Рішення

від 22.08.2023 по справі 916/1553/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1553/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Трюханова І.В.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1553/23

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» (вул. Гагарінське плато, № 5, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38848373)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

1.Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп», в якому просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Моцарт Готель Груп» з 20.03.2023 у зв`язку зі звільненням позивача на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» скликав загальні збори учасників товариства з метою розгляду питання про його звільнення з посади директора за власним бажанням. Загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку із неявкою єдиного учасника товариства. Оскільки прийняття рішення про звільнення керівника товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцією учасників такого товариства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин між ним та відповідачем припиненими.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням єдиного власника (учасника) ТОВ «Моцарт Готель Груп» від 14.08.2014, ОСОБА_1 обрано на посаду директора ТОВ «Моцарт Готель Груп» з 15.08.2014, у зв`язку з чим позивач вступив на посаду директора з 15.08.2014 на підставі наказу № 7.

За ствердженням позивача, 09.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Моцарт Готель Груп» та його єдиного учасника (власника) ОСОБА_2 із заявою про звільнення, в якій просив звільнити його з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з 20.03.2023.

Як зауважує позивач, у відповідності до п.п. 6.5, 6.6 Статуту відповідача Загальні збори учасників Товариства мають скликатися також на вимогу директора. Про проведення Загальних зборів учасників учасники повідомляються письмово з вказівкою часу і місця проведення Загальних зборів і порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш ніж за 30 днів до скликання Загальних зборів учасників шляхом направлення на домашню адресу учасника.

На виконання зазначеного, 09.02.2022 року позивачем також було направлено на адресу єдиного учасника (власника) ТОВ «Моцарт Готель Груп» ОСОБА_2 повідомлення про скликання 20.03.2023 загальних зборів учасників ТОВ «Моцарт Готель Груп» за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато. 5, де було зазначено дата, час, місце проведення, порядок денний, для прийняття рішення єдиним власником (учасником) Товариства про звільнення позивача з посади директора ТОВ «Моцарт Готель Груп».

Таким чином, на переконання позивача, було вжито заходів, передбачених як Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» так і Статутом відповідача, зокрема: повідомлено учасників товариства в установленому законодавством порядку про проведення загальних зборів товариства із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення було зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, учасникам товариства була надана можливість ознайомитись із документами з питань, винесених на порядок денний. Повідомлення і заява були відіслані на адресу учасників товариства, зазначених у статуті.

Проте заплановані на 20 березня 2023 року позачергові загальні збори учасників відповідача визнано такими, що не відбулися, через неявку на загальні збори єдиного учасника.

Позивач підсумовує, що відповідачем не було виконано вимоги трудового законодавства та не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з 20.03.2023 з посади директора ТОВ «Моцарт Готель Груп», чим було порушено охоронювані законом права позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

14.04.2023 до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява вх. № 1610/23, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 1610/23 від 14.04.2023) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали суду.

26.04.2023 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява із усунутими недоліками та додатками до неї (вх.№13654/23), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 19.04.2023.

08.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1610/23 від 14.04.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1553/23. Постановлено справу № 916/1553/23 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "25" травня 2023 року об 11:40 год. Даною ухвалою також залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

18.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою (вх. № 16417/23) про розгляд справи за відсутністю позивача, до якої додатково долучив оригінали наявних в нього документів для огляду судом в судовому засіданні.

25.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку з неявкою учасників справи, відкладено підготовче засідання у справі № 916/1553/23 на "13" червня 2023 року об 11:20 год.

13.06.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/1553/23 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до "04" липня 2023 року о 12:20 год., про що відповідача та третю особу повідомлено у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України ухвалою суду від 13.06.2023.

04.07.2023 в підготовчому засіданні, за участю представника позивача, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1553/23 до судового розгляду по суті на "03" серпня 2023 року о 10:40 год. Окрім того, судом визначено резервну дату засідання з розгляду справи № 916/1553/23 по суті на 22.08.2023 об 11:00 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» та ОСОБА_2 повідомлені про місце, дату та час судових засідань з розгляду справи по суті відповідною ухвалою суду від 05.07.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

11.07.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області внесено виправлення до ухвали Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 року у справі № 916/1553/23 та замінено невірно зазначену дату судового засідання: « 03 травня 2023 року о 10:40 год.» на вірну: « 03 серпня 2023 року о 10:40 год.».

01.08.2023 від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 26068/23) про визнання причин нез`явлення представника позивача в судове засідання поважними та відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судом було розглянуте та задоволене.

03.08.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/1553/23 по суті на "22" серпня 2023 року об 11:00 год.

Під час розгляду справи по суті представник позивача Паламарчука Г.П. позов підтримав у повному обсязі, стисло виклав свою правову позицію та обґрунтування, просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позові.

Відповідач ТОВ «Моцарт Готель Груп», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався та свого повноважного представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду надсилались відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були отримані останнім, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, враховуючи нез`явлення відповідача у підготовчі та судові засідання, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме ухвали суду направлялись на відому суду електронну адресу відповідача.

Відповідно до наявної у справі довідки про доставку електронного листа (вих. № 916/1553/23/26405/23), ухвала суду від 03.08.2023 була направлена на електронну адресу відповідача та доставлена до електронної скриньки ТОВ «Моцарт Готель Груп» 03.08.2023.

Третя особа ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно, проте особисто не з`явилась та свого повноважного представника в судове засідання жодного разу не направила, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувала, своїм процесуальним правом на подання пояснень не скористалась..

Ухвали суду направлялися на адресу ОСОБА_2 , зазначену в позовній заяві та Єдиному державному демографічному реєстрі: АДРЕСА_2 , проте останньою не отримані за причиною «адресат відсутній за вказаною адресою».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

При цьому, враховуючи неотримання третьою особою поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації, судом протягом розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення третьої особи про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку, а саме на сайті Судової влади України розміщувалось відповідне оголошення від 07.07.2023. З опублікуванням оголошення за змістом ст. 122 ГПК України третя особа вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, суд констатує небажання відповідача та третьої особи протягом майже чотирьох місяців висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення учасниками справи явки у всі попередні засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача та третьої особи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача та третьої особи про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останні не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представників відповідача та третьої особи у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані позивачем всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

22.08.2023 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення..

3. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням єдиного власника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп», відкликано ОСОБА_3 з посади директора товариства 14.08.2014 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП та з 15 серпня 2014 року на посаду директора ТОВ «Моцарт Готель Груп» призначено ОСОБА_1 .

Відповідні відомості внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу № 7 від 15.08.2014 ОСОБА_1 з 15 серпня 2014 року ступив на посаду директора ТОВ «Моцарт Готель Груп».

13.10.2014 внесено зміни до статуту ТОВ «Моцарт Готель Груп», які затверджені позачерговими Загальними зборами учасників товариства, оформленими протоколом № 1-10 від 10.10.2014, та є невід`ємною частиною статуту ТОВ «Моцарт Готель Груп», зареєстрованого 12.08.2013. Відповідно до вказаних змін єдиним учасником товариства є громадянка України ОСОБА_2 , які належить право власності на 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «Моцарт Готель Груп».

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 38848373, єдиним засновником (учасником) товариства є: ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_3 .

Окрім того, відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача є ОСОБА_1 .

Заявою від 09.02.2023 позивач звернувся до єдиного учасника товариства ОСОБА_2 , у якій, відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, просив звільнити його з посади директора цього товариства за власним бажанням з 20.03.2023.

09.02.2023 позивачем складено повідомлення про скликання позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» (місце проведення позачергових загальних зборів: АДРЕСА_4 ; час початку зборів: 09:30 год. 20 березня 2023 року. Порядок денний: звільнення директора ТОВ «Моцарт Готель Груп» ОСОБА_1 за власним бажанням з 20.03.2023 у зв`язку із надходженням його заяви про звільнення за власним бажанням.

09.02.2023 на адресу засновника (учасника) ТОВ «Моцарт Готель Груп» ОСОБА_2 поштовими відправленнями №6501105273224 направлено повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Моцарт Готель Груп» щодо вирішення питання звільнення директора товариства ОСОБА_1 з посади директора на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням, датою проведення яких визначено 20.03.2023. Відповідну заяву позивачем також було направлено даним поштовим відправленням.

Додатково повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Моцарт Готель Груп» та заяву про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням було направлено на юридичну адресу відповідача.

