Рішення

від 16.08.2023 по справі 711/6089/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6089/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Щокань В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29.01.2022 о 05-25 в м. Черкаси, по вул. Гагаріна, 33 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Sandero, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав швидкості руху, не впорався з керуванням та вчинив наїзд на припаркований автомобіль ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п.п.2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.04.2022 по справі №711/1405/22 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 .

Зазначено, що про настання страхового випадку було повідомлено ПрАТ «СК Євроінс Україна», в якій застрахований автомобіль. Відповідно до ремонтної калькуляції ПрАТ СК «Євроінс Україна» був встановлений перелік пошкоджень, отриманих автомобілем ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_1 у результаті ДТП і на підставі вказаної калькуляції встановлено суму завданої шкоди 17103грн. 45коп. Одночасно страховою компанією враховано зношення запчастин та встановлено суму до сплати. Дані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 05.10.2022, що підтверджується квитанцією.

Крім того, позивач вказує, що за даними рахунку-фактури №СФ 0000021 від 01.02.2022 ТОВ «ЧК Лада Сервіс - України», вартість ремонту пошкодженого автомобіля, належного позивачу склала 42210грн. 00коп. Отже, потерпіла сторона для повного ремонту автомобіля не доотримала кошти в сумі 25106грн. 55коп.

При зверненні до страхової компанії позивачу було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страхових виплат полягає в тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові, а отже і різниця в понесених ОСОБА_1 витратах підлягає стягненню саме з відповідача, як безпосереднього винуватця ДТП.

Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, кошти на ремонт транспортного засобу підтверджені належним чином, страхове відшкодування не в повній мірі покрило понесені витрати, позивач вважає, що саме з відповідача підлягає до стягнення різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 25106грн. 55коп., необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля.

Крім того, як зазначено у позові, позивач звертався за юридичною допомогою під час розгляду адміністративної справи №711/1405/22 в суді щодо ДТП, яка мала місце 29.01.2022, в результаті чого транспортний засіб позивача був пошкоджений і позивачем були оплачені адвокатські послуги в сумі 7000грн. Також при подачі даного цивільного позову між адвокатом та потерпілою стороною було укладено договір про надання юридичних послуг та встановлено ціну за послуги в сумі 10000грн., тобто на загальну суму позивач сплатила 17000грн.

Таким чином, посилаючись на ст.ст. 1187, 22, 1192 ЦК України, позивач просить суд,- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 25106грн. 55коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 17000грн., судовий збір у розмірі 992грн. 40коп.

Ухвалою суду від 10.01.2023 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2023 по справі призначено судову авто-товарознавчу експертизу і зупинене провадження по справі.

Ухвалою суду від 17.07.2023 поновлене провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем відзив на позов поданий не був.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пегін Р.М. не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують повністю і просять задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.

Враховуючи думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 29.01.2022 о 05-25 в м. Черкаси, по вул. Гагаріна, 33 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Sandero д/н НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав швидкості руху, не впорався з керуванням та вчинив наїзд на припаркований автомобіль ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 03.09.2020 серія НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.п.2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.04.2022 по справі №711/1405/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400грн.

За дослідженими матеріалами страхової справи, які були надані 12.04.2023 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на виконання ухвали суду від 02.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено, що між цією страховою компанією та ОСОБА_3 05.05.2021 був укладений договір (поліс №203885795) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; строк дії договору з 06.05.2021 по 05.05.2022 включно; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 130000грн., розмір франшизи 2500грн.; забезпечений транспортний засіб автомобіль Renault Sandero д/н НОМЕР_2 .

Про настання страхового випадку 05.03.2022 позивачем ОСОБА_1 було повідомлено ПрАТ «СК Євроінс Україна», в якій застрахований забезпечений автомобіль. Крім того, 05.05.2022 позивачем до страхової компанії подана заява про здійснення страхового відшкодування.

Огляд пошкодженого автомобіля, належного ОСОБА_1 , здійснювався представником страхової компанії у присутності останньої, про що свідчить акт від 16.05.2022, в якому наявний її підпис.

Відповідно до ремонтної калькуляції від 01.06.2022 ПрАТ СК «Євроінс Україна» був встановлений перелік пошкоджень, отриманих автомобілем ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_1 у результаті ДТП, на підставі якої встановлено суму страхового відшкодування 17103грн. 45коп., про що свідчить страховий акт №47860/2-1/2022 та розрахунок суми страхового відшкодування від 28.09.2022 №00000009674. Дані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 05.10.2022, що підтверджується листом страхової компанії від 05.10.2022 та платіжною інструкцією №15370 від 05.10.2022.

Крім того, встановлено, що 22.09.2022 ОСОБА_1 знову було подано до страхової компанії заяву про страхове відшкодування і в поясненнях від 29.08.2022, які наявні в матеріалах страхової справи, зазначено, що вона просить переглянути справу у зв`язку з тим, що в бланк додаток 5 до наказу №142 від 30.08.2019 нею помилково вказано суму ту, що їй на СТО нарахували збитки, але гроші вона не отримувала, винуватець відмовився від усяких виплат.

Під час розгляду справи судом досліджено, наданий до позову позивачем, рахунок-фактуру №СФ-0000021 від 01.02.2022, виданий постачальник: ТОВ «ХК «Лада-Сервіс-Україна» (код ЄДРПОУ 32654152), отримувач: ОСОБА_1 про кількість, ціну без ПДВ, суму без ПДВ, перелік робіт, матеріалів та запчастин, із зазначенням: «разом без ПДВ 35175,00грн., ПДВ 7035,00грн., всього з ПДВ 42210,00грн.».

При цьому, відсутнє належним чином оформлене підтвердження про те, що ТОВ «ХК «Лада-Сервіс-Україна» дійсно є платником ПДВ. Крім того, суд звертає увагу, що розмір страхового відшкодування, яке отримала позивач у розмірі 17103грн. 45коп., визначений без врахування ПДВ, про що зазначено у страховому акті. Суд зазначає, що позивачем жодним чином не доведено розмір ПДВ, який був врахований (не врахований) страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування.

Крім того, даний рахунок-фактура не є належним доказом, відповідно до ст. 77 ЦПК України, оскільки жодним чином не доводить те, що інформація, яка вказана у ньому, має відношення до ДТП від 29.01.2022 та пошкодженого внаслідок цього автомобіля ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_1 , належного позивачу.

Відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача розміру в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25106грн. 55коп. (42210грн. 00коп. з ПДВ 17103грн. 45коп. без ПДВ), про що просить позивач у позові.

Крім того, відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи №87 від 05.06.2023, складеного експертом Березовським А.А. на виконання ухвали суду від 24.04.2023, розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 111930 д/н НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП 29.01.2022, на дату проведення експертного дослідження складає 38281грн. 88коп. (без зазначення - з врахуванням чи без врахування ПДВ).

Слід зазначити, що експертиза проводилася за матеріалами справи, оскільки на час експертного дослідження автомобіль був частково відновлений (про що в підготовчому засіданні вказав представник позивача). Також експертом, як зазначено у висновку, досліджувався, зокрема й рахунок-фактура від 01.02.2022, який судом визнаний неналежним доказом, у розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки інформація, яка в ньому міститься не доводить, що вона має відношення до пошкодженого внаслідок ДТП, яка мала місце 29.01.2022, автомобіля, належного ОСОБА_1 .

Крім того, ні до позовної заяви, ні під час розгляду справи стороною позивача не було надано доказів на підтвердження обставин щодо проведення нею ремонту (в т.ч. і часткового) пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, зокрема, - здійснення фактичної оплати вартості робіт, запчастин, матеріалів тощо.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019 справа №676/518/17).

Відповідно до положень статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина другастатті 1166 ЦКвстановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як роз`яснено у п. 2постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Джерелом підвищеноїнебезпеки єдіяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. З`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та, з чого він, при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а)наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в)причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Як передбаченоч.1ст.1188ЦК України,шкода,завдана внаслідоквзаємодії кількохджерел підвищеноїнебезпеки,відшкодовується назагальних підставах,а саме: 1)шкода,завдана однійособі звини іншоїособи,відшкодовується винноюособою; 2)за наявностівини лишеособи,якій завданошкоди,вона їйне відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини третьоїстатті 988 ЦК Українистрахова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979Цивільного Кодексу України).

