Постанова

від 27.11.2023 по справі 914/1607/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа №914/1607/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України за № 39/10-2209/2 від 2.09.2023 (вх. № 01-05/2997/23 від 25.09.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 (повний текст рішення складено 04.09.2023, м. Львів, суддя О.Д. Запотічняк)

у справі № 914/1607/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, м. Золочів Львівської області

про стягнення 106 455,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

23.05.2023 року ТзОВ ГК Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про стягнення коштів в розмірі 106 455,78 грн., з яких: 72 411,43 грн. основний борг, 10 693,08 грн. пеня, 2 523,49 грн. 3% річних та 20 827,78 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлений природній газ, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 72 411,43 грн., на яку позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі №914/1607/23 (суддя О.Д. Запотічняк) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з 5 державного пожежно рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 95 762,70 грн. та 2 414,40 грн. судового збору. В задоволенні решти відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме в період з 05.12.2021 по 24.12.2021 в об`ємі 1,15699 тис. м. куб на суму 72 411,43 грн. згідно рахунку на оплату № 1251 за грудень 2021 року. Водночас, відповідач у встановлений договором строк за поставлений природний газ не розрахувався, відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 411,43 грн. є законною та підлягає до задоволення. Разом з тим, суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважав його арифметично правильним, здійсненим у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства. Відтак, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 523,49 грн. та 20 827,78 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 693,08 грн. нарахованої за період з 01.02.2022 - 31.07.2022 суд відмовив, через законодавчу заборону на період карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі №914/1607/23, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 693,08 грн. та 269,60 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити в повному обсязі. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні пені зіслався на воєнний стан, а також на «Прикінцеві положення» Закону України 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Однак, на переконання скаржника спірні правовідносини не підпадають під дію зазначених Законів. Також, скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково встановлено факт настання у господарській діяльності відповідача форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням воєнного стану по всій території України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. На переконання відповідача під час розгляду даної судової справи суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував та перевірив всі обставини справи, правильно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняв законне і обґрунтоване рішення. Звертає увагу суду, що апеляційна скарга акцентована на запровадженні воєнного стану в Україні, який не є форс-мажорною обставиною для звільнення від обов`язку своєчасного виконання зобов`язань. Водночас, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені в розмірі 10 693,08 грн. з підстав, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України 17 березня 2020 року № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної_хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/1607/23 визначено суддю О.С. Скрипчук, суддів: Н.М. Кравчук, О.І. Матущака.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року (головуючий-суддя О.С. Скрипчук, судді: Н.М. Кравчук, О.І. Матущак) відкрито апеляційне провадження у справі № 914/1607/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року у справі № 914/1607/23.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» на судове рішення у справі №914/1607/23, яке є предметом оскарження.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТзОВ ""Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 і від 9 грудня 2020 №1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В значенні Бюджетного кодексу України 5 державний пожежно рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі Рятувальний загін) є бюджетною установою.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав: лист оператора ГТС України від 28.04.2023 №ТОВВИХ-23-5446 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа-електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Отже, сторонами укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року. Цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За положеннями п.п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.2-4.4 договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно із пунктом 4.5 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Згідно із підпунктом 1 пункту 6.1 договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ. Постачальник зобов`язується забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (підпункт 1 пункту 6.2 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору).

Згідно із п. 11.3 договору протягом строку дії договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим Постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим Постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник "Останньої надії".

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102. Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,15699 тис.м.куб за період з 05.12.2021 по 24.12.2021 на загальну суму 72 411,43 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок на оплату (природний газ) №1251 в сумі 72 411,43 грн., однак відповідач зобов`язання за договором не виконав та оплату за спожитий природний газ не здійснив.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу 10 693,08 грн. пені, 2 523,49 грн. - 3% річних та 20 827,78 грн. інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 5 державний пожежно рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, як бюджетна установа уклало з позивачем типовий договір постачання природного газу «останньої надії». За цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Згідно із п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону).

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити чинну редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

У відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI. Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Виходячи з умов пункту 11.1 правочину, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Як підтверджено матеріалами даної господарської справи та про що зазначалось вище, факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом оператора ГТС України від 28.04.2023 №ТОВВИХ-23-5446 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,15699 тис.м.куб за період з 05.12.2021 по 24.12.2021 на загальну суму 72 411,43 грн. У спірний період позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату (природний газ) №1251 в сумі 72 411,43 грн.

У відповідності до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - 5 державного пожежно рятувального загіну ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Львівській області, зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56X930000008780В.

Листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом 56X930000008780В підтверджено, що у зазначені періоди відповідач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Також в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56X930000008780В, внесені в алокацію вказаного постачальника «останньої надії» та становлять з 05.12.2021 по 24.12.2021 1156,99 куб. м.

Поставка природного газу позивачем у зазначених обсягах відповідачу в ці періоди також підтверджується даними довідки про об`єми поставленого ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу за період реєстрації в реєстрі та даними витягу з ІП ОГТСУ з ЄЦП ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Як зазначалось вище, згідно п. 4.3 договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлявся відповідачу відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу.

При цьому, договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).

Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у грудні 2021 року до 31.01.2022.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що у встановлений договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 72 411,43 грн. Доказів оплати відповідачем основного боргу у розмірі 72 411,43 грн матеріали справи не містять.

Беручи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений договором, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» та правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 411,43 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 справа №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

На підставі наведеної норми права, позивач провів нарахування інфляційних втрат в сумі 20 827,78 грн. та 3% річних в розмірі 2 523,49 грн. за період з 01.02.2022 до 31.03.2023.

Перевіривши розрахунки позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі проведено вірно у відповідності до встановлених обставин справи, умов договору та норм чинного законодавства, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок та підставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 2 523,49 грн. та 20 827,78 грн. інфляційних втрат. При цьому, колегія суддів зауважує, що рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, річних та інфляційних втрат не оскаржується.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 693,08 грн. нарахованої за період 01.02.2022 31.07.2022, колегія суддів враховує наступне.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу положень статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 справа № 904/4156/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, згідно із пунктом 4.5 укладеного між сторонами договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, в момент отримання природного газу з ресурсу позивача та акцептування умов типового договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов типового договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов цього договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 v справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку, (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, відповідно до положень п. 4.5 типового договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», дійшов висновку, що такий здійснено вірно.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», у зв`язку із порушенням строків оплати вартості спожитого відповідачем природного газу, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно, відповідно до умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», нараховано з 01.02.2022 по 31.07.2022 пеню в сумі 10 693,08 грн.

Водночас, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 693,08 грн. з підстав, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України 17 березня 2020 року № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної_хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, суд першої інстанції покликається на п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Отже, приходить до висновку, що положення частини 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за договором.

Колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими оскільки, предметом спірного договору є постачання природного газу, а не надання житлово-комунальних послуг. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води,централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Разом з тим, правовідносини, що виникли між сторонами за спірним договором регулюються Цивільним кодексом, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, Кодексом газорозподільчих систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі № 914/1607/22 в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення пені в розмірі 10 693,08 грн. слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 95 762,70 грн. рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України за № 39/10-2209/2 від 2.09.2023 (вх. № 01-05/2997/23 від 25.09.2023) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі № 914/1607/23 в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення пені в розмірі 10 693,08 грн. скасувати. В цій частині прийняти нове рішення. Позов задоволити.

3.Стягнути з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (80700, Львівська обл., Золочівський р-н, місто Золочів, вул. Лесі Українки, будинок 4, код ЄДРПОУ 38108872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 10 693,08 грн. пені.

4.В решті рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 року у справі № 914/1607/23 - залишити без змін.

5.Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.

6.Стягнути з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (80700, Львівська обл., Золочівський р-н, місто Золочів, вул. Лесі Українки, будинок 4, код ЄДРПОУ 38108872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 269,60 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

7.Стягнути з 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (80700, Львівська обл., Золочівський р-н, місто Золочів, вул. Лесі Українки, будинок 4, код ЄДРПОУ 38108872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 4 026,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

9.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак