Рішення

від 29.08.2023 по справі 914/1607/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023 Справа № 914/1607/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: 5 державний пожежно рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, м. Золочів, Львівська обл.,

про: стягнення 106 455,78 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б.;

від відповідача: Кіндрат Р.З., Стасина Р.З.;

Хід розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до 5 державного пожежно рятувального загіну Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про стягнення 106 455,78 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику та повідомлення представників сторін.

13.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 14653/23) в якому відповідач зазначає, що оплатив за спожитий природній газ у грудні 2021 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та долучив відповідний акт прийому передачі газу та платіжне доручення на підтвердження оплати Акту.

23.06.2023 на електронну адресу суду надійшов відповідь на відзив на позовну заяву (Вх. № 15654/23) в якому позивач зазначив, що постачав газ Відповідачу в спірний період як постачальник «останньої надії».

Ухвалою від 18.07.2023 суд призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2023.

В судовому засіданні 25.07.2023 судом оголошено перерву до 29.08.2023.

В судове засідання 29.08.2023 представник позивача зявилась в режимі відеоконференції, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити. Представник відповідача не заперечив щодо наявності заборгованості за спірний період.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 29.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р «Про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії» останнього визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газотранспортних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 05.12.2021 по 24.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий відповідачем природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач на виконання умов типового договору протягом грудня 2021 року поставив відповідачу природний газ, який останнім не оплачено.

Відтак позивач звернувся до Господарського суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в загальній сумі 106 455,78, з яких: 72 411,43 грн - основна заборгованість з 05.12.2021 по 24.12.2021; 10 693,08 грн пеня за період з 01.02.2022 по 31.07.2022; 2523,49 грн - 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.03.2023 та 20 827,78 грн інфляційні втрати за період з 01.02.2022 по 31.03.2023.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що укладення Договору постачання природного газу №12-1655/21-БО-Т від 22.12.2021 не підтверджує факт постачання відповідачу природного газу у період з 05.12.2021 по 24.12.2021 саме ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», оскільки відповідача було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесено газ спожитий відповідачем у зазначені періоди до портфеля постачальника «останньої надії».

Також зауважує, що у період з 05.12.2021 по 24.12.2021 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, що вбачається з даних Інформаційної платформи оператора ГТС.

Крім того, позивач вказує, що відсутні докази включення його до реєстру споживачів в спірний період з 05.12.2021 по 24.12.2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», натомість наявні докази включення відповідача в цей період саме до реєстру споживачів позивача.

Правова позиція відповідача.

13.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 22.12.2021 між ним та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було укладено Договір постачання природного газу №12-1655/21-БО-Т, відповідно до умов якого постачальник мав передати відповідачу замовлений обсяг природного газу в період з 05.12.2021 по 24.12.2021 року.

Відповідач стверджує, що здійснив оплату поставленого газу в грудні ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» природного газу в розмірі 44 695,79 грн, оскільки мав підстави вважати саме його постачальником газу. В той же час включення його до реєстру споживачів належить до обов`язку постачальника.

Крім того, на думку відповідача, Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може бути підставою для виникнення господарських зобов`язань, так як споживач не здійснив його акцептування і тому вважав постачальником газу період з 05.12.2021 по 24.12.2021 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Відтак, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917- Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В значенні Бюджетного кодексу України 5 державний пожежно рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі рятувальний загін) є бюджетною установою.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС України від 28.04.2023 №ТОВВИХ-23-5446 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та 5 державний пожежно рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (Споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

За приписами п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).

За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу з 05.12.2021 по 24.12.2021 року природний газ на загальну суму 72 411,43 грн.

В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором не виконав та оплату за спожитий природний газ не здійснив, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 72 411,43 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу 10 693,08 грн пені, 2523,49 грн - 3% річних та 20 827,78 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме в період з 05.12.2021 по 24.12.2021 в об`ємі 1,15699 тис. м куб. на суму 72 411,43 грн згідно рахунку на оплату № 1251 за грудень 2021 року.

У відповідності до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - 5 державного пожежно рятувального загіну ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Львівській області, зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56X930000008780В.

Згідно з листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В підтверджено, що у зазначені періоди відповідач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Також в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56X930000008780В, внесені в алокацію вказаного постачальника «останньої надії» та становлять з 05.12.2021 по 24.12.2021 1156,99 куб. м.

Поставка природного газу позивачем у зазначених обсягах відповідачу в ці періоди також підтверджується даними довідки про об`єми поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу за період реєстрації в реєстрі та даними витягу з ІП ОГТСУ з ЄЦП ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

При цьому, вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України № 1102, визначено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку.

Цією ж Постановою на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого останнім надано роздруківку з сайту та довідку.

Таким чином, загалом позивач поставив відповідачу в період 05.12.2021 24.12.2021 природний газ в об`ємі 1 156,99 куб. м на загальну суму 72411,43 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно п. 4.3 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлявся відповідачу відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу.

При цьому, Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).

Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у грудні 2021 року до 31.01.2022.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 72 411,43 грн.

Доказів оплати відповідачем основного боргу у розмірі 72 411,43 грн матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 411,43 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Натомість аргументи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем не відповідають дійсності з огляду на наявні в матеріалах справи докази, зокрема дані Оператора ГТС, згідно з якими відповідач був включений до реєстру споживачів позивача в період з 05.12.2021 по 24.12.2021 і спожив природний газ в об`ємі 1156,99 куб. м на загальну суму 72411,43 грн.

Будь-яких достатніх та належних доказів відсутності постачання позивачем відповідачу природного газу у вказані строки і обсягах, відповідачем надано не було.

В свою чергу, посилання відповідача на те, що він вважав ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» постачальником газу в період з 05.12.2021 по 24.12.2021, оскільки з ним було укладено Договір постачання природного газу №12-1655/21-БО-Т від 22.12.2021, суд вважає безпідставними.

Позаяк п. 3 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Крім того, п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Також відповідно до умов пункту 3.2 Договору постачання природного газу №12-1655/21-БО-Т від 22.12.2021 постачання природного газу за Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Тобто положеннями законодавства та умовами Договору чітко визначено, що постачання природного газу здійснюється не з моменту укладення Договору постачання природного газу, а саме з моменту включення споживача до реєстру споживачів відповідного постачальника.

Тому оскільки станом на 05.12.2021 відповідач, будучи бюджетною установою, не був включений до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», позивач правомірно вважав себе постачальником «останньої надії», що підтверджується матеріалами справи в сукупності.

При цьому, позивач як постачальник «останньої надії», мав право зареєструвати відповідача у власному Реєстрі споживачів без його погодження.

Разом з цим, судом враховано, що з відомостей Інформаційної платформи Оператора ГТС вбачається, що за ЕІС-кодом відповідача 56X930000008780В з 05.12.2021 по 24.12.2021 включно постачальником був позивач, а з 25.12.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Доводи відповідача про те, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може бути підставою для виникнення господарських зобов`язань, так як споживач не здійснив його акцептування, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відтак, Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» акцептується через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Отже, суд зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що підтверджується фактом споживання газу відповідачем в періоди та об`ємах, що вказані вище. Тому такий Договір в силу положень закону не потребує окремого його акцептування відповідачем в будь-яких інший спосіб.

22.12.2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 22.12.2021 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з датою початку постачання з 25.12.2021.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2523,49 грн та 20 827,78 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2523,49 грн та 20 827,78 грн інфляційних втрат є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 693,08 за період 01.02.2022 31.07.2022 суд зазначає наступне.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. Договору).

На час надходження позовної заяви до Господарського суду Львівської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України діє воєнний стан. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Отже, положення частини 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за Договором.

З 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023р. №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

Отже, нарахування пені Позивачем у загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2022 є неправомірним.

Відтак, в частині стягнення пені суд відмовляє через законодавчу заборону на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі: 72411,43 грн заборгованості, 2523,49 грн 3% річних та 20 827,78 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2414.40 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з 5 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (80700, Львівська обл., Золочівський р-н, місто Золочів, вул. Лесі Українки, будинок 4, код ЄДРПОУ 38108872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 95 762,70 грн та 2414,40 грн судового збору.

3. В задоволенні решти відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2023.

Суддя Запотічняк О.Д.