Рішення

від 30.08.2023 по справі 583/1693/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1693/23

2/583/470/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

17.04.2023 позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно якого, остаточно уточнивши свої вимоги, просить стягнути з ТОВ «Нива-Агротех» заборгованість по заробітній платі в розмірі 76936,14 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі з 24 березня 2023 року по день прийняття судового рішення із розрахунку 333,33 грн за один робочий день.

Свої вимоги позивачка вмотивовує тим, що відповідно до наказу №5 від 04.04.2018 з 05.04.2018 працювала в ТОВ «Нива-Агротех» на посаді юрисконсульта, розмір її заробітної плати складав з 01.01.2022 6500,00 грн (наказ №1 від 04.01.2022 «Про затвердження штатного розпису») та з 01.10.2022 7000,00 грн (наказ №16 від 30.09.2022 «про внесення змін до штатного розпису»). Після повномасштабного вторгнення 24.02.2022 російської федерації на територію України, у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем, директор, яка є власником товариства, ОСОБА_4 у березні 2022 року повідомила позивачку про відсутність коштів для виплати заробітної плати та попросила тимчасово, до покращення фінансового становища, працювати без заробітної плати, з виплатою у подальшому у повному обсязі заборгованості. Незважаючи на це, восени, коли підприємство почало отримувати кошти від продажу врожаю, заборгованість по заробітній платі не виплачувалася, однак позивачка, зважаючи на обіцянку роботодавця, очікувала на проведення з нею повного розрахунку. Та у зв`язку з тим, що до весни 2023 року заборгованість по заробітній платі позивачці так і не було виплачено, 23.03.2023 вона написала заяву про звільнення за власним бажанням та того ж дня - 23.03.2023, директором ТОВ «Нива-Агротех» видано наказ №4 «Про звільнення» на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення ОСОБА_3 виплачено компенсацію за 47 днів невикористаної відпустки у розмірі 15555,31 грн, однак, у порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не проведено розрахунок з виплати заборгованості по заробітній платі. Таким чином, з урахуванням виплаченої позивачці за період з 01.03.2022 по 23.03.2023 заробітної плати у розмірі: 3602,49 грн 2022 рік та 12522,02 грн 2023 рік, сума невиплаченої заробітної плати складає 76936,14 грн.

18.04.2023 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначено судове засідання по справі.

02.05.2023 від директора ТОВ «Нива-Агротех» до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги відповідачем не визнаються з підстав їх необґрунтованості. При цьому відповідачем зазначається, що ОСОБА_3 дійсно працювала на підприємстві на посаді юрисконсульта та у зв`язку з тим, що у період з 18.03.2022 по 28.02.2023 була відсутня на роботі, не виконувала свої посадові обов`язки з невідомих причин, а перебувала за межами міста Охтирка, що підтверджується відповідними актами про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці та відомостями у табелі обліку робочого часу, хоча для неї не було запроваджено режим дистанційної роботи, тому нарахування заробітної плати їй не здійснювалося. А зважаючи, що припинення трудового договору з ініціативи роботодавця є його правом, а не обов`язком та у зв`язку з не встановленням причин відсутності працівника, наказ про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади не виносився. 01.03.2023 ОСОБА_3 з`явилася на роботу та цього ж дня згідно наказу № 1 «Про продовження нарахування заробітної плати ОСОБА_3 » бухгалтерію зобов`язано здійснювати нарахування заробітної плати юрисконсульту ОСОБА_3 , а заступника директора відібрати пояснення у позивачки про причину її відсутності на роботі з 18.03.2022 по 28.02.2023 включно, що ОСОБА_3 було проігноровано та 23.03.2023 остання написала заяву про звільнення за власним бажанням.

