Рішення

від 01.08.2023 по справі 755/996/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/996/23

Провадження №: 2/755/1508/23

"01" серпня 2023 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Коваленко І.В.,

при секретарі - Назаровій І.В.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В :

23 січня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» (далі - відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації.

Відповідно до заявлених вимог, позивач просить суд:

1.Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 поширена Товариством з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» у мережі Інтернет у електронному виданні Практика Управління Дошкільним Закладом № 10 за жовтень 2022 року публікація під назвою «Як прийняти працівника, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» видалити публікацію у мережі Інтернет у електронному виданні Практика Управління Дошкільним Закладом № 10 за жовтень 2022 року під назвою: «Як прийняти працівника, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР- Україна» будь-яку можливість публікації цієї статті під авторством/співавторством ОСОБА_1 .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР- Україна» на користь ОСОБА_1 800 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР- Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із сплати судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у електронному виданні Практика Управління Дошкільним Закладом № 10 за жовтень 2022 року відповідачем викладено публікацію під назвою «Як прийняти працівника, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2). Співавтором цієї публікації вказано позивачку ОСОБА_2 . У вказаній публікації також використано її фото. Такі дії зі сторони відповідача є неправомірними та такими, що порушують особисті немайнові блага позивачки, які охороняються цивільним законодавством та нормами міжнародного права: честь, гідність, ділову репутація; ім`я особи та її зображення дозвіл на розповсюдження яких позивач не надавала. У оспореній позивачем публікації відповідач ідентифікував позивача, як керівника групи експертів ТОВ «МЦФЕР- Україна», однак вказане не відповідає дійсності. Так, до 29 липня 2022 року позивач дійсно перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Свого часу цифрове видавництво МЦФЕР виробляло спеціалізовані електронні та друковані журнали (Головбух, Кадровик-01, Праця та зарплата, Держзакупівлі та інші), експертно-правові системи та програми (Експертус-кадри, Експертус-головбух, Експертус-медзаклад). Наразі, позивач з 01 серпня 2022 року зарахована до штату ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК» і не має жодного відношення до ТОВ «МЦФЕР-Україна». Тобто відповідач видав інформацію про позивача, як свого працівника, однак така таким на являється вже з 29 липня 2022 року. Разом із тим, ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК» є власником домену та сайту https://expertus.com.ua . Позивачка всі свої публікації (консультації) робить лише на сайті https://expertus.com.ua . У оспореній публікації відповідач використав інформацію з матеріалу, розміщену за посиланням https://ek.expertus.com.Ua/recommendations/l 122, яке є незалежним від ТОВ «МЦФЕР-Україна». Правовою підставою припинення ОСОБА_4 трудових відносин із ТОВ «МЦФЕР-Україна» є власне бажання. 24 лютого 2022 року росія розпочала війну проти України та Указом Президента України від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан на території України, який діє на сьогодні. Позивач вказує, що відповідач у своїй діяльності використовував російські платформи й технології. Відтак, оприлюднення фотографії із зазначенням імені та прізвища позивачки на сайті відповідача ототожнює її із останнім, що є недостовірним, порочить її честь, гідність, ділову репутацію та призводить до формування відносно неї негативної думки в суспільстві. Той факт, що поширена відповідачем інформація стосується саме особи позивачки підтверджується самим змістом цієї публікації, з огляду на положення частини першої статті 17 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Під час поширення інформації особу позивача було ідентифіковано шляхом використання її імені, прізвища та фото, про що свідчать скрин-шоти з вебсайту в мережі Інтернет. Викладені в оспореній публікації факти, а саме фото, ім`я, прізвище позивачки, посада можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності та підтвердити або спростувати, тобто містять фактичні дані, а отже є фактичними твердженнями. Отже розміщення публікації із зображенням позивачки у мережі Інтернет спрямоване на доведення до відома необмеженого кола осіб недостовірної інформації про роботу позивачки на користь відповідача, що вкрай негативно впливає на ділову репутацію позивачки та може стати причиною відмови потенційних клієнтів та контрагентів від співпраці з нею. Разом із тим, позивачка є громадянкою України, добросовісним платником податків в Україні, має бездоганну репутацію у своєму професійному колі, досвід її роботи у сфері трудового законодавства складає 15 років, зокрема на державній службі понад 7 років, автором сотень публікацій у професійному журналі «Кадровик-01», експертно-правовій системі «Експертус Кадри», член експертної ради журналу «Кадровик-01», лектор семінарів і вебінарів, курсів підвищення кваліфікації для кадровиків. Позивачка користується авторитетом серед колег у колективі ТОВ «ЕКСПЕРТУС ТЕК», а поширення відповідачем відносно неї неправдивої інформації суттєво впливає на її імідж та відобразитись у відношенні до неї як громадянина України так і фахівця в своїй галузі.

Щодо охорони інтересів позивачки, яка зображена на фотографіях. Позивач посилалась на те, що тлумачення частини першої статті 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб. Публічне виставлення відповідачем фотографії позивачки у оспореній публікації мало місце без її згоди. Вона спеціального для цієї публікації не позувала авторові за плату. У оспореній публікації на момент їх оприлюднення також була відсутня необхідність захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб. Оскільки позивачка є приватною особою, оприлюднення її фотографії без дозволу є значним втручанням у її приватне життя, яке перебуває від захистом як національного законодавства так і міжнародного, а саме статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо визначення розміру моральної шкоди. Позивач посилалась на те, що у результаті неправомірних дій відповідачів, пов`язаних із оспореною публікацією позивачу було порушено нормальний, усталений спосіб, оскільки вона змушена докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав. Оспорена публікація псують імідж позивача, спотворюють її статусу, як члена єдиної команди на новому місці роботи, дискредитують її в колективі, вказують на її недобросовісність. Життя перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. За викладених обставин, розмір заподіяної позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій з боку відповідача, пов`язаних із порушенням цивільних прав, про захист гідності, честі і ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації становить 800 0000 грн є таким, що компенсує понесені позивачем значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів щоб добитися належного захисту порушених прав. Ураховуючи викладені вище обставини, норми матеріального права, які регулюються дані правовідносини, сталу судову практику Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду та зважаючи на те, що поширення ТОВ «МЦФЕР-Україна» у мережі Інтернет публікації під назвою «Як прийняти працівника, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2), яка стосується безпосередньо позивачки та містить недостовірні відомості щодо співавтора публікації, так як у грудні 2022 року позивачка, яка зазначена автором, такої публікації не випускала, на дату публікації вона не була керівником групи експертів МСБИ Кадри, як указано в публікації, така інформація донесена до відома необмеженому колу осіб вкрай негативно характеризують позивачку, порушують її особисті немайнові права, завдають шкоди діловій репутації, впливають на громадську думку стосовно неї, а відтак підлягають спростуванню. Також підлягає захисту порушене відповідачем право позивачки за незаконне використання її зображення на фотографії у оспореній нею публікаціях.

23 січня 2023 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано судді Коваленко І.В.

13 лютого 2023 року, з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області отримана інформація про реєстрацію позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

14 лютого 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

20 лютого 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 14 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пасенок К.О. направив заяву про усунення недоліків.

20 лютого 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 04 квітня 2023 року.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. (Можливо ще щось додати про судове засідання).

28 березня 2023 року (вх.№ЕП-4067) до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив представника відповідача - адвоката Батурського Д.О. з викладенням своїх заперечень проти позову, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. (а.с.66-77).

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, представник відповідача зазначав, що твердження позивача, що відповідач у електронному виданні Практика управління дошкільним закладом №10 за жовтень 2022 під назвою «Як прийняти працівника, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання http://1k- vip.expertus.ua/#/docume:nt/16/27/) використав інформацію з матеріалу, розміщеному на ресурсі ТОВ «Експертус Тек», яке є незалежним від ТОВ «МЦФЕР-Україна» та зазначив позивача співавтором даної публікації, не відповідає дійсності та спростовується наступним. Позивачка працювала у ТОВ «МЦФЕР-Україна» до липня 2022 року. Даний факт підтверджується записами у трудовій книжці позивача. В даний проміжок часу між позивачем та ТОВ «МЦФЕР-Україна» укладено договір, відповідно до умов якого позивач за завданням замовника готувала статті, публікації, експертні звіти, тощо з метою їх оприлюднення у спосіб та на ресурсах, визначених замовником та отримувала за це авторські гонорари. Тобто, зазначені позивачем статті виконані останньою на замовлення ТОВ «МЦФЕР- Україна», за що сплачений відповідний авторський гонорар. Публікація у виданні Практика управління дошкільним закладом №10 за жовтень 2022 під назвою «Як прийняти працівник, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання http://1k-vip.expertus.ua/#/document/16/27/) опублікована на ресурсі 08.12.2020, тобто в період працевлаштування позивача у ТОВ «МЦФЕР- Україна». Разом з тим, ТОВ «Експертус Тек» зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10.06.2022, тобто після публікації вищевказаної статті в системі, що в свою чергу спростовує твердження позивача, що дана публікація створена на замовлення ТОВ «Експертус Тек» та скопійована відповідачем з ресурсу ТОВ «Експертус Тек».

З приводу обґрунтувань заявлених позовних вимог, де позивач зазначає, що вона є громадянкою України, добросовісним платником податків, має бездоганну репутацію у своєму професійному колі, має досвід роботи у сфері трудового законодавства - 15 років, зокрема на державній службі понад 7 років, автор сотень публікацій у професійному журналі «Кадровик-01», експертно-правовій системі «Експертус Кадри», член експертної ради журналу «Кадровик-01», експертно-правовій системі «Експертус Кадри», член експертної ради журналу «Кадровик-01», лектор семінарів і вебінарів, курсів підвищення кваліфікації для кадровиків, користується авторитетом серед колег у колективі ТОВ «Експертус Тек», а поширення відносно неї неправдивої інформації суттєво може вплинути на її імідж та відобразитись у відношенні до неї як громадянина України так і фахівця в своїй галузі, представник відповідача зазначив наступне. Позивач працювала у ТОВ «МЦФЕР- Україна» до липня 2022 року. Журнал «Кадровик-01», експертно-правова система «Експертус Кадри» та інші ресурси створені саме ТОВ «МЦФЕР-Україна». Відповідні статті авторства позивача, які опубліковані у відповідних виданнях виготовленні на замовлення ТОВ «МЦФЕР-Україна». З огляду на тривалу трудову діяльність позивача у ТОВ «МЦФЕР-Україна», публікації статей, експертних звітів, проведення семінарів, лекцій, тощо для клієнтів ТОВ «МЦФЕР-Україна» та від імені ТОВ «МЦФЕР-Україна» ототожнення позивача з підприємством не є не нормальним явищем. З огляду на викладене, позивачем не доведено факту недостовірності інформації викладеної у відповідних статтях та доказів порушення такою інформацією честі, гідності, ділової репутації позивача та в чому саме полягає таке порушення. Позивачем не спростовується авторство вищенаведених статей, а ототожнення позивача з ТОВ «МЦФЕР-Україна» не порушує особисті майнові права позивача та не перешкоджає особі повною мірою та своєчасно здійснювати своє особисте не майнове право.

Щодо стягнення моральної шкоди, представник відповідача заперечував, обґрунтовуючи тим, що позивачем не доведено в чому саме полягає шкода. Ототожнення позивача з ТОВ «МЦФЕР-Україна» не може порочити її честь, гідність, ділову репутацію та призводити до формування відносно неї негативної думки в суспільстві. Доказів останнього позивачем не надано.

08.06.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача - адвокат Пасенюк К.О. до судового засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Батурський Д.О. до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином. У своїх відзивах просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 201 Цивільного Кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 Цивільного Кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 297 Цивільного Кодексу України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Пунктом 15 цієї постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У справі № 757/33799/15-ц Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України 2004 року обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відтак, предметом доказування у справах про захист честі, гідності та ділової репутації особи є доведення суду наявності в сукупності всіх зазначених обставин, а відповідно і складу правопорушення у діях відповідача, що дає підстави для задоволення позову. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення призводить як до відсутності самого правопорушення, так і до відмови у задоволенні позову.

Судом встановлено, що з 17 серпня 2015 року позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку - Україна», де обіймала різні посади, починаючи з посади редактора об`єднаної кадрової редакції та на дату звільнення - 29 липня 2022 року обіймала посаду керівника групи експертів об`єднаної кадрової редакції, що підтверджується копією трудової книжки із відповідними записами щодо відомостей про роботу, а також Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 29.12.2022 року (а.с.21- 31).

Позивач за завданням замовника ТОВ «МЦФЕР-Україна» готувала статті, публікації, експертні звіти, тощо з метою їх оприлюднення у спосіб та на ресурсах, визначених замовником та отримувала за це авторські гонорари.

Публікація у виданні Практика управління дошкільним закладом №10 за жовтень 2022 під назвою «Як прийняти працівник, який перебуває на обліку в центрі зайнятості» (посилання http://l k-vip.expertus.ua/#/document/16/27/) опублікована на ресурсі 08.12.2020, тобто в період працевлаштування позивача у ТОВ «МЦФЕР- Україна». Даний факт підтверджується наданою стороною відповідача відповідною історією публікацій та змін в системі. Співавтором цієї публікації вказано позивачку ОСОБА_2 . У вказаній публікації також використано її фото. (а.с.76)

10.06.2022 року відбулась реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертус Тек» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто після публікації вищевказаної статті в системі, що в свою чергу спростовує твердження позивача, що дана публікація створена на замовлення ТОВ «Експертус Тек» та скопійована відповідачем з ресурсу ТОВ «Експертус Тек».

З 01.08.2022 року позивач була призначена на посаду «Керівника групи експертів» у ТОВ «Експертус Тек», що підтверджується Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 29.12.2022 року (а.с.31).

Враховуючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено в чому саме полягає недостовірність інформації, викладеної у відповідних статтях та доказів порушення такою інформацією честі, гідності, ділової репутації позивача та в чому саме полягає таке порушення. Позивачем не спростовується авторство вищенаведених статей, а ототожнення позивача з ТОВ «МЦФЕР-Україна» не порушує особисті майнові права позивача та не перешкоджає особі повною мірою та своєчасно здійснювати своє особисте не майнове право.

Окремо суд зазначає, щодо доводи позивача про те, що поширенням вказаної інформації відповідач суттєво вплинув на імідж позивача та це відображається у відношенні до неї як до громадянина України, так і до фахівця в своїй галузі, жодними належними та допустимими доказами в ході судового розгляду не підтверджено.

Доводи позивача, що публічне виставлення відповідачем фотографії позивачки у публікації без згоди позивача порушує її права, оскільки вона спеціально для цієї публікації не позувала відповідачу за плату, жодними належними та допустимими доказами в ході судового розгляду не підтверджено.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, судом не встановлено факту поширення відповідачем стосовно позивача недостовірної інформації, яка порочить його гідність, честь та ділову репутацію, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди в сумі 800 000,00 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з приниженням честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно зі ст.ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження приниження її честі, гідності чи ділової репутації, моральних переживань внаслідок поширення відповідачем публікації, співавтором якої була сама позивач, що не заперечується сторонами.

Суд вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, яка є похідною вимогою від вимоги про визнання недостовірної інформації, не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходь до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 23, 201, 269, 270, 276, 277, 279, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009, ст.ст. 13, 77-79, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЦФЕР-Україна» про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01 серпня 2023 року.

Суддя: