Постанова

від 19.12.2023 по справі 140/11803/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/11803/23 пров. № А/857/17722/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №140/11803/23 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради до Управління Держпраці у Волинській області (головуючий суддя першої інстанції Ксензюка А.Я., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 31.08.2023),-

В С Т А Н О В И В:

КП «Управляюча житлова компанія №2» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправним, та скасування постанови про накладання штрафу №ВЛ1020/403/АВ/ТД від 18.03.2020 року .

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі направлення від 11.11.2019 Управлінням Держпраці у Волинській області проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на КП «Управляюча житлова компанія №2» Житлово-комунального об`єднання Нововолинської міської ради. За результатами інспекційного відвідування складено акт №ВЛ 1020/403/АВ від 18.11.2019, яким встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

18.03.2020 т.в.о. начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузмінським І.І., на підставі акта інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ 1020/406/АВ винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ/1020/403/АВ/ТД, згідно із якою на КП «Управляюча житлова компанія №2» Житлово-комунального об`єднання Нововолинської міської ради накладено штраф у розмірі 141690 грн.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідачем не доведено фактів порушень суб`єктом господарювання вимог КЗпП України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.03.2020 №ВЛ 1020/403/АВ/ТД №357148 від 10.04.2023.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Зазначає, що метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату. Окрім цього, вказує що предметом укладених договорів цивільно-правого характеру був не кількісний результат (обсяг роботи), а власне праця, яка не була юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, тотожних посадовим обов`язкам штатних працівників. Умовами договорів цивільно-правового характеру, укладеним між сторонами, виконавець надає послуги з охорони об`єктів, що вказує на те, що предметом цих договорів є досягнення мети господарської діяльності підприємства. Крім того стверджує, що всі працівники підприємства які здійснюють охорону діяльність повинні бути працевлаштовані з урахуванням норм КЗпП України, а послуги охорони на підставі договорів цивільно-правового характеру може надаватися лише підприємець з відповідною ліцензією.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу від 11.11.2019 №397-і та направлення від 11.11.2019 №398 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Волинській області в період з 13.11.2019 до 18.11.2019 проведено інспекційне відвідування КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради з метою здійснення державного контролю зі додержанням законодавства про працю.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, яким встановлено порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України.

Уповноваженою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень від 18.11.2019 №ВЛ 1020/403/АВ/П, яким зобов`язано курівника КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради ОСОБА_1 усунути встановлені в акті порушення у строк до 18.12.2019.

На підставі акту від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, відносно керівника КП «УЖК №2» Герез З.О. складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ/ПТ, згідно з яким остання допустила до роботи працівника без укладення трудового договору, за що наступає відповідальність передбачена частиною третьою статті 41 КУпАП.

За результатами розгляду матеріалів перевірки додержання законодавства про працю КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради та на підставі акту інспекційного відвідування від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ, т.в.о. начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузьмінським І.І. 18.03.2020 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ 1020/403/АВ/ТД №357148, якою було встановлено, що КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради було допущено до роботи ОСОБА_2 , яка працювала сторожем, трудовий договір з вищезазначеним працівником не укладаввся, повідомлення в ДПС про прийняття на роботу направлялося, чим порушено частину третю статті 24 КЗпП України та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на позивача було накладено штраф у розмірі 141 690,00 грн.

Не погоджуючись з поставою відповідача, позивач звернувся до суду із позовом.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом вказаного договору про надання послуг є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов`язувався оплатити виконавцю виконану ними роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою договору є отримання певного матеріального результату. Крім того суд врахував, що постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 12.02.2020 у справі №165/3365/19 (а.с.28-29), яка набрала законної сили, провадження у справі відносно керівника КП «УЖК №2» ЖКО Нововолинської міської ради ОСОБА_1 за частиною 3 статті 41 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) було закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України №877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Як встановлено судом, 11.09.2019 відповідачем був виданий наказ №397-і про проведення інспекційного відвідування КП «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради та видано і підписано направлення на проведення інспекційного відвідування за №398 від 11.11.2019.

Як вбачається зі змісту наказу №397-і та направлення №398 підставою для проведення інспекційного відвідування за №398 було звернення громадянина.

Актом від 18.11.2019 №ВЛ1020/403/АВ встановлено факт допуску позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору.

Як вбачається, з акту інспекційного відвідування зазначено, що працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. За наданими поясненнями ОСОБА_2 виконувала роботу сторожа за цивільно - правовою угодою з 02.08.2018 по 30.09.2019 та наполягала на укладенні трудового договору. Перебуваючи на даній посаді сторожа впродовж всього року підпорядковувалась графіку змінності затвердженого майстром дільниці ОСОБА_3 та інспектором з кадрів ОСОБА_4 , та розписувалась у журналі прийому та здачі зміни. Підпорядковувалась чіткому виконанню обов`язків якими було передбачено приймання об`єкту під нічну охорону, перевіряти цілісність замків та виявлення наслідків злому та викрадення будь-яких матеріалів та цінностей. Також зазначає, що приймала звернення громадян про пошкодження електромереж у нічний час та заносила у журнал реєстрації ці дані з подальшим інформуванням майстра дільниці. Згідно затвердженому графіку працювала позмінно з 17:00 години до 8:00 години впродовж року, вихідні дні надавались відповідно до відпрацьованих змін. Заробітну плату отримувала на картковий рахунок два рази на місяць.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини третьої вищевказаної статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною п`ятою статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавцям забороняється, зокрема, застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

На виконання вимог частини третьої статті 24 КЗпП Кабінет Міністрів України прийняв постанову №413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Позивач стверджує, що підтвердження відсутності порушень, що полягають у фактичному допуску до роботи ОСОБА_2 є договір цивільно-правового характеру, що містить ознаки трудового договору.

Колегія судів, не погоджується з висновками суду першої інстанції, та доводами позивача та зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що між КП Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) були укладені наступні цивільно-правові договори про надання послуг №9 від 02.08.2019, №9 від 04.09.2018, №1 від 01.10.2018, №3 від 01.11.2018, №2 від 30.11.2018, №1 від 29.12.2018, №1 від 01.02.2019, №1 від 01.03.2019, №2 від 01.04.2019, №1 від 26.04.2019, №14 від 17.05.2019, №3 від 31.05.2019, №2 від 01.07.2019, №1 від 01.08.2019, №22 від 15.08.2019, №1 від 02.09.2019, №21 від 17.09.2019, (а.с.30-46), пунктом 1.1 яких було обумовлено, що в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику охорону об`єкта по проспекту Перемоги, 34, м. Нововолинськ КП «Управляюча житлова компанія №2» Нововолинської міської ради.

Згідно із пунктом 2.3. договорів послуги, визначені в пункті 2.1. договору, виконавець надає замовнику протягом терміну, визначеного в пункті 6.1 даного Договору.

За надання послуг, визначених в пункті 2.1. Договору, виконавець здійснює (сплачує) замовнику винагороду (оплату праці) за фактично відпрацьований час відповідно до затвердженого графіку (пункт 4.1).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3. договорів розмір грошової винагороди виконавця за надання послуг визначається актом виконання наданих послуг. Виплата грошової винагороди здійснюється після підписання виконавцем та замовником акта наданих послуг, у національній валюті.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (стаття 21 КЗпП).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносити від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17, та від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що метою укладеного договору цивільно-правового характеру був не кількісний результат, а праця фізичної особи, яка не була юридично самостійною, а здійснювалася у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, тотожним посадовим обов`язкам штатних працівників позивача та була покликана на досягнення мети господарської діяльності підприємства, таким чином предметом договору був процес праці, а не її кінцевий результат.

Також, як вбачається з вищевказаних договорів не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу.

Відтак, апеляційний суд, дійшов висновку що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові відносини, а були пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких заначено що вона наполягала на укладені трудового договору, та перебуваючи на посаді сторожа чітко підпорядковувалася графіку роботи за яким у її обов`язки входило приймати територію під охорону, перевірка території на наявність злому замків та викрадення з території будь якого майна. Працювала відповідно до графіку зміни з 17:00 до 8:00, вихідні надавалися відповідно до відпрацьованих змін.

Таким чином, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Вказані висновки викладенні у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 821/851/17.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасуванню та апеляційним судом приймається в цій частині нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Волинській області задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №140/11803/23 - в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький