Рішення

від 01.09.2023 по справі 200/1774/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2023 року Справа№200/1774/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС, відповідач), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення про нарахування боргу з єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн; - зобов`язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення з неї боргу зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 37 788,74 грн (похідна вимога).

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що борг з єдиного внеску нарахований йому відповідачем у 2020-2022 роках помилково, оскільки він формально обчислюється у державному реєстрі підприємців і не знятий податковим органом з обліку як фізична особа-підприємець, незважаючи на те, що він цією діяльністю не займається і доходу від цієї діяльності не отримує більше 10 років.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до реєстру само зайнятих осіб ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Східній ДПІ (Ворошилівський район, м. Донецьк) ГУ ДПС у Донецькій області з 04.07.2001 як платник за основним місцем обліку. Податкова адреса платника: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що відповідно до інформації наданої Пенсійним фондом України у Вінницькій області, ОСОБА_1 зареєстрований як платник сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України з 03.07.2001 по теперішній час. Також посилається на те, що ОСОБА_1 взятий на облік 03.07.2001 в управлінні Пенсійного фонду України та перебуває платником єдиного внеску по даний час, тому зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Проте, зобов`язання по єдиному внеску не сплачувалися. Зазначає, що на сьогоднішній день сума боргу з Єдиного соціального внеску 37788,74 грн. Посилається на те, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 взятий на облік в органах податкової служби 04.07.2001. Відповідно до ЦК України фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДРЮОФОПГФ запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Також відповідач посилається на те, що фізичні особи-підприємці зареєстровані до 01.07.2004, стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (в тому числі до створення ЄДР), не втратили статусу фізичної особи-підприємця. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. В оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка позивача по ЄСВ за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік.

Ухвалою суду від 26 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справ. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

Ухвалою суду від 22 червня 2023 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 11 липня 2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 26 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року відкладено розгляд справи на 1 вересня 2023 року.

Позивач і представник відповідача до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України відсутні.

Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 22.11.1997.

Відповідно до свідоцтва серія НОМЕР_2 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця установлено, що позивач 04.07.2001 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.05.2023 № 30639773 зазначено, що 04.07.2001 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, запис 22660170000005790 від дата запису 12.04.2005 щодо державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця, у наступному 19.06.2012 було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця (зміна інформації для здійснення зв`язку з фізичною особою-підприємцем) запис № 22660010002005790.

Позивачем до суду надана копія його трудової книжки НОМЕР_3 , в якій наявні записи: - №№ 44-45 щодо роботи позивача у період з 12.12.2011 по 25.09.2017 в ТОВ «Донтрансенерго» на посаді директора; - №№ 46-47 щодо роботи позивача у період з 26.02.2018 по 31.08.2018 в ТОВ «Сади Донбасу» на посаді директора з правових питань; - №№ 48-49 щодо роботи позивача у період з 08.01.2019 по 22.01.2019 в ТОВ «Фора» на посаді вантажника магазину № 319; - № 50 щодо прийняття позивача з 25.06.2019 в ТОВ «Основаніє» на посаду юриста.

У поясненнях від 22.06.2023 позивач зазначив, що за весь період часу, поки займав посаду директора ТОВ "Донтрансенерго" він не отримав жодного доходу (заробітної плати) у товаристві, оскільки не мав джерела доходу і надходжень на банківський рахунок товариства. Вказує на те, що це товариство так і не розпочало діяльності (господарської).

В індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відносно позивача за 2018 рік вказано, що ТОВ «Сади Донбасу» (код: 30736395) було нараховано: - у лютому 2018 року сума заробітку для нарахування пенсії за 3 дні у розмірі 558,44 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в березні 2018 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 3723,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в квітні 2018 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 3723,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в травні 2018 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 3723,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в червні 2018 року 2018 сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 3723,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в липні 2018 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 3723,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в серпні 2018 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 3723,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків.

За 2019 рік указано, що ТОВ «Фора» (код: 32294897) позивачу було нараховано у січні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 15 днів у розмірі 5992,37 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків.

Також за 2019 рік зазначено, що ТОВ «Основаніє» (код: 40176412) було нараховано: - в червні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 6 днів у розмірі 783,33 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в липні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 4800,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в серпні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 4800,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у вересні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 4800,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в жовтні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 4800,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; в листопаді 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 4800,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; у грудні 2019 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 4800,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків.

У 2020 році ТОВ «Основаніє» (код: 40176412) позивачу було нараховано: - в січні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 5100,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у лютому 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 29 днів у розмірі 5100,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в березні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 5100,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в квітні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 5100,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у травні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 5100,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в червні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 5100,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у липні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 5300,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у серпні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 4992,48 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у вересні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 5400,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у жовтні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 5400,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - у листопаді 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 30 днів у розмірі 5400,00 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків; - в грудні 2020 року сума заробітку для нарахування пенсії за 31 день у розмірі 5188,48 грн, також наявна позначка про сплату страхових внесків.

З роздруківок з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 випливає, що позивач має недоїмку з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців в сумі 37788,74 грн.

У відзиві на позов контролюючий орган зазначив наступний розрахунок указаної недоїмки: 09.02.2018 8448,00 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 2457,18 грн. (за 1 квартал 2018 року); 18.07.2018 2457,18 грн. (за 2 квартал 2018 року); 19.10.2018 2457,18 грн. (за 3 квартал 2018 року); 21.01.2019 2457,18 грн. (за 4 квартал 2018 року); 19.04.2019 2754,18 грн. (за 1 квартал 2019 року); 19.07.2019 2754,18 грн. (за 2 квартал 2019 року); 21.10.2019 2754,18 грн. (за 3 квартал 2019 року); 20.01.2020 2754,18 грн. (за 4 квартал 2019 року); 21.04.2020 2078.12 грн. (за 1 квартал 2020 року); 20.07.2020 1039,06 грн. (за 2 квартал 2020 року); 19.10.2020 3178,12 грн. (за 3 квартал 2020 року); 19.01.2021 2200,00 грн. (за 4 квартал 2020 року).