09.05.2023 ОСОБА_3 подала відповідь на відзив, у якому посилалася на штучне створення відповідачем доказів її відсутності на робочому місці, інформація в яких щодо не виконання позивачкою своїх посадових обов`язків не відповідає дійсності, оскільки у спірний період часу ОСОБА_3 активно виконувала свою роботу, вела не один напрямок діяльності товариства, спілкувалася з великою кількістю людей: спеціалістами, посадовими особами, працівниками ТОВ «Нива-Агротех» з приводу діяльності товариства, здійснювала свою роботу у тому числі використовуючи електронну пошту, через яку проводився обмін документацією між нею та бухгалтерією товариства, а також з іншими установами, організаціями з приводу діяльності товариства. Позивачка постійно була на зв`язку з директором ТОВ «Нива-Агротех», її заступником ОСОБА_5 , з головним агрономом товариства ОСОБА_6 . Таким чином ОСОБА_3 вважає доводи відповідача такими, що не відповідають дійсності.

22.05.2023 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Нива-Агротех» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи,

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Крім того позивачка зазначила, що працювала у товаристві з 2018 року та весь час з директором товариства у неї були добрі відносини, у зв`язку з чим вона і погодилася працювати «у борг», однак, з появою ще одного юрисконсульта на підприємстві між ними виник конфлікт, взаємини погіршилися, у зв`язку з чим, зважаючи також на невиплату заробітної плати, вона змушена була звільнитися з роботи. Специфіка її роботи передбачає її відсутність безпосередньо на робочому місці, протягом дня вона у справах товариства з`являлася до державного реєстратора, приносила у бухгалтерію рахунки, а вони їх оплачували. У зв`язку з тим, що діяльність товариства пов`язана з орендою землі, то вона часто виїздила за межі міста Охтирка для підписання договорів, , спілкувалася з орендодавцями, тобто виконувала ту роботу, яку їй доручало керівництво.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві, посилаючись на відсутність доказів виконання ОСОБА_3 її посадових обов`язків за період з 18.03.2022 по 01.03.2023, у зв`язку з чим заробітна плата їй не нараховувалася.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що є власником фірми Агроінвест, має в оренді земельні ділянки у с. Олешня Охтирського району, щороку з ТОВ «Нива-Агротех» його фірма підписує договори обміну земельними ділянками, у зв`язку з чим він часто зустрічався з ОСОБА_3 , яка працювала в ТОВ «Нива-Агротех» з приводу виробничих питань. Так у другій половині лютого 2022 року - на початку березні 2023 року він зустрічався з ОСОБА_3 у її службовому кабінеті, також в офісі були присутні працівники бухгалтерії, агроном ОСОБА_8 , інші працівники.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працював у ТОВ «Нива-Агротех» заступником директора з 01.08.2017 по 09.08.2022, в цей час юристом у товаристві була ОСОБА_3 , з якою він мав спільний робочий кабінет, але що він, що позивачка у робочих питання часто були на виїзді, поза межами робочого місця. Після звільнення він приходив на роботу і допомагав з приводу роботи з комп`ютерною програмою, в цей час також бачив ОСОБА_3 на роботі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працювала державним реєстратором в Комишанській сільській раді у той час як ОСОБА_3 була юристом ТОВ «Нива-Агротех», звільнилася раніше ніж позивачка. З приводу реєстрації договорів оренди земельних ділянок ТОВ «Нива-Агротех» вони часто спілкувалися з позивачкою, остання збирала інформацію по земельним ділянкам, забирала документи на доопрацювання, брала рахунки для оплати адміністративного збору, підприємство перераховувало кошти, інколи приходила з печаткою товариства.

Свідок ОСОБА_11 , яка є начальником відділу економічного розвитку регуляторної діяльності земельних відносин та екології Чупахівської сільської ради у судовому засідання також підтвердила, що ОСОБА_3 як юрист ТОВ «Нива-Агротех» неодноразово приходила до неї, приносила документи, у кінці 2022 року на початку 2023 року ОСОБА_3 приносила дозвіл на розробку технічної документації. Але переважно вони спілкувалися за допомогою за стосунку «Вайбер», вели переписку, що стосувалася додаткових угод по договорам оренди землі.

Свідок ОСОБА_12 , державний реєстратор Чупахівської сільської ради, суду пояснила, що знайома з позивачкою як з юристом ТОВ «Нива-Агротех», яка неодноразово привозила їй документи щодо реєстрації земельних ділянок, при собі мала довіреність ТОВ «Нива-Агротех», консультувалася з нею з питань реєстрації договорів, у кінці травня 2022 року вона приїздила у робочих питаннях, пов`язаних з реєстрацією договорів оренди землі до офісу товариства, зустрічалася з позивачкою у її кабінеті, в цей час на роботі були також інші працівники, бухгалтер. Декілька разів у 2022-2023 роках бачила ОСОБА_3 у с. Чупахівка, куди вона приїздила до ЦНАПу, привозила документи товариства стосовно реєстрації права власності.

У судовому засіданні також був допитаний у якості свідка старший дізнавач Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_13 , який суду пояснив, що у секторі дізнання Охтирського РВП перебуває кримінальне провадження за заявою ТОВ «Нива-Агротех», внесеною до ЄРДР 29.09.2022 і ОСОБА_3 допитувалася у цій справі як свідок, зазначала, що працює юристом у товаристві, надавала документи на підтвердження своїх повноважень. Також на виконання ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу у кінці лютого 2022 року на початку березня 2023 року в офісі ТОВ «Нива-Агротех», що на пл. Успенській в м. Охтирка, проводилася виїмка документів, які надавала ОСОБА_3 , як представник товариства. Під час проведення виїмки документів в офісі були інші працівники, які спілкувалися з ОСОБА_3 . Також у кінці 2022 року на початку 2023 року у його службовому кабінеті у відділі поліції допитувалася та надавала зразки підпису директор товариства ОСОБА_4 , з якою приїздила і ОСОБА_3 . На початку весни 2023 року ОСОБА_3 привозила йому печатку підприємства.

Пояснення свідка ОСОБА_14 у судовому засіданні були малоінформативними щодо предмету спору.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача у трудових правовідносинах, які порушені через не проведення відповідачем із позивачем розрахунку при звільненні, та регулюютьсяст. 43 Конституції України, а також положеннями Кодексу законів про працю України.

Так 04.04.2018 ОСОБА_3 звернулася до ТОВ «Нива-Агротех» про прийняття її на роботу з 05.04.2018 на посаду юрисконсульта (Т.1 а.с.22).

04.04.2018 заступником директора ОСОБА_9 видано наказ №5 «Про прийом на роботу в ТОВ «Нива-Агротех» на посаду юрисконсульта ОСОБА_3 », відповідно до якого ОСОБА_3 прийнято на роботу з 05.04.2018 з оплатою згідно штатного розпису, про що ознайомлено саму ОСОБА_3 під підпис та внесено відповідний запис у її трудову книжку серії НОМЕР_1 , заповнену 28.10.2003 (Т.1 а.с. 21, 6-9).

Згідно штатного розпису ТОВ «Нива-Агротех», затвердженого директором ОСОБА_4 , посадовий оклад юрисконсульта ТОВ «Нива-Агротех» з 01.01.2022 складав 6500,00 грн (Т.1 а.с.23-24).

Наказом директора ТОВ «Нива-Агротех» ОСОБА_4 від 30.09.2022 №16 «Про внесення змін до штатного розпису» у зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати внесено зміни та затверджено новий штатний розпис ТОВ «Нива-Агротех» на 2022 рік, відповідно до якого з 01.10.2022 посадовий оклад юрисконсульта ТОВ «Нива-Агротех» складав 7000,00 грн (Т.1 а.с.25-26).

Наказом директора ТОВ «Нива-Агротех» ОСОБА_4 від 23.03.2023 №4 ОСОБА_3 , на підставі її заяви від 23.03.2023, звільнено з посади юрисконсульта 23.03.2023 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за 47 днів невикористаної щорічної відпустки, про що остання повідомлена під підпис та відповідні відомості внесено до її трудової книжки (Т.1 а.с.10).

Таким чином з наведеного вище можна зробити висновок, що між ТОВ «Нива-Агротех» та ОСОБА_3 фактично склалися трудові відносини, що сторонами не спростовується.

Разом з тим позивачка стверджує, що в день звільнення працедавцем їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі, окрім компенсації за 47 днів невикористаної відпустки.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12.04.2023 ОСОБА_3 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата у 2022 році: за січень 7650,16 грн, лютий 5222,00 грн, березень 3602,49 грн, квітень-0 грн, травень 0 грн, червень 0 грн, липень 0 грн, серпень 0 грн, вересень-0 грн, жовтень-0 грн, листопад-0 грн, грудень-0 грн (Т.1 а.с.11).

За даними відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 25.08.2023 ОСОБА_3 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата у період за 1 квартал 2023 року по 2 квартал 2023 року, зокрема, у січні 2023 0,00 грн, лютий -0,00 грн, 23.03.2023 15555,31 грн.

За інформацією з Пенсійного фонду України ОСОБА_3 нараховано та виплачено ТОВ «Нива-Агротех» заробітну плату у 2022 році: січень (6500,00 грн нараховано), виплачено 5807,68 грн, лютий 7067,48 грн, березень (6500,00 нараховано), виплачено 3602,49 грн, квітень 0 грн, травень 0 грн, червень 0 грн, липень 0 грн, серпень 0 грн, вересень -0 грн, жовтень 0 грн, листопад 0 грн, грудень 0 грн; за 2023 рік: січень 0 грн, лютий 0 грн, березень 15555,31 грн.

При цьому позивачка у своїх доводах посилається на те, що за період з березня 2022 року по березень 2023 року їй безпідставно не нараховано та не виплачено заробітну плату, хоча вона фактично перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Нива-Агротех», виконувала свої посадові обов`язки, жодних претензій від керівництва товариства, на той час, вона не отримувала, постійно перебувала на зв`язку як із працівниками товариства, так і з керівником, у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 76936,14 гривень.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 була відсутня на роботі у період з 18.03.2022 по 01.03.2023, не виконувала своїх посадових обов`язків, саме тому їй і не нараховувалася заробітна плата у цей період.

На підтвердження такої позиції відповідачем надано наступні письмові докази :

наказ директора ТОВ «Нива-Агротех» № 1 від 18.03.2022 «Про створення комісії для з`ясування причин відсутності працівника на роботі» щодо відсутності юрисконсульта ОСОБА_3 на робочому місці (Т.1 а.с.59);

доповідну записку головного бухгалтера ОСОБА_15 від 18.03.2022 директору ТОВ «Нива-Агротех» про відсутність працівника на роботі, з якої вбачається, що в ході перевірки 18.03.2022 встановлена відсутність юрисконсульта ОСОБА_3 на робочому місці з 08:00 до 12:00 та з 13:00 до 17:00. У телефонній розмові ОСОБА_3 пояснила, що до роботи приступити не може, так як хвилюється за своє життя, і коли зможе приступити до роботи не знає (Т.1 а.с.60);

наказ №2 від 18.03.2022 директора ТОВ «Нива-Агротех» Купрейчик І.В. «Про роботу комісії» щодо не нарахування юрисконсульту ОСОБА_3 заробітної плати, проводити відповідне табелювання обліку робочого часу цього працівника до фактичного виходу, або надання нею заяви про надання відпустки. Крім того на комісію покладено обов`язок до встановлення причин відсутності ОСОБА_3 на робочому місці з наданням нею відповідних документів, які підтверджують поважність причин її відсутності, або до фактичного виходу працівника на роботу, кожного робочого дня здійснювати фіксування присутності або відсутності ОСОБА_3 на робочому місці (Т.1 а.с.61);

витяги з табелю обліку використання робочого часу та Акти встановлення відсутності працівника на робочому місці за період з 18.03.2022 по 28.02.2023 (Т.1 а.с.69-258; Т.2 а.с. 1-68);

доповідну записку головного бухгалтера ОСОБА_15 від 01.03.2023 директору ТОВ «Нива-Агротех» Купрейчик І.В. про вихід юрисконсульта ОСОБА_3 на роботу 01.03.2023 (Т.1 а.с.62);

наказ №1 від 01.03.2023 директора ТОВ «Нива-Агротех» Купрейчик І.В. «Про продовження нарахування заробітної плати юрисконсульту ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що остання приступила до виконання своїх посадових обов`язків, з відібранням від неї письмово пояснення щодо причини відсутності на роботі з 18.03.2022 по 28.02.2023 (Т.1 а.с.63);

акт № 248 від 01.03.2023 про відмову в наданні пояснень ОСОБА_3 , складений заступником директора ТОВ «Нива-Агротех» Шмалько М.І., у присутності головного бухгалтера ОСОБА_15 та бухгалтера ОСОБА_16 (Т.1 а.с.64);

доповідну записку заступника директора ТОВ «Нива-Агротех» Шмалько М.І від 01.03.2023 директору ТОВ «Нива-Агротех» Купрейчик І.В. про вихід працівника на роботу та фіксування факту його відсутності, за яким зазначається, що 01.03.2023 юрисконсульт ОСОБА_3 приступила до роботи, але стосовно своєї відсутності з 18.03.2022 по 28.02.2023 включно ніяких пояснень не надала, заяву про причини відсутності писати відмовилася (Т.1 а.с.65);

відомість нарахування коштів №198 (заробітна плата та аванси) ТОВ «Нива-Агротех» на карткові рахунки співробітників від 15.03.2022, згідно якої на картковий рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_2 зараховано 2900,00 грн (Т.1 а.с.66);

зведену відомість сум для зарахування на картрахунки №32 від 15.03.2023 ТОВ «Нива-Агротех», згідно якої на картковий рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_3 зараховано 3100,00 грн (Т.1 а.с.67);

зведену відомість сум для зарахування на картрахунки №33 від 23.03.2023 ТОВ «Нива-Агротех», згідно якої на картковий рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_3 зараховано 9422,02 грн (Т.1 а.с.68);

акти про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці стосовно юрисконсульта ОСОБА_3 за період з 18.03.2022 по 01.03.2023 без надання будь-яких пояснень з даного приводу та витяги з табелю обліку використаного робочого часу за зазначений період з проставленими відмітками щодо відсутності ОСОБА_3 з нез`ясованих причин (Т.1 а.с.69-257, Т.2 а.с.1-68).

Разом з тим суд не приймає зазначені вище докази, як на підтвердження правомірності дій працедавця по не виплаті позивачці заробітної плати при її звільненні.

Заст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст.3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності з положеннями частини другоїстатті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1,2 ст.94КЗпП України заробітна плата-це винагорода,обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч. 1ст. 115 КЗпПзаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як встановлено судом відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати.

Згідно зіст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст.7681 ЦПК України, при звільненні позивачки 23.03.2023 - відповідач не провів з нею повний розрахунок.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(ст. 10) встановлює, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

При цьому відповідач, як на підставу не виплати заробітної плати позивачці, посилається саме на відсутність останньої на роботі та невиконання нею своїх посадових обов`язків.

Надаючи оцінку доводам відповідача суд не може з ними погодитися.

Так відповідачем зазначається, що у телефонній розмові головного бухгалтера ОСОБА_15 з ОСОБА_3 остання повідомила, що не може приступити до роботи, так як хвилюється за своє життя, і коли зможе приступити до роботи не знає.

Разом з тим, положеннями чинного трудового законодавства України передбачено дієві механізми впливу працедавця відносно недобросовісного працівника.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових правовідносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями43,44 Конституції України.

24 лютого 2022року Указом Президента України за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року за №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Зважаючи на умови, в законодавстві з`явилися нові підстави для звільнення працівника, які відповідають потребам поточного періоду.

За ініціативи працедавця звільнення може відбутися з двох нових підстав:

-неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Такою підставою доповнено ст. 41 КЗпП України;

- відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль (ст. 36 КЗпПУ).

При цьому відповідачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів до припинення порушення працівником трудових обов`язків, про що стверджує представник відповідача, чи припинення з ним трудових відносин, якщо враховувати, що позивачка була відсутня на роботі цілий рік.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що припинення трудових відносин є його правом, а не обов`язком, з чим суд не може не погодитися, однак така позиція працедавця, на переконання суду, свідчить про відсутність будь-яких претензій до працівника, зауважень з приводу виконання ним трудових обов`язків.

