Постанова

від 31.08.2023 по справі 369/2210/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 369/2210/23 Головуючий у І інстанції - Волчко А.Я.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Василенка Я.М., Оксененка О.М.,

при секретарі: Височанській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:

- скасувати постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, від 19.01.2023 серії АА № 00004035, від 19.01.2023 серії АА № 00004048, від 19.01.2023 серії АА № 00004051, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Позов обґрунтований тим, що оскаржувані постанови є неправомірними та не обґрунтованими, оскільки Відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження на строєну вість транспортного засобу Позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами. Оскаржувані постанови містять масу перевищення вагової норми та її відсоток, що підлягає обчисленню шляхом порівняння гранично допустимого навантаження на строєну вість транспортного засобу в момент зважування, однак Відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тоннах.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2023 року позов задоволено.

Скасовано постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, від 19.01.2023 серії АА № 00004035, від 19.01.2023 серії АА № 00004048, від 19.01.2023 серії АА № 00004051, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Державна служба України з безпеки на транспорті зазначила, що її працівники, які прийняли оскаржувані постанови діяли в межах наданих повноважень. Також, Відповідач вказує на те, що зміст спірних постанов відображає усі істотні ознаки вчиненого правопорушення, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з частиною 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 січня 2023 року Старшим державним інспектором Відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченком Владиславом Олеговичем прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00004035.

У вказаній постанові зазначається, що 01.12.2022 о 12 год. 47 хв. за адресою М-21, Виступовичі - Житомир - Мотилів-Подільський (через м. Вінницю), км 247+432, технічним засобом WIM13, 13 зафіксовано транспортний засіб - SCANIA P440B8X4HZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 28.728% (10.917 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 38 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 34.678% (7.976 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 23 тон та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах, за що передбачена відповідальність частиною 2 ст. 132-1 КУпАП.

Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000 грн.

Також, 19 січня 2023 року Старшим державним інспектором Відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Семенченко Лілією Михайлівною прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00004048.

У вказаній постанові зазначається, що 01.12.2022 о 15 год. 32 хв. за адресою М-21, Виступовичі - Житомир - Мотилів-Подільський (через м. Вінницю), км 247+432, технічним засобом WIM13, 13 зафіксовано транспортний засіб - SCANIA P440B8X4HZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 14.016% (5.326 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 38 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 19.945% (4.587 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 23 тон та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах, за що передбачена відповідальність частиною 2 ст. 132-1 КУпАП.

Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Крім того, 19 січня 2023 року Заступником директора Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальником Відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00004051.

У вказаній постанові зазначається, що 01.12.2022 о 15 год. 44 хв. за адресою М-21, Виступовичі - Житомир - Мотилів-Подільський (через м. Вінницю), км 247+432, технічним засобом WIM13, 13 зафіксовано транспортний засіб - SCANIA P440B8X4HZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 16.941% (6.438 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 38 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 20.062% (4.614 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 23 тон та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах, за що передбачена відповідальність частиною 2 ст. 132-1 КУпАП.

Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн.

У постановах також зазначено посилання в інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00004035/, https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00004048/, https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00004051/.

Позивач, вважаючи постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 19 січня 2023 року серії АА № 00004035, серії АА № 00004048, серії АА № 00004051 протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови не містять необхідних, визначених законодавством необхідних даних, зокрема, категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, - наявність та зазначення яких надало б можливість перевірити правильність вказаних даних про навантаження на вісь.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Суд першої інстанції не погодився із позицією Позивача, що обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи користувача оскільки вищезазначене спростовується п. 3 Порядку № 1145, враховуючи що така дія проводиться за заявою заявників - власника та користувача. Суд звертає увагу, що Позивач обґрунтовуючи власну позицію посилався на Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197, який на час укладення договору оренди транспортних засобів від 10.10.2022 № 10/22-1 вже втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів № 1145 від 08.10.2022. Проте, враховуючи, що на переконання суду першої інстанції, оспорювані постанови не містять всіх необхідних елементів для обґрунтованого притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції прийняв до уваги і те, що фактично вказані в постанові автомобілі перебували в користуванні іншого Товариства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, Відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Факт належності Товариству з обмеженою відповідальністю «Іванівський кар`єр», транспортних засобів - SCANIA P440B8X4HZ, державні номерні знаки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , підтверджується копіями Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський кар`єр» є ОСОБА_1 (Позивач).

Позивачем в адміністративному позові зазначено, що відповідно до договору оренди транспортних засобів від 10.10.2022 № 10/22-1 та акта приймання-передачі від 10.10.2022 ТОВ «Іванівський кар`єр» (Орендодавець) передав, а ТОВ «Компанія-Будінвест» (Орендар) прийняв у строкове платне користування, зокрема наступні транспортні засоби: 1.1. Вантажний спеціалізований самоскид, марка SCANIA, рік випуску 2021, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1.2. Вантажний спеціалізований самоскид, марка SCANIA, рік випуску 2021, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також Позивач в адміністративному позові з посиланням на п. 24 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197, вказав, що обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи користувача (ТОВ «Компанія-Будінвест»), а не Позивача, як власника автомобілів.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 08 жовтня 2022 року № 1145, зокрема визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 7, ст. 200).

Таким чином, процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку станом на час укладання договору оренди транспортних засобів від 10 жовтня 2022 року № 10/22-1 було визначено Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1145 (далі - Порядок № 1145).

Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку № 1145 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1145 підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Отже, Порядком № 1145 передбачено, що обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на заявників - власника та користувача транспортного засобу.

Докази внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного Користувача (ТОВ «Компанія-Будінвест») в матеріалах даної адміністративної справи відсутні, та Позивачем, ані в суд першої інстанції, ані в суду апеляційної інстанції надано не було.

Стаття 279-3 КУпАП передбачає, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:

- абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;

- абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що Позивач надав документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу.

Крім того, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, що протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, Позивачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач, як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівський кар`єр», за яким зареєстровано транспортні засоби SCANIA P440B8X4HZ, державні номерні знаки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.

Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Таким чином технічний засіб фіксації вищевказаного адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатами перевірки типу та сертифікатами відповідності.

Щодо висновку суду першої інстанції, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Як вбачається з оскаржуваних постанов, останні містять всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанови містять відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що в оскаржуваних постановах не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на вищезазначене.

Позивачем в позовній заяві було зазначено, що оскаржувані постанови не є належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення, а також його вини, так як не містять усіх істотних обставин, що регламентовані пунктом 3 розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908 (далі - Інструкція № 512).

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 3 Розділу II Інструкції № 512, на яку посилається Позивач, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Також, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що Відповідачем невірно здійснено розрахунок перевантаження здвоєних осей, a саме невірно прораховано перевантаження на вісь в тонах та зазначено лише відсоток перевантаження, що унеможливлює встановити факт правопорушення.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Таким чином, вказаними положеннями Інструкції № 512 передбачено, що розрахунок перевантаження здвоєних осей сформується системою в автоматичному режимі.

Крім того, у Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:

% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:

- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);

- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР (16 т);

- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.

Отже, розрахунок відсоткового перевищення визначається наступним чином:

- у постанові від 19.01.2023 серія АА № 00004035 ((36,867 - 23,000 - 16%*36,867)/23,000) х 100% = 34,678%;

- у постанові від 19.01.2023 серія АА № 00004048 ((32,842 - 23,000 - 16%*32,842)/23,000) х 100% = 19,945%;

- у постанові від 19.01.2023 серія АА № 00004051 ((32,874 - 23,000 - 16%*32,874)/23,000) х 100% = 20,062%.

Розміри відсотків перевищення, отримані в результаті вищевказаних розрахунків, відповідають зазначеним в оскаржуваних постановах від 19.01.2023 серії АА № 00004035, серії АА № 00004048, серії АА № 00004051.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що в оскаржуваних постановах невірно здійснено розрахунок перевантаження здвоєних осей колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на вищевикладене.

Позивачем в адміністративному позові також зазначено, що матеріали справи містять відомості, які підтверджують, що на Позивача було накладено одне адміністративне стягнення у загальному розмірі 102 000,00 грн, яке формально подрібнене на 3 окремих стягнень.

Тобто в даному випадку мав місце одночасний розгляд адміністративних справ одним і тим же органом (посадовою особою) та під час прийняття постанов за наслідками їх розгляду підлягала застосуванню ч. 2 ст. 36 КУпАП, тобто, за результатами розгляду Відповідач повинен був накласти лише одне адміністративне стягнення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем вчинено 3 (три) адміністративних правопорушення в різний період часу, на різних автомобілях та постанови прийнято різними посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, які кваліфікуються за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, тому в даному випадку положення частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягають застосуванню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 166/409/16-а.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).

У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що долучені Відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій Відповідача.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення дійшов помилкового висновку про те, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б вказували на правомірність рішень про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що притягуючи Позивача до відповідальності, Відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Державної служби України з безпеки на транспорті, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Оксененко