Скликані на 20.03.2023 позачергові загальні збори учасників ТОВ «Моцарт Готель Груп» не відбулися у зв`язку з неявкою у призначений час та місце єдиного учасника товариства ОСОБА_2 , про що складено та підписано позивачем Акт про відсутність єдиного учасника на позачергових загальних зборах засновників (учасників) ТОВ «Моцарт Готель Груп», а також відповідний реєстр присутніх на позачергових загальних зборах засновників.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому зазначив, що неявка учасника ТОВ «Моцарт Готель Груп» на загальні збори 20.03.2023 для розгляду питання щодо звільнення позивача є порушенням гарантованого Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин, оскільки таке питання вирішується лише за рішенням загальних зборів.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення) (частини 1, 2 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

5. Оцінка аргументів учасників справи, мотиви й висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ТОВ «Моцарт Готель Груп» та його єдиного учасника з проханням звільнити ОСОБА_1 з займаної посади, попередивши про це ТОВ «Моцарт Готель Груп» за два тижні.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» не виконало вимоги трудового законодавства та не здійснило дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, чим порушено права позивача на припинення трудових відносин.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).

Відповідно до п. 6.1. Статуту вищим органом управління ТОВ «Моцарт Готель Груп» є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. В разі, якщо учасником Товариства є одна особа, з усіх питань, віднесених до компетенції Загальних зборів учасників, в тому числі і виключної, приймається одноособове рішення єдиного учасника Товариства, яке оформлюється у письмовому вигляді.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у Загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник Товариства вправі передати свої повноваження на Загальних зборах учасників іншому учаснику або представникові іншого учасника Товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

До компетенції Загальних зборів учасників належить, серед іншого, визначення складу виконавчого органу Товариства, призначення та відкликання виконавчого органу Товариства, встановлення повноважень членів виконавчого органу Товариства, призначення та відкликання членів ревізійної комісії (ревізора). При цьому, конкретизовано, що повноваження, передбачені пунктами 1-7, 11, 12, 14-18 цієї статті належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників і не можуть бути передані іншим органам управління Товариством (пп. 3 п. 6.2. Статуту).

За положеннями п. 6.5 Статуту Загальні збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові Загальні збори учасників скликаються головою Загальних зборів учасників у разі неплатоспроможності Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного зменшення статутного капіталу. Загальні збори Учасників Товариства мають скликатися також на вимогу Директора.

Згідно п. 6.6. Статуту про проведення Загальних зборів учасників учасники повідомляються письмово з вказівкою часу і місця проведення Загальних зборів учасників і порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання Загальних зборів учасників шляхом направлення на домашню адресу учасника рекомендованого листа з повідомленням про вручення. Будь-хто з учасників Товариства вправі вимагати розгляду питання на Загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку Загальних зборів учасників. Не пізніш як за 7 днів до скликання Загальних зборів учасників учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами з питань, внесених до порядку денного Загальних зборів учасників. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на Загальних зборах учасників.

При цьому, п. 6.9. Статуту встановлено, що виконавчим органом Товариства є Директор. Директором може бути також і особа, яка не є учасником Товариства. Директор підзвітний Зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор не може бути одночасно головою Загальних зборів учасників та членом ревізійної комісії (ревізором).

Отже, питання щодо звільнення директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

З огляду на викладене, позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Судом встановлено, що 09.02.2023 позивач звернувся до ТОВ «Моцарт Готель Груп» та його єдиного учасника (засновника) із заявою про звільнення позивача з посади директора відповідача з 20.03.2023 за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, разом з повідомленням про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Моцарт Готель Груп» 20.03.2023 о 09 год 30 хв за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5, із порядком денним зборів, зокрема про звільнення директора ТОВ «Моцарт Готель Груп» ОСОБА_1 за власним бажанням 20.03.2023.

Надані позивачем докази направлення єдиному учаснику (засновнику) ТОВ «Моцарт Готель Груп» та відповідачу повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як директором ТОВ «Моцарт Готель Груп», дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

В той же час, як встановлено судом вище, скликані позивачем на 20.03.2023 загальні збори учасників ТОВ «Моцарт Готель Груп» не відбулися, питання звільнення позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «Моцарт Готель Груп» проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом ТОВ «Моцарт Готель Груп» заяви позивача про звільнення з посади директора вказаного товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Отже, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Встановлені судом обставини відповідачем не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання припиненими з 20.03.2023 трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Моцарт Готель Груп» у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» (вул. Гагарінське плато, № 5, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38848373) припиненими з 20.03.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт Готель Груп» (вул. Гагарінське плато, № 5, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 38848373) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 вересня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський