Постанова

від 04.09.2023 по справі 148/392/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/392/22

Провадження № 22-ц/801/1435/2023

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 рокуСправа № 148/392/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Войтка Ю.Б., Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тульчинкомунсервіс» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року, ухвалене суддею Саламахою О.В. в м. Тульчині, повне рішення складено 04 травня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Тульчинкомунсервіс», третя особа на стороні відповідача - Тульчинська міська рада, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

встановив:

У березні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із даним позовом, в якому просили стягнути з:

- НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 33670,58 грн;

- НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 1683,29 грн;

- КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 98316,71 грн;

- НАСК «Оранта» та КП «Тульчинкомунсервіс» солідарно на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 11702,96 грн;

- КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_1 франшизу згідно страхового договору в розмірі 1000 грн;

- КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн;

З НАСК «Оранта» та КП «Тульчинкомунсервіс» стягнуто солідарно на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з підготовкою та розглядом справи в суді, а саме наданням правової допомоги в розмірі 5000 грн та оплати проведення експертного дослідження в розмірі 2700 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.05.2019 в місті Тульчині Вінницької області ОСОБА_3 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння та керуючи трактором марки МТ3-82.1.26, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить підприємству, порушивши вимоги Правил дорожнього руху допустив скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої позивачу ОСОБА_2 були завдані тяжкі тілесні ушкодження та було пошкоджено автомобіль «Deawoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу по справі ОСОБА_1 ..

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.07.2020 у справі №148/2228/19 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку зі смертю обвинуваченого. Даним судовим рішенням встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_3 , а закриття кримінального провадження в даному випадку є таким, що вчинено з нереабілітуючих підстав.

На момент вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах і виконував роботу у відповідача по справі КП «Тульчинкомунсервіс».

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану трактором, який належить КП «Тульчинкомунсервіс», була застрахована у НАСК «Оранта».

У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, через що змушена була лікуватись та їй була завдана матеріальна і моральна шкода. Через отримані тілесні ушкодження та необхідність лікування, на придбання медикаментів для лікування позивачки були затрачені грошові кошти на загальну суму 33 670,58 грн. Крім того, їй була завдана моральна шкода, яка виразилась в причиненні їй тілесних ушкоджень, вона відчувала значний фізичний біль, була тривалий час вимушена проходити курс лікування і подальшої реабілітації, що потягнуло зміни в її повсякденному житті та зміну життєвих планів. Після дорожньо-транспортної пригоди позивачка відчуває страх до автомобілів і поїздок на них, що також ускладнює її повсякденне життя і є перешкодою до нормального функціонування та реалізації і вирішення тих питань, які постають перед людиною кожен день.

Завдану моральну шкоду позивач ОСОБА_2 оцінює в розмірі 100000 грн. Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» НАСК «Оранта» зобов`язана виплатити позивачу ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 683,29 грн, що становить 5 відсотків страхової виплати за заподіяну здоров`ю шкоду. Інша частина завданої моральної шкоди в розмірі 98 316,71 грн має бути стягнута з КП «Тульчинкомунсервіс».

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Deawoo Lanos», який був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Сума завданого збитку становить 34 174,68 грн.

ОСОБА_1 звертався до страхової компанії з заявами про відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного йому транспортного засобу та з лікуванням іншого позивача - його дочки ОСОБА_2 , яка на той час була неповнолітньою і він діяв в її інтересах як законний представник. Разом з тим, НАСК «Оранта» відшкодувала частину завданої матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням автомобіля, в сумі 21471,72 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу ОСОБА_1 невідшкодовану йому частину матеріальної шкоди в розмірі 12 702,96 грн, з яких 11 702,96 грн мають бути відшкодовані відповідачами солідарно, а 1 000 грн невідшкодованого розміру франшизи має бути відшкодовано відповідачем КП «Тульчинкомунсервіс».

Також підлягають відшкодуванню шляхом стягнення з відповідачів солідарно понесені позивачем ОСОБА_1 витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2700 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Крім завданої позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди йому була також завдана моральна шкода, яка виразилась в тих нервових переживаннях та моральних стражданнях, які йому довелось відчути. Було порушено його право власності, так як в результаті ДТП пошкоджено належне йому майно - автомобіль. Він був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом і не має можливості до цього часу користуватись ним, через що відчуває значний дискомфорт і ускладнення свого життя, порушення його звичного ритму, який потребує щоденного використання автомобіля. Він втратив душевний спокій і рівновагу через травмування своєї дитини, яку він виховує один через смерть своєї дружини. Завдану моральну шкоду позивач ОСОБА_1 оцінює в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ НАСК «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, залишено без розгляду.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 98316,71 грн.

Стягнуто з КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 5851,48 грн, франшизу згідно страхового договору в розмірі 1 000 грн та завдану моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Стягнуто з КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати напрофесійну правничудопомогу урозмірі 2 500 грн, витрати пов`язані з проведенням експертного дослідження в розмірі 1 350 грн та судовий збір у розмірі 496,20 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, КП «Тульчинкомунсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 5851,48 грн, франшизи в розмірі 1000 грн, моральної шкоди в розмірі 30000 грн та судових витрат і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені цих позовних вимог. Також просить скасувати рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 завданої моральної шкоди в розмірі 98316,71 грн та зменшити її розмір на розсуд суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.07.2020 у справі №148/2228/19 кримінальне провадження №12019020310000226 щодо ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

У вказаній ухвалі зазначено, що згідно обвинувального акту 06.05.2019 близько 14.30 год. ОСОБА_3 у м. Тульчин Вінницької області по вул. М.Леонтовича, водій трактора марки «МТЗ-82.1.26», державний номерний знак НОМЕР_1 , із навантажувачем фронтальним TUR-14, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме п. 10.1 згідно якого «Перед початком руху, перестоюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», почав переїжджати дорогу на зустрічну смугу руху, в цей час коли водій автомобіля марки «Deawoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 здійснював його обгін, по зустрічній смузі руху, внаслідок чого відбулось зіткнення, в результаті якого пасажирка автомобіля «Deawoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 66 від 27.06.2019 по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент їх спричинення (а.с. 10-11 т.1).

Відповідно до копії висновку КНП «Тульчинська міська лікарня» від 06.05.2019, ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`янінні, результат огляду 0,48 % проміле (а.с. 50 т.1).

Рахунком-фактурою № СФ-0000071 від 12.08.2019 підтверджено, що ОСОБА_2 оплатила медичні товари на суму 29 300 грн (а.с. 17 т.1).

Згідно копій квитанцій ОСОБА_2 сплачувала за медичне лікування (а.с. 23, 24 т.1).

Відповідно до висновку експерта № 66 від 27.06.2019, тілесні ушкодження ОСОБА_2 виникли від дії твердого тупого предмета, що могло бути в термін та за обставин на які вказано в ухвалі суду, тобто при шляхово-транспортній пригоді, по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 65-66 т.1).

Згідно висновку експерта № 292 від 30.07.2019, невідповідність дій водія трактора ОСОБА_3 вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору призвели до виникнення події даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.67-72 т.1).

Відповідно до висновку експерта № 6275/19-21 від 21.10.2019, дії водія «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідали нормам вимог Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП (а.с. 73-77 т.1).

Відповідно до висновку експертного дослідження судового експерта Сидорюка А.В. № 8/Д/21 від 05.03.2021, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, згідно розрахунків складає 48 391,72 грн. Матеріальний збиток складає 34 174,68 грн (а.с. 30-34 т.1).

ОСОБА_2 сплатила експерту Сидорюку А.В. за проведення експертизи 2 700 грн, що підтверджується квитанцією (а.с. 49 т. 1).

Відповідно до копії страхового акту № ОЦВ -19-02-7292/1, сума страхового відшкодування становить 21 579,62 грн (а.с. 26 т.1).

Згідно виписки про переказ коштів від 21.10.2020, НАСК «Оранта» провела оплату ОСОБА_1 у сумі 21 471,72 грн (а.с. 21 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з КП «Тульчинкомунсервіс» та керував належним підприємству транспортним засобом дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з КП «Тульчинкомунсервіс» на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 5851,48 грн та франшизи.

Також суд, врахувавши обставини, при яких позивачу ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, ступінь вини відповідача, характер та обсяг страждань позивача, зважаючи на недоведеність відповідачем доводів на обґрунтування зменшення розміру моральної шкоди дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з КП «Тульчинкомунсервіс» на користь ОСОБА_2 такої шкоди в розмірі 98 31671 грн. Зваживши доводи позивача, встановивши обставини справи суд оцінив завдану позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 грн, частково задовольнивши вимоги позову в цій частині.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі КП «Тульчинкомунсервіс» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 5851,48 грн, франшизи в розмірі 1000 грн та моральної шкоди в розмірі 30000 грн, прийнявши рішення про відмову в задоволені цих позовних вимог. Також просить скасувати рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_2 завданої моральної шкоди в розмірі 98316,71 грн, зменшивши її розмір на розсуд суду.

Разом з тим, доводи апеляціної скарги стосуються лише незаконності висновків суду щодо стягнення на користь позивачів моральної шкоди.

Відтак, апеляційний суд, за відсутності в апеляційній скарзі обґрунтування в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 матеріальної шкоди та франшизи не переглядає рішення суду в цій частині.

КП «Тульчинкомунсервіс» вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 був учасником ДТП і позивачка ОСОБА_2 зазнала травм в його автомобілі, тому він також разом з підприємством повинен відшкодовувати шкоду.

Вказана позиція не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, якіспільно завдалишкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяноїшкоди на кількість таких осіб (пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Приписи ч. 2 ст. 1188 ЦК України та пункту 36.3 статті 36 згаданого Закону застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є самевідповідальнимиза завдану шкоду, тобто якщо вониспільними неправомірними діями чи бездіяльністюїї завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди.Останню вони зобов`язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини.

Отже, частина друга статті 1188 ЦК України застосовна за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкодипотерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цьогошкодитретій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов`язані відшкодувати цю шкодунезалежно від такої вини.

Припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо: 1)шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завданняшкоди;2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданнямшкодиздоров`ю чи моральноїшкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди,треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цюшкоду завдали.

Особи,спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

Приписи частини другої статті 1188 ЦК України та пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» незастосовні у цій справі.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2022 у справі №477/874/19, на яку звертає увагу апелянт, вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди. З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний не тоді, коли встановленавинакожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завданашкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такоїшкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) буланеправомірною(зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завданашкодатретій особі). Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдалишкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодуванняшкоди.

Водій автомобіля, у якому знаходилась позивачка ОСОБА_2 , хоч і став учасником ДТП, але його поведінка не була протиправною.

Як слідує із висновку експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи від 21.10.2019 №6275/19-21, саме в діях водія трактора МТЗ-82.1.26, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходилися у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. У діях ж водія марки «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 невідповідностей технічним нормам вимог Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даного ДТП не вбачається.

Тому не можна вважати, що ОСОБА_1 спільно зі страхувальником завдав позивачці ОСОБА_2 шкоду. Підстава для його солідарної відповідальності зі страхувальником перед потерпілою незалежно від їхньої вини відсутня.

Апелянт вибірково навів в скарзі уривки з тексту згаданої постанови, помилково трактувавши висновки Великої Палати Верховного Суду.

Що стосується висновків суду з приводу стягнення з відповідача на корись позивачів моральної шкоди, то апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У ч. 1, 2 ст.1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

КП «Тульчинкомунсервіс» в апеляційній скарзі зазначає про те, що сума моральної шкоди, стягнута на користь позивача ОСОБА_2 у розмірі 98316,71 грн є завищеною та неспівмірною із заподіяними збитками та має бути зменшена, а в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 взагалі слід відмовити у повному обсязі, оскільки він був одним із учасників ДТП та пасажирка його автомобіля зазнала травм.

Зазначаючи обставини, які не були враховані судом першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди, завданої обом позивачам, апелянт не розмежовує доводи на спростування висновків суду в частині стягнення моральної шкоди щодо кожного із відповідачів.

Обставини щодо тривалості і глибини моральних страждань, ступінь вини заподіювача шкоди, вимоги розумності, справедливості і виваженості, на що наголошує апелянт, були враховані судом при визначені розміру моральної шкоди.

Апелянт, залишаючи питання визначення розміру моральної шкоди на розсуд суду, не вказує орієнтовний його розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

При розгляді судом першої інстанції справи КП «Тульчинкомунсервіс» не надало відзиву на позов, що свідчить про відсутність заперечень з приводу вимог позову, таким чином відповідач фактично не сприяв своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, що в силу п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України є його обов`язком.

Апелянт не обґрунтовує, яким чином сплата страховиком позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5% страхової виплати за заподіяну здоров`ю шкоду, а також належність підприємства до комунальної власності територіальної громади впливає на визначення розміру моральної шкоди.

Смерть працівника підприємства не звільняє власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки від відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, і визначення розміру шкоди не може ставитися в залежність від вказаної обставини.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тульчинкомунсервіс» залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Ю.Б. Войтко

О.В. Ковальчук