Крім того дослідженими у судовому засіданні доказами не спростовано факт виконання ОСОБА_3 трудових обов`язків у спірний період, проте, заробітну плату за цей час вона при звільненні не отримала.

Належних та допустимих доказів на доведення протилежного відповідачем не надано.

Натомість у справах даної категорії, за діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві.

І хоча відповідачем надано пакет документів, на які він посилається як на підставу невиплати позивачці заробітної плати, однак, враховуючи, що роботодавець, у якого акумульовано весь обсяг документації, має перевагу у доступі до фінансових і бухгалтерських документів, у порівнянні з позивачкою, простежити час виготовлення яких у суду відсутні можливості, так як ці документи виготовлені простим друкарським способом за підписом підзвітних директору працівників, тому вони не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження факту відсутності ОСОБА_3 на роботі і не виконання нею трудових обов`язків, що, як наслідок, призвело до відсутності нарахування їй заробітної плати.

Такі доводи відповідача спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема і поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_9 , наданими під присягою, сумніватися у правдивості яких у суду відсутні підстави.

А тому доводи представника відповідача про їх недопустимість є неспроможними.

Суд також вважає, що надані позивачкою докази на підтвердження її спілкування у застосунку «Вайбер» з директором з ТОВ «Нива-Агротех» Купрейчик І.В. та іншими працівниками товариства є недопустимим доказом у розумінні ст. 78 ЦПК України, оскільки вказане листування здійснене між невідомими (у т.ч. невстановленими особами), без надання підтверджуючих відомостей (у т.ч. документально) між ким здійснювалося листування, з якого на який мобільний номер телефону, хто є власником (кому належать) таких номерів телефонів, котрі встановлені позивачем власноруч у власній записній (телефонній) книзі, що не є ідентифікатором тих чи інших осіб.

Те ж саме стосується і доказів, наданих позивачкою на підтвердження обміну документами, зокрема, з бухгалтером підприємства через електронну пошту, оскільки такі докази мають досліджуватися за правилами, визначеними ст. 100 ЦПК України, як електронні документи.

Разом з тим наведене не скасовує висновки суду, що ґрунтуються на досліджених судом доказах у їх сукупності, при цьому докази сторони позивача є вагомими і достатніми для встановлення наявності обставин, що мають значення у справі.

Положеннями ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначенихнорм свідчитьпро те,що всісуми (заробітнаплата,вихідна допомога,компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність,тобто виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого сторонами окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачкою поза розумним сумнівом доведено належними та допустимими доказами наявність перед нею заборгованості по заробітній платі. При цьому, в ході судового розгляду відповідач протилежного не довів.

Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (стаття 1),Кодексом законів про працю України(стаття 94),Законом України «Про оплату праці»(стаття 1) термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, та виплачені власником або уповноваженим ним орган (роботодавцем) працівникові за виконану ним роботу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(даліПорядок). Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженогоПостановою КМУ №100 від 08.02.1995 року- середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Представником позивачки на обґрунтування сум невиплаченої позивачці заробітної плати, що підлягають до стягнення, наведено розрахунок, який стороною відповідача не спростовано та відповідає вимогампостанови Кабінету міністрів України № 100 « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», отже є коректним і приймається судом до уваги.

Таким чином з ТОВ «Нива-Агротех» підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з березня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 76936,07 грн.

Враховуючи, що розмір заробітної плати ОСОБА_3 за січень та лютий 2023 року становила 7000,00 грн, тобто за 42 робочі дні, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані дні на число відпрацьованих робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки складає 333,33 грн (14000:42=333,33).

Таким чином, за період з 18.03.2022 по 01.03.2023 відповідач повинен сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 37999,62 грн. (114х333,33=37999,62), де 114 кількість робочих днів за період з 18.03.2022 по 30.08.2023 (день ухвалення рішення суду).

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суд, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у статті 10 ЦПК України.