Позивач 21 лютого 2022 року звернувся до ГУ ДПС із заявою в якій просив скасувати помилкове нарахування йому боргу з єдиного внеску у сумі 37788,74 грн.

У листі від 18.08.2023 № 950/5/05-99-13-05 відповідач зазначив, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) не формувались (позивачу).

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності нарахування позивачу єдиного внеску.

Позивач посилається на рішення Верховного Суду у справі № 160/3418/19, але суд вважає за неможливе застосувати правові висновки, що наведені у вказаній постанові з огляду на наступне.

У вказаній справі Верховний Суд ( із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду) зазначив, що «Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

З огляду на викладене, ВП ВС дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, та за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з відповідним статусом».

Проте в цій справі судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.04.2005 внесено запис 22660170000005790 щодо державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця. Також у наступному 19.06.2012 було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця (зміна інформації для здійснення зв`язку з фізичною особою-підприємцем) запис № 22660010002005790. Крім того, зі змісту позовної заяви випливає, що позивач після 2005 року продовжував здійснювати свою діяльність.

Тому доводи позовної заяви у вказаній частині є безпідставними.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суд зазначає, що позивач є платником єдиного внеску згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI.

Приписами абзаців першого і другого ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 805/1394/16-а, у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а, за яким Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI дає законі підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо спати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку в майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).

Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи, який набрав чинність 13.02.2020, виключено пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI.

Отже, на момент прийняття оскаржуваної вимоги у відповідача були відсутні підстави для врахування пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17 серпня 2020 року у справі № 140/1679/19 від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в окремі періоди нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 липня 2021 року у справі № 320/2655/20.

Відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів від здійснення підприємницької діяльності в періоді 2017 - 2020 роки.

Єдиний внесок нараховувався позивачу щоквартально.

З трудової книжки позивача, форми ОК-5 і форми ОК-7 випливає, що у квітні 2018 року червні 2018 року, липні 2019 року грудні 2019 року, 2020 році позивач був працевлаштований, а тому, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, за ці періоди відповідачем протиправно нараховано єдиний внесок.

Також в окремі місяці періодів січень 2018 року березень 2018 року, липень 2018 року вересень 2018 року, а також січень 2019 року червень 2019 року позивач також був працевлаштований. Відповідачем не наведено не надано доказів і не наведено розрахунків, які б вказували на те, що за ці періоди сума нарахованого роботодавцем єдиного внеску була меншою за мінімальний розмір.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому суд дійшов висновку про недоведеність правомірності нарахування позивачу єдиного внеску за періоди (квартали) січень 2018 року березень 2018 року, липень 2018 року вересень 2018 року, а також січень 2019 року червень 2019 року.

Позивач не працював за трудовим договором в останній квартал 2018 року, тому відповідач правомірно нарахував єдиний внесок за цей період.

Щодо 2017 року суд зазначає, що до 25.09.2017 позивач був директором ТОВ «Донтрансенерго», а після не працював за трудовим договором. Як зазначає сам позивач, ТОВ «Донтрансенерго» фактично не працювало, виплат, зокрема заробітної плати, не здійснювало. У формах ОК-5 і ОК-7 взагалі відсутні відомості щодо позивача за 2017 рік.

Тому суд вважає, що наведені правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин за 2017 рік, оскільки позивач як уповноважена особа сам не здійснював (не організував здійснення) нарахування і виплату собі єдиного внеску на підприємстві, яке фактично не розпочало працювати.

Отже, відповідач правомірно нарахував позивачу єдиний внесок за 2017 рік.

Крім того суд звертає увагу на висновки Верховного Суду відповідно до яких «положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI не позбавляли контролюючий орган функціонального обов`язку, повноважень щодо адміністрування єдиного внеску в період дії зазначеної норми, зокрема, нараховувати єдиний внесок в інтегрованій картці особи за спірні звітні періоди» (постанова Верховного суду від 16 травня 2023 року у справі № 200/3502/22).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність правомірності нарахування позивач єдиного внеску на суму 10905,18 грн (8448,00 грн за 2017 рік і 2457,18 грн за 4 квартал 2018 року). Правомірність нарахування 26883,56 грн єдиного внеску не підтверджена під час розгляду цієї справи.

Пунктом 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943, передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Приписами п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі Інструкція № 449), передбачено, що в разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів

Суд вважає, що у позивача наявний законний інтерес щодо правильного відображення в ІКП стану його розрахунків за зобов`язаннями з єдиного внеску, у тому числі оскільки на підставі цих відомостей до нього можуть застосовуватися передбачені законодавством заходи впливу і стягнення.

Також судом було встановлено, що відповідачем не формувалася вимога про сплату недоїмки позивачем, окреме рішення не приймалося.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до квитанції про сплату № 32528798800006777492 від 25.04.2023 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в загальному розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява ОСОБА_1 подана через систему «Електронний суд», тому позивач мав сплатити 858,88 грн судового збору.

Частинами 1 та 3 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позов задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає 611,02 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Сума в розмірі 214,72 грн є частиною судового збору, що внесена в більшому розмірі ніж установлено Законом України «Про судовий збір», а тому може бути повернута за клопотанням позивача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП: 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 26883 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 611 (шістсот одинадцять) гривень 02 (дві) копійки.

Повне рішення суду складено 1 вересня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков