Постанова

від 31.08.2023 по справі 204/4419/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4352/23 Справа № 204/4419/22 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Істейт", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Істейт" (далі - ТОВ "Бенефіт Істейт"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 14 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11251647000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 100 000,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення не пізніше 13 листопада 2014 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,9 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань по вищевказаному кредитному договору між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Банком 14 листопада 2007 року було укладено договір іпотеки № 11251647000/1, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А., згідно умов якого майнові поручителі передали в іпотеку банку належне їм на праві приватної власності нерухоме майно - квартиру загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира - предмет іпотеки, належала позивачам на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 27 червня 2001 року. 12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" були укладені договори факторингу № 1 та відступлення прав вимоги за договорами іпотеки. Відповідно до вищевказаних договорів ТОВ "Кей-Колект" набуло права вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року. Права іпотекодержателя за договором іпотеки були передані від АКІБ "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект" відповідно до договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. по реєстру № 5207-5208. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року у справі № 2-1362/2011 за позовом ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року в розмірі 878 667,63 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту - 675 745,76 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 168 934,86 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 16 514,07 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 17 472,94 грн., а також судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 1 820,00 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, зменшено суму стягнутої заборгованості по процентам з 168 934,86 грн. до 152 196,90 грн., та загальний обсяг стягнутих коштів з 878 667,63 грн. до 861 929,67 грн., в іншій частині залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, зазначені рішення залишено без змін. Наприкінці червня 2022 року позивач отримав від Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради лист від 29 червня 2022 року про відмову у наданні йому довідки про склад сім`ї, оскільки він не є власником або користувачем спірної квартири - предмету іпотеки. На прийомі у приватного нотаріуса позивачу стало відомо про те, що житло, яке належить йому на праві власності (квартира АДРЕСА_2 ), відчужено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, укладеного між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44. Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем ТОВ "Бенефіт Істейт" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, номер запису про право власності 46175396. Позивачі вважають, що зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, укладений відповідачами в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним. Підпунктом 5.2.2 договору іпотеки однозначно встановлює необхідність договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як передумови отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. В той же час, окремий договір між іпотекодавцями і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя ніколи не укладався. Враховуючи, відсутність укладеного сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто, у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору приватному нотаріусу, залишення останнім без перевірки наявність чи відсутність факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, - дії відповідачів щодо укладення спірного договору купівлі-продажу та реєстрації за ТОВ "Бенефіт Істейт" права власності на спірну квартиру, власником якого є позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не можуть вважатись законними. Також, позивачі ніколи не отримували від відповідача ТОВ "Кей-Колект" письмове повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку". Крім того, оскільки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, між сторонами не було укладено, а позивачі не вчиняли дій та не приймали рішень щодо відчуження у будь-який спосіб належного їм нерухомого майна на користь інших осіб чи передачі таких прав іпотекодержателю, у ТОВ "Кей-Колект" не виникло право продажу нерухомого майна та укладення вказаного договору купівлі-продажу. За таких підстав, договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 14 січня 2021 року між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., необхідно визнати недійсним. Крім того, нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., посвідчуючи договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, що знаходиться у м. Дніпро, за межам її територіального округу, діяла неправомірно, без будь-яких наявних для цього правових підстав, а тому зазначений договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним. Також, у разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, одночасно заявляється і вимога про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 2022 року, укладений між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 44; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер № 62864283 від 14 січня 2022 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про реєстрацію за ТОВ "Бенефіт Істейт" права власності, номер запису про право власності № 46175396, на квартиру АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідачів пропорційно судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2023 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 2022 року, укладений між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 44.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62864283 від 14 січня 2022 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 46175396 про право власності ТОВ "Бенефіт Істейт" на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2557348812020.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із судового збору.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2023 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ "Кей-Колект", посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договором іпотеки передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, тобто й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. ТОВ "Кей-Колект" надало реєстратору усі необхідні документи для вчинення реєстраційної дії, а тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для прийняття державним реєстратором рішення про здійснення реєстрації права власності на спірне майно за іпотекодержателем. Посилається на те, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту права власності, а належним способом у даному випадку є витребування майна шляхом подання віндикаційного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача ТОВ "Кей-Колект" - без задоволення.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції установлено, що 14 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11251647000, відповідно до умов якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 100 000,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення не пізніше 13 листопада 2014 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 13,9 % річних. В подальшому між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди, якими були змінені строки, відсоткова ставка (на певний період) та період внесення кредитних коштів на рахунки Банку.

Вказані обставини встановлені у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року по справі № 2-1362/2011 (а.с.27-28), зміненому рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року, яке набрало законної сили (а.с.29-31 т.1).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту 14 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" як іпотекодержателем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як іпотекодавцями було укладено договір іпотеки № 11251647000/1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А., зареєстрований в реєстрі за № 3125 (а.с.23-26 т.1), відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів 27 червня 2001 року згідно з розпорядженням № 8/58-2001 від 27 червня 2001 року, та зареєстрованого у комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за номером запису 64-126 в книзі 151п.

Банк свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі надавши ОСОБА_3 обумовлені договором кредитні кошти.

Проте, в порушення умов договору про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року, ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за кредитом.

12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", та ТОВ "Кей-Колект" були укладені договори факторингу № 1 та відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" передає (відступає) ТОВ "Кей-Колект" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ТОВ "Кей-Колект" замінює Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект" прав вимоги до боржників, до ТОВ "Кей-Колект" переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ "УкрСиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до вищевказаних договорів факторингу № 1 та відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, ТОВ "Кей-Колект" набуло права вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року.

Отже, право вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року перейшло до ТОВ "Кей-Колект".

Вищевказані обставини також були встановлені у рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року по справі № 2-1362/2011 (а.с.27-28 т.1), зміненому рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року, яке набрало законної сили.

Права іпотекодержателя за договором іпотеки № 11251647000/1, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А., зареєстрованим в реєстрі за № 3125, також були передані Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" - ТОВ "Кей-Колект", а саме, відповідно до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. за реєстровими №№ 5207-5208, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" та ТОВ "Кей-Колект". Вказані обставини визнавались сторонами під час розгляду справи та про це зазначено у договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44, укладеному між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт" (а.с.35-37 т.1).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року у справі № 2-1362/2011 було задоволено позовну заяву ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року в розмірі 878 667,63 грн., яка складається із: заборгованість за сумою кредиту - 675 745,76 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 168 934,86 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 16 514,07 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 17 472,94 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 1 820,00 грн. Достягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 954,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року - змінено та зменшено суму стягнутої заборгованості по процентам за користування кредитом з 168 934,86 грн. до 152 196,90 грн., та загальний обсяг стягнутих коштів з 878 667,63 грн. до 861 929,67 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року - залишено без змін (а.с.32-33 т.1).

Звернувшись 29 червня 2022 року до Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з заявою щодо надання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 листом № 10/5-690 від 29 червня 2022 року було відмовлено у наданні такої довідки, посилаючись на те, що він не є власником (співвласником), користувачем або зареєстрованою у цьому житловому приміщенні/будинку особою (а.с.34 т.1).

Так, судом встановлено, що 14 січня 2022 року між ТОВ "Кей-Колект", як продавцем та ТОВ "Бенефіт Істейт", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 44, відповідно до умов якого ТОВ "Кей-Колект", діючи відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" продав, а ТОВ "Бенефіт Істейт" купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м. (а.с.35-37 т.1).

У вищевказаному договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року зазначено, що по частини квартири АДРЕСА_2 належали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 червня 2001 року виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 8/58-2001 від 27 червня 2001 року, право власності зареєстровано 11 квітня 2005 року Дніпропетровським комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради за номером запису 64-126 в книзі 151п, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10444406.

Також, у вказаному договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року зазначено, що право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить продавцю ТОВ "Кей-Колект", як іпотекодержателю на підставі: договору іпотеки № 11251647000/І, посвідченого 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А. за реєстровим № 3-125, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. за реєстровими №№ 5207-5208, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" та ТОВ "Кей-Колект".

На підставі даного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44, право власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2557348812020) було зареєстровано за ТОВ "Бенефіт Істейт", номер запису про право власності - 46175396, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 315045942 від 14 листопада 2022 року (а.с.135-137 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами укладено не було та позивачі не вчиняли дій і не приймали рішень щодо відчуження у будь-який спосіб належного їм нерухомого майна на користь інших осіб чи передачі таких прав іпотекодержателю, у ТОВ "Кей-Колект" не виникло право продажу квартири, а також нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, а тому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., посвідчуючи договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за межам її територіального округу, діяла неправомірно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Так, стаття 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, статтею Закону України "Про іпотеку" чітко визначено три способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання: або рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса, або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін на підставі договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем без звернення до суду.

Судом встановлено, що у розділі 5 договору іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 3125, сторони обумовили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, відповідно до пункту 5.1 договору іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Згідно з пунктом 5.2 даного договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1 - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; 5.2.2 - отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Однак, судом встановлено, що окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як іпотекодавцями та ТОВ "Кей-Колект" як іпотекодержателем укладено не було, як не було укладеного такого окремого договору і позивачами з первісним іпотекодержателем - АКІБ "УкрСиббанк".

Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору також не ухвалювалось.

Враховуючи викладене, оскільки в даному випадку між іпотекодавцями та іпотекодержателем не було укладено окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, та позивачі як власники майна не вчиняли дій та не приймали рішень щодо відчуження належного їм нерухомого майна, то очевидним є висновок про те, що іпотекодержатель - відповідач ТОВ "Кей-Колект" не мав права продавати предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 відповідачу ТОВ "Бенефіт Істейт" на підставі договору купівлі-продажу від власного імені.

Такі висновки суду повністю узгоджуються також і з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц.

При цьому, особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених Законом.

Оскільки ТОВ "Кей-Колект" не було власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 та не набуло у встановленому Законом та Договором іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року порядку права продавати предмет іпотеки будь-якій особі від імені іпотекодавця, то у ТОВ "Кей-Колект" не було необхідного обсягу цивільної дієздатності та законних підстав для продажу ТОВ "Бенефіт Істейт" належного позивачам нерухомого майна.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами першою-шостою статті 203 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимогами статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Встановивши, що власниками нерухомого майна, яке фактично було відчужено ТОВ "Кей-Колект" на користь ТОВ "Бенефіт Істейт" на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також те, що у відповідача ТОВ "Кей-Колект" були відсутні правові та законні підстави для відчуження такого нерухомого майна на користь ТОВ "Бенефіт Істейт", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44.

Таким чином, вчиненням оспорюваного договору купівлі-продажу відповідачами ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт" було порушено право власності позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим порушене право підлягає судовому захисту.

При цьому, згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону та також моральним засадам держави і суспільства, є порушенням частини першої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, відповідно до частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Установлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Як було встановлено, що 14 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62864283, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 46175396 про право власності ТОВ "Бенефіт Істейт" на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2557348812020.

При цьому, рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Оскільки у ТОВ "Кей-Колект" були відсутні правові та законні підстави для відчуження на користь ТОВ "Бенефіт Істейт" нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , власниками якої фактично були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. для прийняття рішення від 14 січня 2022 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62864283 від 14 січня 2022 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 46175396 про право власності ТОВ "Бенефіт Істейт" на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами договору іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року, а саме пунктом 5.1 між сторонами визначено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання між сторонами.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:, а саме отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

14 січня 2022 року між ТОВ "Кей-Колект", як продавцем та ТОВ "Бенефіт Істейт", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 44, відповідно до умов якого ТОВ "Кей-Колект", діючи відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" продав, а ТОВ "Бенефіт Істейт" купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,4 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м.

У вищевказаному договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року зазначено, що по частини квартири АДРЕСА_2 належали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 червня 2001 року виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 8/58-2001 від 27 червня 2001 року, право власності зареєстровано 11 квітня 2005 року Дніпропетровським комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради за номером запису 64-126 в книзі 151п, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10444406.

Також, у вказаному договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року зазначено, що право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить продавцю ТОВ "Кей-Колект", як іпотекодержателю на підставі: договору іпотеки № 11251647000/І, посвідченого 14 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А. за реєстровим № 3-125, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. за реєстровими №№ 5207-5208, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" та ТОВ "Кей-Колект".

Проте, в порушення умов договору іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року, договір купівлі-продажу від 14 січня 2022 року був укладений між сторонами правочину не від імені іпотекодавців на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку", тобто реалізація предмету іпотеки шляхом позасудового врегулювання між сторонами .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. були відсутні підстави щодо реєстрації за ТОВ "Бенефіт Істейт" права власності на спірну квартиру за договором іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року, а тому такі дії державного реєстратора є незаконними.

Також, умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року визначено, що продавець стверджує, що за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомлено чином, передбаченим діючим законодавством України, іпотекодавця про свій намір укласти договорів купівлі-продажу предмету іпотеки.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто зазначеним Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення порушень основного зобов`язання, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), а також у постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 750/82/20 (провадження № 61-7746 св21).

Встановивши, що ТОВ "Кей-Колект" не надало державному реєстратору документів, які підтверджують направлення та фактичне отримання іпотекодавцями письмового повідомлення іпотекодавців про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки, колегія суддів приходить до висновку про те, що державним реєстратором не дотримано вимоги пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Такі докази матеріали справи не містять, а відповідачем ТОВ "Кей-Колект" ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами факт належного повідомлення іпотекодавців про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, державний реєстратор під час прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "Бенефіт Істейт", у порушення вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не перевірив наявності всіх документів, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки, не звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження факту направлення та фактичного отримання іпотекодавцями повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Згідно з абзаці 2 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У абзаці 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

За таких обставин, оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44, та враховуючи, що у приватного нотаріуса станом на 14 січня 2022 року не було законних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62864283, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62864283 від 14 січня 2022 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 46175396 про право власності ТОВ "Бенефіт Істейт" на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2557348812020.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Кей-Колект" про те, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є необхідним, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у спосіб, встановлений Законом України "Про іпотеку".

Якщо відповідач ТОВ "Кей-Колект" обрав для захисту свого права такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як задоволення своїх вимог на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то зазначене має відбуватись із урахуванням положень Розділу 5 Договору іпотеки від 14 листопада 2007 року.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 Договору іпотеки визначено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Отже, умовами договору іпотеки встановлює необхідність договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як передумови отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-пролажу.

У той же час, окремий договір між іпотекодавцями і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався.

За таких обставити, враховуючи відсутність укладеного сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто, у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору приватному нотаріусу, залишення останнім без перевірки наявність чи відсутність факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії відповідачів щодо укладення спірного договору купівлі-продажу та реєстрації за ТОВ "Бенефіт Істейт" права власності на спірну квартиру, власником якого є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не можуть вважатись законними.

У справі, що переглядається ключовою підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним є відсутність укладеного між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як передумови отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, необхідність укладення якого прямо передбачена сторонами у пункті 5.2.2 договору іпотеки. Факт невиконання відповідачем ТОВ "Кей-Колект" відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, прямо свідчить про відсутність у ТОВ "Кей-Колект" відповідного права на продаж спірного майна та наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності для цих дій.

Таким чином, можливість виникнення права на продаж предмету іпотеки у іпотекодержателя пов`язується виключно з укладенням окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" № 800-VI змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписами статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, чинній на час реєстрації права власності за іпотекодержателем визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 зазначеного Порядку необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора згідно з частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Під час розгляду справи місцевий суд встановив, що між позивачами та іпотекодержателем на виконання умов договору іпотеки від 14 листопада 2007 року № 11251647000/1 не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передання йому права власності, і під час подання заяви про державну прав та їх обтяжень на предмет іпотеки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ "Кей-Колект" не подавав.