Враховуючи порушення трудових права позивачки, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України, а отже суд вважає за необхідне захистити трудові права ОСОБА_3 шляхом задоволення її позовних вимог, оскільки на переконання суду, саме у такий спосіб права позивачки будуть відновлені.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, суд приймає до уваги надані позивачкою докази на підтвердження своїх доводів та вини відповідача у затримці розрахунку при її звільненні, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються між собою, а тому приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та захисту її трудових прав у заявлений нею спосіб, що сприятиме ефективному відновленню її порушених прав.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачкою у зв`язку з наданням їй правової допомоги, суд враховує наступне.

Згідно вимог ст.59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації праві обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

За приписамист. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В ст. 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, а має оцінювати судові витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також, чи були вони розумними.

Згідно вимог до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі№904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного Цивільного суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

На підтвердженняпонесених витратна правничудопомогу представникомвідповідача наданодоговір пронадання правової(правничої)допомоги №22від 10.04.2023,за умовамиякого орієнтовнийрозмір гонораруадвоката становить20000,00грн.із розрахунку100%прожиткового мінімумудля працездатнихосіб за1год.роботи адвоката(розмірпрожиткового мінімумубереться надату складанняакту виконанихробіт),а також2000,00грн.за участьадвоката водному судовомузасіданні прирозгляді даноїсправи (незалежновід тогочи цепідготовче засідання,чи розглядсправи посуті);акт приймання-передачівиконаних робіт(наданихпослуг)за договором№ 22про наданняправової (правничої)допомоги від02.05.2023,відповідно доякого адвокатомАбрамовичем О.В.при наданніправничої допомогиза договоромпро наданняправової (правничої)допомоги №22від 10.04.2023витрачено 5годин,вартість роботиадвоката завитрачений часстановить 13420,00грн.,узгоджена вартістьнаданої правничоїдопомоги станомна 02.05.2023складає 13420,00грн.;квитанцію №7від 02.05.2023,згідно якої ОСОБА_3 перерахувала адвокатуАбрамовичу О.В.за наданняправової допомогизгіднодоговору№ 22від 10.04.2023грошові коштив сумі13420,00грн;акт приймання-передачівиконаних робіт(наданихпослуг)за договором№ 22про наданняправової (правничої)допомоги від28.08.2023,відповідно доякого адвокатомАбрамовичем О.В.при наданніправничої допомогиза договоромпро наданняправової (правничої)допомоги №22від 10.04.2023витрачено 7годин 30хвилин,вартість роботиадвоката завитрачений часстановить 20130,00грн.,адвокат прийнявучасть усудових засіданнях,узгоджена вартістьнаданої правничоїдопомоги станомскладає 26130,00грн.;квитанцію №18від 28.08.2023,згідно якої ОСОБА_3 перерахувала адвокатуАбрамовичу О.В.за наданняправової допомогизгіднодоговору№ 22від 10.04.2023грошові коштив сумі26130,00грн.(Т.2а.с.71-74,Т.3а.с.82-83).

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивакчки.

При цьому, позовна заява у даній категорії справ не потребує складних правових досліджень, не є значною за обсягом. Даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

На переконання суду, витрати в сумі 39550,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином враховуючи предмет позову, складність справи, що не потребувала аналізувеликої кількості документів, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тарифікацію складання процесуальних документів та надання правової консультації відповідачу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, що є необґрунтовано завищеним.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати осіб утримуватися від вчинення неправомірних дій, які призводять до подання відповідних позовів про захист та відновлення порушених прав.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25446,00 грн., що складається з витрат за участь у судових засіданнях та витрат за написання та підготовку позову, відзиву, ознайомлення з матеріалами справи, оформленням адвокатських запитів.

На переконання суду зазначений розмір відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 76936 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 07 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі 37999 (тридцять сім дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 62 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех» на користь ОСОБА_3 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 25 446 (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок шість) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива-Агротех», адреса реєстрації: вул. Береста, 31, с. Горяйстівка, Охтирський район, Сумська область, ЄДПРОУ: 34754004.

Повний текст рішення виготовлено 01 вересня 2023 року

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г.Яценко