Згідно з положеннямистатті 11 ЦК України,заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом)ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) є спеціальнимзаконом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьомуЗаконівизначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.п. 1.4, 1.7 ст. 1).

За вимогамистатті 3 Закону № 1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Статтями28,29 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (провадження № 14-176цс18).

Слід зазначити, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів, які надані учасниками справи, враховуючи норми ч.1 ст. 13 ЦПК України. При цьому, під час підготовчого засідання судом уточнене коло учасників справи, зокрема, - стороною позивача визначено відповідачем лише ОСОБА_2 і клопотань щодо залучення як співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» подано не було.

Позивач за позовною заявою просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди (різниця у вартості ремонту транспортного засобу) та страховим відшкодуванням. При цьому, заявлені позовні вимоги обґрунтовує на підставі рахунку-фактури ТОВ «ХК «Лада-Сервіс-«Україна», згідно якого, начебто, ремонт складає 42210грн. 00коп. з ПДВ.

Страховик винної особи сплатив потерпілій ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 17103грн.45коп.

Відповідно дост.1192ЦК України,якщо іншене встановленозаконом,з урахуваннямобставин справисуд завибором потерпілогоможе зобов`язатиособу,яка завдалашкоди майну,відшкодувати їїв натурі(передатиріч тогож родуі такоїж якості,полагодити пошкодженуріч тощо)або відшкодуватизавдані збиткиу повномуобсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспортного засобу, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, про що вказує Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина другастатті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно достатті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 05.06.2023 №87 визначено вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу - 56474грн. 08коп., в той час, як вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 38281грн. 88коп.

Відповідно до цього висновку матеріальний збиток, понесений потерпілою особою становить 38281грн. 88коп. (експерт обґрунтував це на підставі п.8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме: «В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ».).

Враховуючи норми ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та висновки судової авто-товарознавчої експертизи №87, суд приходить до висновку про необхідність участі у справі страховика в якості співвідповідача, оскільки саме в його межах відповідальності перебуває вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 38281грн. 88коп., враховуючи розмір страхової суми за полісом №203885795 130000грн. 00коп.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхової платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності»).

На думку суду, оскільки стороною позивача не був залучений до участі у справі в якості співвідповідача страховик і, відповідно до нього не були пред`явлені позовні вимоги, а також не було розмежовано межі відповідальності винної особи та страховика, то в даному випадку покладення обов`язку на винуватця ДТП відшкодувати збитки в межах відповідальності страховика буде суперечити меті інституту страхування.

При цьому, судом враховані висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17, де зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Також судом враховані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, у постанові Черкаського апеляційного суду від 18.07.2023 у справі №712/9328/21, за якими, - суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Тобто, у разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволені позову.

Крім того, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Враховуючи клопотання позивача від 24.04.2023, судом експерту було поставлене питання, який розмір матеріального збитку нанесено власнику пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, яке мало місце 29.01.2022, на дату проведення експертного дослідження.

Проте, враховуючи зміст п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону, страховик зменшує розмір страхової виплати на розмір ПДВ, в разі, якщо кошти сплачуються на карту потерпілого, проте останній вправі повернути утриманий розмір ПДВ тільки після надання страховику підтверджуючих документів проведеного ремонту.

Слід зазначити, що позивачем не ставилося питання перед експертом: «Яка вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ?». При цьому, саме така вартість і буде розміром страхового відшкодування, який мав би сплатити страховик. Крім того, розмір ПДВ не може бути покладено до виплати на винуватця ДТП, оскільки він лежить в межах відповідальності страховика, та він вправі його повернути після проведення ремонту, на що звертає увагу ВС у постанові по справі №757/37909/17 від 21.04.2021.

Таким чином, в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 25106грн. 55коп. слід відмовити в повному обсязі. Так, рахунок-фактура ТОВ «ХК «Лада-Сервіс-Україна» від 01.02.2022 не є належним, достовірним та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України; наявна у ньому інформація не доводить, що вона має відношення до пошкодженого внаслідок ДТП 29.01.2022 автомобіля, належного ОСОБА_1 ; з нього не можливо встановити межі відповідальності страховика та винної особи Крім того, розмір збитків має бути підтверджений або висновком експерта, або ж актом виконаних робіт, що підтверджує факт вже проведеного ремонту, тобто реальні збитки, а докази на підтвердження розміру матеріальної шкоди відсутні, враховуючи вище викладене. Також не було залучено до участі у розгляді справи співвідповідача страховика; за наявними по справі доказами, які досліджені судом, не можливо встановити вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ задля визначення меж (розміру) відповідальності страховика та винної в ДТП особи.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 17000грн. 00коп., то такі вимоги також не підлягають до задоволення, оскільки є безпідставними та необгрунтованими.

Так, у позовній заяві зазначено, що позивач звертався за юридичною допомогою під час розгляду адміністративної справи №711/1405/22 в суді щодо ДТП, яка мала місце 29.01.2022, в результаті чого транспортний засіб позивача був пошкоджений і позивачем були оплачені адвокатські послуги в сумі 7000грн. Також при подачі даного цивільного позову між адвокатом та потерпілою стороною було укладено договір про надання юридичних послуг та встановлено ціну за послуги в сумі 10000грн., тобто на загальну суму позивач сплатила 17000грн.

До позовної заяви долучені наступні документи, які досліджені судом: договір про надання правничої допомоги від 30.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом ПегінимР.М.; ордер адвоката Пегіна Р.М. серія СА №1023561 від 01.11.2022 на представництво ОСОБА_1 в Придніпровському райсуді м. Черкаси на підставі договору б\н від 01.11.2022; договір про надання правничої допомоги від 01.11.2022, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пегіним Р.М.; додаток №1 від 01.11.2022, в якому зазначено, що сторони уклали даний договір про наступне: «Згідно договору про надання правничої допомоги між клієнтом та адвокатом було домовлено суму гонорару 10000грн»; додаток №1 від 30.012022, в якому зазначено, що сторони уклали даний договір про наступне: «Згідно договору про надання правничої допомоги між клієнтом та адвокатом було домовлено суму гонорару 7000грн».

Крім того, у вказаних договорах п.п. 4.1 п.4 передбачено, що роботу, виконану адвокатом, клієнт оплачує у порядку та розмірі згідно додатку №1 до даного договору.

Таким чином, суд звертає увагу, що нормами КУпАП не передбачена можливість вирішення питання про судові витрати витрати, понесені потерпілою, на правничу допомогу її представника адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо особи, винної у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП та пошкодження транспортного засобу, належного позивачу (потерпілій від такого правопорушення). Відповідно, такі витрати не можуть вважатися судовими витратами при розгляді цивільної справи №711/6089/22.

Крім того, у позовній заяві жодним чином позивачем не наведені обставини про те, що такі витрати є збитками, у розумінні ст. 22 ЦК України. Навіть, якщо і допустити, що позивач вважає такі витрати збитками, то суд звертає увагу, що за дослідженими двома додатками під номерами 1, в них не вказано, до яких саме договорів вони складені, хоча, фактично вони повинні бути невід`ємною частиною конкретного основного договору. Також, у додатках вказано, що сторони лише домовились про певну суму гонорару, але не знайшли свого підтвердження доводи позовної заяви про те, що позивачем ОСОБА_1 фактично були сплачені грошові кошти за надані адвокатські послуги, як і відсутні акти передачі грошових коштів, на які мається посилання у тексті позовної заяви. Не були надані до суду і акти виконаних робіт (наданих послуг), а тому у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Що стосується судових витрат у розмірі 10000грн., як зазначено позивачем, витрат, понесених нею на правничу допомогу адвоката по даній цивільній справі, то оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, такі витрати покладаються на позивача. Також, відповідно до вказаної норми процесуального законодавства і судові витрати сплачений судовий збір при подачі позову у розмірі 992грн. 40коп. (позов надійшов до суду 21.11.2022) слід віднести за рахунок позивача, оскільки у задоволенні її позову відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 28.08.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька