Постанова

від 29.08.2023 по справі 754/18612/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/18612/21 Головуючий у суді І інстанції: Бабко В.В.

провадження №22-ц/824/7909/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як законного представника, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законного представника, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування майном,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування майном.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що їм належить на праві приватної власності двокімнатна квартира, загальною площею 55,90кв.м, житловою площею 29,20кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За позивачем таке право було зареєстровано відповідно до договору іпотеки. Зазначають, що 22.12.2005 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1600 на суму 63000 дол. США, в якості забезпечення зобов`язання за кредитним договором №1600 ОСОБА_1 , як іпотекодавець, передала в іпотеку вищевказану квартиру. Оскільки ОСОБА_1 не належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання, позивач звернув стягнення на квартиру іпотекодавця, та звернулись до державного реєстратора. Підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно була передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Оскільки ОСОБА_1 втратила право власності на квартиру вона втрачає і право користування даною квартирою. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Зазначають, що позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, однак незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, колишній власник продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно висилятися. Просять суд визнати громадян: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування двокімнатною квартирою, загальною площею 55,90 кв.м, житловою площею 29,20кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року у позові відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник АТ "Сенс Банк" - Пересунько С.С, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яки задовольнити позовні вимоги АТ "Сенс Банк" у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що наявність реєстрації відповідачів в належному на праві власності позивачеві житловому приміщенні, відповідно до норм чинного законодавства України, створює перешкоди у реалізації власнику квартири, права на вільне розпорядження належним йому майном.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник апелянта також вказував, що з матеріалів справи вбачається, що реєстрація відповідачів в квартирі, переданої в іпотеку, була здійснена після укладення договору іпотеки, отже відповідачі при вчиненні таких дій мали розуміти можливі наслідки, ураховуючи також положення статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору. Вказував, що перебування відповідачів на реєстраційному обліку у будинку, який належить позивачу, впливає на можливість реалізації власником права користування та розпорядження будинком.

Також вказував, що АТ "Сенс Банк" звертаючись до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб надав всі документи, які свідчать про право власності на дану квартиру.

Також зазначив, що Банк своєї згоди на реєстрацію неповнолітньої особи в предметі іпотеки не надавав. Представник апелянта вказував, що фактично неповнолітня особа не має майнових прав на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці у стягувача.

Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у позовній заяві позивач вказував, що місцеперебування відповідачів йому невідоме; факт не проживання відповідачів за місцем реєстрації позивач підтвердити не може; про поважність причин відсутності відповідачів за місцем реєстрації позивач не обізнаний. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема, відповідні акти, складені балансоутримувачем будинку, щодо встановлення періоду часу не проживання та причин не проживання відповідачів у спірній квартирі на підтвердження вимог позивача саме щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі, коли право власності на житло переходить до нового власника житла, новий власник має право вимагати визнання колишнього власника майна таким, що втратив право користування житловим приміщенням. При цьому втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення колишнього власника житла (ст. 346 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

При вирішенні спору про наявність передбачених законом підстав для виселення особи чи визнання такою, що втратила право користування, що за своєю суттю є позбавленням права на житло, суд у кожній конкретній справі, виходячи із принципу верховенства права, повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, а й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справі № 442/8188/19 (провадження № 61-7095св21).

Встановлено, що відповідно до Договору кредиту № 1600 від 22.12.2005 між позивачем (на момент укладання договору АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, відповідно до якого Банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 63000 дол. США для придбання нерухомого майна двокімнатної квартири, загальною площею 55,90кв.м, житловою площею 29,20кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із Іпотечного договору № 04/І-423 від 22.12.2005 укладеного між позивачем (на момент укладання договору АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_1 , передає в іпотеку іпотекодержателю АТ «Укрсоцбанку» у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №1600 двокімнатну квартиру, загальною площею 55,90кв.м, житловою площею 29,20кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.09.2021 №273453929 за АТ «АльфаБанк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» було зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 55,9кв.м, житловою площею 29,20кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначене в позові та не заперечувалось представником позивача, правовою підставою для реєстрації права власності за АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно, стало застереження в п.4.5.3. Договору іпотеки від 22.12.2005, яке передбачало передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно із вимоги про добровільне виселення від 06.10.2021 позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, яке було направлено рекомендованим поштовим відправленням, однак відповідачами дана вимога була проігнорована.

Відповідно до Акту огляду заставного майна від 03.02.2023, складеного представником ПАТ «Альфа Банк» за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено: «Огляд з доступом внутрь квартири, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 здерті, старі, стелі залиті з грибком, Двері міжкімнатні старі дерев`яні, вікна - блоки старі, дерев`яні, підлога - старий лінолеум. Потребує ремонту. Водяні труби старі. Всі комунікації існують. Ліфт пасажирський та вантажний. Вхідні двері металеві. Початок Троєщини, 25 хв до метро Почайна громадським транспортом» (а.с. 98 том 1).

Відповідно до листа Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державній адміністрації від 13.02.2023 №10223-551 зазначено, що Службою у справах дітей та сім`ї направлено запрошення ОСОБА_1 , як законному представнику дітей, проте лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Співробітником пошти додатково було зазначено про те, що адресат помер. Жодних інших засобів зв`язку відповідачів в позовній заяві не зазначено. Спеціалісти Служби виходили за адресою АДРЕСА_1 проте двері спеціалістам ніхто не відчинив. Будь-якої іншої інформації щодо законних представників дітей у Служби немає Службою було направлено лист до Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням надати інформацію щодо можливого навчання малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідно до відповіді Управління освіти ОСОБА_5 не відвідує жоден заклад освіти Деснянського району м. Києва (а.с. 148 том 1).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громада м. Києва Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислюваний центр» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

27 червня 2023 року судом апеляційної інстанції направлено запит на адресу Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також до Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у зв`язку з тим, що з листа Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2023 № 10223-551 стало відомо, що Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації направляла запрошення ОСОБА_1 , як законному представнику дітей, проте лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за даною адресою. Співробітником пошти додатково було зазначено про те, що адресат помер.

У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції просив надати (за наявності) належним чином завірену копію свідоцтва про смерть або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11 серпня 2005 року Валківським РВ УМВС України в Харківській області) (а.с. 220-221 том 1).

Також, 27 червня 2023 року Київським апеляційним судом надіслано запит до Центру надання адміністративних послуг ДеснянськоЇ РДА в м. Києві, в якому просив надати інформацію про зареєстрованих осіб, у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 223 том 1).

13 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист від Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до якого додано копію актового запису про смерть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8098 від 11.05.2018 року (а.с. 233-235 том 1).

13 липня 2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист від відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого додано Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, з якого вбачається, що станом на 06.07.2023 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації 24.02.2006 року), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації 24.02.2006 року), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 23.05.2006 року), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 25.02.2014 року) (а.с. 236-238 том 1).

24 серпня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов лист Служби у справах дітей Деснянської районної і місті Києві державної адміністрації, в якому повідомлено, що будь-яка інформація щодо батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Службі у справах дітей Деснянської районної і місті Києві державної адміністрації відсутня та не збиралась, оскільки дана особа є повнолітньою, має повну цивільну дієздатність та може самостійно представляти свої інтереси. Додатково повідомлено про те, що діти, зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4 на обліку в Службі у справах дітей Деснянської районної і місті Києві державної адміністрації не перебувають.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині позовних вимог щодо визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою що втратила право користування двокімнатною квартирою, загальною площею 55,90 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м., яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , не звернув уваги на те, що в матеріалах справи містяться докази (зокрема з листа Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2023 року) стосовно того, що позивачка ОСОБА_1 померла.

Пунктом 7 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що права на користування житлом позивачки не допускають правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 377 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Враховуючи положення ст.ст. 255, 377 ЦПК України, оскільки позивачка ОСОБА_1 померла у 2018 році, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення, зазначена інформація містилась у справі, суд першої інстанції на це уваги не звернув, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, колегія суддів приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою що втратила право користування двокімнатною квартирою, загальною площею 55,90 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м., яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині вирішення інших позовних вимог суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.09.2019 року у справі № 201/7237/17, у якій встановлено, що банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом шляхом визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування своїх вимог банк посилався на те, що судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру) та визнано право власності за банком на вказане житло, однак відповідачі не бажають знятися з реєстраційного обліку, не сплачують кошти за комунальні послуги чим чинять перешкоди власнику майна у його користуванні. У вказаній справі Верховний Суд відхилив касаційну скаргу банку та погодився з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні акти, складені балансоутримувачем будинку, щодо встановлення періоду часу непроживання та причин непроживання відповідачів у вказаній квартирі на підтвердження вимог банку щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом. Таким чином, вимоги банку про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав непроживання відповідачів у квартирі понад встановлені законом строки з тих підстав, що останні не проживають у квартирі та покинули житлове приміщення у добровільному порядку, належними та допустимими доказами у справі не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність реєстрації відповідачів в належному на праві власності позивачеві житловому приміщенні, відповідно до норм чинного законодавства України, створює перешкоди у реалізації власнику квартири, права на вільне розпорядження належним йому майном, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки сам факт реєстрації квартири за боржником, не свідчить про наявність у нього право особистої приватної власності на квартиру. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 752/15527/19 (провадження № 61-5226св21). В свою чергу, рішення суду про визнання за відповідачами права особистої приватної власності на квартиру, матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на те, що на час розгляду справи у спірному жилому приміщенні залишається перебувати на реєстраційному обліку неповнолітні сини померлої позивачки: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Також судом першої інстанції не встановлено, хто є законним представником малолітніх на момент подачі позову та розгляду судом, банк діяв недобросовісно, не зазначив законних представників малолітніх.

Частиною 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Доводи апеляційної скарги про те, що реєстрація відповідачів в квартирі, переданої в іпотеку, була здійснена після укладення договору іпотеки, отже відповідачі при вчиненні таких дій мали розуміти можливі наслідки, ураховуючи також положення статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки на момент подачі позову та розгляду судом, банк діяв недобросовісно, не зазначив законних представників малолітніх та адреси проживання їх представника (так як вказаний представник помер у 2018 році). Крім того оформлення переходу права власності за іпотечним договором на спірну квартиру відбулось на момент, коли іпотекодавець помер.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Разом з цим допустив порушення норм процесуального права в частині позовних вимог щодо ОСОБА_1 яка померла 2018 року та не вирішив питання щодо закриття провадження у справі, що тягне за собою скасування рішення в частині позовних вимог щодо ОСОБА_1 з закриттям провадження у справі в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року скасувати в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

В частині вирішення позовних вимог щодо визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою що втратила право користування двокімнатною квартирою, загальною площею 55,90 кв.м., житловою площею 29,20 кв.м., яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 - провадження закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «31» серпня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник