Рішення
від 30.08.2023 по справі 910/3064/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2023Справа № 910/3064/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3"

третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про витребування земельних ділянок,

Представники учасників справи:

від прокуратури: Самолюк Т.В. (за службовим посвідченням);

від позивача: Перепелицін К.М. (згідно з Положенням);

від відповідача: Рудюк В.В. за довіреністю від 14.04.2023 року № 0124/16;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 19.04.2023 року № 15/1-6173-23 про виправлення технічної помилки, просив суд витребувати на користь територіальної громади міста Києва в особі позивача земельні ділянки по АДРЕСА_1 :

1) площею 0,0067 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0195;

2) площею 0,0582 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0196;

3) площею 0,0056 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0197;

4) площею 0,0058 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0198;

5) площею 0,0067 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0199;

6) площею 0,0056 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0200;

7) площею 0,0058 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0201.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним вибуттям із володіння територіальної громади міста Києва вищенаведених земельних ділянок, які утворилися шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 площею 0,0944 га, та наявністю правових підстав для витребування цього нерухомого майна від його останнього набувача - Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2023 року відкрито провадження у справі № 910/3064/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.04.2023 року.

27.03.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" від 24.03.2023 року на позовну заяву (направлений на адресу суду засобами поштового зв`язку 23.03.2023 року), в якому останній заперечив проти пред`явлених до нього вимог з огляду на те, що кооперативна угода від 27.05.2021 року № 27/05/21 НЖ-П-К-ВКЗ, на підставі якої відповідач набув у власність спірні земельні ділянки, була посвідчена Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерепою О.В., і на момент укладення вказаного правочину всі правомочності були дотримані, а обмеження щодо продажу цього нерухомого майна були відсутні. Крім того, на момент відчуження на користь відповідача означених земельних ділянок право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за їх відчужувачем, а будь-які записи про обтяження означеного майна - відсутні. Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не знав і не міг знати про відсутність у відчужувача цих земельних ділянок відповідних прав. Також Обслуговуючий кооператив "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" зазначив про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади міста Києва за волею уповноваженого органу, а відтак такі ділянки не можуть бути витребувані у відповідача, оскільки останній є їх добросовісним набувачем.

30.03.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Прокурора від 30.03.2023 року № 15/1-6173-23 на відзив на позовну заяву, в якій останній навів аргументи на спростування обґрунтованості заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві від 24.03.2023 року.

У підготовчому засіданні 05.04.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою відповідачу встановлено строк для подання заперечень на відповідь Прокурора на відзив на позовну заяву до 24.04.2023 року та строк для подання заперечень на відповідь Київської міської ради на відзив на позовну заяву до 05.05.2023 року; позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 12.04.2023 року. Разом із тим, суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/3064/23 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.05.2023 року.

14.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача від 05.04.2023 року № 08/230-584 (направлені на адресу суду засобами поштового зв`язку 06.04.2023 року), в яких Київська міська рада навела додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

19.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Прокурора від 19.04.2023 року № 15/1-6173-23 про виправлення технічної помилки в частині вказаного у позовній заяві кадастрового номера земельної ділянки площею 0,0056 га (8000000000:79:364:0197).

До початку підготовчого засідання 17.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" від 16.05.2023 року, в якій останній просив суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 17.05.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 31.05.2023 року. Крім того, суд відклав вирішення заяви Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" від 16.05.2023 року про залучення ОСОБА_1 до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою від 31.05.2023 року господарський суд міста Києва задовольнив заяву відповідача від 16.05.2023 року та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 . Крім того, цією ухвалою суд відклав підготовче засідання на 27.06.2023 року.

01.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 від 30.05.2023 року, в якій останній просив суд залучити його до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Крім того, 21.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_3 від 14.06.2023 року, в якій остання просила суд залучити її до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

26.06.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Прокурора від 26.06.2023 року № 15/1-6173/22 на заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про вступ у справу.

У підготовчому засіданні 27.06.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_2 від 30.05.2023 року та ОСОБА_3 від 14.06.2023 року про залучення їх до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 910/3064/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 26.07.2023 року.

28.06.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 23.06.2023 року про відкладення розгляду справи.

До початку призначеного судового засідання 26.07.2023 року до суду надійшло клопотання Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" від 24.07.2023 року, в якому останній просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вказана фізична особа є співвласником багатоквартирного будинку, розташованого на спірних земельних ділянках, а також фактичним співвласником та користувачем цих ділянок.

У судовому засіданні 26.07.2023 року суд відмовив відповідачу в задоволенні вищенаведеного клопотання від 24.07.2023 року, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За умовами частин 1, 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З вищенаведених приписів процесуального законодавства вбачається, що відповідачем є особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача, а залучення до участі у справі співвідповідача або заміна первісного відповідача належним відповідачем може бути здійснена судом виключно за клопотанням позивача. Оскільки відповідного клопотання ні Прокурором, ні позивачем у встановлені законом строки заявлено не було, а клопотання відповідача від 24.07.2023 року надійшло до суду після закінчення підготовчого провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни складу відповідачів у цьому спорі на підставі клопотання, поданого Обслуговуючим кооперативом "ВЛАСНА КВАРТИРА 3".

Разом із тим, у судовому засіданні 26.07.2023 року оголошувалася перерва до 30.08.2023 року.

До початку призначеного судового засідання 30.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення відповідача від 28.08.2023 року, до яких останнім долучено докази на підтвердження введення в експлуатацію побудованого на спірних земельних ділянках житлового будинку та набуття громадянами права власності на квартири у цьому будинку. Означені пояснення та додані до них документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.08.2023 року Прокурор та представник позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви від 19.04.2023 року № 15/1-6173-23 про виправлення технічної помилки, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 24.03.2023 року.

Третя особа про дату, час і місце розгляду справи була завчасно повідомлена належним чином та в установленому законом порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0105494880195, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 30.08.2023 року не забезпечила.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 30.08.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення Прокурора та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради (далі - Рада) від 18.12.2008 року № 922/922 "Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва" вирішено, зокрема, передати громадянам, за умови виконання пункту 8 цього рішення, у приватну власність земельні ділянки загальною площею 99 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (додаток № 1) та загальною площею 38 га для ведення садівництва (додаток № 2) у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 896 додатку № 1 до вищенаведеного рішення було передбачено передачу ОСОБА_5 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер 8000000000:79:364:0323, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

На виконання вищезазначеного рішення ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:364:0323) від 22.12.2009 року серії ЯЖ № 905415, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 07-7-05102.

У подальшому 18.12.2010 року ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 вищезазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу, на підставі якого 18.12.2010 року за ОСОБА_6 Головним управлінням земельних ресурсів Ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку № 07-7-05102.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 року в справі № 2а-16462/10/2670 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Ради, за участі, зокрема, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення від 18.12.2008 року № 922/922, вимоги Заступника прокурора міста Києва задоволено в частині скасування рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 щодо передачі земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.11 року в справі № 2а-16462/10/2670 змінено. Поновлено Заступнику прокурора міста Києва строк на звернення до суду в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів з позовом до Ради про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 18.12.2008 № 922/922 "Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва". Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України задоволено в частині скасування рішення Ради від 18.12.2008 № 922/922 "Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва" щодо передачі земельної ділянки, зокрема, ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ). Виключено з мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 року посилання на Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві, затверджений рішенням Ради від 15.07.2004 року № 457/1867 (в редакції рішення Ради від 28.05.2009 року № 547/1603).

З матеріалів справи також вбачається, що в лютому 2014 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц (провадження № 2/752/2531/14) вимоги Заступника прокурора міста Києва задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 896 додатку № 1 до рішення Ради від 18.12.2008 року за № 992/992. Визнано недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905415, виданий ОСОБА_5 та зареєстрований Головним управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.2009 року за № 07-7-05102, та яким посвідчено право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 . Крім того, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 8. Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:364:0323, вартістю 227 000,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23.10.2014 року в справі № 752/2799/14-ц, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2015 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.09.2014 року в частині визнання незаконним та скасування пункту 896 додатку № 1 до рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 скасовано та провадження в цій частині закрито. Разом із тим, в іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.09.2014 року залишено без змін.

У той же час судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 року в справі № 2а-16462/10/2670 апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 року в частині задоволення позову про скасування рішення Ради від 18.12.2008 № 922/922 щодо передачі земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) скасовано, а провадження у справі закрито.

Судом встановлено, що на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц (яким, зокрема, відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 ), а також Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VI, 29.03.2017 року державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчуком Віталієм Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323.

У той же час, 06.03.2020 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов`ю Миколаївною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 (індексний номер рішення 51510595) та на підставі рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 зареєстровано (повторно) право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 .

10.03.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белугіною В.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 81, за умовами якого ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 земельну ділянку (мікрорайон Жуляни) площею 0,0944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Белугіної В.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.03.2020 року серія та номер: 51546107, означеним нотаріусом 10.03.2020 року було внесено відповідні зміни до Реєстру та зареєстровано право спільної часткової власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

15.01.2021 року між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю.П. та зареєстрований у реєстрі за № 16, за умовами якого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відчужили на користь ОСОБА_11 земельну ділянку (мікрорайон Жуляни) площею 0,0944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.01.2021 року індексний номер: 56171127, вказаним нотаріусом 15.01.2021 року було внесено відповідні зміни до Реєстру та зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_11 .

25.03.2021 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 156, за умовами якого ОСОБА_11 відчужив на користь третьої особи земельну ділянку (мікрорайон Жуляни) площею 0,0944 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка А.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2021 року індексний номер: 57292818, вказаним нотаріусом 25.03.2021 року було внесено відповідні зміни до Реєстру та зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1210868980000) за ОСОБА_1 .

Разом із тим, 14.05.2021 року у Реєстрі зареєстровано закриття об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1210868980000 на підставі поділу об`єкта нерухомого майна, витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-8001300802021, виданий 21.04.2021, видавник: Державний земельний кадастр; договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 156, виданий 25.03.2021, видавник: Черняк А.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: 368, виданий 26.03.2021, видавник Алексашина Ю.Б., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Зважаючи на викладене, 20.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерепою Ольгою Володимирівною до Реєстру внесено відповідні зміни (індексний номер рішення 58254938).

Так, внаслідок поділу земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1210868980000) з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323, за останнім власником цієї земельної ділянки - ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерепою Ольгою Володимирівною 20.05.2021 року було зареєстровано право власності на 7 новостворених земельних ділянок (з відкриттям відповідних розділів):

1) площею 0,0067 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0195 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58252354 від 20.05.2021 року);

2) площею 0,0582 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0196 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58254606 від 20.05.2021 року);

3) площею 0,0056 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0197 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58253560 від 20.05.2021 року);

4) площею 0,0058 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0198 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58209476 від 19.05.2021 року);

5) площею 0,0067 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0199 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58245713 від 20.05.2021 року);

6) площею 0,0056 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0200 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58248017 від 20.05.2021 року);

7) площею 0,0058 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0201 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58249534 від 20.05.2021 року).

У подальшому вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_1 у власність Обслуговуючому кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (далі - Кооператив) на підставі кооперативної угоди від 27.05.2021 року № 27/05/21 НЖ-П-К-ВКЗ про закріплення паю за асоційованим членом кооперативу та порядок сплати пайових внесків у Обслуговуючому кооперативі "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" з додатками, серія та номер: 284, виданий 27.05.2021 року, а також акту № 1 приймання-передачі земельної ділянки, підписаних між відповідачем та третьою особою.

Враховуючи означені обставини, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерепою Ольгою Володимирівною на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2021 року № 58392803, № 58393629, № 58396635, № 58397864, № 58399600, № 58400442 та № 58400892 до Реєстру були внесені відомості про реєстрацію за Кооперативом права власності на вищенаведені земельні ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, Прокурор посилався на незаконне вибуття з володіння територіальної громади міста Києва вищенаведених земельних ділянок, які утворилися шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 площею 0,0944 га, та наявністю правових підстав для витребування цього нерухомого майна від його останнього набувача - Кооперативу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При зверненні із вказаним позовом в інтересах держави в особі Ради, Прокурор посилався на незаконне позбавлення територіальної громади міста Києва права власності на комунальні земельні ділянки загальною площею 0,0944 га та неналежне виконання позивачем покладених на нього повноважень щодо контролю збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстеження стану їх використання та перевірки фактів наявності порушень прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до змісту частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - другий частини четвертої).

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру");

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, у наведеній справі колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року в справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави (територіальної громади) Радою.

Так, відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як було зазначено вище та обґрунтовано Прокурором у позові, прокуратурою було виявлено факт незаконного позбавлення територіальної громади міста Києва права власності на комунальні земельні ділянки загальною площею 0,0944 га та неналежне виконання Радою покладених на неї повноважень щодо контролю збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстеження стану їх використання та перевірки фактів наявності порушень прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Так, Рада ще у травні 2020 року була обізнана про факт реєстрації Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (КМДА), що є структурним підрозділом позивача, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 площею 0,0944 га за фізичними особами, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт обстеження земельних ділянок по вул. Вільямса Академіка у Голосіївському районі міста Києва від 25.05.2020 року № 20-0266-01.

Крім того, Прокурор вказував, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000001105 від 12.11.2020 на адресу Ради та Департаменту земельних ресурсів неодноразово скеровувалися запити про надання інформації щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 у Голосіївському районі міста Києва.

Однак, незважаючи на факт незаконного вибуття цієї земельної ділянки (у подальшому поділеної на 7 ділянок) з комунальної власності, Радою протягом тривалого часу жодних заходів, у тому числі позовного характеру, вжито не було, що свідчить про невиконання позивачем як уповноваженим органом покладених на нього функцій по захисту інтересів держави та підтверджує наявність правових підстав для звернення Прокурора до суду з даним позовом у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 27.05.2022 року № 09/6-3266-21 Прокурор повідомляв Раду про те, що внаслідок реєстрації у березні 2020 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов`ю Миколаївною права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 за ОСОБА_5 , право власності та цю земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва було фактично припинено без достатніх на те підстав.

У відповідь на означене звернення Прокурора, позивач листом від 10.06.2022 року № 0570202/1-7687 повідомив, зокрема, про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 на АДРЕСА_1 для ОСОБА_5 у період з 01.01.2015 року по 10.03.2020 року до Департаменту земельних ресурсів Ради (Київської міської державної адміністрації) не надходив, а відповідні рішення про його затвердження Радою не приймалися.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вжиття компетентним органом (Радою) необхідних та достатніх заходів, направлених на відновлення за позивачем права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323, протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів територіальної громади міста Києва.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 06.02.2023 року № 15/1-84вих-23 Прокурор у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" просив Раду надати інформацію про те, чи вживатимуться позивачем або його структурними підрозділами заходи цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду з позовною заявою до Кооперативу про витребування спірних земельних ділянок, а також повідомив Раду про те, що у разі невжиття нею відповідних заходів такі заходи, за наявності підстав, будуть вжиті Прокурором.

Листом від 10.02.2023 року № 0570202/1 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Прокурора про невжиття Радою відповідних заходів цивільно-правового характеру та просив звернутися до суду в інтересах Ради з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва і недопущення подвійного звернення з такою позовною заявою.

Відтак, невжиття компетентним органом відповідних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів територіальної громади (з урахуванням встановленої законом позовної давності та припинення права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 у березні 2020 року) та своєчасне неподання до суду уповноваженими органами відповідного позову свідчить про неналежне здійснення Радою наданих їй повноважень.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд зазначає, що за наявними у матеріалах справи документами протягом тривалого часу має місце бездіяльність компетентних органів, які достеменно знали про порушення інтересів територіальної громади міста Києва, а також були повідомлені Прокурором про наявність підстав та обов`язку здійснювати відповідний належний захист цих інтересів. Проте позивачем достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права вчинено не було, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а тому порушення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва відповідачем на час звернення Прокурора до суду не усунуто. Надані Прокурором докази в сукупності достеменно свідчать, що позивач фактично не бажав належним чином здійснювати захист інтересів територіальної громади міста Києва шляхом звернення з позовом до суду.

Крім того, листом від 23.02.2023 року № 15/1-125вих-23 Прокурор у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про підготовку ним позовної заяви в інтересах держави в особі Ради про витребування у Кооперативу на користь територіальної громади міста Києва земельних ділянок загальною площею 0,0944 га по АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Ради у справі № 910/3064/23.

Щодо суті означеного спору, суд звертає увагу на наступне.

Як було зазначено вище, рішенням Ради від 18.12.2008 року № 922/922 "Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва" вирішено, зокрема, передати громадянам, за умови виконання пункту 8 цього рішення, у приватну власність земельні ділянки загальною площею 99 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (додаток № 1) та загальною площею 38 га для ведення садівництва (додаток № 2) у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

У подальшому 18.12.2010 року ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 вищезазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу, на підставі якого 18.12.2010 року за ОСОБА_6 Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку № 07-7-05102.

В обґрунтування пред`явлених у вищенаведеній вимог прокурор посилався на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 року в справі № 2а-16462/10/2670 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року в справі № 2а-16462/10/2670 було встановлено, що проекти землеустрою та будь-якого погодження проекту відведення земельної ділянки стосовно ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 79:364:0323) не розроблялися. Крім того, прокуратурою міста Києва було виявлено численні факти порушення чинного законодавства України, при відведені за вищезазначеним рішенням земельних ділянок: відсутність проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 земельної ділянки ( АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 79:364:0323), відсутність обов`язкової державної експертизи проекту землеустрою, внесено зміни до Генерального плану міста без проведення обов`язкової державної екологічної експертизи, відсутність громадських слухань щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із зон рекреаційного призначення та її відведення ОСОБА_5 .

Ухвалюючи рішення, зокрема в частині визнання незаконним і скасування пункту 896 рішення Ради від 18.12.2008 року за № 922/922, суд виходив з того, що вказаний пункт рішення КМР не відповідає вимогам статті 19 Конституції України, статті 9 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятий з порушенням встановленого законодавством порядку щодо відведення спірної земельної ділянки, тому наявні правові підстави для визнання його незаконним та скасування у судовому порядку.

При постановленні цієї ухвали суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2011 року, зміненою в частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року, рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 "Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва" було скасоване в частині передачі громадянам земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а тому провадження в частині вимог про скасування пункту 896 додатку № 1 до рішення Ради від 18.12.2008 року підлягає закриттю відповідно до вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 205 ЦПК України. В іншій частині судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Мотивуючи наведену постанову, Київський апеляційний адміністративний суд вказав на наявність підстав для закриття провадження у цій справі (яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства), оскільки у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, зважаючи на виникнення спору про право.

Слід зазначити, що після ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва рішення від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц (з урахуванням часу перегляду цього рішення судами апеляційної та касаційної інстанції) та державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323, позивач (як орган місцевого самоврядування та уповноважена особа власника цієї ділянки) рішення щодо передачі вищенаведеної земельної ділянки, у тому числі ОСОБА_5 , не приймав. Докази, які свідчать про набуття будь-якими іншими особами, крім Ради, права власності на земельну ділянку 8000000000:79:364:0323 після 2017 року, в матеріалах справи відсутні.

У той же час, судом встановлено, що 06.03.2020 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов`ю Миколаївною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 (індексний номер рішення 51510595) та на підставі рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 зареєстровано (повторно) право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 .

Згідно з частинами 1, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як це передбачено нормами статті 319 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За умовами статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Оскільки добросовісне набуття, у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

Слід зазначити, що згідно з положеннями статей 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а стаття 346 Цивільного кодексу України не передбачає припинення права власності дійсного власника у зв`язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 (поділена у подальшому на 7 спірних у справі земельних ділянок) вибула з володіння власника - територіальної громади міста Києва в особі Ради незаконно поза її волею.

Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, спір про цивільне речове право на земельну ділянку площею 0,0944 га з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 був вирішений по суті Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/2799/14-ц (провадження № 2/752/2531/14), в якій судом задоволено вимоги Заступника прокурора міста Києва та визнано недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905415, виданий ОСОБА_5 та зареєстрований Головним управління земельних ресурсів Ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.2009 року за № 07-7-05102, та яким посвідчено право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 (м/р Жуляни), укладений 28.12.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 8; відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва (м/р Жуляни), кадастровий номер 8000000000:79:364:0323.

У той же час, фактична відсутність рішення суду, ухваленого по суті позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 "Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва", за вищенаведених обставин даної справи не впливає на цивільні права дійсного власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 та встановлену в судовому порядку приналежність цієї ділянки територіальній громаді міста Києва в особі Ради, яку згідно з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц (яке у відповідній частині набрало законної сили) повернуто в розпорядження Ради, оскільки рішення позивача від 18.12.2008 року № 922/922 є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після його реалізації.

Разом із тим, у подальшому (зокрема після 2017 року) Рада будь-яких рішень щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 не приймала.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Слід зазначити, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16, від 13.07.2022 року в справі № 199/8324/19).

При цьому, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 11.08.2022 року в справі № 461/1980/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 199/8324/19 зазначено, що задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року в справі № 466/8649/16-ц).

У той же час суд, з огляду на поділ у травні 2021 року земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва (м/р Жуляни), кадастровий номер 8000000000:79:364:0323, звертає увагу на таке.

У пункті 56 постанови від 29.05.2019 року в справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 року в справі № 924/454/20.

За таких обставин, враховуючи те, що територіальна громада міста Києва в особі Ради не припиняла права власності на земельну ділянку площею 0,0944 га з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 на АДРЕСА_1 , яка у подальшому була поділена на 7 спірних у даній справі земельних ділянок, і означена нерухомість у березні 2020 року вибула з володіння територіальної громади міста Києва поза волею останньої, належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва в особі Ради є саме витребування спірних земельних ділянок від їх останнього набувача - Кооперативу.

Слід також зазначити, що за умовами частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2020 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов`ю Миколаївною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 (індексний номер рішення 51510595) та на підставі рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922 зареєстровано (повторно) право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 .

Саме означене рішення державного реєстратора було підставою для первісного незаконного вибуття земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323 з власності Ради та заволодіння цим майном ОСОБА_5 , а також послідовного відчуження цієї ділянки за рядом договорів на користь кінцевого набувача - Кооперативу.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакції, чинній на момент внесення запису про припинення права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За змістом частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; обов`язково використовує відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

За умовами пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Зважаючи на те, що спір про цивільне речове право на земельну ділянку площею 0,0944 га з кадастровим номером: 8000000000:79:364:0323 був вирішений по суті Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/2799/14-ц (провадження № 2/752/2531/14), в якій судом, зокрема, визнано недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905415, виданий ОСОБА_5 , а також відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:364:0323, та враховуючи порушення державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов`ю Миколаївною при проведенні реєстраційних дій (прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 51510595) положень статей 5, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які полягали у не встановленні відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також не встановленні відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, наказом Міністерства юстиції України від 31.08.2022 року № 3675/5 державному реєстратору Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любові Миколаївні тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.

Означені обставини додатково підтверджують обґрунтованість позовних вимог Прокурора.

Заперечуючи проти задоволення позову, Кооператив у відзиві на позовну заяву вказував на те, що кооперативна угода від 27.05.2021 року № 27/05/21 НЖ-П-К-ВКЗ, на підставі якої відповідач набув у власність спірні земельні ділянки, була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерепою О.В., і на момент укладення вказаного правочину всі правомочності були дотримані, а обмеження щодо продажу цього нерухомого майна були відсутні. Крім того, на момент відчуження на користь відповідача означених земельних ділянок право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за їх відчужувачем (третьою особою), а будь-які записи про обтяження означеного майна - відсутні. Наведені обставини, на думку Кооперативу, свідчать про те, що він не знав і не міг знати про відсутність у відчужувача цих земельних ділянок відповідних прав. Також Кооператив зазначив про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади міста Києва за волею уповноваженого органу, а відтак такі ділянки не можуть бути витребувані у відповідача, оскільки останній є їх добросовісним набувачем.

Проте вказані твердження оцінюються судом критично з огляду на таке.

Як було зазначено вище, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц (провадження № 2/752/2531/14) вимоги Заступника прокурора міста Києва задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 896 додатку № 1 до рішення Ради від 18.12.2008 року за № 992/992. Визнано недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 905415, виданий ОСОБА_5 та зареєстрований Головним управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.2009 року за № 07-7-05102, та яким посвідчено право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 . Крім того, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , укладений 28.12.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 8. Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:364:0323, вартістю 227 000,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц, а також Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VI, 29.03.2017 року державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчуком Віталієм Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323.

Після ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва рішення від 04.09.2014 року в справі № 752/2799/14-ц та державної реєстрації права власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323, позивач (як орган місцевого самоврядування та власник цієї ділянки) рішення щодо передачі вищенаведеної земельної ділянки іншим особам, у тому числі ОСОБА_5 , не приймав.

Разом із тим, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323, розташована у АДРЕСА_1 (яка у подальшому була поділена на 7 спірних у даній справі земельних ділянок), безпосередньо межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:364:0321 ( АДРЕСА_1 ), а також знаходиться поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320 ( АДРЕСА_1 ) (сусідня ділянка з ділянкою по АДРЕСА_1 ).

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано, що земельна ділянка площею 0,0944 га з кадастровим номером 8000000000:79:364:0321 у АДРЕСА_1 належить Кооперативу на праві власності на підставі кооперативної угоди від 15.02.2018 року, укладеної з ОСОБА_13 .

У той же час, судом встановлено, що з грудня 2012 року в провадженні судів (Голосіївського районного суду міста Києва, Апеляційного суду міста Києва) перебувала справа № 752/602/13-ц за позовом Заступника прокурора міста Києва, предметом спору в якій було визнання незаконним та скасування пункту 894 Додатку №1 до рішення Ради № 922/922 від 18.12.2008 року; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки; відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Ради земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0321.

Крім того, у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа № 752/22860/20 за поданим Радою в листопаді 2020 року позовом до Кооперативу та ОСОБА_6 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0320 на користь територіальної громади міста Києва

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21.06.2022 року в справі № 752/22860/20 (яке набрало законної сили 22.07.2022 року) позов Ради до Кооперативу, ОСОБА_6 (за участі третіх осіб) про витребування земельної ділянки задоволено; витребувано у Кооперативу на користь територіальної громади міста Києва в особі Ради земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:79:364:0320.

Означеним судовим рішенням встановлено, що рішенням Ради від 18.12.2008 року № 922/922 було передано ОСОБА_14 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:79:364:0320. На підставі зазначеного рішення Ради Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Ради (КМДА) видано державний акт від 22.12.2009 року серії ЯЖ № 905418 про право власності на зазначену земельну ділянку. У подальшому між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Проскудіною Л.Д. 17.12.2010 року та зареєстровано за реєстровим № 2806.

У березні 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва від представника Кооперативу надійшов відзив на позов, в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що Кооператив набув право власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:364:0320) на підставі нотаріально посвідченої кооперативної угоди, при укладенні якої були отримані всі вимоги закону, та обмеження щодо продажу зазначеної землі були відсутні.

Наведені обставини свідчать про обізнаність Кооперативу про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 752/22860/20 та про обставини, на яких ґрунтувалися вимоги Ради у цій справі.

Проте, незважаючи на обізнаність відповідача про наявність судових спорів, що безпосередньо стосувалися сусідніх земельних ділянок на вулиці Академіка Вільямса у Голосіївському районі міста Києва, а також про оскарження рішення Ради від 18.12.2008 року № 922/922, яке було підставою для набуття права власності на усі вищенаведені земельні ділянки фізичними особами, 27.05.2021 року (тобто під час розгляду судом справи № 752/22860/20) Кооператив уклав з третьою особою кооперативну угоду № 27/05/21 НЖ-П-К-ВКЗ та того ж дня зареєстрував за собою право власності на 7 спірних у даній справі земельних ділянок, утворених шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0323.

Вищенаведені обставини спростовують викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення, які зводяться до того, що Кооператив є добросовісним набувачем та на час укладення кооперативної угоди № 27/05/21 НЖ-П-К-ВКЗ не знав і не міг знати про відсутність у відчужувача спірних земельних ділянок (третьої особи) відповідних прав.

Суд також зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 року в справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави (територіальної громади) становить пропорційне втручання у право власності Кооперативу з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства/територіальної громади) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора у даній справі.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, зроблені Європейським судом з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0067 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0195 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

3. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0582 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0196 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

4. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0056 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0197 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

5. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0058 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0198 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

6. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0067 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0199 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

7. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0056 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0200 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

8. Витребувати у Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0058 га кадастровий номер: 8000000000:79:364:0201 по вулиці Вільямса Академіка, 4-г у Голосіївському районі міста Києва.

9. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ВЛАСНА КВАРТИРА 3" (03189, місто Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 8-Є, офіс 52; код ЄДРПОУ 39184027) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 18 330 (вісімнадцять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

11. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.09.2023 року.

Суддя В.С. Ломака


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	30.08.2023
Оприлюднено	06.09.2023
Номер документу	113202728
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою

Ломака В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 30.08.2023 по справі 910/3064/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/3064/23

Рішення від 30.08.2023

Рішення
від 30.08.2023 по справі 910/3064/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА