Постанова

від 22.01.2024 по справі 908/805/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/805/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023р. (суддя Проскуряков К.В.) у справі № 908/805/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Східний експрес, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес, м. Запоріжжя

про стягнення 150 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Східний експрес звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес про стягнення 150 000,00 грн.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що позивачем на рахунок відповідача перераховано грошові кошти в сумі 150 000,00 грн без достатньої правової підстави (відсутність між сторонами господарського зобов`язання), тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023р. у даній справі позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Східний експрес грошові кошти в сумі 150 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на відсутність між сторонами господарських зобов`язань (наявності правочинів), вказаних як підстава для перерахування коштів у платіжній інструкції №2105 від 17.02.2022, а отже достатніх підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача 150 000,00 грн.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. є значно завищеною у порівнянні з предметом позову про стягнення суми 150 000,00 грн., не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат, тому надаючи оцінку наведеному позивачем переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, господарський суд зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Восточний Експрес звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- позивачем не додержано вимог ст.164 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення копії позовної заяви на належну адресу, тому суд повинен був застосувати вимоги ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України щодо залишення позовної заяви без руху;

- позивач не надав доказів укладення договору, який він вказує як підставу заявлених ним позовних вимог, що, в свою чергу, є неефективним способом захисту та підставою для відмови в задоволенні позову;

- в даному випадку тягар доведення обставин щодо невиконання відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, на який посилається позивач в обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог, покладається безпосередньо на позивача;

- у суду першої інстанції були відсутні повноваження на власний розсуд застосовувати певний спосіб захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах через неправильне застосування позивачем норм права та невизначення ним правових підстав позовних вимог;

- у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричинення цим діянням наслідкам, господарським судом необґрунтовано змінено підставу позову та задоволено позовні вимоги ТОВ ТД Східний Експрес;

- оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, то за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідченої копії або оригіналу вказаного договору, відсутня можливість достеменно встановити всі обставини, на які посилається позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Східний Експрес просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає:

- позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн на виконання вимог договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №2105 від 17.02.2022;

- позивач у своєму розпорядженні зазначений договір не має, оскільки уповноважена особа відповідача директор та єдиний учасник ТОВ Восточний Експрес Гумеров Д.О. незаконно заволодів усіма його екземплярами;

- ТОВ Восточний Експрес не виконало вимоги ухвали господарського суду від 16.03.2023 по даній справі, а саме не долучило до матеріалів справи договір про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, заперечивши факт його укладання;

- відповідач не заперечив факт отримання від позивача грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн та не надав доказів правомірності отримання вказаної суми;

- оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022 з обставин, які не залежать від позивача, правова підстава для набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн відсутня;

- доводи скаржника щодо недодержання позивачем вимог ст.164 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення копії позовної заяви відповідачу на належну адресу є безпідставними. Зокрема, до позовної заяви позивачем додано опис вкладення до цінного листа, який свідчить про надіслання ТОВ Восточний експрес позовної заяви з додатками згідно з переліком. Крім того, факт обізнаності відповідача зі змістом позовної заяви підтверджується наданим відповідачем відзивом на позовну заяву

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/805/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №908/805/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023р. письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2022 ТОВ ТД Східний експрес перерахувало на рахунок ТОВ Восточний експрес грошові кошти в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2105 від 17.02.2022, з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги зг. договору №1402/2022 від 14.02.2022.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, а саме неповернення відповідачем у строк до 17.02.2023 поворотної фінансової допомоги у сумі 150 000,00 грн.

Позивач зазначив, що в нього відсутній договір про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022 та надав суду письмове клопотання про витребування вказаного договору у відповідача, яке судом було задоволено.

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у випадку, якщо відповідачем не буде долучено до матеріалів справи договір про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, то необхідно вважати як додаткову підставу позову ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2023 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022 з усіма додатками до нього.

12.04.2023 на адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний Експрес надійшов лист, в якому відповідач повідомив про неможливість подання зазначеного в ухвалі господарського суду від 16.03.2023 договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, оскільки цей договір ніколи не укладався та посадовими особами ТОВ Восточний Експрес не підписувався

Представник позивача надав до матеріалів справи письмові уточнення заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 150000,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, які прийняті судом до розгляду як заява про зміну підстав позову.

Позивач вважає, що вказана сума була перерахована ТОВ Восточний експрес безпідставно, оскільки жодних діючих договорів між сторонами спору не існувало, не укладалось та жодних грошових зобов`язань ТОВ ТД Східний експрес перед ТОВ Восточний експрес не має. Отже, ТОВ Восточний експрес безпідставно заволодів майном ТОВ ТД Східний експрес, яким є грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., а тому позивач набув право на повернення цих коштів відповідно до ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

З метою досудового врегулювання спору 13.02.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення грошових коштів в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.02.2023 та поштовою накладною №6906304070421 від 13.02.2023.

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування, грошові кошти в добровільному порядку не повернуті.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1,2 ст.205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивачем платіжною інструкцією №2105 від 17.02.2022 були перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 150000,00 грн, з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги зг. договора № 1402/2022 від 14.02.2022р без ПДВ.

Водночас матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022р., а відповідач заперечує факт його укладення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Разом із тим, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі (зазначений висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Зміст позовної заяви свідчить про те, що як правову підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст.610, ч.1 ст.612, ст.ст.1046, 1049 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивачем зазначено, у випадку, якщо відповідачем не буде долучено до матеріалів справи договір про надання поворотної фінансової допомоги №1402/2022 від 14.02.2022, підставою позову визначено ст.1212 Цивільного кодексу України.

У письмових уточненнях заявлених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 150000,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів враховує правову позицію, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, відповідно до якої суд, згідно з принципом «суд знає закон», з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №908/2552/17 та від 21.05.2019 у справі №924/552/18).

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно здійснено правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначено, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на безпідставне застосування судом першої інстанції ст.1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстав, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях (наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19).

Відповідно ст.1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач без відповідної правової підстави використовує належне позивачу майно грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними доводи скаржника щодо недодержання позивачем вимог ст.164 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення копії позовної заяви відповідачу на належну адресу,

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною першою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На момент надходження позовної заяви ТОВ ТД Східний Експрес судом першої інстанції не було встановлено недодержання позивачем вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Так, до позовної заяви позивачем, в якості доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу додано: опис вкладення до цінного листа; оригінали поштової накладної №6903531389176 від 10.03.2023 та фіскального чеку №3000876625 від 10.03.2022. Вказані докази свідчать про надіслання позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача ТОВ Восточний Експрес: 69095, м.Запоріжжя, вул.Шкільна, буд.16, кв.117.

Крім того, колегія суддів враховує факт обізнаності відповідача зі змістом позовної заяви, з огляду на поданий ним під час розгляду даної справи відзив.

В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Восточний експрес - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023р. у справі №908/805/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз