Ухвала

від 29.08.2023 по справі 527/2382/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/2382/14-ц Номер провадження 22-ц/814/2475/23Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_1

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2014 року, постановлене суддею Марущак Р.М.

по справі за позовом ОСОБА_2 до Івановоселищенської сільської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Івановоселищенськоїсільської радиПолтавської областіпро визнанняправа власностіна нерухомемайно впорядку спадкуванняза законом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на АДРЕСА_1 .

Заповіту ОСОБА_3 не залишав, їхні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилися на її користь про що надали відповідні заяви до нотаріальної контори. Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за законом.

Глобинська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановчі документи на вищевказане спадкове майно.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнаноза ОСОБА_2 в порядкуспадкування зазаконом післяпомерлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власностіна нерухомемайно:житловий будинокліт.«А»,прибудовуліт.«а»,навіс літ.«а1»,ганок літ«аг»,літню кухнюліт.«Б»,ганок літ.«Бг»,сарай літ.«В»,погріб зшийкою літ.«Д»,сарай літ.«Г»,сарай літ«г»,сарай літ«Є»,убиральню літ.«Ж»,літній душліт.«Е»,сарай літ.«З»,гараж літ.«Л»,вимощення літ.«і»,колодязь питнийліт «К»,огорожа№ 1,ворота №2,якірозташовані в АДРЕСА_1 ,на неприватизованійземельній ділянціплощею 0,12га.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , особа, яка не брала участь у справі в суді першої інстанції, просила рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що вона є дочкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно спадкоємцем його майна. Зазначила, що її батько ОСОБА_5 з 14.03.2008 року був зареєстрований та проживав у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_3 здійснив переробку цього об`єкту нерухомості, зокрема побудував вимощення літ. «І» огорожу № 1, ворота № 2, які згодом увійшли до складу спірного об`єкта нерухомості.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт яким заповідав новоутворену ним річ своїй доньці ОСОБА_1 , тому оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує її права на спадкування спірного об`єкта нерухомості.

Від представника ОСОБА_6 , яка є спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_2 , адвоката Неживок Ігоря Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що реєстрація ОСОБА_5 в спірному будинку не створює права власності та не свідчить про те, що він за власні кошти здійснював будь-які поліпшення будинку.

Окрім того, в заповіті ОСОБА_5 мова іде про належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку розташовані за адресою АДРЕСА_1 , проте жодних доказів належності йому на праві власності вищевказаного майна не надано.

Також, ОСОБА_1 не надано доказів що впродовж 15 років після смерті ОСОБА_5 вона зверталася з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Окрім того, заповіт ОСОБА_5 залишив задовго до написання заяви про відмову від спадкового майна. Дана відмова від прийняття спадщини не визнана недійсною.

Таким чином, апелянтом не додано доказів того, що оскаржуване рішення вплинуло на її права чи інтереси.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про закриття апеляційного провадження з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та мали синів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 43-44).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 14).

Відповідно достатті 1216 Цивільного кодексу Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК Українипередбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зістаттею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно довідки виданої виконкомом Іваноселищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з записом в погосподарській книзі виконкому Іваноселищенської сільської ради № 1 на 2006-2010 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 рахується житловий будинок з надвірними спорудами, які збудовані на неприватизованій земельній ділянці розміром 0,12 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 18).

За ч. 1ст. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємцями належного майна ОСОБА_3 першої черги були дружина та сини.

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_2 прийняла спадщину після померлого чоловіка у відповідності до вимог ст. 1268 ч. 3 ЦК України.

З копії спадкової справи № 527/08 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_2 , про що 05.12.2008 року подав заяву нотаріусу (а.с. 139, зворотня сторона).

Аналогічну заяву подав ОСОБА_4 (а.с. 139).

Відповідно до ч. 1ст. 1273 ЦК Україниспадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщинипротягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу.Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи та норми законодавства, єдиною спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 88).

19 квітня 2000 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться в с. Іванове Селище Глобинського району Полтавської області своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 87).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер (а.с. 83).

Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 3.1. Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи, що за життя ОСОБА_5 не набув права власності на спірне нерухоме майно, внаслідок відмови від прийняття спадщини після смерті батька, тому такого права не має і його дочка ОСОБА_1 , оскільки до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що її батько проживав разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 з 14.03.2008 року та після смерті батька побудував вимощення, огорожу і ворота у домоволодінні АДРЕСА_1 не є підставою для набуття ним права власності на спірне майно.

Посилання заявниці на заповіт ОСОБА_5 , яким він заповів їй належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться в с. Іванове Селище Глобинського району Полтавської області, колегія суддів до уваги не приймає.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов`язків. Заповідач самостійно визначає обсяг того, що передається у спадок, він може охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті, які можуть йому належати в майбутньому, заповідати все майно або його частину. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Отже, заповіт лише підтверджує волю фізичної особи, а не її право на майно.

У заповіті складеному ОСОБА_5 не конкретизовано який саме житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані в с. Іванове Селище Глобинського району Полтавської області належить йому на праві власності.

Відповідних доказів не надано і ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Отже, право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 320/915/19 суд дійшов висновку, що за змістомстатті 352 ЦПК Україниправо на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09, від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 362 ЦК Українисуд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішенням Глобинського районногосуду Полтавськоїобласті від29вересня 2014року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст.362ч. 1 п. 3, ч. 2, ст.381 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Глобинськогорайонного судуПолтавської областівід 29вересня 2014року закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий:О.Ю. Кузнєцова

Судді: С.А. Гальонкін

Г.Л. Карпушин