Постанова

від 31.08.2023 по справі 814/2804/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 814/2804/14

касаційне провадження № К/9901/24293/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (головуючий суддя - Гордієнко Т.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Димерлій О.О.; судді: Єщенко О.В., Шляхтицький О.І.)

у справі № 814/2804/14

за позовом Приватного підприємства «Струг»

до Головного управління ДПС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Приватне підприємство «Струг» (далі - ПП «Струг», позивач, платник, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2014 року № 0000122201 та № 0000132201.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0000122201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року № 0000132201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 117 700,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 58 850,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що формування позивачем податкового кредиту та витрат за результатами господарської діяльності з його контрагентами є правомірним.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з вказаними в акті перевірки контрагентами. Відповідач зазначає, що у контрагентів платника відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, що свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на штучне формування податкового кредиту третім особам і надання податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість до бюджету. Зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу про ненадання позивачем до перевірки заявок на поставку товару, товарно-транспортних накладних або інших документальних підтверджень отримання-передачі і доставки товару від постачальників покупцеві.

Разом із касаційною скаргою контролюючим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Струг» щодо правомірності формування податкового кредиту з Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-Трейд» (далі - ТОВ «Електромонтаж-Трейд») за листопад 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-монтажна фірма «Транспосервіс ЛТД» (далі - ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД») за квітень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Карбон-Юг» (далі - ТОВ «Карбон-Юг») за січень 2013 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року, 2 квартал 2012 року та 1 квартал 2013 року, за результатами якої складено акт від 08 лютого 2014 року № 5/14-09-22-01/32841807.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог:

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 122 200,00 грн;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 134 610,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 27 лютого 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000122201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 201 915,00 грн, з яких за основним платежем 134 610,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 67 305,00 грн;

№ 0000132201, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 183 300,00 грн, з яких за основним платежем 122 200,00 грн (предметом судового розгляду та касаційного перегляду є сума 117 700,00 грн), за штрафними (фінансовими) санкціями 61 100,00 грн (предметом перегляду є сума 58 850,00 грн).

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту та сум витрат є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що платником були укладені договори поставки: від 03 жовтня 2011 року № 6 з ТОВ «Електромонтаж-Трейд»; від 10 січня 2013 року № 1/2013 з ТОВ «Карбон-Юг», від 01 березня 2012 року № 28 з ТОВ «ТМФ «Транспорсервіс-ЛТД».

На підтвердження виконання умов зазначених договорів та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підприємства, правильності декларування позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за спірними правовідносинами за період, який перевірявся, матеріали справи містять копії: видаткових накладних; податкових накладних; рахунків-фактур; платіжних доручень; актів приймання виконаних будівельних робіт, які містять всі передбачені чинним законодавством необхідні реквізити та оформленні відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суди встановили, що товар, який придбавався позивачем, - будівельні матеріали притаманний його діяльності та використовувався у господарській діяльності.

Податковий орган вказує, що при перевірці платником не було надано заявок на поставку контрагентами товару, товарно-транспортних накладних або інших документальних підтверджень отримання-передачі і доставки товару від постачальників покупцеві, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що за умовами указаних вище договорів поставки контрагентами не передбачено обов`язкового оформлення вказаних заявок у письмовій формі, заявки здійснювались усно за допомогою телефону, а тому надати їх до перевірки підприємство не мало можливості.

Щодо відсутності у ПП «Струг» товарно-транспортних накладних або інших документальних підтверджень отримання-передачі та доставки товару від постачальників покупцеві, то суди встановили, що умовами укладених передбачено, що постачання товарів здійснювалося автотранспортом покупця (самовивіз).

Водночас, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, саме по собі, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару. Зазначеними транспортними документами підтверджуються витрати на перевезення вантажів, а не на придбання товару.

Доводи контролюючого органу про те, що постачальники позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності правильно відхилено судами. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова