Рішення

від 15.09.2023 по справі 911/1820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1820/22

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркомвіт 3000" про ухвалення додаткового рішення в справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000

до відділу освіти Тетіївської міської ради

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: не з`явився;

відповідача: Василенко О.С. (довіреність від 14.09.2023 року),

ВСТАНОВИЛА:

рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000 до відділу освіти Тетіївської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 98 250,86 грн. задоволений частково.

У судовому засіданні 02 серпня 2023 року представник позивача заявив клопотання про вирішення судом питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення в цій справі.

04 серпня 2023 року на електрону пошту Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 19 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04.08.2023 року розгляд заяви призначений на 09 серпня 2023 року.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судове засідання відкладене на 15 вересня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

29 серпня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

04 вересня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Судом встановлено, що заява про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не підписана представником відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Так, вищевказана заява повернута без розгляду судом.

15 вересня 2023 року в судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити, проти задоволення заяви представника позивача про розгляд справи без його участі не заперечував.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши в засіданні заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, визнав її такою, що підлягала задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 року в справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року в справі №909/371/18, в постановах від 05.06.2019 року в справі №922/928/18, від 30.07.2019 року в справі №911/739/15 та від 01.08.2019 року в справі №915/237/18).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечень сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підтвердження надання юридичних послуг та понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 600,00 грн. адвокатом Чорним О.В. до матеріалів справи долучені копія договору №046/2022 про надання правової допомоги від 07.09.2022 року, а також копія акту прийняття передачі виконаних робіт від 02.08.2023 року.

Судом встановлено, що 07 вересня 2022 року між адвокатом Чорним Олександром Васильовичем (далі адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000 (далі клієнт) був укладений договір №046/2022 про надання правової допомоги (далі договір).

Згідно з п. 1.1 договору, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання доручення (усне або письмове), а адвокат зобов`язується відповідно до завдання доручення клієнта надати йому за плату наступні юридичні послуги:

послуги адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України (п.п. 1.1.1 договору);

представництво клієнта в будь-якому судовому провадженні, судовій справі в судах України (в порядку кримінального, цивільного, господарського адміністративного судочинства та будь-яких інших видів проваджень) (п.п. 1.1.4 договору);

послуги адвоката щодо правового аналізу документів клієнта, надання консультацій та роз`яснень з правових питань (п.п. 1.1.5 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, клієнт, в свою чергу, зобов`язується виплатити адвокату гонорар за захист, представництво та/або надання правової допомоги.

Пунктом 2.1.2 договору встановлено, що адвокат зобов`язується належним чином і в повному обсязі надавати вказані в п.п. 1.1.1-1.1.5 даного договору юридичні послуги.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору клієнт зобов`язується сприяти адвокату у створенні належних умов для якісного надання юридичних послуг клієнту за даним договором.

Відповідно до п.п. 2.2.3 договору, клієнт зобов`язується надавати адвокату на його прохання необхідні документи та інформацію в необхідній кількості екземплярів та примірників, необхідних для виконання цього договору, шляхом поштово-електронного, факсимільного зв`язку і телефонограми або особисто протягом терміну, достатнього адвокату для виконання завдання-доручення.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката, що надаються, у розмірі, в порядку та в строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору, або, у випадку, якщо додаткова угода не буде укладена шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги протягом трьох днів з моменту отримання відповідного рахунку за надані послуги на адресу клієнта, що вказана в договорі. Відмова клієнта від отримання поштового або кур`єрського відправлення з рахунком за надані послуги є доказом невиконання клієнтом обов`язку сплатити вартість юридичних послуг та може бути підставою для розірвання договору адвокатом в односторонньому порядку.

Згідно з п. 5.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (у разі наявності печаток) та діє до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі або інших обставин за домовленістю між сторонами.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача долучена копія акту прийняття передачі виконаних робіт від 02.08.2023 року (далі акт), з якого вбачається, що на виконання умов договору про надання правової допомоги адвокатом надані позивачу послуги, загальна вартість яких складає 19 600,00 грн. (п. 8 акту).

При цьому, адвокат підготував та написав претензію до Управління освіти виконавчого комітету Тетіївської міської ради, вартість склала 1 000,00 грн. про що зазначено в п. 2 акту. Разом з цим, у матеріалах справи вищевказана претензія відсутня.

Також адвокат підготував та склав позовну заяву про стягнення з виконавчого комітету Тетіївської міської ради заборгованості, пені та трьох процентів річних у розмірі 82 959,42 грн., згідно з умовами договору про надання послуг №129 від 01 жовтня 2020 року, витративши на це 5 години, вартість склала 7 500,00 грн., про що зазначено в п. 3 акту.

Разом з цим, предметом позову було стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи.

До позовної заяви долучені копії: договору про надання послуг №129 від 01 жовтня 2020 року; замовлення до договору про надання послуг №129 від 01.10.2020 року: №1, №2 та №3 від 01.10.2020 року; акти приймання передавання виконаних робіт: №1, №2 та №3 від 04.11.2020 року; акт звірки взаєморозрахунків від 01.09.2022 року; банківська виписка по рахунку позивача за період з 01.09.2020 року до 08.09.2022 року, а також розрахунок пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, які позивач просив стягнути з відповідача.

Так, суд дійшов висновку про те, що доказова база в цій справі не становила значного масиву документів, не потребувала значного обсягу часу для їх вивчення та для складення типової позовної заяви про стягнення заборгованості.

Водночас, ухвалами суду про відкладення підготовчого засідання від 07.12.2022 року, 04.01.2023 року, 08.02.2023 року та 15.03.2023 року у позивача були витребувані документи для правильного вирішення спору судом. Представник позивача вимог ухвал суду не виконав.

Крім цього, як вбачається з акту, представник позивача просив суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме:

-компенсацію поточних витрат (канцелярські приналежності, зв`язок), вартість яких склала 1 000,00 грн. (п. 5 акту);

-компенсацію вартості пального, вартість якого склала 1 600,00 грн. (п. 7 акту).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Документів, що підтверджували б вищевказані витрати, представником позивача долучено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, послався на те, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року в справі №640/8316/20, від 21.10.2021 року справі №420/4820/19).

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 року).

Витрати на правову допомогу документально підтверджуються та доводяться, оскільки входять до предмета доказування у справі.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000 задоволений частково, тому витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 442,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59 Конституції України, п. п. 4, ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13, ст. 16, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6 ст. 126, п. 3 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 2, 4 ст. 170, ч. 1 ст. 202, ч. 4 ст. 236, ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркомвіт 3000" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у сумі 19 600,00 грн.

Стягнути з відділу освіти Тетіївської міської ради (09801, Київська область, Білоцерківський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 11, ідентифікаційний код 41919831) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркомвіт 3000 (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Януша Острозького, будинок 3, корпус Ц, ідентифікаційний код 41364472) 5 508,56 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісім грн. 56 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в іншій частині заяви.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складений 20.10.2023 року.

Суддя С. Грабець