Постанова

від 01.09.2023 по справі 914/944/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2023 р. Справа №914/944/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суду складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В.,Орищин Г.В.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Горецька З.В.)від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ про стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Публічне акціонерне товариство Укрнафта подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до Спільного підприємства Бориславаська нафтова компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Позивач просив суд стягнути з відповідача 20 539,40 грн, у тому числі 13 501,46 грн - пені; 910,83грн - 3% річних; 6 181,11 грн - інфляційних витрат за неналежне виконання грошових зобов`язань за договорами від 26.02.2021 №11/07/03/17-Р та від 31.03.2022 №11/07/03/37-Р.

Господарський суд Львівської області розглянув справу у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та рішенням від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 позовні вимоги задовольнив; стягнув з Спільного підприємства Бориславаська нафтова компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта штрафні санкції в загальному розмірі 20 593,40 грн, у тому числі 13 501,46 грн - пені; 910,83грн - 3% річних; 6181,11 грн - інфляційних витрат.

Суд першої інстанції, дослідив наявні у справі докази і дійшов висновку, що відповідач не спростував свого обов`язку сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за допущене прострочення виконання грошового зобов`язання. Право на нарахування позивачем пені передбачене п. 4.2 договору, а 3 % річних та інфляційні втрати законом, ст. 625 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі Спільне підприємство Бориславська нафтова компанія у формі Товариства вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, без урахування всіх обставин, що мають значення для справи. Суд не урахував, що основний борг сплачений до подання позову в цій справі, а заборгованість виникла у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, знищення виробничих потужностей нафтопереробних комплексів, обмеженнями на продаж власної видобутої нафти та відсутністю аукціонів щодо її реалізації.

Скаржник зазначає, що ТПП України листом від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вважає, що названий лист ТПП України є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій унаслідок настання форс-мажорних обставин.

Також скаржник вважає, що при вирішенні питання щодо періоду нарахування пені суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ч.6 ст.232 ГК України.

Ще скаржник посилається на судову практику, що передбачає можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій і вважає, що з урахуванням обставин цієї справи та позицій суду касаційної інстанції суд першої інстанції з власної ініціативи повинен був зменшити розмір штрафних санкцій.

В той же час, Спільне підприємство Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві Публічне акціонерне товариство Укрнафта не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що платіж у сумі 9 218,76 грн по договору №11/07/03/17-Р відповідачем здійснено 17.01.2023. Вказує, що така оплата здійснена із простроченням встановлених договором строків, так як відповідно до умов договору відповідач мав обов`язок оплатити суму згідно підписаного Акту від 31.12.2021 на суму 9 218,76 грн не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, тобто, до 20.01.2022. Платіж на загальну суму 38 790,40 грн по договору №11/07/03/37- проведено відповідачем 17.01.2023. Відповідач мав обов`язок оплатити платіж не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, по кожному акту прийому-передачі послуг. За

Вважає помилковими та не обґрунтованими твердження відповідача про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій. За відсутності належних і допустимих доказів унеможливлення виконання грошового зобов`язання, яке мало бути виконане до 20.01.2022, суд обґрунтовано не вбачав підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язання з підстав введення воєнного стану в державі.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 липня 2023 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 та зупинив дію рішення Господарського суду Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 до завершення апеляційного провадження.

Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України та враховуючи, що ціна вимог у справі №914/944/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому Західний апеляційний господарський суд 17 липня 2023 року ухвалив розглядати апеляційну скаргу Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 без повідомлення учасників справи.

Ухвалу від 17 липня 2023 року у справі №914/944/23 суд надіслав сторонам на електронні адреси, вказані в апеляційній скарзі та у відзиві.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 належить залишити без змін з таких підстав.

За обставинами справи, 26.02.2021 між Публічним акціонерним товариством Укрнафта (Сторона - 1) та Спільним підприємством Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Сторона 2) укладено договір №11/07/03/17-Р про відшкодування витрат на утримання 36 Державної пожежно - рятувальної частини (ППЧ - 36) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області ( договір 1).

Відповідно до договору 1 Сторона - 2 зобов`язувалася відшкодовувати Стороні -1 витрати на утримання ППЧ-36, які та несла згідно договору №11/07/03/50-Р від 29.12.2020 про організацію охорони від пожеж об`єктів, укладеного між ПАТ Укрнафта в особі її структурних одиниць - Нафтогазовидобувним управлінням Бориславнафтогаз ПАТ Укрнафта, Долинським ГПЗ ПАТ Укрнафта, УНПС ВБ (Борислав) ПАТ Укрнафта, УТ (ГТС Борислав) ПАТ Укрнафта та ТОВ СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ (Замовники) з одного боку та Головним управлінням України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (Виконавець) з іншого боку.

Розділом 3 Договору 1 передбачено, що розрахунки за витрати, які підлягають відшкодуванню Стороною - 2 Cтopoнi - 1 проводяться за звітний місяць, згідно акту прийому - передачі наданих послуг (Акт) за підписами обох сторін Договору.

Сторона - 2 перераховує Стороні - 1 суму згідно підписаного акту до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач своєчасно не виконував умов договору №1, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію про необхідність оплати отриманих послуг №01/01/09/25/04/01-01/02/4 від 09.01.2023.

Станом на момент пред`явлення претензії СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ не повернула ПАТ Укрнафта витрати на утримання ППЧ-36 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9 218,76 грн згідно акту за грудень 2021 року (акт прийому - передачі послуг № LRS_37813_122021_009).

У результаті розгляду претензії Позивача №01/01/09/25/04/01-01/02/4 від 09.01.2023 відповідач 17.01.2023 оплатив суму основного боргу за договором 1 (платіжне доручення №55 від 17.01.2023).

31.03.2022 між Публічним акціонерним товариством Укрнафта (Сторона-1) в особі НГВУ Бориславнафтогаз та Спільним підприємством Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Сторона-2) укладено договір № 11/07/03/37-Р про відшкодування витрат на утримання 36 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (Договір 2).

За цим договором Сторона - 2 зобов`язувалася відшкодовувати Стороні - 1 витрати на утримання ППЧ-36, понесені згідно договору №11/07/03/33-Р від 22.12.2021 про організацію охорони від пожеж об`єктів, укладеного між ПАТ Укрнафта в особі її структурних одиниць - НГВУ Бориславнафтогаз ПАТ Укрнафта, Долинським ГПЗ ПАТ Укрнафта, УНПС ВБ (Борислав) ПАТ Укрнафта, УТ (ГТС Борислав) ПАТ Укрнафта та СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ (Замовники) з одного боку та Головним управлінням України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (Виконавець) з іншого боку.

Як передбачено розділом 3 Договору 2, розрахунки за витрати, що підлягають відшкодуванню Стороною - 2 Стороні - 1 проводяться за звітний місяць, згідно акту прийому - передачі наданих послуг (Акт) за підписами обох сторін Договору.

Сторона - 2 перераховує Стороні - 1 суму згідно підписаного акту до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем своєчасно не виконувались умови взятих на себе зобов`язань згідно договору 2, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію про необхідність оплати отриманих послуг № 01/01/09/25/04/01-01/02/4 від 09.01.2023.

Станом на момент пред`явлення претензії (09.01.2023) СП Бориславська нафтова компанія у формі ТОВ не повернула ПАТ Укрнафта витрати на утримання ППЧ-36 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, у зв`язку з чим у Сторони - 2 виникла заборгованість в сумі 38 790,40 грн.

Зокрема, не відшкодованими були витрати згідно актів :

1. За березень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_032022_016 від 31.03.2022) в сумі 12 930,00 грн з ПДВ;

2. За квітень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_042022_007 від 30.04.2022) в сумі 4 310,40 грн з ПДВ;

3. За травень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_052022_0079 від 31.05.2022) в сумі 4 310,00 грн з ПДВ;

4. За червень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_062022_010 від 30.06.2022) в сумі 4 310,00 грн з ПДВ;

5. За липень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_072022_007 від 31.07.2022) в сумі 4 310,00 грн з ПДВ;

6. За серпень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_082022_005 від 31.08.2022) в сумі 4 310,00 грн з ПДВ;

7. За вересень 2022 року (акт прийому-передачі послуг № LRS_37813_005 від 30.09.2022 року) в сумі 4 310,00 грн з ПДВ.

Разом сума заборгованості Сторони-2 перед Стороною-1 по Договору № 2 становила - 38 790,40 грн.

У результаті розгляду претензії Позивача №01/01/09/25/04/01-01/02/4 від 09.01.2023 відповідач 17.01.2023 оплатив суму основного боргу за договором 2 (платіжне доручення №56 від 17.01.2023).

Ці обставини встановив суд першої інстанції і такі не спростовують і не заперечують сторони.

За прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 26.02.2021 №11/07/03/17-Р в сумі 9 218,76 грн позивач нарахував 3 551,12 грн пені (на підставі п.4.2 договору 1), 273,53 грн 3% річних та 2 396,88 грн інфляційних втрат (на підставі ч.2 ст.625 ЦК України).

За прострочення виконання грошового зобов`язання за договором від 31.03.2022 №11/07/03/37-Р в сумі 38 790,40 грн позивач нарахував 9 950,34 грн пені (на підставі п.4.2 договору 1), 637,30 грн 3% річних та 3 784,23 грн інфляційних втрат (на підставі ч.2 ст.625 ЦК України).

Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача стягнути з відповідача 20 539,40 грн, у тому числі 13 501,46 грн - пені; 910,83грн - 3% річних; 6 181,11 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання грошових зобов`язань за договорами від 26.02.2021 №11/07/03/17-Р та від 31.03.2022 №11/07/03/37-Р.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За текстом ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.(ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.(ч.2).

Щодо тверджень відповідача про надмірний розмір штрафних санкцій та право суду зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Суд зазначив, що відповідачем допущено тривале прострочення виконання зобов`язань по обох договорах, у період якого відсутні будь-які звернення, листи, пропозиції від відповідача до позивача стосовно неможливості виконання основного зобов`язання; відповідач жодними доказами не підтверджує свій матеріальний, фінансовий стан, який би свідчив про створення додаткового тягаря присудженим до стягнення санкціями, не подав документів, які б свідчили, що основним видом його діяльності є надання виключного виду послуг, про залежність діяльності та отримання доходу від інших контрагентів.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій.

За умовами п.4.2 договору 1 і договору 2, за несвоєчасну оплату наданих послуг Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Наведене спростовує доводи скаржника про необхідність застосування ч.6 ст.232 ГК України щодо періоду нарахування пені. Позивач правомірно нарахував пеню за кожен день прострочення платежу.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлена ст.625 ЦК України передбачає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Цією ж нормою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо форс-мажорних обставин.

Приписами частин першої, другої статті 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Суд першої інстанції вказав, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Більш того, суд звернув увагу, що строк виконання грошового зобов`язання за договором від 26.02.2021 №11/07/03/17-Р в сумі 9 218,76 грн настав у січні 2022 року (до початку війни). А укладаючи договір №11/07/03/37-Р відповідач знав про факт повномасштабної військової агресії, проте взяв на себе зобов`язання щодо виконання умов договору.

Скаржник не надав суду жодного об`єктивного, допустимого та переконливого доказу на підтвердження впливу названих форс-мажорних обставин на виконання його зобов`язань перед позивачем.

Ураховуючи наведені обставини справи та приписи закону, колегія суддів вважає, що Господарський суд Львівської області дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю цього висновку не спростовують.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відсутні.

За приписами частин 4 і 5 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського Львівської області від 27 травня 2023 року у справі №914/944/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Спільного підприємства Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Спільне підприємство Бориславська нафтова компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2023 року.

СуддяВ.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Судя Г.В.Орищин