Постанова

від 19.02.2024 по справі 420/15074/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15074/23

Головуючий І інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 31.08.2023р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що майор ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який звільнений в запас Збройних Сил України на підставі пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Разом із тим, ані при звільнення його з військової служби, ані станом на день подання позовної заяви, відповідачем було протиправно та безпідставно не було виплачено грошову допомогу, яка передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення кожний повний за календарний рік служби. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 27.09.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

12.10.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

28.04.2023р. позивача - майстра-сержанта ОСОБА_1 , інспектора Прикордонної служби І категорії - техніка відділення інспекторів Прикордонної служби відділу Прикордонної служби «Болград», звільненого 12.04.2023р. у запас Збройних Сил України на підставі пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу): у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Держприкордонслужби від 28.04.2023р. №198-ОС.

Вислуга років позивача станом на 28.04.2023р. становить: календарна - 26 років 04 місяці 04 дні, пільгова - 08 років 03 місяці - 06 днів, всього військова - 34 роки 07 місяців 10 днів.

16.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до діючого законодавства України.

Однак, начальник НОМЕР_2 Прикордонного загону Держприкордонслужби своїм листом від 31.05.2023р. за вих.№11/1-73-73 відмовив ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, зазначивши, що у відповідності до абз.2 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає такі обов`язкові умови на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як: наявність сімейних обставин або інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; наявність вислуги 10 років і більше. Причин (обставин) звільнення з військової служби, які зазначив позивач, немає у «Переліку сімейних обставин та інших поважних причин» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013р. №413), а тому позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або ж тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття із незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини між Державою в особі її компетентних органів (посадових осіб та службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби, зокрема, регламентовані положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII та «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (затв. наказом МВС України від 25.06.2018р. №558).

Як визначено ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 ч.2 ст.15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або ж інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років та більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, обов`язковими умовами для набуття відповідного права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачені в абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII, є наступні дві обставини:

- наявність сімейних обставин чи інших поважних причин, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

- наявність вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п.2 глави 9 розділу V «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України» (наказом МВС України від 25.06.2018р. №558), військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013р. за №413), які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У розумінні вказаних вище правових норм, військовослужбовець, який звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та який має вислугу 10 років і більше, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Так, як встанволено судами обох інстанції з матеріалів справи, позивач 12.04.2023р. був звільнений з військової служби (наказ №169-ОС) за пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, тобто через такі сімейні обставини або ж інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або ж лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, той факт, що позивач є особою, здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), визнається відповідачем.

Однак, приймаючи до уваги підстави звільнення ОСОБА_1 , які визначені наказом начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Держприкордонслужби від 28.04.2023р. №198-ОС, відповідач вважає, що у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки обставини і причини його звільнення чітко визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ.

Лист відповідача від 31.05.2023р. за №11/І-73-73 із зазначенням даних підстав для відмови у виплаті грошової допомоги, надано позивачем до матеріалів позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232-XII передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або ж лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач, як військовослужбовець, що фактично звільнений з військової служби через сімейні обставини чи інші поважні причини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або ж лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, за наявності календарної вислуги років 26 років (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги, у даному випадку, дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII.

Що ж стосується доводів відповідача про те, що Переліком №413 нібито не передбачено таку сімейну обставину або іншу поважну причину як «через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)», то колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне вказати про те, що абз.6 цього Переліку передбачена така обставина для звільнення, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми або ж дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років, що цілком відповідає підставі звільнення позивача.

Тобто, в даному випадку, наявна і друга умова для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII.

Отже, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 , які дійсно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 19.02.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко