Ухвала

від 21.08.2023 по справі 932/4028/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/4028/23

Провадження № 1-кс/932/2197/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12023041640000230 від 02.03.2023, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вищевказане клопотання слідчого, яке обґрунтоване тим, що у провадженні СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12023041640000230 від 02.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у лютому2023року ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що згідно Указом Президента України від 24.02.2022№ 64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", а також на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-І" та Закону України "Про правовий режим воєнного стану" забороняється під час дії воєнного стану покидати територію України громадянам України чоловічої статі вікової категорії18-60крім випадків передбачених законом, повідомив ОСОБА_7 , що він може посприяти незаконному безперешкодному перетину державного кордону України, а також повідомив, що для цього йому необхідно прислати у месенджері «Телеграм» фотографію паспорта громадянина України для виїзду за кордон та в подальшому надати грошові кошти в сумі4000доларів США.

25.04.2023року близько 15:00 год. ОСОБА_6 зустрівшись з ОСОБА_7 , мав злочинний умисел направлений на сприяння незаконному переправленню останнього через державний кордон України, шляхом безперешкодного пішого переходу через визначений пропускний пункт на кордоні України, без відповідних дозвільних документів та надавши консультацію та роз?яснивши механізм ОСОБА_7 перетину державного кордону України, та повідомивши, що послуга тепер буде коштувати 13000 доларів США з передплатою1000доларів США та перебуваючи близько 10 км від в`їзду в м. Дніпро, на обочині дороги НО8, біля пам?ятнику «Бик плідник», отримав від ОСОБА_7 передплату, а саме грошові кошти у сумі 1000 доларів США, для подальшого сприяння з метою незаконного безперешкодного перетину державного кордону України.

28.04.2023близько 12 години 40 хвилин, ОСОБА_6 , зустрівшись з ОСОБА_7 , попередньо домовившись про зустріч, з метою передачі частини грошових коштів в сумі6000доларів США, мав злочинний умисел, направлений на сприяння незаконному переправленню останнього через державний кордон України, шляхом безперешкодного пішого переходу через відповідний пропускний пункт на кордоні України, без відповідних дозвільних документів, та надавши та роз?яснивши механізм ОСОБА_7 перетину державного кордону України, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, 10, біля перонні центрального автовокзалу м. Дніпро, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 6000 доларів США, для подальшого сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та передав ОСОБА_7 волонтерську довідку, для безперешкодного проїзду блок постів на території України.

Отримавши грошові кошти у сумі6000доларів США, ОСОБА_8 не зміг закінчити свій злочинний умисел, направлений на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками та наданням засобів, вчинені з корисливих мотивів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції.

Умисні дії ОСОБА_8 виразились у незакінченому замаху на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон, порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів, кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

29.04.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Як вказано слідчим у клопотанні, матеріалами досудового розслідування підтверджується, що злочин було вчинено ОСОБА_8 з корисливих мотивів, а санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає конфіскацію усього майна, як додаткове покарання.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_6 , у власності знаходиться квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, з метою унеможливлення відчуження квартири на користь третіх осіб, для забезпечення можливої конфіскації, слідчий просить накласти арешт на майно, яке є власністю гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023041640000230 від 02.03.2023, а саме: об`єкт нерухомості, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною відчуження та розпорядження.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явились, повідомлені у встановленому порядку.

Представник власника майна заперечував проти задоволення клопотання, просив закрити провадження по даному клопотання, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 передано до суду, тож вирішувати питання про накладення арешту повинен суд. Просить клопотання не розглядати та закрити по ньому провадження.

Вважаю можливим розглянути клопотання у відсутність слідчого, оскільки в матеріалах є його заява про розгляд клопотання у відсутність останнього.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 131 КПК України, передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Частиною 1статті 98КПК Українивизначено,що речовимидоказами єматеріальні об`єкти,які збереглина собісліди кримінальногоправопорушення абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту абообставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження.

Отже, арешт майна допускається, серед іншого, забезпечення конфіскації як виду покарання.

З наданих слідчому судді матеріалів убачається, що в провадженні СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12023041640000230 від 02.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Встановлено, що гр. ОСОБА_6 25.04.2023року приблизно о 15:00 год., зустрівшись з ОСОБА_7 , мав злочинний умисел направлений на сприяння незаконному переправленню останнього через державний кордон України, шляхом безперешкодного пішого переходу через визначений пропускний пункт на кордоні України, без відповідних дозвільних документів та надавши консультацію та роз?яснивши механізм ОСОБА_7 перетину державного кордону України, та повідомивши, що послуга тепер буде коштувати 13000 доларів США з передплатою1000доларів США.

В подальшому ОСОБА_6 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, 10, біля перонні центрального автовокзалу м. Дніпро, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 6000 доларів США, для подальшого сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та передав ОСОБА_7 волонтерську довідку, для безперешкодного проїзду блок постів на території України.

Умисні дії ОСОБА_6 виразились у незакінченому замаху на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон, порадами, вказівками та наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів, кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади, чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Отже, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна застосовується безальтернативно.

З матеріалів клопотання видно, що у підозрюваного ОСОБА_6 , у власності знаходиться квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Вирішуючи питання про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , виходжу з того, що це майно може бути предметом конфіскації, тому з метою перешкоджання цьому, ОСОБА_6 може відчужити квартиру на користь третіх осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи наявність достатніх даних, які дають змогу обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, вважаю, що існують ризики приховування, втрати чи незаконного відчуження нерухомого майна, належного підозрюваному, з метою перешкоджання чи уникнення застосування такого виду додаткового покарання як конфіскація усього майна. Відтак, існують правові підстави для накладення арешту на таке майно, із забороною відчуження та розпорядження.

Доводи захисника про необхідність закриття провадження за цим клопотанням, не є слушними, оскільки зазначене клопотання надійшло до суду 29.05.2023, тобто до моменту передання обвинувального акту до суду, тому має бути розглянуто слідчим суддею.

В той же час слідчий суддя не обмежений тим чи іншим судовим провадженням, тому передання обвинувального акту до суду не позбавляє права вирішити питання, яке мало місце під час досудового розслідування. Підстави для накладення арешту були встановлені стороною обвинувачення в ході досудового розслідування, і також звернення з цим клопотанням було на стадії досудового розслідування, тому підстав для закриття провадження не встановлено.

Таким чином, приходжу до висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно, яке є власністю гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023041640000230 від 02.03.2023, а саме об`єкту нерухомості квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши заборону відчуження та розпорядження.

Керуючись ст. ст. 2,7,98,131,170-173,372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12023041640000230 від 02.03.2023, про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на майне, яке є власністю гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023041640000230 від 02.03.2023, а саме: об`єкт нерухомості, - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши заборону відчуження тарозпорядження.

Копію ухвали направити прокурору, власнику майна.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