Рішення

від 31.08.2023 по справі 420/15074/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15074/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність 17 Прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського Державної Прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач протиправно у день звільнення не нарахував та не виплатив йому одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 16 травня 2023 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний i військовослужбовців та правовий захист членів їх сімей». Проте, Листом від 31 травня 2023 року за № 11/1- 73-73 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, зазначивши, серед іншого, що обставини та причини звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не Рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 14.07.2023 р. за вхід. № ЕП/7354/23), зазначаючи, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України №-198-ОС від 28.04.2023 майстер-сержанта ОСОБА_1 інспектора Прикордонної служби І категорії-техніка відділення інспекторів Прикордонної служби (тип А) відділу Прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу): у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 28 квітня 2023 року. Згідно з положенням пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Відповідно до абзаців 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням,через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Отже, одноразова грошова допомога при звільнені в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується особам, які звільненні з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України Як зазначив позивач у позові, він звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 затверджений Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу. Як зазначено у відповіді на звернення позивача, причини (обставини) звільнення позивача з військової служби немає у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, тому позивач не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/15074/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 Прикордонному загоні імені полковника Олександра Жуковського Державної Прикордонної служби України. Наказом начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України №-198-ОС від 28.04.2023 року «Про особовий склад» майстер-сержанта ОСОБА_1 інспектора Прикордонної служби І категорії-техніка відділення інспекторів Прикордонної служби (тип А) відділу Прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу): у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 28 квітня 2023 року.

Відповідно до вище окресленого Наказу № 198-ОС від 28.04.2023 року вислуга років ОСОБА_1 становить станом на 28 квітня 2023 року: календарна -26 років 04 місяці 04 дні; пільгова - 08 років 03 місяці - 06 днів; всього військова - 34 роки 07 місяців 10 днів.

16 травня 2023 року позивач звернувся до начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону імені ОСОБА_2 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний i військовослужбовців та правовий захист членів їх сімей».

Проте, Листом від 31 травня 2023 року за № 11/1-73-73 відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та зазначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- ХІІ передбачає такі обов`язкові умови на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як: наявність сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; наявність вислуги 10 років і більше. Причини (обставини) звільнення з військової служби немає у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, а тому позивач набуває права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25%, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 Державної Прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 Прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського Державної Прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення кожний повний за календарний рік служби; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно з абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 2 Глави 9 Розділу V «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної Прикордонної служби України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 року №558 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за №854/32306, військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд зазначає, що підстави і порядок звільнення військовослужбовця з військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а соціальні гарантії закріплено в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким й встановлено випадки коли військовослужбовець набуває право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

При цьому, статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не окреслено підстав для звільнення, та відсутні приписи щодо того, що для отримання одноразової грошової допомоги причина звільнення визначається рішенням Кабінету Міністрів України.

Зокрема, судом встановлено, що Наказом начальника НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України №-198-ОС від 28.04.2023 року «Про особовий склад» майстер-сержанта ОСОБА_1 інспектора Прикордонної служби І категорії-техніка відділення інспекторів Прикордонної служби (тип А) відділу Прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), звільнено в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу): у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 28 квітня 2023 року.

Відповідно до вище окресленого Наказу № 198-ОС від 28.04.2023 року вислуга років становить станом на 28 квітня 2023 року: - календарна -26 років 04 місяці 04 дні; пільгова - 08 років 03 місяці - 06 днів; всього військова - 34 роки 07 місяців 10 днів.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка)) за наявності вислуги років: календарна - 26 років 04 місяці 04 дні; пільгова - 08 років 03 місяці - 06 днів; всього військова - 34 роки 07 місяців 10 днів (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має повноцінне право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Водночас, відповідачем при звільненні ОСОБА_1 з військової служби та проведенні з ним повного розрахунку грошового забезпечення, безпідставно не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, підставою для невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідачем наголошено на ту обставину, що у «Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413, немає такої фактичної підстави, яка передбачена у Наказі про звільнення позивача №-198-ОС від 28.04.2023 року (у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

При цьому, суд вважає такі твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, згідно «Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Водночас, суд зазначає, що пункт 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено підпунктом «г» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» №2169-IX від 01.04.2022 року, яким таку сімейну обставину для звільнення під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, як необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, - передбачено (абз. 3 пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 вказаного Закону).

Натомість, суд наголошує, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» має вищу юридичну силу, аніж Постанова Кабінету Міністрів України «Про переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 року №413

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен був вчинити, при цьому, в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом визнання протиправною бездіяльності 17 Прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського Державної Прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення кожний повний за календарний рік служби; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення кожний повний за календарний рік служби.

3. Зобов`язати НОМЕР_3 Прикордонний загін імені полковника Олександра Жуковського Державної Прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Гаврила Музиченка, б. 31, код ЄДРПОУ 14321860) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко