Рішення

від 31.08.2023 по справі 908/1543/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/121/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2023 Справа № 908/1543/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ», (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 26)

про стягнення 24258,00 грн.

09.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 18-50 від 24.04.2023 (вх. № 1678/08-07/23 від 09.05.2023) Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ», м. Запоріжжя про стягнення 24258,00 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки за договором поставки № 236 від 09.04.2021.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 справу № 908/1543/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1543/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/121/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст.,ст.173, 175, 193, 230, 231 ст., ст. 509, 525, 526, 530, 546, 610, 612, 629, 712 ЦК України ЦК України, умов договору поставки № 236 від 09.04.2021, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача 24258,00 грн. штрафу, за порушення умов договору поставки.

Ухвалою суду від 31.05.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1543/23 відповідачу запропоновано у строк до 15.06.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок, а також сторонам роз`яснено порядок і строк подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

27.06.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ», м. Запоріжжя надійшов Відзив на позовну заяву вих. № 1 від 27.06.2023 (вх. № 13772/08-08/23 від 27.06.2023).

Ухвалою суду від 29.06.2023у справі № 908/1543/23 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ» продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.06.2023.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не подано суду Протокол узгодження розбіжностей від 21.05.2021 до договором поставки № 236 від 09.04.2021, яким сторонами викладено в іншій редакції, ніж наведено позивачем, п. 10.3 договору, посиланням на який обґрунтовані позовні вимоги. Також, просив зменшити розмір штрафних санкцій до 3000, 00 грн. Зауважив, що Відповідач з самого початку війни виконує замовлення Міністерства оборони (Лист Міністерства оборони України від 24.06.2023). Сплата таких надмірних штрафних санкцій ставить під загрозу виконання завдань з оборони України, оскільки починаючи з літа 2022 року усі кошти та усі витрати які здійснює Відповідач ретельно перевіряються. Відповідач всі кошти які отримує спрямовує виключно на оплату заробітної платні та необхідних видатків, і ніяких прибутків не отримує. Більш того, 20.09.2022 та 04.04.2023 від масованого ракетного удару постраждали усі приміщення Відповідача, та сплачувати такі надмірно великі штрафні санкціє Відповідач не в змозі.

Позивач відповідь на відзив в установлений строк не надав.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 30.06.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою суду від 29.06.2023у справі № 908/1543/23в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ», м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/1543/23 за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

Інших клопотань про розгляд справи у судовому засіданні сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 31.08.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

09.04.2021 Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки № 236 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - Товар) в асортименті таза цінами, вказаними у додатку (специфікації та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 2.1. Договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики Товару міститься в додатках (специфікації) та додаткових угодах до договору.

Пунктом 3 1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити товар на мовах та у спосіб, зазначений у додатку (специфікації) або додаткових угодах до договору. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010.

Відповідно до п.3.2Договору Постачальник зобов`язується поставили Товар покупцеві у строки визначені в додатку та додаткових угодах до цього договору.

Згідно п. 4.1.1 Договору постачальник зобов`язується своєчасно поставити товар відповідної якості, кількості та іншим умовам договору.

Відповідно до п.10.3 Договору, у разі порушення строків/термінів поставки Товару згідно даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф за весь час прострочення в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 20-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Відповідно до п.10.3 Договору, в редакції Протокол узгодження розбіжностей до Договору від 21.05.2021, у разі порушення строків/термінів поставки Товару згідно даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф за весь час прострочення в розмірі 0,3 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 20-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Згідно з п. 12.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Пунктом 13.3 Договору сторони домовились, що позовна давність щодо вимог про стягнення штрафів за цим Договором встановлюється тривалістю у три роки.

29.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 (в редакції Протоколу розбіжностей від 14.01.2023) відповідно до якої, Постачальник зобов`язується передати Покупцеві: Редуктор ВЦ2Ф-16023-26 загальною вартістю 93 300,00 грн. з ПІДВ.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 1 Строк поставки на протязі 75 календарних днів з дати направлення Покупцем повідомлення Постачальнику про відкриття акредитиву.

Акредитив на користь ТОВ «МЕРГОМЕХКОМЛЕКТ» відкрито - 02.06.2022, повідомлення на адресу Відповідача направлено засобами електронної пошти 03.06.2022.

Таким чином, кінцевий строк поставки Товару - 17.08.2022.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору лише 19.09.2022позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором, на загальну суму 93 300,00 грн., про що свідчить видаткова накладна, а саме: - №136 від 19.09.2022 на суму 93 300,00 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 93 300,00 грн. доведений видатковою накладною.

Відповідачем зазначені факти порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині поставки товару з порушення строків поставки товару належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині поставки товару з порушенням строків поставки товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 24258,00 грн. штрафу.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище,згідно п. 2 Додаткової угоди № 1 сторонами узгоджено строк поставки - на протязі 75 календарних днів з дати направлення Покупцем повідомлення Постачальнику про відкриття акредитиву.

Акредитив на користь ТОВ «МЕРГОМЕХКОМЛЕКТ» відкрито - 02.06.2022, повідомлення на адресу Відповідача направлено засобами електронної пошти 03.06.2022.

Таким чином, кінцевий строк поставки Товару - 17.08.2022.

Відповідачем товар обумовлений договором поставлений 19.09.2022.

Отже прострочка поставки товару складає 32 календарних дні.

Матеріали справи підтверджують факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в строк обумовлений договором, що є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафу не заперечив факт, що зобов`язання по Договору поставки № 236 від 09.04.2021виконано з порушенням обумовлених цим Договором умов щодо строку поставки.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної поставки товару, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не заперечується відповідачем.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Як вже зазначалось судом, відповідно до п.10.3 Договору, в редакції Протокол узгодження розбіжностей до Договору від 21.05.2021, у разі порушення строків/термінів поставки Товару згідно даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф за весь час прострочення в розмірі 0,3% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 20-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 10.3 договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф в розмірі 24258,00 грн.,з розрахунку 14 928, 00 грн.(0, 5 % (279,90 грн.)*32) + 9330,00 грн. (10 %).

Проте, суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що відповідачем не правильно виконаний розрахунок штрафу, оскільки при розрахунку штрафу позивачем не враховано Протокол узгодження розбіжностей від 21.05.2021, яким сторони зменшили відсоток нарахування штрафу.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків поставки за Договором стягненню з відповідача підлягає штраф загальному розмірі 15 487, 80 грн., з розрахунку 8 956, 80 грн.(0, 3 % (279,90 грн.)*32) + 6 531,00 грн. (7 %).

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача штрафу заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 15 487, 80 грн. В іншій частині вимог про стягнення штрафу в задоволені позову відмовляється.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню до 3000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

При застосуванні частини 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач посилається на запровадження на усій території України режиму воєнного стану, а також перебування м. Запоріжжя та м. Нікополь у зоні бойових дій та здійснення усіх можливих дій, які залежали від відповідача для поставки товару в обумовлений в Договорі строк.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів») також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку за Договором.

Зменшення розміру штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

В свою чергу, нарахований позивачем штраф базується на умовах Договору поставки № 236 від 09.04.2021, який в силу закону є обов`язковим для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування штрафу. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та розмір штрафу не є надмірно великим.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача частково враховані судом при розгляді справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 487, 80 грн. штрафу. В задоволені решти вимог судом відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМЕХКОМПЛЕКТ», (69008, м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 26, ідентифікаційний код 31623914) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) 15487(п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 80 коп. штрафу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3.В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 31» серпня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.