат.

Зважаючи на викладене, оскільки позивачем доведено обставини понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій, такі витрати підтверджені наявними у справі доказами, а у колегії суддів відсутні обґрунтовані сумніви щодо розміру витрат і відповідачем вказаного також не спростовано, заяву ТОВ "Намелака" про розподіл витрат у загальній сумі 28 000 грн необхідно задовольнити.

6. Відповідно до частин першої, четвертої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів бере до уваги, що оскільки постановою від 18.07.2023 у справі № 910/5612/22 скасовано рішення судів попередніх інстанцій та задоволено позовні вимоги, судовий збір який сплачувався ТОВ "Намелака": за подання позовної заяви у розмірі - 4962 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі - 7443 грн, за подання касаційної скарги у розмірі - 9924 грн, в загальному розмірі 22 329 грн, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака" про розподіл судових витрат у справі № 910/5612/22 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульв. Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, код 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Намелака" (вул. Межигірська, 63, оф. 3, м. Київ, 04071, код 42903068) 22 329 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/5612/22 у розмірі 28 000 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