Рішення

від 02.08.2023 по справі 911/1820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Київ Справа №911/1820/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомвіт 3000»

до відділу освіти Тетіївської міської ради

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Чорного О.В. адвоката (посвідчення №10177/10 від 30.08.2021 року);

відповідача: Васютинського В.В. (виписка з ЄДР),

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000 (далі позивач) до управління освіти Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 98 250,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг №129 від 01.10.2020 року, згідно з якими позивач зобов`язувався надавати відповідачу послуги з монтажу обладнання для створення Wi-Fi покриття приміщення та підключення до мережі інтернет (далі послуги), а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Відповідач надані позивачем послуги не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 54 272,70 грн. основного боргу, 10 716,86 грн. пені, 3 032,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 15 228,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 03.10.2022 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомвіт 3000» залишена без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

12 жовтня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.10.2022 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 16 листопада 2022 року, позивача зобов`язано подати докази, що підтверджують надіслання відповідачу копії заяви про усунення недоліків позовної заяви.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що представник позивача вимог ухвали суду від 17.10.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 16.11.2022 року підготовче засідання відкладене на 07 грудня 2022 року.

28 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2022 року, а також заява про розгляд справи без його участі, у задоволенні якої судом було відмовлено.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 04 січня 2023 року, представника позивача зобов`язано подати оригінали та належним чином засвідчені копії рахунків на оплату та докази їх отримання відповідачем.

12 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, залишений судом без розгляду.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що представник позивача вимог ухвали суду від 07.12.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що представник позивача вимог ухвали суду від 07.12.2022 року повторно не виконав.

Ухвалою суду від 08.02.2023 року підготовче засідання відкладене на 15 березня 2023 року.

Представник відповідача у підготовчому засіданні заявив клопотання про залишення позову без розгляду, в задоволенні якого судом було відмовлено.

У засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 07.12.2022 року не виконав.

Ухвалою суду від 15.03.2023 року підготовче засідання відкладене на 12 квітня 2023 року.

12 квітня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2022 року, долучені до матеріалів справи, а також заява про розгляд справи без його участі, яка була задоволена судом.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 17 травня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

11 травня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/1820/22 у засідання, призначене на 17 травня 2023 року.

17 травня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Крім цього, 17 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про їх долучення доказів до матеріалів справи.

У засіданні представник відповідача просив поновити пропущений процесуальний строк для долучення доказів до матеріалів справи, проти задоволення заяви представника позивача про розгляд справи без його участі не заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для долучення доказів, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для їх долучення поважними, поновив його та долучив докази до матеріалів справи.

У задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи без його участі судом було відмовлено, його явка в судове засідання визнана судом обов`язковою, ухвалою суду від 17.05.2023 року судове засідання відкладене на 21 червня 2023 року.

15 червня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача в справі №911/1820/22 у засідання, призначене на 21 червня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проти сплати відповідачем основного боргу в сумі 54 272,70 грн. не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у стягненні пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, відмовити.

У судовому засіданні оголошена перерва до 02 серпня 2023 року.

07 липня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання письмових пояснень щодо обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання письмових пояснень щодо обставин справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню, причини пропуску процесуального строку для його подання поважними, поновив його та долучив до матеріалів справи вищевказані письмові пояснення.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просив суд стягнути з відповідача 10 716,86 грн. пені, 3 032,58 грн. трьох процентів річних та 15 228,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Крім цього, до закінчення судових дебатів, представник позивача заявив клопотання про вирішення судом питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення в цій справі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у стягненні пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, а також необхідністю встановлення дійсних обставин справи, розгляд справи по суті закінчився 02 серпня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

01 жовтня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000 (далі позивач) та управлінням освіти Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (далі відповідач) був укладений договір про надання послуг №129 (далі договір).

Згідно з п. 2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується виконати наступні послуги:

-монтаж обладнання для створення Wi-Fi покриття приміщення Росішківської філії КЗ Тетіївський освітній центр - опорний заклад ЗЗСО І-ІІІ ст №3» Тетіївської міської ради, Київської області (вул. Центральна. 42) (п. 2.1.1 договору);

-монтаж обладнання для створення Wi-Fi покриття приміщення Голодьківської філії Тетіївського ліцею №2., Тетіївської міської ради, Київської області (вул. Шкільна, 3) (п. 2.1.2 договору);

-монтаж обладнання для створення Wi-Fi покриття приміщення Дзеняцької філії КЗ" Тетіївський ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 Тетіївської міської ради, Київської області (вул. Вишнева, 1) (п. 2.1.3 договору);

-підключення до мережі інтернет Росішківської філії КЗ Тетіївський освітній центр - опорний заклад ЗЗСО І-ІІІ ст №3» Тетіївської міської ради, Київської області (вул. Центральна, 42) (п. 2.1.4 договору);

-підключення до мережі інтернет Голодьківської філії Тетіївського ліцею №2, Тетіївської міської ради, Київської області (вул. Шкільна, 3) (п. 2.1.5 договору);

-підключення до мережі інтернет Дзеняцької філії КЗ" Тетіївський ЗЗСО І-ІІІ ст. №1 "Тетіївської міської ради, Київської області (вул. Вишнева, 1) (п. 2.1.6 договору).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним були виконані роботи на загальну суму 54 272,70 грн., проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 54 272,70 грн. основного боргу, 10 716,86 грн. пені, 3 032,58 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 15 228,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

17 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Представник відповідача надав копію платіжного доручення №440 від 26.10.2022 року, на суму 54 272,70 грн., з якого вбачається, що 26 жовтня 2022 року відповідачем позивачу був сплачений основний борг у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути з відповідача 10 716,86 грн. пені, 3 032,58 грн. трьох процентів річних та 15 228,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, послався на те, що позивач роботи, передбачені умовами договору, не виконав, а акти приймання передавання виконаних робіт були підписані неуповноваженими представниками відповідача.

Разом з цим, 17 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії платіжного доручення №440 від 26.10.2022 року, на суму 54 272,70 грн., з якого вбачається, що 26 жовтня 2022 року відповідачем позивачу був сплачений основний борг у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 01 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг №129, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надавати відповідачу послуги з монтажу обладнання для створення Wi-Fi покриття приміщення та підключення до мережі інтернет (далі послуги), а відповідач зобов`язувався їх прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 5.1 договору, послуги повинні бути виконані у строки, вказані у відповідних замовленнях.

Відповідно до п. 5.4 договору, після фактичного виконання всіх послуг за замовленням позивач надає для підписання (візування) відповідачу акт приймання-передачі виконаних послуг.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що приймання виконаних послуг здійснюється відразу після виконання усіх послуг, передбачених відповідним замовленням. Позивач протягом 3 календарних днів з моменту закінчення виконання послуг за відповідним замовленням зобов`язаний скласти у двох примірниках, підписати та передати на підпис відповідачу акт приймання-передачі виконаних послуг разом з рахунком на оплату.

Згідно з п. 5.6 договору, відповідач протягом 5 робочих днів з дати отримання належним чином оформленого акта приймання-передачі виконаних послуг зобов`язаний підписати його та повернути один примірник позивачу, або у цей же строк надати позивачу письмову мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі виконаних послуг у випадку, якщо послуги не виконані, виконані неналежним чином, якщо акт приймання-передачі виконаних послуг оформлений некоректно або якщо до нього не додано відповідних документів. Після усунення позивачем причин повернення відповідачем акта приймання-передачі виконаних послуг, що викладені у письмовій мотивованій відмові від його підписання, процедура приймання виконаних послуг повторюється і здійснюється у такому ж порядку.

Відповідно до п. 6.1 договору, загальна вартість усіх послуг за договором становить 54 272,70 (п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят дві грн. 70 коп.) без ПДВ).

Пунтом 6.2 договору встановлено, що вартість послуг сторони узгоджують у замовленнях з урахуванням того, що вона не може бути вищою за максимальні ціни на такі послуги.

Згідно з п. 6.3 договору, після підписання обома сторонами актів приймання передавання виконаних послуг відповідач протягом 7 робочих днів з дати отримання від позивача оригінала рахунка на оплату зобов`язаний перерахувати позивачу оплату у розмірі 100% від вартості послуг за відповідним замовленням.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були підписані замовлення до договору про надання послуг №129 від 01.10.2020 року, а саме: №1 від 01.10.2020 року, на суму 18 090,90 грн., №2 від 01.10.2020 року, на суму 18 090,90 грн. та №3 від 01.10.2020 року, на суму 18 090,90 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги, про що сторонами підписані акти приймання передавання виконаних робіт №1 від 04.11.2020 року, на суму 18 090,90 грн., №2 від 04.11.2020 року, на суму 18 090,90 грн. та №3 від 04.11.2020 року, на суму 18 090,90 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

17 травня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії платіжного доручення №440 від 26.10.2022 року, на суму 54 272,70 грн., з якого вбачається, що 26 жовтня 2022 року відповідачем позивачу був сплачений основний борг у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача проти сплати відповідачем основного боргу не заперечував, просив суд стягнути з відповідача 10 716,86 грн. пені, 3 032,58 грн. трьох процентів річних та 15 228,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 54 272,70 грн. підлягає закриттю судом.

Крім стягнення основного боргу, представник позивача просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 716,86 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі прострочення оплати, відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як уже було зазначено, відповідно до п. 6.3 договору, після підписання обома сторонами актів приймання передавання виконаних послуг відповідач протягом 7 робочих днів з дати отримання від позивача оригінала рахунка на оплату зобов`язаний перерахувати позивачу оплату у розмірі 100% від вартості послуг за відповідним замовленням.

Оскільки до позовної заяви не були долучені рахунки на оплату, тому ухвалами суду від 07.12.2022 року, від 04.01.2023 року, від 08.02.2023 року та від 15.03.2023 року представника позивача було зобов`язано подати суду оригінали та належним чином завірені копії рахунків на оплату та докази їх отримання відповідачем.

Представник позивача вимог ухвали суду не виконав, на адресу суду направив письмові пояснення від 12 квітня 2023 року, в яких послався на те, що рахунки на оплату в позивача відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За своєю правовою природою, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора, в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року в справі №910/9472/17, від 07.02.2018 року в справі №910/49/17, від 02.07.2019 року в справі №918/537/18, від 29.08.2019 року в справі №905/2245/17, від 26.02.2020 року в справі №915/400/18, від 29.04.2020 року в справі №915/641/19, від 09.07.2020 року в справі №922/1831/15.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з умовами договору, обов`язок відповідача щодо сплати грошових коштів позивачу за виконані ним роботи здійснюється "на підставі рахунка на оплату", однак, за змістом ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 6.3 договору, ця умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не отримання рахунку.

Частиною ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, 04 листопада 2020 року сторонами підписані акти приймання передавання виконаних робіт №1, №2 та №3, на загальну суму 54 272,70 грн., тому відповідач був зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги не пізніше 04 листопада 2020 року.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

05.11.2020 року до 04.03.2021 року, від суми боргу в розмірі 54 272,70 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 1 069,20 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, від суми боргу в розмірі 54 272,70 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 405,93 грн.;

16.04.2021 року до 05.05.2021 року, від суми боргу в розмірі 54 272,70 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 223,04 грн.,

а разом 1 698,17 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 3 032,58 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 228,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 05.01.2020 року до 14.09.2022 року, що складає 679 днів, від суми боргу 54 272,70 грн., становлять 3 028,17 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 05.11.2020 року до 31.05.2022 року: у листопаді 2020 року - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%; січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%, від суми боргу 54 272,70 грн., складає 15 227,14 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, п. 2 ч. 1, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. ч. 1, 4 ст. 119, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №911/1820/22 в частині стягнення основного боргу в сумі 54 272,70 грн.

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомвіт 3000» до відділу освіти Тетіївської міської ради про стягнення заборгованості.

Стягнути з відділу освіти Тетіївської міської ради (09801, Київська область, Білоцерківський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 11, ідентифікаційний код 41919831) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомвіт 3000» (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Януша Острозького, будинок 3, корпус Ц, ідентифікаційний код 41364472) 3 396,33 грн. (три тисячі триста дев`яносто шість грн. 33 коп.) пені; 3 028,17 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 17 коп.) трьох процентів річних; 15 227,14 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять сім грн. 14 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 853,73 грн. (одну тисячу вісімсот п`ятдесят три грн. 73 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 04.09.2023 року.

Суддя С. Грабець