Ухвала

від 01.09.2023 по справі 2-903/11

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-903/11

4-с/441/3/2023

У Х В А Л А

01.09.2023 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пащук Артема Ігоровича на дії державного виконавця Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), -

в с т а н о в и в:

Прдееставник ОСОБА_1 адвокат Пащук А.І. звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо відмови у знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 43548615 та зобов`язати відділ зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014 у зазначеному виконавчому провадженні.

Скаргу мотивує тим, що у провадженні Городоцького ВДВС у Львівському районі Львівської області ЗМУМЮ перебувало виконавче провадження № 43548615 про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» (правонаступник ТОВ "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН") на підставі виконавчого листа № 2/441/25/2013 від 08.05.2014 року. В межах даного виконавчого провадження було накладено арешт на все майно боржника на підставі постанови від 16.10.2014 року по ВП № 43548615.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 року по справі № 2-903/11 ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 28 грудня 2020 року в частині заміни стягувача у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18.07.2013 року у справі № 2-903/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 скасовано.

Оскільки ОСОБА_1 не є боржником по зазначеному виконавчому провадженню, строки пред`явлення такого до виконання закінчились, підстави для арешту всього майна ОСОБА_1 відсутні.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пащук А.І. в судове засідання не з"явився, подав суду заяву, у якій просив розглядати скаргу у його відсутності, підтримав таку.

Представник ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» в судове засідання не з`явився, подав письмове заперечення, в якому просив залишити скаргу без задоволення. Таке мотивує тим, що рішення суду не виконане, доказів закінчення виконавчого провадження немає, отже не доведено факту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 247ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуальногокодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України«Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Положеннями ст. 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України,Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першоїст.13Законупід час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої ст.18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. (ст. 18 Закону).

Судом встановлено, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18.07.2013, позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено і вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 339 572 грн. 21 коп. та по 783 грн. 33 коп. судового збору, з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2014 року рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18.07.2013 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно, на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 336 258 грн. 60 коп., в решті рішення залишено без змін.

На виконанні у відділі державної виконавчої служби Городоцького управління юстиції перебувало виконавче провадження № 43548615 з виконання виконавчого листа № 2/441/25/2013, виданого 08.05.2014 року.

Із матеріалів скарги убачається, що 16.10.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Городоцького управління юстиції було винесено постанову про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Із долученого до матеріалів справи копії Витягу з ВП-спецпідрозділу вбачається, що 17.10.2014 вищезазначеним державним виконавцем виконавчий документ стягувачу постановою було повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Стан виконавчого провадження: завершено.

Згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст.56Закону України« Провиконавче провадження»від 02червня 2016року №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Також, ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зазначає що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Із долученого до матеріалів справи листа начальника Городоцького ВДВС від 26.09.2022, вбачається, що матеріали виконавчого провадження № 43548615 знищено по закінченню терміну зберігання.

Із долученої до матеріалів справи копії Витягу з ВП-спецпідрозділу вбачається, що виконавче провадження № 43548615 завершено.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, і які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, і встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Виходячи зі змістустатті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Верховний суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував наступну правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль, де сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи, що відповідає приписамст. 447 ЦПК України.

Приписами ч. 5ст.74Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, суд, оцінивши докази у їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість скарги та її задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,247,450,451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пащук Артема Ігоровича на дії державного виконавця Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо відмови у знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчому провадженні № 43548615.

Зобов`язати посадових осіб Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.10.2014 по виконавчому провадженні № 43548615.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суд шляхом подачі скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий суддя Перетятько О.В.