Рішення

від 25.08.2023 по справі 541/1461/23

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1461/23

Номер провадження 2/541/514/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 серпня 2023 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю позивачки та її представника адвоката Данильчука С.Г., представника відповідача адвоката Долженко О.М., розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Миргород цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник адвокат Данильчук С.Г., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на утримання дітей. Свій позов мотивувала тим, що вона з відповідачем є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 21.02.2019 року у справі №541/1654/18, шлюб між ними, який був укладений 11.01.2002 року, було розірвано. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.09.2019р. у справі №541/1120/19, яке змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019р., стягнуто аліменти із ОСОБА_4 на її користь на утримання їх неповнолітніх дітей в розмірі 3000 грн. на кожну дитину. Відповідно до постанови державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 20.08.2018р. відкрито виконавче провадження ВП №57038599 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей. На сьогодні, позивач разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що засвідчено Актом підтвердження фактичного місця проживання особи (осіб) від 13.04.2023 р., оскільки після розлучення та поділу майна, відповідач протиправними діями пошкодив будинок, в якому проживала сім`я, внаслідок чого він став непридатним для проживання. З моменту прийняття судом попереднього рішення про зміну розміру аліментів, витрати на потреби дітей збільшились, в свою чергу відповідач додаткової допомоги матеріального плану дитині не надає, а забезпечення життєвих потреб для розвитку дитини та нормального існування на існуючу суму аліментів неможливе. З урахуванням постійного зростання цін на продукти, харчування, ліки та речі першої необхідності, вказаний розмір аліментів забезпечує лише мінімальні потреби дітей та є недостатнім для їх повноцінного розвитку. З 2019 року зріс розмір прожиткового мінімуму, в декілька разів зросли ціни на продукти харчування та одяг, діти є школярами, в зв`язку з чим є витрати, пов`язані з навчанням. Також вона несе витрати на забезпечення належних умов проживання, в тому числі на комунальні послуги, продукти харчування, одяг, ліки, що підтверджується відповідними квитанціями. Відповідно до наданих нею касових чеків за період лютий-березень 2023 року вона в середньому витрачає на дітей щомісячно 21 000,00 грн. без врахування вартості продуктів, за придбання яких не видавали чеки (овочі, фрукти на ринку, домашня молочна продукція). Вона отримує нижче мінімальної заробітну плату, яка згідно довідки про доходи особи складає в середньому 4300,00 грн. на місяць. Відповідач є особою працездатного віку, має хороший стан здоров`я, інших осіб на утриманні не має, неофіційно займається підприємницькою діяльністю, однак відмовляється у добровільному порядку сплачувати аліменти на утримання дітей в більшому розмірі ніж 3000 грн. Відповідач має стабільний дохід, оскільки неофіційно займається підприємницькою діяльністю, що не заважає йому виконувати свої обов`язки по утриманню дітей, має у власності нерухоме майно, яке надає в оренду. Оголошення про оренду та продаж рухомого майна викладені на сайті OLX. Крім того, відповідач від свого імені надає в оренду нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить їй згідно рішення суду у справі № 541/1677/18. Просила змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.09.2019р. у справі №541/1120/19, яке змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019р., стягнувши з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень на кожну дитину, щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття, та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.05.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2023р. підготовче провадження у справі було закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовною заявою повністю не згоден, вважає її необґрунтованою та безпідставною з огляду на наступне. Позивачка зазначає, що проживає разом з дітьми в квартирі, оскільки її будинок не придатний для життя в наслідок протиправного пошкодження його відповідачем, проте обидва дані твердження є такими, що не відповідають дійсності та не доказані ними та допустимими доказами. По-перше, непридатність будинку для проживання бути підтверджена лише висновком відповідної експертизи, по-друге, це не має відношення до предмету позову, по-третє, відповідач не вчиняв жодних протиправних дій щодо житла позивачки. Наданий на підтвердження протиправної поведінки?відповідача витяг з ЄРДР не може бути доказом по справі, оскільки фабула в ньому вказана зі слів позивачки. На спростування доводу позивачки щодо пошкодження майна відповідачем надано відповідь Миргородського РВП ГУНПУ на адвокатський запит від 19.05.2023р. в якому зазначено, що відповідачу з даного приводу підозра не оголошувалась. Крім того, Полтавський апеляційний суд 21.10.2021р., переглядаючи рішення Миргородського міськрайонного суду по справі №541/1677/18, встановив, що неможливо встановити факт демонтажу металевих конструкцій будинку по АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , оскільки це суперечить вимогам ст.81 ЦПК України. Таким чином, доводи позивачки з цього приводу спростовуються рішенням Полтавського апеляційного суду від 21.10.2021р.. Твердження позивачки, що з часу прийняття судом рішення про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей їх потреби збільшились, не може бути окремою підставою для збільшення розміру аліментів. З даного приводу вважає необхідним зазначити, що, по-перше, прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років згідно Закону України «Про Державний від 03.11.2022р. № 2710-ІХ, складає 2 833 грн. Тобто, держава встановила дану суму коштів, достатньою для належного проживання дитини. Відповідач сплачує позивачці 3000 грн. на кожну дитину, що вже є більшим прожиткового мінімуму. Крім того, згідно з положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 141 СК України, як мати, так і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отже, позивачка також повинна нести витрати по утриманню дітей в рівній долі з їх батьком. Таким чином, на кожну дитину позивачка щомісячно має 6000 грн., а на двох 12000 грн., що майже дорівнює сумі двох мінімальних заробітних плат в країні. Безпідставно стверджувати про недостатність таких коштів для утримання дітей. Зростання цін не підтверджує зростання доходів відповідача. Отже, не може бути підставою збільшення суми аліментів, яка вже є вдвічі більшої ніж мінімально встановлена сума аліментів. Аналогічно не є підставою для збільшення суми аліментів навчання дитини в школі. Що стосується витрат на сплату комунальних послуг, то зазначені витрати понесені не тільки для забезпечення утримання дітей і вони не можуть свідчити про значну зміну матеріального стану одержувача аліментів, яке може вплинути на розмір аліментів, що підлягають стягненню. Відповідач також несе витрати на комунальні послуги, як і позивач. Позивачка зазначає, що витрачає на утримання дітей більше 21 000,00 грн., при цьому зазначає, що вона отримує дохід в місяць 4300,00 грн. та соціальну допомогу. Суму соціальних виплат позивачка не зазначає, але відповідно до доданої відомості з ДПІ, вона складає близько 4000грн. Таким чином, маючи дохід близько 8-9 тисяч гривень, отримуючи аліменти від відповідача 6000 грн., що в сумі дорівнює 14-15 тисяч гривень, позивачка в місяць лише на дітей витрачає вдвічі більше 21 000 грн. Таким чином, позивачка сама собі суперечить та вказаним вище прикладом спростовуються її доводи. Отже, позивачка не може витрачати на дітей таку суму коштів, оскільки вона не має таких надходжень. Крім того, позивачка додала касові чеки, на які посилається, як на доказ щомісячних витрат на дітей 21 000, 00 грн. З них: 9499.00 грн. на купівлю телефону, не відомо для кого, чи для дитини, чи для неї самої. Крім того, вартість мобільних телефонів в країні різниться віл 1000 до 100 000 грн., якщо позивачка купує такий телефон будь-кому вона має достатньо для цього коштів.1088, 00 грн. оплата не відомо за що. 699.00 грн. купівля маршрутизатору, відсутні підстави стверджувати, що зазначена річ потрібна дітям, і лише їм. Чеки щодо купівлі котячого корму не мають відношення до утримання дітей. Додані чеки на ліки без доказів хвороби дітей не підтверджують факту придбання ліків для дитини. Щодо чеків на продукти харчування та на побутову хімію, вважає, що позивачка не купувала на окремі чеки продукти собі та окремо дітям. Отже, або ці витрати на продукти харчування для всієї сім`ї позивачки, або (з урахуванням в неї відсутності таких грошових надходжень на місяць), вони були отримані не нею взагалі. Такий висновок також напрошується з огляду на те, що деякі з доданих чеків є на купівлю однакових продуктів харчування в один день в різних магазинах. Відповідач у зв`язку зі станом здоров`я, пов`язаного з отриманням професійних захворювань шийного відділу хребта та сітківки очей, ще у 2020 році був змушений припинити свою підприємницьку діяльність і 10 грудня 2020 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Дане захворювання шийного відділу хребта потягло за собою погіршення стану здоров`я відповідача на сьогоднішній день. Так, станом на сьогодні, відповідач страждає на розповсюджений остеохондроз хребта, люмбоішиалгія зліва, полірадікулярний та вегетативно-іррітативний синдром, у зв`язку з чим потребує періодичного лікування не менше 2 рази на рік та щомісячного прийому лікарських препаратів. Позивач безпідставно та бездоказово стверджує, що відповідач має стабільний дохід від неофіційної підприємницької діяльності. Це не відповідає дійсності. Доходи, які отримує відповідач це доходи від здачі в оренду нерухомого майна, що є в його власності. Від цього відповідач отримує в місяць 4870 грн.: 1006 грн. за оренду частини приміщення по АДРЕСА_2 ; 2254 грн. за оренду частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , 1610 грн. за оренду за оренду частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначене підтверджується інформацією з податкової, яка буде надана суду отримання. Стосовно обладнання, об`яву про продаж якого додала позивачка, посилаючись на те, відповідач продає його та має від цього дохід, зазначає наступне. Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору поставки № 200618 від 20.06.2018р., сторони дійшли згоди про розторгнення договору та повернення обладнання постачальнику протягом 10 днів з дати підписання даної угоди. Відповідно до зворотної накладної від покупця від 03 серпня 2018р. відповідачем дане обладнання було повернуто ТОВ «ТБС ГРУП». Матеріальний стан відповідача не покращився, а погіршився з часу винесення рішення про стягнення з нього 3000 грн. аліментів на кожну дитину. І зараз, для того, щоб сплачувати аліменти, він вимушений щомісяця позичати кошти в банку та у друзів. Позивачка зазначає, що відповідач здає в оренду від свого ім`я нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке згідно рішення Миргородського районного суду по справі № 541/1677/18, належить позивачці. Позивачка знову вводить суд в оману, оскільки згідно вказаного рішення суду, їй було присуджено 2/3 частини вказаного приміщення, 1/3 частина належить йому на праві власності на підставі договору дарування від 30.06.2012р. Саме цю частину він здає в оренду на законних підставах. Також зазначив, що позивачка має неофіційні доходи від продажу вибролитої тротуарної плитки. Це підтверджується, зокрема, рекламним прайсом та візитною карткою, на яких зазначений номер телефону позивачки. Крім того, на підставі вище згаданого рішення Миргородського міськрайонного суду, позивачці присуджено майно, а саме: 17/50 частин комплексу нежитлових будівель, вартістю 249153 грн., 8/25 частин комплексу нежитлових будівель, вартістю 234497 грн., земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 5310900000:50:060:0047 вартістю 332675грн., житловий будинок літ «А-1» та незавершене будівництво житлового будинку літ. «Д-2» та споруди вартістю 4246575 грн., автомобіля «Renault Kango», 2007 року випуску, вартістю 112990 грн. 26 коп. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивачки подано відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачу не пред`явлена підозра у пошкодженні майна, але це не спростовує той факт, що відсутність вікон, дверей, меблів в будинку робить неможливим проживання в ньому дітей та забезпечення належних умов для проживання, відпочинку та навчання, відповідачем також було відключено опалення, електроенергія, водопостачання, газопостачання, зрізані сходи на другий поверх, батареї та інше, пошкодженням будинку позивачу було завдано матеріальної шкоди, що напряму свідчить про погіршення її матеріального стану. Визначений позивачем розмір аліментів буде відповідати інтересам дітей, зокрема, саме такий розмір відповідатиме встановленому ст. 2 Конвенції ООН про права дитини принципу рівності прав дітей, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька. Законодавець не обмежує право сторони в справі про зміну розміру аліментів звернутися в суд тільки з підстав зміни матеріального стану чи стану здоров`я, а вказує і на інші випадки передбачені Кодексом. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Зростання цін не підтверджує зростання доходів позивача, але вказує на погіршення становища саме дітей, які потребують повноцінного, здорового харчування. Навчання дитини у школі вказує на додаткові витрати на шкільні приладдя, одяг, засоби для забезпечення дистанційного навчання. На даний час розмір раніше стягнутих аліментів є недостатнім. Зі збільшенням віку дітей вони природньо потребують більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. З часу присудження аліментів істотно зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Матеріальне становище позивача також погіршилося у зв`язку з інфляційними процесами у державі, подорожчанням продуктів харчування та товарів загального вжитку, що є загальновідомим фактом. Сплата комунальнихпослуг,які впорівнянні з2019роком значнозбільшились,свідчить прозміну матеріальногостану Відповідача,яка сплачуєїх затрьох осіб.Враховуючи невеликийдохід позивача,значну матеріальнудопомогу поутриманню дітейнадають батьки.Витрати накупівлю мобільноготелефону (9499,00грн.)не включеніу витратиза місяць(21000грн.)та булизроблені ще12.09.2022р.з метоюзабезпечення дистанційногонавчання доньки ОСОБА_7 .Для допомогиз придбаннявказаного телефонузвертались довідповідача,однак,матеріальної допомогивін ненадав.Необхідність купівлімаршрутизатору напрямувказує напотребу вньому молодшоїдочки черездистанційне навчання.Щодо доходувід підприємницькоїдіяльності,відповідач сампідтверджує,що здійснюєпідприємницьку діяльністьнадаючи воренду нерухомемайно,яке належитьйому направі власності.Площа приміщенняпо АДРЕСА_2 ,за наданняв орендуякої відповідачотримує 1006грн.,складає 100кв.м.,тобто вартістьоренди за1кв.м.складає 10грн/м.кв.,що єаномально низькоюта такою,що невідповідає ринковимцінам наоренду приміщень.Площа приміщенняпо АДРЕСА_4 ,складає більше1000кв.м.Ціна зачастину приміщення,яке пропонуєтьсядля орендивідповідачем,згідно оголошеннястановить 133кв.мза ціною115грн.Отже,дохід,які відповідачзазначає відздачі воренду приміщеньне відповідаєдійсності.Відповідачем незаперечується продажобладнання (гідравлічноголистозгіну).Тому,надана додатковаугода проповернення обладнанняпостачальнику викликаєсумніви уїї реальності.Відповідач крім1/3частини нежитловогоприміщення заадресою АДРЕСА_2 ,надає ічастину приміщення,яке належитьпозивачці.При спробіотримання доступудо приміщеньїй буловідмовлено орендарем.Інформація проте,що позивачкаотримує неофіційнийдохід відпродажу тротуарноїплитки невідповідає дійсності,оскільки відповідачнадає рекламаційнийлист відлипня 2017року,коли сторонище перебувалиу шлюбіі натой часвона щезаймалась підприємницькоюдіяльністю.Після розірванняшлюбу,відповідач продавусі формидля виготовленнятротуарної плитки.Щодо рішенняМиргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті №541/1677/18повідомляє наступне:в провадженніприватного виконавцявиконавчого округуПолтавської областіСкрипник В.Л.перебуває зведеневиконавче провадження№67867430,до складуякого входятьвиконавчі провадження:№ 67854070з примусовоговиконання виконавчоголиста Миргородськогоміськрайонного судуПолтавської області№ 541/1677/18від 06.12.2021р.про стягненняз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судовівитрати всумі 33211грн.,№ 67853818з примусовоговиконання виконавчоголиста №541/1677/18від 06.12.2018р.про стягненняз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсаціюрізниці увартості виділеногомайна урозмірі 400388,38грн.,а всьогозагальна сумаз урахуваннямсуми основноївинагороди приватноговиконавця тавитрат напроведення виконавчихдій складає477758,16грн. 13.12.2021р.винесено постановупро зверненнястягнення назаробітну плату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника завиконавчим провадженням№ 67853818та направленодо підприємства,де працюєборжник. 13.12.2021р.винесено постановупро арештмайна боржника,якою накладеноарешт навсе рухомета нерухомемайно боржникав межахсуми зверненнястягнення зурахуванням основноївинагороди приватноговиконавця,витрат виконавчогопровадження,штрафів 477758,16грн.та зареєстровановідповідні обтяженняв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнота Державномуреєстрі обтяженьрухомого майна.14.12.2021р.накладено арештна грошовікошти,що містятьсяна розрахунковихрахунках боржника.Також зазаявою стягувачаприватним виконавцембуло оголошеноу розшукмайно боржникапостановою №67853818від 21.02.2022р.,а саме,автомобіль марки Renault Kango. Таким чином, враховуючи відкриті виконавчі провадження та накладені арешти, позивач позбавлена права вільно використовувати своє майно та кошти на рахунках. Просила позов задовольнити.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що обставини, пов`язані з будинком та кримінальним провадженням за заявою позивачки, не мають відношення до предмету даного спору. Хоча, причетність відповідача до кримінального правопорушення, зазначеного позивачкою, перевірялась правоохоронними органами і, якщо досі (майже рік) вона не доведена, то відсутні будь-які підстави про неї заявляти. По-друге, зазначені позивачкою характеристики даного будинку та посилання на нібито дії відповідача по відключенню опалення, електро-, газо-, водопостачання, жодним доказом не підтверджені в порушення положень ст. 81 ЦПК України, отже не заслуговують на увагу. Твердження позивачки, що її матеріальне становище погіршилось внаслідок пошкодження відповідачем будинку, також не може підставою для прийняття рішення на її користь в даному провадженні, оскільки дане твердження не доведено суду належними та допустимими доказами, а спростовується доданою відповідачем довідкою Миргородського РВП ГУ НПУ. Позивачка зазначила норми законів щодо прав дітей на розвиток та забезпечення їх інтересів, але не вважає, що це є доказом збільшення потреб дітей. Діти ростуть в середньому до 17-18 років, але це не передбачає значне збільшення їх потреб. Законодавець передбачив різницю потреб дітей до 6 та після 6 до 18 років лише на 561 грн. Інтереси дітей можна збалансувати при різному матеріальному становищі батьків. Для дітей головне турбота та виховування батьків, а не те, який гаджет у нього в кишені, у всякому випадку саме так потрібно їх виховувати. З тим розміром аліментів, який надає на сьогоднішній день відповідач, з урахуванням рівності батьківських обов`язків по утриманню дітей, що передбачено ст. 141 СК України, кожна дитина може розраховувати на 6000 грн. щомісячно. Не багато сімей в нашій країні живуть, отримуючи такі аліменти. Отже, для забезпечення потреб однієї дитини, без зайвих витрат, цих коштів цілком достатньо. Що ж стосується посилань позивачки на її право отримувати підвищений розмір аліментів, хоче звернути увагу на ті обставини, які при цьому повинні враховуватись, крім бажання стягувача. Отже, згідно ст.ст. 182,192 СК України, для збільшення розміру аліментів, що стягуються на утримання дітей, в першу чергу необхідно довести зміну в матеріальному становищі платника. Зростання цін, на які посилається позивачка, є загальною обставиною для обох сторін. Якби відповідач був виробником товарів, на які зросли ціни, можливо б було цю обставину враховувати, як підтвердження збільшення його доходу та покращення матеріального становища. В даному ж випадку відповідач, як і позивачка, проживає в Україні та купує товари за тими ж цінами. Отже, зазначену обставина не може суб`єктивно впливати на права позивачки та обов`язки відповідача та не є підставою для збільшення розміру аліментів без врахування всіх інших обставин, пов`язаних з особливістю розгляду даної категорії справ. Перелічені позивачкою витрати на шкільне приладдя, одяг, засоби для забезпечення дистанційного навчання не є додатковими витратами на дитину. Позивачка зазначає у відповіді про інфляційні процеси, зріст прожиткового мінімуму для дитини, подорожчання продуктів харчування, як на підставу погіршення матеріального становища. На це іще раз наголошує, що всі зазначені обставини аналогічним чином стосуються і відповідача. Він не має пільг щодо сплати комунальних послуг чи соціальних виплат, отже він живе в таких же умовах, як і позивачка, має також матеріальні труднощі, які вирішує, позичаючи гроші у друзів. Щодо зросту прожиткового мінімуму для дитини, то наголошує, що діти отримують аліменти набагато більше від прожиткового мінімуму. Стосовно сплати позивачкою комунальних послуг за трьох осіб, вважає це не є доказом погіршення її матеріального становища. По-перше, вона не підтверджує суми оплати вони можуть бути навіть меншими, ніж в 2019 році з огляду на наявність лічильників, площу житла та інше. По-друге, з 3000 грн. на кожну дитину, вважає можливим відраховувати 1/2 комунальних послуг за неї без погіршення матеріального становища позивачки. Крім того, відповідачу достеменно відомо, що позивачка по вказаній нею адресі проживає разом зі своєю матір`ю та братом. Отже, комунальні витрати повинні сплачувати і родичі позивачки пропорційно нарахуванням. Всі розрахунки позивачки щодо суми доходу відповідача від здачі в оренду приміщень та твердження щодо невідповідності дійсності доведених ним доходів, є лише її припущеннями, жодним чином не доведеними. Натомість, відповідачем доведено суми отриманого доходу від даної діяльності документально. При бажанні, позивачка має право, за допомогою суду, отримати від податкової більш свіжу довідку щодо доходів відповідача. За відсутності жодних допустимих доказів, її твердження не заслуговують на увагу суду, як і її сумніви щодо повернення обладнання. Стосовно посилань позивачки на ту обставину, що її майно знаходиться під арештом в зв`язку з боргом на користь відповідача, то зазначені арешти були накладені саме з її вини через несплату боргу в добровільному порядку. Вільно розпорядитись своїм майном вона зможе одразу після погашення боргу. Отже, мало того, що позивачка своїми діями по несплаті присуджених на користь відповідача сум поставила його у скрутне матеріальне становище, вона ще й не дивлячись на це, намагається збільшили суму аліментів. Вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Вважає, що не має жодних підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є другом відповідача, у останнього зараз незадовільний матеріальний стан, доходів наразі від бізнесу немає, не має власного житла, має поганий стан здоров`я, часто позичає у нього гроші для сплати аліментів. Зі слів відповідача знає, що у нього арештовано майно, за станом здоров`я не може працювати, здає в оренду приміщення.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтв про народження дітей (а.с. 7-8).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 21.02.2019 року, яке набрало законної сили 22.03.2019 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , який був укладений 11.01.2002 року, розірвано(а.с. 9-10).

Згідно судового наказу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2018 року стягнуто аліменти із відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі якого 20.08.2019 року відкрито виконавче провадження № 57038599 по примусовому виконанню рішення суду.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.09.2019р., змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 за судовим наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 березня 2018 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень на кожну дитину, щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-13).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019р. рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.09.2019р. було змінено, зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 6500 грн. до 3000 грн. на кожну дитину (а.с.14-17).

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У позовній заяві позивачка не посилається на зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи отримувача аліментів, та відповідно не надає будь-яких доказів на підтвердження того, що матеріальне становище відповідача значно покращилося, а лише вказує на зростання цін на продукти, одяг, комунальні послуги та інше та збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, вказані обставини лише самі по собі не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При цьому стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отож, свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину при наявності вищенаведених обставин.

Законом України від 03.07.2018 за № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19).

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09.09.2019р., яке було змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019р., та змінено розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, судом було взято до уваги дохід відповідача від здійснення господарської діяльності, розмір фактичних щомісячних витрат на дітей, відсутність у відповідача інших осіб, які перебуваються на його утриманні.

Належних та допустимих доказів щодо отримання відповідачем доходу від здачі в оренду нерухомого майна, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про зміну розміру аліментів, що стягуються з відповідача, та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі, позивачем не надано.

Також суд критично ставиться до тверджень відповідача про матеріальний стан відповідачки, яка з його слів отримує дохід від продажу тротуарної плитки, оскільки в супереч ст.81ЦПК України вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, судом враховано, що згідно ст. 141 СК України, як мати, так і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отже, позивачка також повинна нести витрати по утриманню дітей в рівній долі з їх батьком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 01 січня 2023 року - 2833 гривень.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що як відповідач, так і позивач мають рівний обов`язок перед дитиною щодо її утримання до досягнення повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дитини та її гармонійний розвиток. Визначені судом аліментів на дітей у розмірі 3000 грн. на кожну дитину, є справедливими та достатніми для забезпечення прав неповнолітньої дитини в даній справі.

Судом встановлено, що відповідач сплачує аліменти у розмірі не меншому від мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Наявність у позивача мінімального доходу не звільняє її від передбаченого ст.180 СК України обов`язку по утриманню дітей і не може бути визнана підставою для збільшення розміру стягуваних аліментів.

Сам же по собі факт, що відповідач є працездатною особою не є підставою для збільшення розміру стягуваних аліментів, а доказів про покращення його матеріального стану до позову не додано.

Оскільки стороною позивача не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після ухвалення судового рішення про зміну стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їх дітей, і що є підставою для збільшення розміру аліментів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такого збільшення.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,76, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прозбільшення розміруаліментів наутримання дітей відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 01 вересня 2023 року.

Суддя: О. М. Дністрян