Постанова

від 01.09.2023 по справі 908/2358/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2023 року м. Дніпро Справа № 908/2358/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 року у справі №908/2358/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області

про стягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ звернувся до Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко із позовом про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу постачальником останньої надії на загальну суму 203 970,74 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 149 804,93 грн., пеня в розмірі 18 140,76 грн., 3% річних в сумі 3361,37 грн., інфляційні втрати в сумі 32 663,68 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 року у справі №908/2358/22 позов задоволено частково.

Суд стягнув з Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України основний борг у розмірі 149 804, 93 грн (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 93 коп.), пеню в розмірі 4 268, 41 грн (чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 41 коп.), 3% річних у розмірі 3 361, 37 грн (три тисячі триста шістдесят одну гривень 37 коп.), інфляційні втрати у розмірі 32 663, 68 грн (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят три грн. 68 коп.).

Суд стягнув з Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України судовий збір у розмірі 2 851, 48 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят одну гривню 48 коп.).

У частині вимог про стягнення 13 872, 35 грн. пені, відмовлено.

Судові витрати у розмірі 208, 08 грн. покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 у справі № 908/2358/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 13 872,35 грн. скасувати та прийняти нове рішення щодо стягнення пені в розмірі 13 872,35 грн.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено неправильні висновки, не досліджено всі належні докази, порушено норми матеріального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Апелянт не погоджується з тим, що відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, місцевий суд послався на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та зазначив, що у господарській діяльності Відповідача настали форс-мажорні обставини, а тому Відповідач звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вказаний період.

Лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту.

Тобто, Сторони Договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання Відповідачем Позивачу сертифікату ТПП про форс - мажорні обставини, оскільки, як зазначалося вище, саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не виконав вимоги Договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов`язання. Це позбавляє його права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 10.3 Договору (відкладення строку виконання зобов`язань).

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку неможливості виконання Відповідачем зобов`язань за Договором із фактом військової агресії.

Посилання місцевого суду на лист ТПП не є безумовним доказом наявності обставин непереборної сили за цих конкретних обставин та мали оцінюватися місцевим судом в сукупності з усіма іншими доказами. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Відповідач отримав (спожив природний газ) у листопаді 2021 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації па територію України та відповідно до початку воєнних (бойових) дій.

Таким чином, посилання місцевого суду в оскаржуваному рішенні на те, що Відповідач не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання внаслідок військової агресії російської федерації проти України є безпідставним, оскільки зобов`язання Відповідача зі своєчасної оплати вартості поставленого природного газу Позивачем виникло до настання вказаних обставин і до вказаних обставин відношення не має.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 у справі №908/2358/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 13 872,35 грн. та задоволення позовних вимог на зазначену суму.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 року визначено для розгляду справи №904/12/21 колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 року у справі №908/2358/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

23.08.2023 розпорядженням в.о.керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2358/22 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г. та відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023, справу №908/2358/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Кощєев І.М.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач Осипенківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 13872,35грн., то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ГК Нафтогаз України (Постачальник) та Осипенківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області (Споживач) підписано договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", за яким Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (том 1 ар.с. 15-18).

Згідно вказаного договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункт 3.1.).

Підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання (пункт 3.2.).

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3.).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (пункт 4.1.).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2.).

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3.).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4.).

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5.).

Договором передбачено, що відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України Про ринок природного газу, Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (пункт 2.3.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем рахунок за поставлений природний газ в листопаді 2021 року в сумі 149 804,93 грн не оплачено, що не оспорювалось сторонами, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області на користь ТОВ ГК Нафтогаз України вартості природного газу, поставленого протягом листопада 2021 в розмірі 149 804,93 грн.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 18 140,76 грн. за період прострочення з 01.01.2022 по 30.06.2022

Відмовляючи у стягненні на користь позивача штрафних санкцій - пені у сумі 13 872,35 грн., нарахованих за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, господарський суд першої інстанції виходив з наявності форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Настання форс-мажору підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про те, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає доводи апелянта в цій частині обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Відповідно до п. 10.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили ( форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

Відповідно до п. 10.4 договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

В постанові Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 суд зазначив наступні правові висновки: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс - мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс - мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс - мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом...».

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами».

Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Судова практика була та є одностайною - форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причинно-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин ( непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин н непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань,

передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Тобто, сертифікат видасться торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово- промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п. 6.1 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Проте, Лист ТПП, констатує загальновідомий факт, що війна, загалом, належить до форс-мажорних обставин. Однак самого цього факту недостатньо для встановлення правомірності невиконання особою зобов`язань внаслідок дії таких обставин, оскільки законом передбачений конкретний спосіб підтвердження форс-мажору шляхом отримання сертифікату ТПП.

Оскільки в матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором, висновки суду щодо звільненння відповідача від сплати пені в розмірі 13 872,35 грн. за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 є безпідставними, тому апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованою.

Таким чином, оскільки, господарський суд Запорізької області під час вирішення питання щодо стягнення пені за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого безпідставно відмовив у стягненні 13 872,35 грн. пені, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно підлягає зміні рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 року у справі №908/2358/22 в частині відмови у стягненні 13 872,35 грн. пені та судового збору - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Стягнути з Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області, (71160, Запорізька область, Бердянський район, с. Осипенко, вул. Новоспасівська, буд. 6, ідентифікаційний код 25820129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) пеню у сумі 13 872,35 грн., судовий збір у сумі 3059,56 грн. та судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 4026 грн.

Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Кощеєв