Крім того, відповідно до вищевказаного Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, чинної на час реєстрації права власності за іпотекодержателем, а саме п.61 визначено, що обов"язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

У справі, що переглядається, колегія встановила, що у пункті 2 спірного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року нотаріусом було зазначено, що Продавець стверджує, що за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомлено чином, передбаченим законодавством України, Іпотекодавця про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Проте, позивачі заперечували зазначене, а у справі відсутні докази вручення повідомлення-вимоги банку боржникам.

Протилежного відповідачем ТОВ "Кей-Колект" не доведено у встановленому законом порядку.

Встановивши, що між іпотекодержателем і позивачами не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки від 14 листопада 2007 року № 11251647000/1, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання, та є правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за банком, а також, що в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачам повідомлення-вимоги банку з визначенням строку, та відповідно відсутні докази виконання реєстратором свого обов"язку щодо перевірки та отримання всіх встановлених Порядком документів, а саме, перед здійсненням відповідних процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що дії державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на спірну квартиру за договором іпотеки не можна вважати законними.

Крім того, для з`ясування обставин, що маються значення для справи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. належним чином завірену повну копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 2022 року, укладеного між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", зареєстрованого в реєстрі за № 44.

Також витребувано у ТОВ "Кей-Колект", як правонаступника, належним чином завірену повну копію кредитної справи за договором від 14 листопада 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 про надання споживчого кредиту № 11251647000, що слугували підставою для реєстрації за ТОВ "Бенефіт Істейт" (ЄДРПОУ 39384460) права власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 10444406, номер запису про право власності 46175396) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, ТОВ "Кей-Колект" надало лише копію договору про надання споживчого кредиту № 11251647000 від 14 листопада 2007 року, договір іпотеки № 11251647000/1 від 14 листопада 2007 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року.

Інших витребуваних судом доказів ТОВ "Кей-Колект" не надало, тобто вимоги ухвали не виконало в повному обсязі.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

У той же час, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. ухвала Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року взагалі не була виконана, поштові відправлення повертались не врученими із вказівкою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

В подальшому ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року було витребувано у Міністерства юстиції України інформацію, чи здійснює приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. свою діяльність (номер свідоцтва 5119), за якою адресою та контактні номери телефонів. А також, сприяти у виконанні ухвали суду про витребування та направлення на адресу Дніпровського апеляційного суду належним чином завіреної повної копії нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 2022 року, укладеного між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44.

Також витребувано у Київського державного нотаріального архіву та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірену повну копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від 14 січня 2022 року, укладеного між ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 44.

На виконання вказаної ухвали апеляційного суду Київський державний нотаріальний архів повідомив суд, що станом на 18 липня 2023 року архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. на відповідальне державне зберігання до Київського державного нотаріального архіву не переданий.

У відповідь на ухвалу, Міністерство юстиції України з метою належного розгляду та надання відповідної інформації направило ухвалу до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання ухвали повідомило суд, що відповідно до наявної в Управлінні нотаріату інформації приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. згідно поданої нею заяви від 15 серпня 2022 року (вх. № 21837/5-22) тимчасово зупинила свою нотаріальну діяльність з 15 серпня 2022 року до закінчення воєнного стану в Україні. Заяви від приватного нотаріуса Пономарьової Д.В. про поновлення нотаріальної діяльності станом на 25 липня 2023 року до Управління нотаріату не надходило. Договір про заміщення приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. з іншими приватним нотаріусом не укладався. Також повідомлено, що Управлінням нотаріату направлено листом приватному нотаріусу Пономарьовій Д.В. копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року до виконання. У відповідь на лист приватний нотаріус Пономарьова Д.В. надала пояснення про те, що вона тимчасово зупинила нотаріальну діяльність у зв`язку з воєнним станом та доступу до архіву немає. Також зазначила, що за першої можливості зобов`язується виконати ухвалу апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що іпотекодержателем не надано окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та не надано доказів у підтвердження факту отримання іпотекодавцями (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя, як того вимагають пункти 57, 61 Порядку, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. від 14 січня 2022 року, індексний номер 62864283, про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що іпотекодержатель надав усі необхідні документи для проведення оспорюваної державної реєстрації спростовуються вищевикладеним, зокрема відсутністю договору про задоволення вимог іпотекодержателя та доказів у підтвердження факту отримання іпотекодавцями (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя.

Посилання в апеляційній скарзі на неефективне обрання позивачами способу захисту є необґрунтованим, оскільки можливість оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на майно передбачена як частиною четвертою статті 37 Закону України "Про іпотеку", так і частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час проведення державної реєстрації та звернення позивача із цим позовом).

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Кей-Колект" про те, що вимога про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, а також вимога про скасування рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Бенефіт Істейт" права власності на спірну квартиру не є належним способом захисту права, а належному способу захисту права у даному випадку відповідає вимога про витребування від відповідача ТОВ "Бенефіт Істейт" спірного нерухомого майна, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частіші судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК Україні недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята стати 216 ЦК України).

Враховуючи обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "Кей-Колект" не мало права на продаж (відчуження) іпотечного майна, а тому договір купівлі-продажу, укладений іпотекодержателем, підлягає визнанню недійсним.

У своєму позові позивачі просили застосувати наслідки недійсного правочину - двосторонню реституцію, скасувавши реєстрацію права власності на спірне нерухомо майно за ТОВ "Бенефіт Істейт".

Реституція застосовується саме у спорах про визнання правочинів недійсними або нікчемними і полягає у поновленні порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо по вернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

У справі, що переглядається, вимога про застосування реституції полягає у скасуванні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (предмет іпотеки), який відчужено ТОВ "Бенефіт Істейт" із порушенням вимог закону.

Аналогічний правовий підхід до вирішення подібних спорів наведено у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, а також у постанові Верховного Суду від 10.05.2022 р. у справі № 308/13017/16-ц, де предметом позову були саме вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності.

Щодо необхідності заявлення позовної вимоги саме про віндикацію у даній справі, як зазначає апелянт, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними лише наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У даній справі відбувся лише один правочин із відчуження майна, правочинів щодо відчуження майна третім особам не укладалось. Спірне майно залишилось саме у сторони спірного правочину ТОВ "Бенефіт Істейт".

Якщо майно було передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та/або про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися за умови, якщо майно залишається у сторони, цього правочину. Якщо набувач, який набув майно за недійсним правочином, здійснив наступне відчуження майна третій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

При цьому, під час застосування правил реституції немає правового значення та не береться до уваги добросовісність сторони правочину - набувача, який одержав певне майно у власність за недійсним договором.

У постанові Верховного Суду від 11 вересні 2018 року у справі № 909/968/16 викладено висновок про те, що рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 28/29-б-43/212-2012/

При цьому, при скасуванні рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" автоматично підлягає поновленню у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності позивачів на спірну квартиру - предмет іпотеки, а тому немає підстав вважати, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту своїх прав.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивачів про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 44, щодо квартири, яка знаходиться у місті Дніпрі, оскільки діяла за межами свого нотаріального округу, колегія суддів вважає безпідставним, помилковим та таким, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Так, відповідно до частини шостої статті 55 Закону України "Про нотаріат" посвідчення договорів про відчуження, іпотеку житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості здійснюється за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - сторони відповідного договору. За таких обставин, оскільки сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 44, є ТОВ "Кей-Колект" та ТОВ "Бенефіт Істейт", місцезнаходженням яких є місто Київ (місцезнаходження ТОВ "Кей-Колект" : м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корп.В, поверх 4, каб.402, місцезнаходження ТОВ "Бенефіт Істейт": м. Київ, вул. Шолуденка, 1-Б), то приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. мала право посвідчити оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 44.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко