Ухвала

від 31.08.2023 по справі 173/952/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 173/952/19

провадження № 61-9102св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа:Мишуринрізька сільська рада,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., від 30 травня 2023 року.

Зміст заявлених вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Мишуринрізька сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Заява обґрунтована посиланням на те, що на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації від 21 травня 2004 року № 195-р заявнику було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ДП №099236. Цим розпорядженням йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,255 гектарів на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до вимог чинного законодавства він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації для проведення державної реєстрації права приватної власності на вищезазначену земельну ділянку.

Рішенням державного реєстратора йому було відмовлено в проведенні державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, оскільки в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серія

ДП №099236 не співпадають прізвище власника з паспортними даними заявника.

Зазначена помилка унеможливлює реалізацію права власності на належну йому земельну ділянку, у зв`язку із чим наявна необхідність у встановленні факту належності ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №099239, виданого на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації від 21 травня 2004 року № 195-р про право приватної власності на земельну ділянку площею 5,255 га, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області

від 10 червня 2019 року, з урахуванням ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 099236, виданого на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації від 21 травня 2004 року № 195-р про право приватної власності на земельну ділянку площею 5,255 га, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірний державний акт був виданий саме заявнику і до цього часу будь-яка інша особа не заявила свої вимоги про право на цю земельну ділянку, водночас прізвище заявника та прізвище особи, на ім`я якої виданий вищезазначений державний акт про право власності на земельну ділянку, є співзвучним, а запис проведений технічно неправильно в результаті невірного перекладу з російської на українську мову, наявні підстави для задоволення поданої заяви.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року та ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року про виправлення описки оскаржила в апеляційному порядку особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, - ОСОБА_2 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргуОСОБА_2 задоволено. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року та ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про необхідність встановлення факту, що має юридичне значення, з огляду на те, що до заяви було додано копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, які на момент звернення до суду з вказаною заявою були недійсними. Паспорт та картка платника податків з відповідним номером, видані заявнику 27 серпня 2018 року та 31 серпня 2018 року, містять прізвище « ОСОБА_1 », що не суперечить даним спірного державного акту.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19 червня 2023 рокуОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, а також не залучивОСОБА_3 до участі у справі на підставі заяви, поданої

22 травня 2023 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_1 , має право на спадкування земельної ділянки площею 5,255 га, розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, однак через пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини вимушена була звернутися до суду із відповідним позовом.

Вважає, що оскаржене судове рішення апеляційного суду впливає на її спадкові права, оскільки помилка у прізвищі власника земельної ділянки, а саме « ОСОБА_1 » позбавить її можливості успадкувати земельну ділянку на підставі заповіту, складеного ОСОБА_1 .

Про порушення її прав у зв`язку з оскарженням ОСОБА_2 в апеляційному порядку рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року у цій справі вона наголошувала в суді апеляційної інстанції та подавала відповідну заяву про залучення її до участі у справі. Однак суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такої заяви, порушивши її право на доступ до правосуддя.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував наявності інших офіційних документів заявника, у тому числі посвідчених нотаріально, у яких його прізвище зазначено, як « ОСОБА_1 ».

Крім того, вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року пропущений ОСОБА_2 без поважних причин, оскільки про наявність оскарженого судового рішення остання знала ще у 2021 році, приймаючи участь у розгляді справи № 173/329/21.

До касаційної скарги ОСОБА_3 додано заяву про вступ у справу в якості заінтересованої особи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 173/952/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вступ у справу у якості заінтересованої особи.

05 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

12 липня 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.

На обґрунтування доводів відзиву ОСОБА_2 зазначає, що спірний державний акт про право власності на земельну ділянку № 099236 був виданий на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації від 21 травня 2004 року № 195-р на ім`я її покійного чоловіка ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її чоловік не подавав заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки жодного спору щодо неправильного написання його прізвища не існувало, що підтверджується даними паспорта громадянина України із зазначенням його прізвища « ОСОБА_1 ». Долучених до заяви копій паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім`я « ОСОБА_1 » на день її подання не існувало. Вважає, що зазначені дії вчинені ОСОБА_3 та її чоловіком, які користувались спірною земельною ділянкою на умовах оренди та намагались заволодіти майном її покійного чоловіка.

28 липня 2023 року ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому посилалась на те, що всі її дії щодо спірної земельної ділянки є законними, з огляду на наявність виданої померлим ОСОБА_1 довіреності, а також наявності між ними грошових зобов`язань. Про зазначене свідчить також складений на її користь заповіт щодо земельної ділянки. Зазначає, що існує декілька документів із зазначеннями різного прізвища померлого власника земельної ділянки. На її думку, зміна паспорта ОСОБА_1 та не повідомлення про зазначене свідчить про наявність шахрайських мотивів у діях померлого та його дружини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України).

Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено також положеннями статей 17, 18 ЦПК України.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, суд з`ясовує виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року у справі № 931/651/20.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок. І такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах

від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20.

Отже, наведеними нормами передбачено право особи подати касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_3 зазначала, що вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_1 , а тому внесення будь-яких виправлень у правовстановлюючий документ щодо спірної земельної ділянки вплине на оформлення нею спадкових прав на підставі заповіту ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частина перша статті 1270 ЦК України закріплює, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З огляду на доводи касаційної скарги та судові рішення у справі № 173/329/21 за позовом ОСОБА_3 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. Г. та ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення і визначення додаткового строку на прийняття спадщини, ОСОБА_3 пропустила строк для прийняття спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 березня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. Г. та ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, і визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Колегія суддів ураховує, що ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03 травня 2023 року було відкрито провадження у справі № 173/847/23 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Заря В. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Однак станом на дату подання касаційної скарги та дату її розгляду судом касаційної інстанції рішення по суті заявлених вимог не прийняте.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення оскарженим судовим рішенням апеляційного суду спадкових прав та інтересів ОСОБА_3 , оскільки доказів прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6 заявниця не надала.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд касаційної інстанції лише в межах відкритого касаційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судами попередніх інстанцій питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій. При цьому, якщо обставини про вирішення судами першої та апеляційної інстанцій питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, касаційне провадження підлягає закриттю.

При перегляді оскарженого судового рішення апеляційного суду з підстав того чи є воно таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи та подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 , колегія суддів звертає увагу на те, що сама лише ймовірність поновлення заявниці у майбутньому строку на подання заяви про прийняття спадщини не свідчить про те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскарженої постанови про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, були вирішені питання про її права та обов`язки.

Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (пункти 47, 48 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77т (провадження № 12-17гс21)).

Сама лише наявність заповіту, не свідчить про те, що судовим рішенням про відмову у встановленні факту, що має юридичне значення, вирішено питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_3 , яка спадщину у встановленому законом порядку не прийняла.

Ураховуючи те, що після відкриття касаційного провадження встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права та інтереси

ОСОБА_3 не вирішувалося, касаційне провадження у зазначеній справі підлягає закриттю.

Керуючись статтею 389, пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Мишуринрізька сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович