Рішення

від 23.08.2023 по справі 908/805/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/70/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023 Справа № 908/805/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний експрес" (електрона пошта: eexpres@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Рекордна, буд. 9, кв. 22, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 37408149)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний експрес" (електрона пошта: невідома; вул. Шкільна, буд. 16, кв. 117, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 30557359)

про стягнення 150 000,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Сідельникова О.Л., ордер серії АР №1118372 від 23.03.2023;

від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний експрес" № б/н від 09.03.2023 (вх. № 879/08-07/23 від 14.03.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний експрес" про стягнення 150 000,00 грн.

Разом з позовною заявою № б/н від 09.03.2023 ТОВ "ТД Східний експрес" додане клопотання № б/н від 09.03.2023 (вх. № 5256/08-08/23 від 14.03.2023) про витребування доказів.

14.03.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 16.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/805/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/70/23 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 13.04.2023. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний експрес" № б/н від 09.03.2023 (вх. № 5256/08-08/23 від 14.03.2023) про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний експрес" оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1402/2022 від 14.02.2022 з усіма додатками до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Східний експрес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восточний експрес" (оригінал зазначеного доказу надати суду через канцелярію суду).

Ухвалою суду від 15.05.2023 вирішено розгляд справи №908/805/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначено на 31.05.2023 о/об 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 31.05.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 03.07.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою від 03.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.08.2023. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 02.08.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 02.08.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 02.08.2023 о 10 год. 50 хв. з повідомленням (викликом) сторін та оголошено перерву з розгляду справи по суті до 23.08.2023 о 14 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 23.08.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 23.08.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі "Акорд".

В судовому засіданні 23.08.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимог з урахуванням заяви про зміну підстав позову пояснивши, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 150 000,00 гри. що підтверджується платіжною інструкцією №2105 від 17.02.2022. Однак, між сторонами господарського зобов`язання в рамках якого позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн. відповідачу відсутні, а отже й відсутні правові підстави для набуття відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд посилаючись на ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання уповноважений представник відповідача - Василенко О.В. (ордер серії АР №1110346 від 11.04.2023) був повідомлений під розписку у судовому засіданні 02.08.2023.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву ТОВ "Восточний експрес" від 10.04.2023, у якому зазначено, що в позовній заяві позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Позивач не надав жодних доказів стосовно того, що позивач або відповідач в односторонньому порядку відмовлявся від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку. Отже, оскільки між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, як про це зазначив сам позивач, а кошти, які позивач просить стягнути як поворотну фінансову допомогу, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Таким чином договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. На підставі вище викладеного просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

Відповідачем письмових пояснень по суті спору з урахуванням заяви про зміну підстав позову до суду не надано.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 ТОВ "ТД Східний експрес" (код ЄДРПОУ 37408149) перерахувало на рахунок ТОВ "Восточний експрес" (код ЄДРПОУ 30557359) кошти в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2105 від 17.02.2022, з призначенням платежу: «надання поворотної фінансової допомоги зг. договору №1402/2022 від 14.02.2022».

З позовної заяви від 09.03.2023 вбачається, що позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, а саме не повернення відповідачем у строк до 17.02.2023 поворотну фінансову допомогу у сумі 150 000,00 грн. та керуючись ст.ст. 610, 612, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача вказану суму.

Крім того, позивач зазначив, що в нього відсутній договір про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022 та надав суду письмове клопотання про витребування вказаного договору у відповідача, яке судом було задоволено.

Разом з тим, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у випадку, якщо відповідачем не буде долучено до матеріалів справи зазначений договір, то необхідно вважати як додаткову підставу позову статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що позивачем фактично заявлено альтернативні позовні вимоги, що не передбачено Господарським процесуальним кодексом України та у зв`язку з вимогою суду уточнити позивачу заявлені вимоги (визначитися із предметом позову) у відповідній частині, ухвалою суду від 15.05.2023 вирішено розгляд справи №908/805/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та підготовче засідання призначено на 31.05.2023 о/об 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2023 від відповідача надійшов лист, в якому зазначено, що на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 щодо витребування у ТОВ "Восточний експрес" договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022р. повідомлено, що зазначений в ухвалі суду договір № 1402/2022 від 14.02.2022 ТОВ "Восточний експрес" з ТОВ "ТД Східний експрес" ніколи не укладався та посадовими особами ТОВ "Восточний експрес" не підписувався. Отже, надати договір, який ТОВ "Восточний експрес" не укладався з ТОВ "ТД Східний експрес", не має змоги.

У судовому засіданні 02.08.2023 представник позивача надав до матеріалів справи письмові уточнення заявлених позовних вимог від 14.07.2023, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 150 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, які прийняті судом до розгляду як заява про зміну підстав позову.

Таким чином позивач вважає, що вказана сума була перерахована на ТОВ "Восточний експрес" безпідставно, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалось та жодних грошових зобов`язань ТОВ "ТД Східний експрес" перед ТОВ "Восточний експрес" не має. Отже, ТОВ "Восточний експрес" безпідставно заволодів майном ТОВ "ТД Східний експрес", яким є грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., а тому позивач набув право на повернення цих коштів відповідно до ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

З метою досудового врегулювання спору 13.02.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення грошових коштів в сумі 150 000,00 грн., о підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.02.2023 та поштовою накладною №6906304070421 від 13.02.2023.

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування, грошові кошти в добровільному порядку не повернуті.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив безпідставне перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 150 000,00 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливого розгляду справи судом. Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі №910/3299/20 (923/315/20) та у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №924/232/18.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на наявність між сторонами господарських правовідносин, втім будь-яких доказів, які б підтверджували факт укладення між ним та позивачем будь-якого правочину, на підставі якого здійснено платіж на суму 150 000,00 грн., або вчинення насамперед відповідачем дій щодо виконання зобов`язань (надання послуг, надання фінансової поворотної допомоги, тощо) на суму, яка є предметом спору, він суду не надав.

Крім того, як зазначив і сам відповідач у листі від 12.04.2023, договір № 1402/2022 від 14.02.2022 ТОВ "Восточний експрес" з ТОВ "ТД Східний експрес" ніколи не укладався та посадовими особами ТОВ "Восточний експрес" не підписувався.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність між сторонами господарських зобов`язань (наявності правочинів), вказаних як підстава для перерахування коштів у платіжній інструкції №2105 від 17.02.2022, а отже достатніх правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача 150 000,00 грн.

Відповідач зазначені обставини не спростував, належних та допустимих доказів наявності правових підстав для сплати позивачем на користь відповідача зазначеної у позові грошової суми, суду не надав. Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності між сторонами господарських правовідносин щодо виконання зобов`язань з надання поворотної фінансової допомоги.

З урахуванням викладеного, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1) За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 2)

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4)

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви від 09.03.2023, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ТОВ "ТД Східний експрес" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 22 684,00 грн., з яких 2 684,00 грн. - сума сплаченого судового збору та 20 000,00 грн. - судові витрати на правову допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження стягнення суми 20 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано копію договору від 01.02.2023, укладеного між ТОВ "ТД Східний експрес" (далі - Замовник) та адвокатом Гребнєвим І.І. (далі - Виконавець), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець, відповідно до чинного в Україні законодавства, приймає на себе обов`язки представляти інтереси Змовника та надавати юридичні послуги (правову допомогу) останньому у стягненні з ТОВ "Восточний експрес" (код ЄДРПОУ 30557359, 69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 16, кв. 117) грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1402/2022 від 14.02.2022 у розмірі 150 000,00 грн., зокрема, але не виключно, шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Згідно з п. 7.2. договору Замовник оплачує послуги Виконавця на підставі акту наданих послуг, підписаного сторонами, після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний експрес" (ідентифікаційний код юридичної особи 30557359, місцезнаходження: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 16, кв. 117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний експрес" (ідентифікаційний код юридичної особи 37403149, місцезнаходження: Україна, 69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9, кв. 22) грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1402/2022 від 14.02.2022 у розмірі 150 000,00 грн.

Згідно з підписаним між сторонами за договором про надання правової допомоги від 01.02.2023 Актом наданих послуг №1 від 20.04.2023, Виконавцем були надані, а Замовником отримані відповідні адвокатські послуги, та узгоджена сторонами винагорода Виконавця за надані послуги складає: 20 000,00 грн.

Отже в даному випадку розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

В матеріалах справи містяться копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1003717 від 09.03.2023, виданого ТОВ "ТД Східний експрес" адвокату Гребнєву Ігорю Ігоровичу щодо представництва інтересів у Господарському суді Запорізької області на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2023, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002307 від 20.08.2019, виданого Гребнєву І.І.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник відповідача заперечень щодо стягнення визначеного розміру адвокатських витрат суду не надав.

Разом з тим, суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюються лише статтею 1212 Цивільного кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. є значно завищеною у порівнянні з предметом позову про стягнення суми 150 000,00 грн., не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат.

Таким чином надаючи оцінку наведеному позивачем переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд вважає за можливе зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточний експрес" (електрона пошта: невідома; вул. Шкільна, буд. 16, кв. 117, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 30557359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Східний експрес" (електрона пошта: eexpres@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Рекордна, буд. 9, кв. 22, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 37408149) грошові кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000 (десять тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 31.08.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.