Рішення

від 30.08.2023 по справі 916/3317/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"30" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3317/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В., при секретарі судового засідання Крайнюк А.В., розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» (45624, Волинська область, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Нагірна, 1-А, код ЄДРПОУ 42879564) за вх.суду№2-960/23 від 28.06.2023р про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3317/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» (45624, Волинська область, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Нагірна, 1-А, код ЄДРПОУ 42879564);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» (65048, м. Одеса, вул. Троїцька, 30, прим. 810, код ЄДРПОУ 43531345);

про зобов`язання вчинити певні дії

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» (65048, м. Одеса, вул. Троїцька, 30, прим. 810, код ЄДРПОУ 43531345);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» (45624, Волинська область, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Нагірна, 1-А, код ЄДРПОУ 42879564);

про стягнення 526851,67грн

за участю представників сторін:

від ТОВ «ЛІСОК» (заявника): Скрипчук О.П. адвокат (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від ТОВ «ФАСТКАР»: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2023р первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» про зобов`язання вчинити певні дії задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» доставити вантаж, а саме плівку ПВХ, код УКТ ЗЕД 3920491000, вагою 22230кг, що вказувався в коносаменті WMSS22011968, вартість якого на момент митного оформлення становила 30800,00долСША, що еквівалентно 1576005,37грн власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» за адресою: Волинська область, Луцький район, с. В. Омеляник, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» 2481,00грн судового збору, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» про стягнення 526851,67грн задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» 17299,30грн заборгованості, 259,48грн судового збору, у зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» про стягнення 509552,37грн відмовлено.

28.06.2023р за вх.суду№2-960/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» звернулося до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» 60000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.06.2023р прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3317/22 та призначено розгляд заяви на 08.08.2023р о 10:50.

03.08.2023 р. за вх.суду№26374/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» звернулося до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.08.2023р судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023р призначено судове засідання на 24.08.2023р о 12:20.

В судовому засіданні від 24.08.2023р було оголошено перерву у розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІСОК про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3317/22 на 30.08.2023р о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.08.2023р повідомлено учасників справи про лату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 30.08.2023р було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення по справі №916/3317/22.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ «ЛІСОК» зазначає, що ТОВ «ЛІСОК», відповідно до вимог, які встановлені ГПК України було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у поданій позовній заяві.

Заявник зазначає, що згідно п.4.1. договору про надання правової допомоги №36-ЮП від 17.10.2022р вартість послуг адвоката становить 60000,00грн. Вказана вартість знайшла своє відображення в акті здачі-прийняття послуг від 27.06.2023р.

Заявник зазначає, що судові витрати на правничу допомогу у сумі 60000,00грн є обґрунтованими та пропорційними предмету позову по справі №916/3317/22 та значенням справи для сторін.

Враховуючи викладене, заявник просить задовольнити вимоги заяви та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» 60000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги надано копію договору про надання правової допомоги №36-ЮП від 17.10.2022р, акт №335 приймання-передачі наданих послуг, платіжна інструкція №847 від 27.06.2023р на суму 60000,00грн.

17.10.2022р між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» та адвокатом Крючковим Віталієм Олексійовичем було укладено договір №36-ЮП про надання правової допомоги.

Згідно п. 4.1 вартість правової допомоги складає 60000,00грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» та адвокатом Крючковим Віталієм Олексійовичем був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг на суму 60000,00грн.

27.06.2023р Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК», згідно платіжної інструкції №847 було сплачено адвокату Крючкову Віталію Олексійовичу 60000,00грн за надання правової допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009р., справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015р.). А також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що позовними вимогами по справі №916/3317/22 було зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» поставити товар малозначність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновку що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 20000,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» (45624, Волинська область, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Нагірна, 1-А, код ЄДРПОУ 42879564) за вх.суду№2-960/23 від 28.06.2023р про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3317/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТКАР» (65048, м. Одеса, вул. Троїцька, 30, прим. 810, код ЄДРПОУ 43531345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІСОК» (45624, Волинська область, Луцький район, с. Великий Омеляник, вул. Нагірна, 1-А, код ЄДРПОУ 42879564) 20000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 04 вересня 2023р.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Степанова