Постанова
від 08.08.2023 по справі 910/5890/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р. Справа№ 910/5890/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 08.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.03.2023 (повний текст складено та підписано 18.04.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 13.04.2023 (повний текст складено та підписано 18.04.2023)

у справі № 910/5890/22 (суддя Є.В. Павленко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматекс-Україна"

про стягнення 572 400,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 572 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" (далі - Товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аматекс-Україна" (далі - Підприємство) договору поставки № 2022/АМ/AN-06 від 04.02.2022 позивач платіжним дорученням від 14 січня 2022 року № 5177 перерахував відповідачу 572 400,00 грн 100 % передоплати за товар. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо поставки цієї продукції не виконав, останній, просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/5890/22 у задоволенні позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні місцевий суд встановив, що на підтвердження здійснення попередньої оплати позивач до позовної заяви додав платіжне доручення № 5177 від 14.01.2022, тоді як первинні документи, які б підтверджували факт перерахування коштів у сумі 572 400, 00 грн на виконання умов договору № 2022/АМ/AN-06 від 04.02.2022 у матеріалах справи відсутні та не були надані позивачем.

Не погоджуючись із вказаними рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач у своїх заявах і документах не заперечував факту оплати вартості товару з чого вбачається, що при розгляді вказаної справи суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та надав оцінку тим доказам, які є визнаними усіма сторонами справ.

Також, додатковим рішенням від 13.04.2023 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматекс-Україна" 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаними додатковим рішенням суду, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти новее про відмову у задоволенні клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційні скарги у справі №910/5890/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційних скарги.

Розгляд справи відкладався.

На адресу суду від представника відповідача надійшли відзиви на апеляційні скарги, у яких просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У відзиві, що стосується оскарження рішення від 15.03.2023 відповідач звернув увагу суду, що позивачем до апеляційної скарги додано інші платіжне доручення, а саме № 5272 від 04.02.2022, однак останнім не вказано жодних причин неподання такого доказу в суді першої інстанції.

Щодо додаткового рішення, позивач зазначив, що матеріали справи містять опис-вкладення у цінний лист з відправлення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу на адресу відповідача, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.

В судове засідання 08.08.2023 з`явилися представники сторін. Представник позивача підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційних скарг і просив відмовити у її задоволенні.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга на рішення не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення -частковому задоволенню з огляду на наступне.

4 лютого 2022 року між Товариством та Підприємством укладено договір № 2022/АМ/AN-06, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити відповідачу товар (аміачну селітру 34,4 %, код згідно з УКТ ЗЕД № 3102309000), а Товариство - прийняти й оплатити таку продукцію в кількості, по ціні та в строки, передбачені цим договором та специфікацією, яка є невід`ємною його частиною (пункти 1.1., 1.2. зазначеного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженим представником відповідача, а також скріплений його печаткою. Однак у своїх заявах по суті спору і позивач, і відповідач визнали факт його укладання.

Ціна товару зазначається в специфікації та включає в себе вартість упаковки та маркування. Загальна сума договору складає загальну суму всіх специфікацій (пункти 2.1., 2.3. договору).

Згідно з пунктами 3.1.-3.3. вказаної угоди Товариство зобов`язалося здійснити авансований платіж за партію товару згідно рахунку Підприємства. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства. Оплата проводиться у національній валюті Україні - гривні.

За змістом пунктів 4.1., 4.2. договору поставка товару здійснюється узгодженими партіями в залізничних напіввагонах власності Укрзалізниці (філії "ЦТЛ") та/або автотранспортом Товариства у терміни та в кількості, що визначені в специфікації до договору. Поставка продукції здійснюється на умовах, що зазначені в специфікації згідно з міжнародними правилами "Інкотермс-2010".

Відповідно до пункту 5.2. договору право власності на товар від Підприємства до Товариства переходить в момент поставки товару в місце призначення, визначене згідно з умовам цього договору, та супроводжується передачею позивачу накладної та, за необхідності, інших товарно-транспортних документів. Перехід ризиків на товар відбувається у момент переходу права власності на продукції.

Товариство зобов`язане прийняти товар у місці призначення в строки та терміни, що визначені у специфікаціях до даного договору (пункт 4.6. зазначеної угоди).

За умовами пункту 5.3. цього правочину приймання товару по кількості та якості здійснюється за участі уповноваженого представника позивача в момент переходу права власності на товар в місце призначення (відповідно до умов поставки, вказаних у специфікації)

Згідно з пунктом 5.5. договору товар вважається прийнятим по кількості та якості з моменту підписання видаткової накладної уповноваженим представником Товариства.

За умовами пунктів 8.1., 8.2. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 рок, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що відбулося під час дії цього правочину. Після підписання договору всі умови попередніх переговорів і листування втрачають силу.

Зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у випадку, якщо вони зроблені письмово й підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункт 8.3. зазначеного правочину).

У матеріалах справи наявна копія специфікації від 4 лютого 2022 року № 1 до договору, яка підписана та скріплена печаткою лише зі сторони Підприємства. Однак у своїх заявах по суті спору і позивач, і відповідач визнали факт узгодження її умов.

У цій специфікації сторони погодили поставку 21,6 т аміачної селітри 34,4 %, код згідно з УКТ ЗЕД № 3102309000 на загальну суму 572 400,00 грн.

Відповідно до пункту 3 специфікації ціна товару вказана на умовах: FCA смт Дніпряни, місто Нова Каховка, Херсонська область (по узгодженню сторін) згідно з міжнародними правилами "Інкотермс-2010".

Поставка продукції здійснюється автотранспортом позивача, обсяг партій товару і графік відвантаження узгоджується сторонами додатково (пункт 5 специфікації).

Товар має бути готовий до відвантаження з порту Дніпряни до 15 лютого 2022 року, про таку готовність відповідач повідомляє позивача письмово на його електронну адресу. Сторони також погодили, що у зв`язку з негативними умовами, які перешкоджають відвантаженню/навантаженню товару з/на порт, терміни відвантаження продовжуються пропорційно терміну таких негативних погодні умов (пункт 6 специфікації).

Відповідно до пункту 7 специфікації оплата продукції здійснюється на умовах 100 % передоплати за партію товару згідно з рахунком Підприємства.

Листом від 4 травня 2022 року № 16 позивач звернувся до відповідача та просив повернути кошти за вказаний товар в сумі 578 919,98 грн.

Однак у своїй відповіді від 5 травня 2022 року № 2022/008 Підприємство відмовилося повернути сплачені кошти в зв`язку з тим, що відповідач виконав свій обов`язок по поставці товару, хоч із запізненням - 19 лютого 2022 року. Оскільки Товариство не прийняло продукцію у місці призначення, відбувся перехід ризиків втрати чи пошкодження товару від відповідача до позивача.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Обгрунтовуючи свій позов про стягнення з відповідача 572 400,00 грн попередньої оплати, сплаченої останньому за договором від 4 лютого 2022 року № 2022/АМ/AN-06 та специфікацією від цієї ж дати № 1 до вказаної угоди, Товариство надало в якості додатку до позовної заяви на підтвердження вказаного додало копію платіжного доручення від 14 січня 2022 року № 5177.

Судом встановлено, що відповідно до вказаного платіжного доручення Товариство перерахувало Підприємству не 572 400,00 грн, а 577 200,00 грн з призначенням платежу: оплата за міндобриво згідно з рахунком від 13 січня 2022 року № 11302, у тому числі ПДВ 20 % - 96 200,00 грн.

Проте, суд не може на підставі платіжного доручення від 14.01.2022 № 5177 встановити наявність оплати за договором від 04.02.2022, оскільки оплата згідно цього платіжного доручення проведена до підписання договору сторонами та в ній вказана інша сума.

Крім того, в матеріалах справи відсутній рахунок, на підставі якого здійснюється попередня оплата відповідно до умов договору.

Також у підтвердження своїх вимог Товариство надало власний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період із січня 2022 року по квітень 2022 року.

У даному акті відображена оплата товару, проведена 14 січня 2022 року на суму 577 200,00 грн, проте у цьому ж акті сам позивач вказує на те, що товар на вищезазначену суму був поставлений йому відповідачем 18 січня 2022 року.

Крім того, з цього акта звірки вбачається, що попередня оплата в розмірі 572 400,00 грн була перерахована Підприємству лише 4 лютого 2022 року. Однак первинні документи, які б підтверджували факт перерахування зазначеної суми коштів, у матеріалах справи відсутні та не були надані позивачем. Представник відповідача вказав, що у нього також відсутні первинні документи, які б підтверджували факт отримання цієї суми від позивача.

Суд звертає увагу на те, що кошти в розмірі 577 200,00 грн були перераховані відповідачу до укладення сторонами договору та специфікації, на які посилається Товариство у своєму позові. Разом із тим, вказані документи не містять положень про те, що вони поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами до їх укладення.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів здійснення передоплати, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо платіжного доручення № 5272 від 04.02.2022 на суму 572 400, 00 грн, яке додано позивачем до апеляційної скарги, як додаток, то колегія суддів зауважує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування причин неподання такого доказу до суду першої інстанції, тому вказаний доказ судом апеляційної інстанції не розглядається та не оцінюється.

З приводу тверджень апелянта про вихід за межі своїх повноважень судом першої інстанції при дослідженні акта, який був доданий до позовної заяви, то колегія суддів зазначає, що місцевий суд при винесенні рішення керується ч. 5 ст. 236 ГПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що і було зроблено судом, тому посилання апелянта за вихід, визначених законом повноважень, є непереконливими.

Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2022 року між Підприємством та Адвокатським бюро "Тарас Кулачко та партнери" (далі - Бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги № 17/08/22-1, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати відповідачу правничу допомогу щодо представництва його інтересів у справі № 910/5890/22 (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. договору сторони погодили, що вартість послуг складає 5 000,00 грн за одну годину надання послуг. Остаточна сума вартості наданих послуг узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі із зазначенням деталізованого розрахунку погодинної вартості послуг та загальної кількості годин обслуговування.

Підприємство зобов`язалося оплатити послуги у безготівковій формі протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким завершено розгляд цієї справи. При цьому, відповідач не позбавлений права здійснювати часткову або повну оплату послуг до моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким завершено розгляд даної справи (пункт 3.3. вказаного правочину).

1 вересня 2022 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) на загальну суму 30 000,00 грн, копія якого міститься в матеріалах цієї справи.

Зі змісту даного акта вбачається, що вартість 1 год. надання послуг складає 5 000,00 грн, а всього було витрачено 6 годин, з яких: 5 годин (25 000,00 грн) - складання відзиву, 1 год (5 000,00 грн) - складання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2 вересня 2022 року відповідач частково сплатив Бюро вартість наданих адвокатських послуг, що підтверджується копією платіжної інструкції від вказаної дати № @2PL477567.

На підтвердження того, що Кулачко Т.М. є адвокатом Бюро, відповідачем було долучено копії: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 8 жовтня 2014 року серії КС № 5221/10, а також ордеру від 17 серпня 2022 року серії АІ № 1263000, що підтверджують повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Підприємства в суді.

Водночас до суду першої інстанції позивач подав заперечення проти розгляду клопотання відповідача про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що йому не було надіслано копію клопотання Підприємства від 20 березня 2023 року з доданими до нього документами. Аналогічні підстави позивач і зазначає у апеляційній скарзі на додаткове рішення.

За частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 20 березня 2023 року копія зазначеного клопотання разом з додатками була надіслана позивачу листом з описом вкладення на адресу його місцезнаходження: 18008, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 3, офіс 16, - що підтверджується відповідним описом вкладення в цінний лист № 0504549809390 та фіскальним чеком від 20 березня 2023 року № 0504549809390, а тому доводи апелянта в цій частині є неспроможними.

Однак апеляційний суд не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, які присуджено до стягнення з позивача, виходячи з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції враховано обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог. З огляду на наявність клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі та проаналізувавши детальний опис наданих товариству адвокатом послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що клопотання ТОВ "Аматекс-Україна" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково на суму 10 000,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

У відзивах на апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 та додаткове рішення від 13.04.2023 відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції по 10 000, 00 грн щодо складення відзиву на апеляційні скарги, що в загальному становить суму 20 000, грн..

В судовому засіданні позивач підтвердив ознайомлення з вказаними документами та заперечив щодо розміру таких витрат з посиланням на їх несмірозмірність.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. договору про надання правничої допомоги № 17/08/222-1 від 17.08.2022 сторони погодили, що вартість послуг складає 5 000,00 грн за одну годину надання послуг. Остаточна сума вартості наданих послуг узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі із зазначенням деталізованого розрахунку погодинної вартості послуг та загальної кількості годин обслуговування.

Згідно акту-приймання передачі наданих послуг № 1 від 17.07.2023 на складення відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 витрачено 2 години та відповідно загальна вартість наданої послуги становить 10 000, 00 грн.

Згідно акту-приймання передачі наданих послуг № 2 від 17.07.2023 на складення відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 витрачено 2 години та відповідно загальна вартість наданої послуги становить 10 000, 00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Апеляційний суд, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, враховуючи наявність заперечень позивача щодо розміру витрат, обставини справи, предмет спору, проаналізувавши об`єм наданих послуг адвокатом товариству, приходить до висновку, що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, викладені у відзивах на апеляційну скаргу підлягають частковому задоволенню, а належною до відшкодування сумою, яка відповідає принципам спів розмірності і розумності, є 6000, 00 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За результатами перегляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду та відповідно скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні в частині суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/5890/22 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі №910/5890/22 змінити.

Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" (18008, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 3, офіс 16; ідентифікаційний код 41319579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматекс-Україна" (04123, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 35, офіс 108/4; ідентифікаційний код 36804863) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу».

В решті рішення залишити без змін.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім Снаб" (18008, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 3, офіс 16; ідентифікаційний код 41319579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аматекс-Україна" (04123, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 35, офіс 108/4; ідентифікаційний код 36804863) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Матеріали справи №910/5890/22 повернути суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2023 після виходу суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення08.08.2023
Оприлюднено04.09.2023
Номер документу113174840
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/5890/22

Постанова від 08.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 24.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Рішення від 13.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Рішення від 15.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Ухвала від 27.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Рішення від 15.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

Ухвала від 17.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Павленко Є.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні