Рішення

від 31.08.2023 по справі 140/11803/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/11803/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними дії та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради (далі КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради, позивач) звернулося в суд із позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі Управління, відповідач) про визнання протиправними дії щодо накладення штрафу уповноваженими посадовими особами згідно постанови №ВЛ 1020/403/АВ/ТД від 18.03.2020 та скасування постанови Управління Держпраці у Волинській області №ВЛ 1020/403/АВ/ТД про накладення штрафу на Комунальне підприємство «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради уповноваженими на те особами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі направлення від 11.11.2019 Управлінням Держпраці у Волинській області проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на КП «Управляюча житлова компанія №2» Житлово-комунального об`єднання Нововолинської міської ради,

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ВЛ 1020/403/АВ від 18.11.2019, яким встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

На підставі вказаного акту, відносно керівника КП «УЖК №2» ОСОБА_1 складено протокол від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ/ПТ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), згідно із яким остання допустила до роботи працівника без укладення трудового договору.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 12.02.2020 у справі №165/3365/19 провадження у справі відносно керівника КП «УЖК №2» ЖКО Нововолинської міської ради ОСОБА_1 було закрито за частиною 3 статті 41 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

18.03.2020 т.в.о. начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузмінським І.І., на підставі акта інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ 1020/406/АВ винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ/1020/403/АВ/ТД, згідно із якою на КП «Управляюча житлова компанія №2» Житлово-комунального об`єднання Нововолинської міської ради накладено штраф у розмірі 141690 грн.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідачем не доведено фактів порушень суб`єктом господарювання вимог КЗпП України.

Вказує, що ОСОБА_2 допущена до роботи на підставі підписаного обома сторонами трудового договору та за неї було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою КП «УЖК №2» вих.№84 від 23.05.2023.

Також виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про накладення штрафу було враховано лише відомості, що містилися в акті інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ1020/103/АВ та залишено поза увагою рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 12.02.2020 у справі №165/3365/19.

Звертає увагу що постанова №ВЛ 1020/403/АВ/ТД винесена 18.03.2020, тоді як акт інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ1020/406/АВ вручений позивачу 18.11.2019, тобто, оскаржувана постанова винесена поза межами строку накладення штрафу передбаченого пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено (далі - Порядок №509).

З наведених підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 (а.с.80-82) відмовлено у задоволенні заяви КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради про забезпечення позову у даній справі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 (а.с.73) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому до суду відзиві на позов від 19.06.2023 (а.с.95-106) представник відповідача позовних вимог не визнав, в обґрунтування своєї позиції вказав, що 11.11.2019 першим заступником начальника Управління був виданий наказ №397-і про проведення інспекційного відвідування КП «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради та направлення на проведення інспекційного відвідування №398 від 11.11.2019. Підставою для проведення інспекційного відвідування було звернення громадянина зареєстроване за вх. №Д-307-з від 07.11.2019.

Актом від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ встановлено факт допуску позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору.

Представник відповідача вказує, що факт допуску КП «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДПС працівника ОСОБА_2 , підтверджується документами та встановленими під час інспектування фактами в сукупності, а саме: актом інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, складеним та підписаним головним державним інспектором праці Полозковою О.О., в якому зафіксовано наявність в діях КП «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України; власноручно написаними поясненнями працівника ОСОБА_2 та керівника ОСОБА_1 ; відсутністю на момент відвідування наказу КП «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради про прийняття на роботу вищезазначеної особи та повідомлення про прийняття на роботу працівника до територіального органу ДПС.

На думку представника відповідача, праця за договором про виконання робіт (надання послуг) не була юридично самостійною та спрямованою на одержання конкретного результату, а здійснювалася у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, тотожних посадовим обов`язкам штатних працівників позивача та була покликана на досягнення мети господарської діяльності підприємства.

Відтак, на думку представника відповідача, укладений із ОСОБА_2 цивільно-правовий договір мав ознаки трудового характеру та підпадав під дію законодавства про працю в повному обсязі.

В спростування доводів позивача про обов`язковість врахування преюдиційного факту, встановленого в постанові Нововолинського міського суду Волинської області від 12.02.2020 у справі №165/3365/19 зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За таких обставин просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В поданій до суду відповіді на відзив (а.с.133-137) позивач підтримав позовні вимоги та додатково зауважив, що доповідну записку із актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ВЛ 1020/403/АВ згідно резолюції для розгляду справи про накладення штрафу було доручено першому заступнику начальника управління Держпраці - Бондарчуку Ю., водночас зі цим, постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ/1020/403/АВ/ТД винесено т.в.о. начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузьмінським І.І., тобто постанова складена не уповноваженою на те особою.

Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

На підставі наказу від 11.11.2019 №397-і (а.с.108) та направлення від 11.11.2019 №398 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування (а.с.11) Управлінням Держпраці у Волинській області в період з 13.11.2019 до 18.11.2019 проведено інспекційне відвідування КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради з метою здійснення державного контролю зі додержанням законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, яким встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України (а.с.22-25).

Уповноваженою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень від 18.11.2019 №ВЛ 1020/403/АВ/П (а.с.118), яким зобов`язано курівника КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради ОСОБА_1 усунути встановлені в акті порушення у строк до 18.12.2019.

На підставі акту від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, відносно керівника КП «УЖК №2» Герез З.О. складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ/ПТ, згідно з яким остання допустила до роботи працівника без укладення трудового договору, за що наступає відповідальність передбачена частиною третьою статті 41 КУпАП (а.с.26-27).

За результатами розгляду матеріалів перевірки додержання законодавства про працю КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради та на підставі акту інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, т.в.о. начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузьмінським І.І. 18.03.2020 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ 1020/403/АВ/ТД №357148, якою було встановлено, що КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради було допущено до роботи ОСОБА_2 , яка працювала строжем, трудовий договір з вищезазначеним працівником не укладаввся, повідомлення в ДПС про прийняття на роботу направлялося, чим порушено частину третю статті 24 КЗпП України та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на позивача було накладено штраф у розмірі 141 690,00 грн (а.с.16).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Таким чином, Головне управління Держпраці у Волинській області, є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Перевіряючи наявність підстав для проведення інспекційного відвідування позивача, судом встановлено, що наказом Управління Держпраці у Волинській області було направлено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Полозкову О.О. для проведення інспекційного відвідування з метою здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю з питань строків виплати заробітної плати та виявлення неоформлених трудових відносин.

Зі змісту даного наказу встановлено, що підставою для його прийняття звернення громадянина зареєстроване за вх. №Д-307-з від 07.11.2019 (відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку 823).

Підстави та порядок проведення інспекційного відвідування позивачем не оскаржуються.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі також - Порядок № 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктами 16, 17 Порядку №823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Судом встановлено, що за наслідками інспекційного відвідування КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради, позивач складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, яким встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП України.

Так, в акті інспекційного відвідування зазначено, що працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. За наданими поясненнями ОСОБА_2 виконувала роботу сторожа за цивільно - правовою угодою з 02.08.2018 по 30.09.2019 та наполягала на укладенні трудового договору. Перебуваючи на даній посаді сторожа впродовж всього року підпорядковувалась графіку змінності затвердженого майстром дільниці ОСОБА_3 та інспектором з кадрів ОСОБА_4 , та розписувалась у журналі прийому та здачі зміни . Підпорядковувалась чіткому виконанню обов`язків якими було передбачено приймання об`єкту під нічну охорону , перевіряти цілісність замків та виявлення наслідків злому та викрадення будь-яких матеріалів та цінностей. Також зазначає, що приймала звернення громадян про пошкодження електромереж у нічний час та заносила у журнал реєстрації ці дані з подальшим інформуванням майстра дільниці. Згідно з затвердженому графіку працювала позмінно з 17:00 години до 8:00 години впродовж року, вихідні дні надавались відповідно до відпрацьованих змін. Заробітну плату отримувала на картковий рахунок два рази на місяць.

Отже, актом встановлено факт допуску позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною п`ятою статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавцям забороняється, зокрема, застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

На виконання вимог частини третьої статті 24 КЗпП Кабінет Міністрів України прийняв постанову №413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Водночас підставою для притягнення до відповідальності є виявлення контролюючим органом факту фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Матеріалами справи підтверджено, що між КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) були укладені наступні цивільно-правові договори про надання послуг №9 від 02.08.2019, №9 від 04.09.2018, №1 від 01.10.2018, №3 від 01.11.2018, №2 від 30.11.2018, №1 від 29.12.2018, №1 від 01.02.2019, №1 від 01.03.2019, №2 від 01.04.2019, №1 від 26.04.2019, №14 від 17.05.2019, №3 від 31.05.2019, №2 від 01.07.2019, №1 від 01.08.2019, №22 від 15.08.2019, №1 від 02.09.2019, №21 від 17.09.2019, (а.с.30-46), пунктом 1.1 яких було обумовлено, що в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику охорону об`єкта по проспекту Перемоги, 34, м. Нововолинськ КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради.

Згідно із пунктом 2.3. договорів послуги, визначені в пункті 2.1. договору, виконавець надає замовнику протягом терміну, визначеного в пункті 6.1 даного Договору.

За надання послуг, визначених в пункті 2.1. Договору, виконавець здійснює (сплачує) замовнику винагороду (оплату праці) за фактично відпрацьований час відповідно до затвердженого графіку (пункт 4.1).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3. договорів розмір грошової винагороди виконавця за надання послуг визначається актом виконання наданих послуг. Виплата грошової винагороди здійснюється після підписання виконавцем та замовником акта наданих послуг, у національній валюті.

У пояснюючій від 14.11.2019 (а.с.127) керівник КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради повідомила головного державного інспектора Управління Держпраці у Волинській області, що ОСОБА_2 працювала по цивільно правовому договору з 02.08.2018 по 30.09.2019, на складення трудового договору не наполягала. Графіки роботи були складені для внутрішнього контролю змінності без затвердження керівника

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. За вказаною нормою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі №824/896/18-а та від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19.05.2021 у справі № 2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 ЦК України.

Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

Водночас, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Проте, надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд встановив, що між КП Управляючою житловою компанією №2» Нововолинської міської ради та ОСОБА_2 були укладені цивільно-правові договори про виконання визначеного, конкретного обсягу робіт, нормами яких було передбачено, що на виконання зазначеного в цивільно-правових договорах обсягу робіт повинні бути складені акти виконаних робіт, у яких зафіксовано результат виконаних робіт.

На думку суду, з огляду на предмет цивільно-правових договорів та необхідність складення актів про виконання робіт, виконані роботи не мають постійного характеру (з терміном виконання), спрямовані на проведення чітко визначених, разових робіт.

Обставин, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , відповідачем не наведено, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між позивачем та вказаною особою.

За позицією відповідача, укладений із ОСОБА_2 цивільно-правовий договір мав ознаки трудового характеру та підпадав під дію законодавства про працю.

Водночас відповідач не наводить доказів, що між позивачем та виконавцем стосовно роботи, зазначеної у цивільно-правових договорах, існували трудові відносини з приводу виконання таких же робіт.

Також відповідачем не надано доказів виконання за цивільно-правовими договорами робіт та /або надання послуг за напрямками діяльності товариства.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу на відсутність у відповідача повноважень на власний розсуд тлумачити умови укладених цивільно-правових договорів, визнавати їх недійсними, позаяк трудовий договір чи цивільно-правова угода передбачає волевиявлення обох сторін правочину на їх укладення у тій чи іншій формі, з тими чи іншими умовами.

Відтак, висновки про допуск КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору не знайшли свого підтвердження достатніми доказами.

Окрім того, суд враховує, що постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 12.02.2020 у справі №165/3365/19 (а.с.28-29), яка набрала законної сили, провадження у справі відносно керівника КП «УЖК №2» ЖКО Нововолинської міської ради ОСОБА_1 за частиною 3 статті 41 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) було закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вказаним рішення було встановлено, що ОСОБА_2 надавала КП «Управляюча житлова компанія №2» Житлово-комунального об`єднання Нововолинської міської ради певні послуги тимчасово за укладеними цивільно-правовими угодами.

Предметом вказаного договору про надання послуг є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцю виконану ними роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором працівник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, трудові функції виконує разово, так як після закінчення виконання визначеного вказаним договором завдання, діяльність сторожа ОСОБА_2 з КП «УЖК №2» ЖКО Нововолинської міської ради, припинилася.

За встановлених обставин, у справі №165/3365/19 суд дійшов висновку факт вчинення керівником КП «УЖК №2» ЖКО Нововолинської міської ради ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП є недоведеним.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених доказами, дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну постанову, не надав оцінку усім обставинам справи, діяв необґрунтовано, нерозсудливо та упереджено. Суд вважає помилковим встановлення факту порушення КП «УЖК №2» ЖКО Нововолинської міської ради частини четвертої статті 24 КЗпП України.

Водночас суд не приймає до уваги посилання позивача на винесення постанов не уповноваженою особою, з огляду на наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частин другої-сьомої статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Таким чином, начальник Управління, як і його заступник, є уповноваженими посадовими особами, які мають право накладати штрафи за частиною четвертою статті 265 КЗпП України.

З оскаржуваних постанов слідує, що вона прийнята 18.03.2020 .в.о. начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузьмінським І.І., а тому твердження позивача щодо винесення постанов не уповноваженою посадовою особою є необґрунтованим.

На думку суду, належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.03.2020 №ВЛ 1020/403/АВ/ТД №357148 від 10.04.2023, без окремого визнання протиправними дії щодо накладення штрафу уповноваженими посадовими особами згідно постанови №ВЛ 1020/403/АВ/ТД від 18.03.2020, оскільки такі вимоги позивача охоплюються вимогами про визнання протиправною та скасування постанови, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки позов підлягає задоволенню частково на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 грн, сплаченого згідно із платіжною інструкцією від 07.06.2023 №3484 (а.с.67).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Цивільного кодексу України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, проспект Перемоги, 34, ідентифікаційний код юридичної особи 42117280) до Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 39810267) про визнання протиправними дії та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу упвноваженими посадовими особами від 18.03.2020 №ВЛ 1020/403/АВ/ТД №357148 від 10.04.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Держпраці у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк